19 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 910/10268/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 (суддя Демидов В.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 (колегія суддів: Майданевич А.Г., Коротун О.М. Сулім В.В.)
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Нємножко Дар'ї Петрівни (далі - ФОП Нємножко Д.П.)
до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - КП "Київтранспарксервіс")
про стягнення 103 680,00 грн,
1. У серпні 2024 року ФОП Нємножко Д.П. звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до КП "Київтранспарксервіс" про стягнення 103 680,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №ДНП-2019-08/03 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.08.2019, укладеного шляхом електронного аукціону №PS-2019-07-26-000037-1, який є договором найму (оренди) комунального майна (пакувального майданчика), позивач здійснив оплату за лютий та березень 2022 року. Проте, згідно із рішенням Київської міської ради від 30.03.2022 №4551/4592 (рішення Київської міської ради від 14.05.2022 №4577/4618 та від 18.05.2023 №6332/6373), яке має зворотню дію у часі, оскільки скасовує цивільну відповідальність особи. Позивач з 24.02.2022 до 15.05.2022 був звільнений від оплати за договором, укладеним із КП "Київтранспарксервіс", тому сплачені позивачем кошти на користь відповідача за період лютий-березень 2022 року є безпідставно сплаченими та підлягають поверненню на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.
3. Господарський суд міста Києва рішенням від 22.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, позовні вимоги задовольнив.
4. 04.02.2025 КП "Київтранспарксервіс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
5. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
7. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
8. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).
10. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
11. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
12. Скаржник оскаржує судові рішення, якими вирішено спір про стягнення 103 680,00 грн, а тому вони не підлягають касаційному оскарженню.
13. Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли би бути визнані такими, що підпадають під дію пунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК.
14. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник посилається на пп."а" п.2 ч.3 ст.287 ГПК та зазначає:
"висновки судів, що рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 "Про деякі питання комплексної підтримки суб'єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ" має зворотню дію у часі, оскільки скасовує цивільну відповідальність особи, впливають на права та інтереси територіальної громади міста Києва, зокрема, з огляду на наступне.
Такі висновки судів, спричиняють необхідність повертати кошти суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності укладених договорів з КП "Київтранспарксервіс" за період з 24.02.2022 по 30.03.2022.
Відповідно до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва 2022 рік" плата за паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування, які закріплені за КП "Київтранспарксервіс" є одним з джерел наповнення коштів цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва.
Враховуючи зазначене, у зв'язку із набранням чинності рішення суду апеляційної інстанції бюджет територіальної громади міста Києва недоотримає (втратить) грошові надходження, у зв'язку з чим порушуються права та інтереси як Скаржника, так і всієї територіальної громади міста Києва.
Отже, ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та дана справа має вийняткове значення для Скаржника".
15. Фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами.
16. При цьому, скаржник не наводить належних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів.
17. У касаційній скарзі скаржник ставить питання, яке вже було на розгляді Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 15.03.2024 у справі №910/1248/23). Верховний Суд у цій постанові дійшов висновку, що оскільки рішення Київської міської ради від 30.03.2022 №4551/4592 звільняє орендарів від орендної плати за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва на період воєнного стану, введеного 24.02.2022, і це рішення пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, то воно має зворотну дію у часі і, відповідно, відповідач отримав право не здійснювати оплату за договором саме з 24.02.2022.
18. КП "Київтранспарксервіс" фактично висловлює свою незгоду із цією позицією Верховного Суду, викладеною у наведеній вище постанові, не зазначаючи при цьому аргументів, які б свідчили про необхідність зміни такої позиції.
19. Скаржник належним чином не обґрунтовує те, що повернення сплаченої на його користь орендної плати за пакувальний майданчик за період з 24.02.2022 до 15.05.2022 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
20. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають також підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для нього.
21. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередньої інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним. Незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
22. Верховний Суд дослідив та оцінив ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. З урахуванням цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
23. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
24. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
25. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
26. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
27. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
28. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
29. Оскільки скаржник належним чином не обґрунтував та не довів обставин, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б) в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримався умови допуску цієї справи до касаційного оскарження.
30. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КП "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/10268/24 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець