Постанова від 18.02.2025 по справі 921/166/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 921/166/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

прокуратури - Кравчук О. А. (прокурор),

позивача - Мартинюк З. І. (самопредставництво),

відповідача - Щербатюк О. Д. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Підволочиської селищної ради

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.07.2024 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024

за позовом Керівника Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області

до Підволочиської селищної ради

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в сумі 4 714 594,95 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Керівник Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області (далі - Прокуратура) звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (далі - Державна екологічна інспекція, позивач) з позовом до Підволочиської селищної ради (далі - Селищна рада, відповідач, скаржник) про стягнення 5 198 849,20 грн збитків, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зокрема, 4 714 594,95 грн збитків за засмічення земель та 484 254,25 грн збитків за забруднення земель.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що за результатами проведення планової перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства делегованих йому, як органу виконавчої влади Екологічною інспекцією виявлено факт завдання державі збитків у загальному розмірі 5 198 849,20 грн, зумовлених засміченням та забрудненням земельних ділянок в межах населених пунктів, що входять до Селищної ради. Завдані відповідачем державі збитки наразі залишаються невідшкодованими.

1.3. Прокурор також зазначив, що Державна екологічна інспекція не вжила заходів щодо стягнення з Селищної ради в судовому порядку зазначених збитків, що свідчить про неналежний захист інспекцією законних інтересів держави та відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред'явлення цього позову.

1.4. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2024 прийнято позовну заяву Прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/166/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

1.5. У подальшому згідно з ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.04.2024 роз'єднано позовні вимоги Прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до відповідача Підволочиської селищної ради про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, виділивши їх у самостійні провадження, зокрема:

- виділено в окреме самостійне провадження позовні вимоги Прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції про відшкодування 484 254,25 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, внаслідок забруднення земельних ділянок;

- розгляд позовних вимог Прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції про відшкодування 4 714 594,95 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, внаслідок засмічення земельних ділянок, постановлено здійснювати в межах справи № 921/166/24.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський Тернопільської області рішенням від 22.07.2024 (суддя Шумський І. П.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 (колегія суддів: Бойко С. М., Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) у цій справі позов задовольнив; стягнув з Селищної ради на користь держави 4 714 594,95 грн збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства та 70 718,93 грн судових витрат на користь Прокуратури.

2.2. Західний апеляційний господарський суд постановою від 13.11.2024 (колегія суддів: Бойко С. М., Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі №910/31/24 залишено без змін.

2.3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що прокурор належними та допустимими доказами довів та підтвердив факт засмічення земельних ділянок на території населених пунктів, які входять до Селищної ради, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Протилежного відповідачем не спростовано.

2.4. Суди встановили, що розмір шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, в результаті засмічення земельних ділянок, розраховано позивачем на підставі діючої Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом від 27.10.1997 № 171 Міністерства охорони навколишнього природного середовища [у редакції наказу Мінприроди 04.04.2007 №149] (далі - Методика).

2.5. Суди також врахували, як належний та допустимих доказ у справі висновок від 11.12.2023 № 395-421/23-22, складений експертом Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12021211100000154 (далі - висновок експерта). Розмір заявленої позивачем шкоди, який завданий навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельних ділянок у в межах населених пунктів, що входять до Селищної ради підтверджено також у висновку експерта та складає 4 714 594,95 грн.

2.6. З огляду наведене, суди дійшли висновку про наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, що визнали підставою для стягнення з нього заявлених збитків.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Селищна рада не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати: рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга Селищної ради подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.2. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про неврахування судами першої та апеляційної інстанції:

- правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та у постановах Верховного Суду у від 25.08.2020 у справі № 915/162/19, від 02.09.2020 у справі № 911/936/18, від 28.10.2021 у справі № 917/388/20, від 11.11.2021 у справі № 160/8411/20, від 04.08.2022 у справі № 160/5247/20 (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді);

- правових висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17, від 27.09.2018 у справі № 909/6/18, від 25.10.2018 у справі № 905/31/17, від 22.11.2018 у справі № 922/3507/16, від 21.11.2023 у справі № 922/3877/21, від 14.10.2024 у справі № 912/4/24 (щодо застосування положень статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Методики у вирішенні питання щодо встановлення та доведення Державною екологічною інспекцією факту завдання шкоди, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зумовленої засміченням земель).

4.1.3. На переконання скаржника, суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що цьому спорі відсутні об'єктивні причини для подання позову Прокуратурою, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що Державна екологічна інспекція самостійно не може та/або не бажає здійснювати захист інтересів держави. Наведене, на думку скаржника, свідчить про незаконність участі Прокуратури у цій справі.

4.1.4. Відповідач вважає недоведеним розмір завданої державі шкоди та акцентує на порушеннях Державної екологічної інспекції при проведенні перевірки та фіксації означених у актах порушень.

4.1.5. За твердженням відповідача, обов'язковою ознакою засмічення є засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, відтак Державній екологічній інспекції необхідно встановити факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, чого останньою зроблено не було. Складені позивачем акти за результатами виявлених порушень вимог законодавства від 26.04.2021 №4 та від 21.10.2021 № 5, всупереч вимогам розділу 3 Методики не містять інформації щодо вимірювання товщини (розмірної величини, яка має враховуватися при здійсненні математичного розрахунку об'єму та є обов'язковою для його визначення) шару відходів.

4.1.6. Скаржник вважає, що суди у вирішенні цього спору не дотрималися обов'язку щодо надання оцінки правильності здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки. Суди мають обов'язок перевірити та встановити чи не здійснено такий розрахунок із порушеннями та чи підтверджується він документально.

4.1.7. Разом із тим, поза увагою судів залишились доводи відповідача, що складені позивачем акти не відповідають затвердженій формі та містять додаткові, не передбачені уніфікованою формою розділи, а тому не можуть бути доказами порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства. Разом з тим здобуті Державною екологічною Інспекцією в процесі проведення перевірки об'єктивні дані на які Прокуратура посилається в обґрунтування позовних вимог в межах цієї справи, є таким, що отримані з порушенням встановленої законом процедури, а не можуть бути визнані допустимими доказами у даній справі в розумінні приписів статті 77 ГПК України. На порушення вимог Методики позивачем до акта перевірки не додано первинних документів, визначених у додатку 9 до Методики, які б вказували на спосіб та порядок визначення площі засміченої земельної ділянки, у тому числі об'єм відходів, які знаходяться на цій площі. Водночас допущені позивачем, як контролюючим органом, порушення вимог щодо призначення та проведення перевірки у свою чергу призводять до відсутності правових наслідків за результатами такої перевірки.

4.1.8. Скаржник вважає, що в актах перевірки від 26.04.2021 №4 та від 21.10.2021 № 5 об'єм відходів Державною екологічною інспекцією встановлений орієнтовно, тобто приблизно, неточно, а тому, подальше використання такого об'єму експертом призвело до помилкових висновків експертизи. Відтак, даний експертний висновок не може бути достатнім доказом об'єму можливої шкоди (в разі, якщо вона була б доведена) спричиненої відповідачем.

4.1.9. З огляду на, що скаржник вважає, що наданий позивачем розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки, здійснений із застосуванням даних, які не підтверджені неналежними доказами, отже, Прокуратурою не доведено розмір шкоди, який має бути стягнутий з відповідача внаслідок засмічення земельної ділянки.

4.1.10. Скаржник також посилається на неврахування висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 04.02.2019 у справі № 807/242/14, зокрема про те, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу, порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Акт перевірки та акт обстеження засмічення, а також дії по проведенню перевірки, у разі допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення, не породжують правових наслідків для суб'єкта господарювання, оскільки акти є носіями доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства, на підставі яких приймається відповідне рішення контролюючого органу, а оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо складання актів та проведення перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі актів.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. Позивач та Прокуратура у відзивах на касаційну скаргу заперечили проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просили відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Повідомленням від 16.03.2021№ 1-3-09-1062 Державна екологічна інспекція довела до відома Селищної ради, що у термін з 13 до 26 квітня 2021 року буде проведено планову перевірку останньої з питань дотримання вимог делегованих повноважень органів виконавчої влади.

5.2. На підставі наказу від 16.04.2021 № 118, а також направлення від 16.04.2021 №137 інспекторами позивача 26.04.2021 проведено плановий захід державного нагляду (контролю) дотримання вимог природоохоронного законодавства органу місцевого самоврядування - Підволочиської селищної ради (код ЄДРПОУ 04396294).

5.3. Під час проведеного планового заходу встановлено, що до Підволочиської селищної ради входять села: Богданівка, Галущинці, Дорофіївка, Жеребки, Іванівка, Кам'янки, Мовчанівка, Качанівка, Клебанівка, Шевченкове, Мислова, Оріховець, Рожиськ, Староміщина, Супранівка, Росохуватець, Коршилівка, Турівка, Тарноруда, Фащівка, Хмелиськ, Чернилівка, смт. Підволочиськ.

5.4. Згідно з довідкою Селищної ради від 26.04.2021 № 03-544/10-10 у період 2020-2021 років останньою не приймалися рішення щодо відведення земельних ділянок у власність в межах населених пунктів, у межах водоохоронних зон, прибережних захисних смугах та смугах відведення з особливим режимом їх використання.

5.5. За результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) дотримання вимог природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 26.04.2021 № 4.

5.6. Згідно з актом від 26.04.2021 № 4 встановлені такі порушення природоохоронного режиму, зокрема:

- прибережної захисної смуги р. Самець у с. Клебанівка, с. Супранівка, зокрема: наявні поодинокі сліди побутових відходів (РЕТ - пляшки, поліетиленові пакети тощо) та зберігання сільськогосподарської техніки, що є порушенням пункту "є" частини першої статті 12, пункту "г" частини другої статті 61 Земельного кодексу України, пунктів 1, 2 статті 10, пункту 6 частини другої статті 89 Водного кодексу України;

- Селищною радою не забезпечено реалізацію повноважень органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами;

- Селищною радою організовано збирання та видалення побутових відходів від населення, у тому числі дрібних виробників лише у смт. Підволочиськ, с. Дорофіївка, с. Староміщина, с. Чернилівка, с. Галущинці, с. Кам'янки, проте не на всій території громади, що є порушенням пункту "в" частини першої статті 21 Закону України "Про відходи";

- на території громади частково організовано роздільний збір побутових відходів від населення у с. Богданівка, що є порушенням пункту "в" частини першої статті 21 Закону України "Про відходи";

- Селищною радою затверджено місцеву програму поводження з відходами, а саме "План удосконалення надання послуги поводження з твердими побутовими відходами 2020-2022 роки на території Підволочиської селищної ради", проте заплановані заходи не реалізовано у зазначені терміни, що є порушенням вимог пункту "г" частини першої статті 21 Закону України "Про відходи";

- не вирішено питання щодо розміщення на території громади об'єктів поводження з відходами, а саме: відсутні об'єкти зі спалювання побутових відходів, об'єктів перероблення органічної складової, що є у складі ТПВ, об'єктів сортування побутових відходів, що є порушенням пункту "е" частини першої статті 21 Закону України "Про відходи";

- не у повній мірі здійснено контроль за раціональним поводженням та безпечним поводженням з відходами на території громади , що є порушенням пункту "з" частини першої статті 21 Закону України "Про відходи"а саме: у с. Чернилівка з домоволодіння гр. ОСОБА_1 по вул. Центральна виведені труби відводу на землі загального користування; з домоволодіння гр. ОСОБА_2 здійснюється видалення рідких відходів на землі загального користування. У населених пунктах: Галущинці, Качанівка, Турівка, Клебанівка, Росохуватець, Коршилівка, Супранівка, Кам'янки виявлено захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів, що є порушенням пункту "і" статті 32 Закону України "Про відходи".

5.7. В Акті №4 від 26.04.2021 також зафіксовано порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, в тому числі пунктів "и" частини першої статті 21 Закону України "Про відходи", а саме:

- на території с. Жеребки виявлено несанкціоноване сміттєзвалище площею 500 м. кв., та 490 м. кв., середня висота складування - 0,7 м;

- у с. Галущинці виявлено 2 стихійних сміттєзвалища, що розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 6124681000:02:001:0066 площею 140 м. кв., середня висота складування 0,2 м.; на земельній ділянці з кадастровим номером 6124681000:02:001:0067 площею 200 м. кв., середня висота складування - 1 м. та на площі в 1 га, висотою - 0,6 м. біля кар'єру;

- у с. Кам'янки виявлено сміттєзвалище розміром 12 м. кв., висотою 1,2 м., що розміщено біля кладовища; ліворуч траси на смт. Підволочиськ біля лісового масиву площею 750 м. кв., висотою 1,5 м;

- у с. Мовчанівка - на території колишнього господарського двору (біля земельної ділянки за кадастровим номером 6124682700:03:001:0029) площею - 1500 м. кв., висотою 2 м.;

- в кінці с. Росохуватець виявлено стихійне сміттєзвалище площею 400 м. кв., висотою 0, 3 м;

- у с. Коршилівка в колишніх силосних ямах площа складування 320 м. кв., висота - 1, 2 м., біля свиноферми площею 21 м. кв., висотою 1 м.;

- у с. Супранівка за координатами 49.5512003.26.0831133 площа сміттєзвалища становить 480 м. кв., висота 0,6 м;

- у с. Староміщина виявлено складування ТПВ в кінці вул. Т. Шевченка площею 9 м. кв., висотою 0,9 м.; в кінці дороги, в сторону с. Дорофіївка (складське приміщення) за земельною ділянкою з кадастровим номером 6124687500:02:001:0422;

- у с. Дорофіївка при в'їзді з лівої сторони за господарським двором на земельній ділянці з кадастровим номером 6124681800:01:001:1133 виявлено сміттєзвалище площею 1400 м. кв., висотою 1,2 м;

- у с. Турівка біля території колишньої ферми - сміттєзвалище площею 5000 м. кв., висотою 1 м;

- у с. Фащівка на колишніх силосних ямах на земельній ділянці з кадастровим номером 6124689000:01:011:0005 - площею 3000 м. кв., висотою 0,5 м.;

- у с. Рожиськ на території колишнього кар'єру виявлено сміттєзвалище площею 13000 м. кв., (координати 49.4416291,26.1833961, біля земельної ділянки з кадастровим номером 6124686700:01:001:0501), висота складування 1,3 м;

- у с. Іванівка біля земельної ділянки з кадастровим номером 6124682300:01:001:0097 виявлено сміттєзвалище розміром 300 м. кв., висота складування 1,4 м;

- у с. Качанівка в урочищі «Гнилиська» сміттєзвалище розміром 7000 м. кв., висотою 1,5 м;

- у с. Мислова на колишніх силосних ямах (кадастровий номер 6124684700:01:007:0429) виявлено сміттєзвалище площею 210 м. кв., висотою 1,3 м;

- у с. Богданівка на земельній ділянці з кадастровим номером 6124680400:01:007:0314 виявлено сміттєзвалище 15000 м. кв., висота складування 1,7 м та на території колишнього хімскладу 25 м. кв., висота складування 0,4 м (земельна ділянка з кадастровим номером 6124680400:01:007:0314);

- у с. Клебанівка на земельних ділянках з кадастровим номером 6124683300:01:001:0880 площею 50 м. кв., середньою висотою 0,5 м; 6124683300:01:003:0001 площею 200 м. кв., висотою 0,3 м; поблизу кладовища площею 6 м. кв., висотою 1 м;

- у с. Хмелиська на території колишнього кар'єру (за координатами 49.513817,25.9768555; 49.513817,25.9768555) виявлено дві площі, зайняті побутовими відходами розмір 280 м. кв., висотою 0, 5 м; 103, 6 м. кв., висотою 0,6 м.

- на земельній ділянці з кадастровим номером 6124689400:01:001:0268 поодинокі складування у кількості 7 шт. загальною площею 10 м. кв., висотою 1 м.

5.7. Примірник акта від 26.04.2021 № 4 отримано в.о. Підволочиського селищного голови Мельничуком С. А.

5.8. Листом від 27.10.2021 №197/328-21-0.385 відділ Управління Держгеокадастру в Тернопільській області повідомив Державну екологічну інспекцію про категорії земель та їх цільове призначення. Інформація стосується земельних ділянок, у тому числі тих, на яких згідно з актом перевірки природоохоронного законодавства встановлено наявність несанкціонованих сміттєзвалищ.

5.9. Листом від 30.04.2021 №1/1-2-11-1784 Державна екологічна інспекція направила Підволочиському селищному голові Віталію Дацку обов'язкову до виконання вимогу від 30.04.2021 № 1/1-2-11-1769, згідно з якою, орган місцевого самоврядування у термін до 01.07.2021 зобов'язаний: 1) ліквідувати стихійні та несанкціоновані звалища твердих побутових відходів у тому числі згідно акту перевірки від 26.04.2021 № 4; ) розробити та затвердити схему санітарного очищення Підволочиської ОТГ; 3) організувати збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, а також організувати роздільне збирання корисних компонентів з Підволочиської ОТГ; 4) реалізовувати місцеву програму поводження з відходами "План удосконалення надання послуги поводження з твердими побутовими відходами 2020-2022 роки на території Підволочиської селищної ради"; 5) вирішити питання щодо розміщення на своїй території об'єктів поводження з відходами, а саме: об'єкти зі спалювання побутових відходів; об'єктів перероблення органічної складової, що є у складі ТПВ; об'єктів сортування побутових відходів; 6) розробити заходи щодо здійснення контролю за раціональним поводженням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; 7) визначити на конкурсних засадах виконавця послуг з вивезення рідких побутових відходів; 8) вирішити питання очищення каналізаційних стічних вод на території Підволочиської ОТГ; 9) привести у відповідність природоохоронний режим прибережної захисної смуг р. Самець згідно з актом перевірки 26.04.2021 №4; 10) винести межі водоохоронних зон в натурі; 11) створити комісію з безхазяйних відходів; 12) створити полігон для захоронення побутових відходів.

5.10. У листі від 29.06.2021 №03-804/12-03 Селищна рада зверталася до Державної екологічної інспекції про відтермінування виконання вимог щодо ліквідації стихійних та несанкціонованих звалищ твердих побутових відходів, зафіксованих в акті від 26.04.2021 № 4 щодо виявлених порушень природоохоронного законодавства, зокрема, у зв'язку з фінансовими труднощами, недостатнім забезпеченням Підволочиського УЖКГ спецтехнікою.

5.11. Листом від 16.07.2021 № 1/1-2-04-2866 Державна екологічна інспекція повідомила про перенесення термінів вимоги та встановила новий термін виконання до 10.09.2021.

5.12. На підставі направлення від 20.10.2021 № 407 та наказу від 20.10.2021 № 337 інспекторами Державної екологічної інспекції складено акт перевірки природоохоронного законодавства від 21.10.2021 № 5, у якому встановлено, вимога Державної екологічної інспекції від 30.04.2021 №1/1-2-11-1784 не виконана, окрім пунктів 9, 11, що є порушенням пункту "ї" частини другої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Невиконання (бездіяльність) вимоги щодо ліквідації стихійних та несанкціонованих звалищ твердих побутових відходів (пункт 1 вимоги від 30.04.2021) призвело до псування земель.

5.13. Суди також встановили, що відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції проведено відбір проб ґрунту на сміттєзвалищах, що розміщені:

- у с. Галущинці виявлено 2 стихійних сміттєзвалища, що розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 6124681000:02:001:0066 площею 140 м.кв., середня висота складування - 0, 2 м; на земельній ділянці з кадастровим номером 6124681000:02:001:0067 площею 200 м .кв., середня висота складування - 1 м та на площі в 1 га, висотою 0, 6 м біля кар'єру;

- у с. Кам'янки виявлено сміттєзвалище ліворуч траси на смт. Підволочиськ біля лісового масиву площею 750 м. кв., висотою 1,5 м;

- у с. Мовчанівка - на території колишнього господарського двору (біля земельної ділянки за кадастровим номером 6124682700:03:001:0029) площею - 1500 м. кв., висотою 2 м;

- у с. Коршилівка біля свиноферми площею 21 м. кв., висотою 1 м;

- у с. Супранівка за координатами 49.5512003.26.083133 площа сміттєзвалища становить 480 м. кв., висота 0,6 м;

- у с. Турівка біля території колишньої ферми - 5000 м. кв., висотою 1 м;

- у с. Фащівка на колишніх силосних ямах на земельній ділянці з кадастровим номером 6124689000:01:011:0005 площею 3000 м. кв., висотою 0, 5 м;

- у с. Рожиськ на території колишнього кар'єру виявлено сміттєзвалище площею 13000 м. кв. (координати 49.4416291,26.1833961, біля земельної ділянки з кадастровим номером 6124686700:01:001:0501), висота складування -1,3 м;

- у с. Качанівка в урочищі «Гнилиська» сміттєзвалище розміром 7000 м. кв., висотою 1,5 м;

- у с. Богданівка на земельній ділянці з кадастровим номером 6124680400:01:007:0314 виявлено сміттєзвалище 15000 м. кв., висота складування 1,7 м.

5.14. У акті від 21.10.2021 № 5 перевірки природоохоронного законодавства зазначено, що Підволочиський селищний голова відмовився від його підписання.

5.15. Акт позивачем направлено на адресу відповідача супровідним листом від 27.10.2021 №1/1-2-11-4144.

5.16. Листом від 27.10.2021 № 1/1-2-11-4203 Державною екологічною інспекцією направлено Підволочиському селищному голові Віталію Дацку обов'язкову до виконання вимогу від 27.10.2021 № 1/1-2-11-4201, у якій орган місцевого самоврядування зобов'язано у термін до 27.03.2022: 1) ліквідувати стихійні та несанкціоновані звалища твердих побутових відходів у тому числі згідно з актом перевірки від 26.04.2021 № 4; 2) розробити та затвердити схему санітарного очищення Підволочиської ОТГ; 3) організувати збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, а також організувати роздільне збирання корисних компонентів з Підволочиської ОТГ; 4) реалізовувати місцеву програму поводження з відходами "План удосконалення надання послуги поводження з твердими побутовими відходами 2020-2022 роки на території Підволочиської селищної ради"; 5) вирішити питання щодо розміщення на своїй території об'єктів поводження з відходами, а саме: об'єкти зі спалювання побутових відходів; об'єктів перероблення органічної складової, що є у складі ТПВ; об'єктів сортування побутових відходів; 6) розробити заходи щодо здійснення контролю за раціональним поводженням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; 7) визначити на конкурсних засадах виконавця послуг з вивезення рідких побутових відходів8) вирішити питання очищення каналізаційних стічних вод на території Підволочиської ОТГ; 9) винести межі водоохоронних зон в натуру; 10) створити комісію по безхазяйних відходах.

5.17. У подальшому, 20.10.2021, 25.10.2021, 23.11.2021 старшою державною інспекторкою з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Вовчук Т.М. на підставі Методики №171 проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу Підволочиською селищною радою внаслідок псування (засмічення) твердими побутовими відходами на земельних ділянках у населених пунктах с. Рожиськ, Оріховець, Мовчанівка, Богданівка, Іванівка, Росохуватець, Клебанівка, Турівка, Галущинці, Хмелиська, Качанівка, Дорофіївка, Мислова, Жеребки, Староміщина у розмірі 4 716 494,95 грн.

5.18. Також 19.11.2021, 23.11.2021 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Ксьонзовою О. В. на підставі Методики №171, проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу Підволочиською селищною радою внаслідок забруднення земельних ділянок у населених пунктах Турівка, Супранівка, Фащівка, Дорофіївка, Оріховець, Мислова, Качанівка, Богданівка, Кам'янки, Галущинці, який складає 482 979,25 грн.

5.19. Щодо складених позивачем актів перевірки та розрахунків шкоди, жодних зауважень чи заперечень від Селищної ради на адресу Державної екологічної інспекції не надходило.

5.20. Державною екологічною інспекцією 21.03.2023 направлено Селищній раді претензії від 20.03.2023 №1/1-2-11-748 та від 20.03.2023 №1/1-2-11-749 на визначені у розрахункам суми збитку, що підтверджується списком рекомендованих поштових відправлень за 21.03.2023.

5.21. Також 06.12.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за вказаними вище фактами порушення природоохоронного законодавства за ч.1 ст. 239 КК України, номер кримінального провадження - 12021211100000154.

5.22. У кримінальному провадженні № 12021211100000154 проведена судова інженерно-екологічна експертиза за результатами якої складений експертний висновок від 11.12.2023 № 395-421/23-22. Згідно з яким встановлено, що:

1. Розмір шкоди, завданий навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельних ділянок між населеними пунктами с. Рожиськ та с. Оріховець (біля земельної ділянки з кадастровим номером 6124686700:01:001:0501, біля території колишнього кар'єру), с. Богданівка (земельна ділянка з кадастровим номером 6124680400:01:007:0314, територія колишнього хімскладу), с. Фащівка (земельна ділянка з кадастровим номером 6124689000:01:011:0005, колишні силосні ями), с. Галущинці (земельна ділянка з кадастровим номером 6124681000:02:001:0067, земельна ділянка з кадастровим номером 6124681000:01:002:0035, що біля кар'єру та земельна ділянка з кадастровим номером 6124681000:02:001:0066), с. Мовчанівка (поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 6124682700:03:001:0029, територія колишнього господарського двору), с. Кам'янки (поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 6124682700:02:001:0572 поруч з лісовим масивом), с. Іванівка (поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 6124682300:01:001:0097), с. Росохуватець (земельна ділянка з кадастровим номером 6124680400:01:008:0315), с. Супранівка (земельна ділянка з кадастровим номером 6124688000:02:001:0159), с. Коршилівка (земельна ділянка з кадастровим номером 6124688000:01:001:0532 та поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 6124688000:01:001:0001, колишні силосні ями та біля свиноферми), с. Клебанівка (земельна ділянка з кадастровим номером 6124683300:01:003:0001 та земельна ділянка з кадастровим номером 6124683300:01:001:0880), с.Турівка (земельна ділянка біля території колишньої ферми з кадастровим номером 6124689000:01:002:0399), с. Качанівка (земельна ділянка з кадастровим номером 6124683000:02:001:0630, урочище «Гнилиська»), с. Староміщина (земельна ділянка з кадастровим номером 6124687500:02:001:0422), с. Жеребки (земельна ділянка з кадастровим номером 6124682000:01:001:0309), с. Дорофіївка (земельна ділянка з кадастровим номером 6124681800:01:001:0113), с. Хмелиська (земельна ділянка з кадастровим номером 6124689400:01:001:0268 та земельна ділянка з кадастровим номером 6124689400:01:001:0306) та с. Мислова (земельна ділянка 6124684700:01:007:0429, колишні силосні ями) становить 4 714 594,95 грн;

2. Розмір шкоди завданий навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення земельних ділянок в с. Супранівка (земельна ділянка з кадастровим номером 6124688000:02:001:0159), в с. Турівка (земельна ділянка біля території колишньої ферми з кадастровим номером 6124689000:01:002:0399), с. Фащівка (земельна ділянка з кадастровим номеромбі24689000:01:011:0005, колишні силосні ями), с. Дорофіївка (земельна ділянка з кадастровим номером 6124681800:01:001:0113), між населеними пунктами с. Рожиськ та с. Оріховець (поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 6124686700:01:001:0501), с. Мислова (земельна ділянка з кадастровим номером 6124684700:01:007:0429, колишні силосні ями), с. Богданівка (земельна ділянка з кадастровим номером 6124680400:01:007:0314, територія колишнього хімскладу), с. Качанівка (земельна ділянка з кадастровим номером 6124683000:02:001:0630, урочище «Гнилиська»), с. Кам'янки (поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 6124682700:02:001:0572, поруч з лісовим масивом), с. Галущинці (земельна ділянка з кадастровим номером 6124681000:02:001:0067, земельна ділянка з кадастровим номером 6124681000:01:002:0035, що біля кар'єру та земельна ділянка з кадастровим номером 6124681000:02:001:0066) становить 484 254,25 грн.

3. Із урахуванням матеріалів Державної екологічної інстпекції у Тернопільській області, загальний розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу Підволочиською селищною радою внаслідок:

- засмічення земельних ділянок твердими побутовими відходами на земельних ділянках населених пунктів Богданівка, Фащівка, Галущинці, Мовчанівка, Кам'янки, Іванівка, Росохуватець, Супранівка, Коршилівка, Клебанівка, Турівка, Качанівка, Староміщина, Жеребки, Дорофіївка, Хмелиська, Мислова та між с. Родиськ та с. Оріховець та - забруднення земельних ділянок у населених пунктах Супранівка, Турівка, Фащівка, Дорофіївка, між с.Рожиськ та с.Оріховець, Мислова, Богданівка, Качанівка, Кам'янки, Галущинці становить 5 198 849,20 грн.

4. Критеріїв, за якими можна зробити висновок, що псування (забруднення та засмічення) земельних ділянок створило небезпеку для довкілля, матеріали кримінального провадження не містять. Встановлення небезпеки забруднення земель для життя та здоров'я людей виходить за межі спеціальних знань експерта за спеціальністю 10.19 "Дослідження обставин та організаційно-технічних причин і наслідків впливу техногенних джерел на об'єкти довкілля", тому дослідження з даного запитання в частині створення небезпеки для життя та здоров'я людей не проводилось.

5. Причиною виникнення псування земель, розташованих на території Підволочиської ТГ, стало невиконання органами місцевого самоврядування своїх функцій: не ліквідовані стихійні та несанкціоновані сміттєзвалища; не всюди організовані (відсутні) місця видалення твердих побутових відходів; не здійснюється належний контроль за дотриманням законодавства про відходи.

5.23. Згідно з пунктом 1 пункту 3 Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.03.2023 № 44, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області (Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (Держекоінспекція) та їй підпорядковується.

5.24. Повноваження Інспекції поширюються на територію Тернопільської області.

5.25. Зверненню прокурора 14.03.2024 з позовом до суду передувало його звернення до Державної екологічної інспекції з листами від 23.05.2023 №54/2-1344вих-23, від 15.06.2023 №1-1-05-1469, від 14.02.2024 № 54/2-402 вих-24.

5.26. Державна екологічна інспекція листом від 16.02.2024 № 1-1-05-399 повторно повідомила Прокуратуру, що у зв'язку з обмеженим фінансуванням коштів для сплати судового збору, інспекція не заперечує в розгляді питання вжиття прокурором заходів представницького характеру у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною спору в даній справі стало питання про наявність / відсутність підстав для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища за засмічення земельної ділянки побутовими відходами у розмірі 4 714 594,95 грн.

7.2. Предметом касаційного оскарження є рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині висновків про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 4 714 594,95 грн збитків, зумовлених засміченням земельних ділянок в межах населених пунктів, що входять до Селищної ради.

7.3. Спір у справі стосується вимог про стягнення збитків за засмічення земельної ділянки побутовими відходами.

7.4. Оскаржувані судові рішення про наявність підстав для задоволення позовних вимог мотивовано тим, що:

- саме на Селищну раду покладено обов'язок щодо забезпечення здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території, ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів. Нормами чинного законодавства (Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельним Кодексом України, Законом України "Про відходи", Законом України "Про охорону земель" та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища") прямо передбачено, що у разі несанкціонованого розміщення відходів на підвідомчій території саме орган місцевого самоврядування є власником таких відходів;

- відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, що у ході проведення заходів контролю Державною екологічною інспекцією до актів перевірок включено ділянки, які не входять до території Підволочиської селищної ради та на яких було зафіксовано розміщення несанкціонованих, стихійних сміттєзвалищ;

- відповідачем не заперечується факт виявлення несанкціонованих (стихійних) сміттєзвалищ на території Підволочиської селищної ради, а також те, що обов'язкові до виконання вимоги не виконано у повному обсязі у строк, встановлений уповноваженим органом контролю;

- при проведенні планової та позапланової перевірок позивачем дотримано вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", як щодо підстав проведення перевірок, так і щодо відомостей, що підлягали обов'язковому відображенню в акті перевірки;

- інших, не передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відомостей, акти перевірок позивача від 26.04.2021 № 4 та від 21.10.2021 № 5 не містять;

- Селищною радою не надано суду жодних обґрунтованих заперечень з приводу виявлених порушень, посилання відповідача на невідповідність актів уніфікованій формі є безпідставними та необґрунтованими, оскільки акти містять інформацію про порядок та спосіб визначення площі засмічених земельних ділянок та об'єм відходів, які знаходяться на цій площі;

- в матеріалах справи містяться протоколи відбору проб ґрунту на визначених у актах сміттєзвалищах;

- визначення розмірів шкоди внаслідок засмічення земель проведене відповідно до вимог розділів 3, 5 Методики № 171;

- в матеріалах справи наявна інформація про категорії земель, їх цільове призначення та нормативну грошову оцінку земельних ділянок, визначених у актах перевірки;

- наявними у матеріалах справи доказами підтверджуються обставини, що засмічення земельних ділянок, визначених у актах перевірки від 26.04.2021 № 4 та від 21.10.2021 № 5 призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища;

- наданий Прокуратурою розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ділянок, здійснений із застосуванням даних, які підтверджені належними доказами, отже, Прокуратурою належним чином доведено розмір шкоди, який має бути стягнутий з відповідача внаслідок засмічення земельної ділянки.

7.5. Суди зазначили про те, що дії Державної екологічної інспекції при проведенні перевірки, у тому числі і отримані Селищною радою вимоги позивача від 30.04.2021 № 1/1-2-11-1769 та від 27.10.2021 №1/1-2-11-4201 у судовому порядку не оскаржувались. Судом такі вимоги незаконним не визнавались, що також є підтвердженням факту вчинення відповідачем правопорушення та наявності протиправної поведінки в діях Селищної ради.

7.6. Перевіряючи та надаючи оцінку доводам скаржника щодо вказаної підстави касаційного оскарження, Верховний Суд виходить з такого.

7.7. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.8. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.9. Як вже зазначено вище, підставою касаційного оскарження рішення суду першої інстанції постанови суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, відповідач зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.10. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

7.11. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин, якими є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст.

Отже, подібність правовідносин слід визначати з урахуванням обставин кожної конкретної справи та оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

7.12. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами застосовано норми права:

- статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та у постановах Верховного Суду у від 25.08.2020 у справі № 915/162/19, від 02.09.2020 у справі № 911/936/18, від 28.10.2021 у справі № 917/388/20, від 11.11.2021 у справі № 160/8411/20, від 04.08.2022 у справі № 160/5247/20;

- статті 1166 ЦК України та Методики № 171, без урахування правових висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17, від 27.09.2018 у справі № 909/6/18, від 25.10.2018 у справі № 905/31/17, від 22.11.2018 у справі № 922/3507/16, від 21.11.2023 у справі № 922/3877/21, від 14.10.2024 у справі № 912/4/24.

7.13. У касаційній скарзі Селищна рада зазначає про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування означених норм матеріального права. Суди безпідставно залишили поза увагою, що з вимогою про повернення чи витребування державного майна повинен звертатися державний орган, до повноважень якого належить управління таким майном, або прокурор в особі такого органу, якщо цей орган неналежно виконує свої функції щодо забезпечення контролю за використанням майна. Судами також залишено поза увагою висновки Верховного Суду щодо обов'язку Прокурора обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу).

7.14. У контексті доводів касаційної скарги на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та висновків судів першої та апеляційної інстанції у застосуванні положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Верховний Суд зазначає таке.

7.15. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (на який посилається скаржник), аналіз положень статті 53 ГПК України у взаємозв'язку із змістом частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

7.16. При цьому, прокурор вправі звертатися до суду з позовними вимогами щодо захисту прав територіальної громади, оскільки її інтереси є складовою частиною інтересів держави (аналогічні висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 10.02.2023 у справі № 206/1198/29).

7.17. Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

7.18. Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

7.19. Звертаючись до суду з позовом, прокурор також має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

7.20. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

7.21. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

7.22. Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

7.23. Суди встановили, що позивач є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (Держекоінспекція) та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Тернопільської області.

7.24. Зверненню прокурора 14.03.2024 з позовом до суду передувало його звернення до Державної екологічної інспекції з листом від 23.05.2023 №54/2-1344вих-23 із проханням у строк до 10.06.2023 повідомити, зокрема чи зверталася Державна екологічна інспекція з позовом до Підволочиської селищної ради про стягнення вищезазначених збитків, якщо ні, то вказати на об'єктивні причини, що перешкоджають такому зверненню, чи є намір у інспекції звернутись із таким позовом.

7.25. Листом від 15.06.2023 №1-1-05-1469 Державна екологічна інспекція повідомила Прокуратуру, що складені за наслідками проведених заходів державного нагляду (контролю) акти перевірок від 26.04.2021 № 4 та від 21.10.2021 № 5, та будь-які інші матеріали перевірок оскарженню не піддавались, інформація про вжиття заходів реагування щодо досудового відшкодування заподіяної шкоди внаслідок псування (засмічення, забруднення) земель, на адресу інспекції не надходила, а сума заподіяної шкоди залишається не відшкодованою.

7.26. Також, у своїй відповіді Державна екологічна інспекція повідомила Прокуратуру про те, що не заперечує щодо розгляду питання вжиття заходів представницького характеру, зважаючи на обмежене фінансування коштів для сплати судового збору.

7.27. У лютому 2024 року прокурор повторно звернувся до позивача з листом від 14.02.2024 № 54/2-402 вих-24, у якому просив в строк до 15.03.2024 надати інформацію про те, чи Державна екологічна інспекція зверталася до суду з позовом до органу місцевого самоврядування з вимогою про стягнення завданих збитків.

7.28. Державна екологічна інспекція листом від 16.02.2024 № 1-1-05-399 повторно повідомила Прокуратуру, що у зв'язку з обмеженим фінансуванням коштів для сплати судового збору, інспекція не заперечує в розгляді питання вжиття прокурором заходів представницького характеру у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

7.29. Доказів вчинення позивачем дій щодо самостійного звернення з відповідним позовом до суду в матеріалах справи відсутні.

7.30. Отже, Прокуратурою у повній мірі дотримана процедура повідомлення позивача про звернення з позовом до суду відповідно до вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Разом з тим, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом позивач, як уповноважений орган та сторона Договору надані йому повноваження на захист порушеного права не використовує.

7.31. Таким чином, із вищезазначених норм та встановлених матеріалами справи обставин випливає, що у даному випадку саме позивач наділений владними повноваженнями у спірних правовідносинах. Будучи обізнаним про наявність порушень інтересів держави з боку Селищної ради та про розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у тому числі і про необхідність стягнення такої шкоди у судовому порядку, за відсутності доказів щодо добровільної сплати таких коштів органом місцевого самоврядування після спливу часу розгляду відповідних претензій, жодних заходів щодо стягнення суми шкоди до державного бюджету не вжив.

7.32. Отже, Прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції, що спростовує доводи скаржника у зазначеній частині.

7.33. Таким чином, у вирішенні доводів касаційної скарги, виходячи із обставин справи, встановлених попередніми судовими інстанціями, Суд зазначає, що висновки судів в цій частині у повній мірі відповідають та узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду у від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (на який посилається скаржник) у застосуванні положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

7.34. Суди дійшли заснованого на правильному тлумаченні статті 23 Закону України "Про прокуратуру" висновку про наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру. Протилежні доводи відповідача Верховний Суд відхиляє, як безпідставні, адже такі доводи спростовуються матеріалами справи та фактично є вільним власним тлумаченням їх скаржником.

7.35. Посилання відповідача у касаційній скарзі на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 915/162/19, від 02.09.2020 у справі № 911/936/18, від 28.10.2021 у справі № 917/388/20, від 11.11.2021 у справі № 160/8411/20, від 04.08.2022 у справі № 160/5247/20, є безпідставними, оскільки наявність інтересів держави та дотримання прокурором порядку, визначеного у статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (у контексті розумності строку) є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин (фактичні обставини у зазначених справах в цій частині не є ідентичними обставинам у цій справі).

7.36. Суд зазначає, що питання застосування положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" правовідносини у кожному спорі є відмінними, оскільки кожного разу суд у вирішенні питання, виходить з конкретних обставин, які залежать від предмета і підстав позову Прокурора, інтересу держави за захистом якого звернувся Прокурор. Визначення складу учасників спору Прокурор здійснює самостійно виходячи із змісту правовідносин та інтересу держави, який підлягає захисту.

7.37. У цьому аспекті Верховний Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Щодо доводів касаційної скарги в частині, яка стосується правильності застосування судами у оскаржуваних судових рішеннях положень статті 1166 ЦК України та пунктів 3, 5 Методики № 171, Суд зазначає таке.

7.38. Предметом розгляду справи є стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення, засмічення земельної ділянки побутовими відходами. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в ході планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства з'ясовано, що відповідачем засмічено земельні ділянки побутовими та зерновими відходами, чим завдані збитки позивачу.

7.39. Відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи", "Про охорону земель", Земельним кодексом України.

7.40. Частиною першою статті 35 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям;

7.41. Згідно зі статтею 46 Закону України "Про охорону земель" розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

7.42. Частиною сьомою статті 33 Закону України "Про відходи" унормовано, зокрема, що забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням норм і правил, передбачених законодавством України.

7.43. Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

7.44. У статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (частина перша). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина четверта).

7.45. Частиною першою статті 69 цього Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

7.46. Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

7.47. Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов'язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

7.48. Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, зокрема, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

7.49. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

7.50. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

7.51. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

7.52. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18.

7.53. Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 04.02.2019 у справі № 807/242/14, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу, порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої.

7.54. Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є необхідним доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини.

7.55. Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності, встановлює Методика.

7.56. У пунктах 3.1-3.3 вказаної Методики визначено, що:

- землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення) (пункт 3.1);

- землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (пункт 3.2);

- факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3).

7.57. Відповідно до пункту 3.4 Методики визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення.

7.58. Пунктами 3.5, 3.5.1 Методики визначено, що при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об'єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.

7.59. Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення. Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена.

7.60. У пункті 5.5.1 Методики визначено, що грошова оцінка земель, по яких не проведено її визначення, здійснюється за підпунктом 4.7.1 цієї Методики.

7.61. Верховний суд зазначає, що предметом спору:

- у справі № 904/6886/17 є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції до товариства про стягнення збитків, що заподіяні державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства України в результаті засмічення земельної ділянки;

- у справі № 909/6/18 є вимоги Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до Фізичної особи - підприємця про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки відходами;

- у справі № 905/31/17 є вимоги Державної Азовської морської екологічної інспекції до товариства про стягнення на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки будівельним сміттям;

- у справі № 922/3507/16 є вимоги Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області до Товариства про стягнення збитків, що заподіяні державі внаслідок забруднення земельних ділянок;

- у справі № 922/3877/21 є вимоги Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області до Товариства про стягнення збитків, що заподіяні державі внаслідок забруднення та засмічення земельної ділянки;

- у справі № 912/4/24 є вимоги Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до підприємства про стягнення шкоди внаслідок засмічення земельних ділянок.

7.62. Враховуючи викладене, означені вище справи та справа, що розглядається є схожими в частині, що стосується предмету позову (стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення, засмічення земельної ділянки), нормативно-правового регулювання спірних правовідносин (стаття 1166 ЦК України та положення Методики № 171), а тому є подібними у контексті змістовного критерію, визначеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

7.63. У наведених вище постановах Верховний Суд викладав висновок проте, що відповідно до норм природоохоронного законодавства, зокрема Методики, умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Отже, забруднення або можливе забруднення навколишнього природного середовища є кваліфікуючими ознаками такого правопорушення, як засмічення земель, за яке передбачено відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

7.64. Тобто, заявляючи вимоги про відшкодування шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки позивачу необхідно довести, що таке засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (наприклад землі, надр, води, атмосферного повітря, тощо), відобразивши відповідне, зокрема, в оформленому відповідно до пункту 3.3 Методики акті перевірки, що підтверджує факт засмічення земельної ділянки та є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання.

7.65. За доводами скаржника, судами попередніх інстанцій не було враховано правові висновки стосовно того, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, і положеннями спеціальних нормативно-правових актів. Доведення цього факту може бути підтверджено такими доказами, як акт позапланової перевірки, акт відбору проб ґрунтів, протоколами вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів, схемою розташування забруднених земельних ділянок, розрахунками розміру заподіяної шкоди.

7.66. При цьому доводи відповідача фактично ґрунтуються на тому, що акти перевірки від 26.04.2021 № 4 та від 21.10.2021 № 5 не містять інформації, достатньої для підтвердження фактів забруднення земельних ділянок та не відповідають затвердженій формі, а тому не можуть бути доказами порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства. Ні в акті планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 26.04.2021 № 4, ані в акті позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.10.2021 № 5, а також у матеріалах справи відсутні жодні посилання та докази, які б підтверджували, що засмічення земельних ділянок призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

7.67. Відповідач вважає, що розрахунок розміру шкоди Прокуратурою не підтверджено належними доказами, оскільки здійснений із застосуванням даних, які не підтверджені неналежними доказами, отже, Прокуратурою не доведено розмір шкоди, який має бути стягнутий з відповідача внаслідок засмічення земельних ділянок.

7.68. Водночас висновок експерта ґрунтується виключно на матеріалах, які зібрані позивачем під час перевірки та встановлені у актах від 26.04.2021 № 4 та від 21.10.2021 № 5 у яких об'єм відходів встановлений орієнтовно, тобто приблизно, неточно, а тому подальше використання даного об'єму експертом призвело до неточних та помилкових висновків експертизи. Відтак, даний експертний висновок не може бути достатнім доказом об'єму можливої шкоди, спричиненої відповідачем.

7.69. У контексті наведених вище доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що висновок, викладений у означених вище постановах Верховного Суду є загальним для такої категорії справ як стягнення шкоди, яка завдана засміченням земельної ділянки.

7.70. Водночас Суд зауважує, що наведені скаржником висновки у справах № 904/6886/17, № 909/6/18, № 905/31/17, № 922/3507/16, № 922/3877/21, та № 912/4/24, є нерозривно пов'язаними з встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами та стосуються конкретно досліджених і оцінених доказів.

7.71. У вирішенні означених скаржником питань Суд зазначає, що згідно з положеннями пункту 3.1 Методики визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина просочування.

7.72. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивачем при складанні актів перевірки від 26.04.2021 № 4 та від 21.10.2021 № 5 дотримано вимог чинного законодавства, у тому числі і пункту 3 Методики. Зокрема, у актах зазначені інструменти за допомогою яких проведено заміри (в акті № 5 від 21.10.2021 зазначено, що заміри площ засмічення проведено за допомогою мірної стрічки ТОРЕХ-ЗО, свідоцтво про повірку № 0135-Ф від 23.03.2021), що виключає сумніви щодо правильності визначення площі засмічення та висоти шару відходів. Акти від 26.04.2021 № 4 та від 21.10.2021 № 5 містять інформацію щодо площі та товщини шару несанкціонованих сміттєзвалищ. У матеріалах справи містяться протоколи відбору проб ґрунту на визначених у актах сміттєзвалищах і порушень порядку відбору проб ґрунтів працівниками екологічної служби не допущено. У матеріалах справи також наявна інформація про категорії земель, їх цільове призначення та нормативну грошову оцінку земельних ділянок, як визначені у актах перевірки.

7.73. З огляду на наведене суди і дійшли висновку про те, що визначення розмірів шкоди внаслідок засмічення земель проведене позивачем відповідно до вимог розділів 3, 5 Методики № 171. Означений розмір шкоди також підтверджується висновком судової інженерно-екологічної експертизи.

7.74. Крім того, суди врахували, що в матеріалах справи наявний висновок експерта від 11.12.2023 № 395-421/23-22, який є належним та допустимим доказом у розумінні положень статей 73 - 86 ГПК України, в якому експертом здійснено розрахунок розміру шкоди, який становить 4 714 594,95 грн.

7.75. Тобто, наявними у матеріалах справи доказами підтверджуються обставини, щодо засмічення земельних ділянок, визначених у актах перевірки від 26.04.2021 № 4 та від 21.10.2021 № 5 . Прокуратурою належними та допустимими доказами підтверджено розмір шкоди, який має бути стягнутий з відповідача внаслідок засмічення земельних ділянок.

7.76. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що товщина шару несанкціонованих сміттєзвалищ є іншою, ніж зазначена в актах перевірки.

7.77. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить по те, що суди надали оцінку наявним у матеріалах справи доказам та встановили, що спосіб та порядок визначення площ забруднених земельних ділянок підтверджені документально.

7.78. Отже, висновки судів в цій частині у повній мірі відповідають та узгоджуються з висновками Верховного Суду у означених скаржником справах.

7.79. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність належними та допустимими доказами як площ забруднення земельної ділянки, так і самого факту забруднення.

7.80. Разом з тим, на висновки у наведених постановах Верховного Суду у постановах від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17, від 27.09.2018 у справі № 909/6/18, від 25.10.2018 у справі № 905/31/17, від 22.11.2018 у справі № 922/3507/16, від 21.11.2023 у справі № 922/3877/21, від 14.10.2024 у справі № 912/4/24 скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами доказів та встановлених фактичних обставин спору.

7.81. Вирішуючи спірні питання колегія суддів зазначає, що у розумінні положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

7.82. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

7.83. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.

7.84. Посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду у справах № 904/6886/17, № 909/6/18, № 905/31/17, № 922/3507/16, № 922/3877/21, та № 912/4/24 колегією суддів відхиляється, адже не свідчить про неправильне застосування норм права, оскільки застосування положень статті 1166 ЦК України та Методики, а також обґрунтованості доводів заявника в цій частині, суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих сторонами доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується та підтверджується факт засмічення земельної ділянки, а також визначення обсягу забруднення земельних ресурсів.

7.85. Вказані скаржником для порівняння судові рішення Верховного Суду з огляду на різні фактичні обставини спору, встановлені судами першої та апеляційної інстанції не можуть бути релевантними до обставин цієї справи.

7.86. Доводи касаційної скарги з посиланням на означені постанови Верховного Суду ніяким чином не спростовують обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанції, оскільки зводяться лише до виокремлення скаржником певних висновків Суду без урахування їх дійсного змісту та до власних бачень скаржника щодо можливості їх застосування у спірних правовідносинах.

7.87. Суд з огляду на наведене вище у пунктах 7.4., 7.5., 7.67. цієї постанови відхиляє, як безпідставні посилання скаржника на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 04.02.2019 у справі № 807/242/14.

7.88. Доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне витлумачення та/або застосування судами норм статті 1166 ЦК України та Методики у вирішенні цього спору, а фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки стосуються необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судами та переоцінки наданих сторонами доказів з метою уникнути відповідальності. Водночас додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права.

7.89. З огляду на викладене Суд зазначає про відсутність підстав вважати, що суди у вирішенні цього спору неправильно застосували норми матеріального права та про порушення судами норм процесуального права, адже під час розгляду справи судами не встановлено обставини, про які стверджує відповідач.

7.90. Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень не виявив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а отже, з огляду на доводи та аргументи учасників справи, встановлені судами фактичні обставини справи, мотиви задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про не підтвердження підстав касаційного оскарження.

7.91. Доводи скаржника з посиланням на необхідність врахування положень Закону України "Про управління відходами" є необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що спірні правовідносини виникли у 2021 році. Відтак, застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми Закону України "Про відходи" в редакції на час проведення заходів контролю позивачем.

7.92. З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні, яке відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.93. Водночас суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзивах позивача та Прокурора на касаційну скаргу, з огляду на викладене у цій постанові.

7.94. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, доводи касаційної скарги, які могли / можуть вплинути на їх правову кваліфікацію у світлі застосування норм права судом, наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Інші доводи касаційної скарги не є суттєвими і вагомими та не впливають на результат розгляду касаційної скарги.

7.95. Колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

7.96. Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім поданим сторонами доказам, до переоцінки яких, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

7.97. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

7.98. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.2. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.

9. Судові витрати

9.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Підволочиської селищної ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у справі № 921/166/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова

Попередній документ

125291826

Наступний документ

125291828

Інформація про рішення:

№ рішення:	125291827
№ справи:	921/166/24
Дата рішення:	18.02.2025
Дата публікації:	21.02.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (22.07.2024)
Дата надходження:	19.03.2024
Предмет позову:	cтягнення 5 198 849,20 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (11)

15.04.2024 10:50	Господарський суд Тернопільської області
09.05.2024 10:50	Господарський суд Тернопільської області
20.05.2024 11:40	Господарський суд Тернопільської області
10.06.2024 11:00	Господарський суд Тернопільської області
24.06.2024 11:25	Господарський суд Тернопільської області
15.07.2024 10:20	Господарський суд Тернопільської області
22.07.2024 09:00	Господарський суд Тернопільської області
16.10.2024 12:00	Західний апеляційний господарський суд
13.11.2024 12:20	Західний апеляційний господарський суд
06.01.2025 10:50	Господарський суд Тернопільської області
18.02.2025 10:40	Касаційний господарський суд