Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
20 лютого 2025 року Справа № 922/4463/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Південспецбуд" (вх. № 2814 від 31.01.2025) про ухвалення додаткового рішення, подану по справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Південспецбуд" (адреса: 61045, м. Харків, вул. Джанкойська, буд. 76; код ЄДРПОУ: 01416731)
до Приватного акціонерного товариства "Трест Житлобуд - 1" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 43; код ЄДРПОУ: 01270285)
про стягнення 918275,23 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Південспецбуд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Трест Житлобуд - 1" (далі - відповідач) 918275,23 грн, з яких:
515892,70 грн - заборгованості;
57953,82 грн - 3% річних;
284145,08 грн - інфляційних втрат;
60283,63 грн - пені.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.01.2025 у справі № 922/4463/24 позовні вимоги задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 515892,70 грн заборгованості, 57953,82 грн 3% річних, 284145,08 грн інфляційних втрат, 60283,63 грн пені та 11019,30 грн витрат по сплаті судового збору.
Позивач звернувся до суду з заявою (вх. № 2814 від 31.01.2025), в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.02.2025 зазначену заяву прийнято до розгляду; постановлено здійснювати її розгляд в письмовому провадженні та запропоновано відповідачу надати через канцелярію суду письмові пояснення щодо поданої позивачем заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
З метою повідомлення сторін про порядок розгляду заяви та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом направлено копії ухвали від 03.02.2025 до електронних кабінетів позивача та відповідача в системі “Електронний суд», про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа від 04.02.2025 (а. с. 172-173).
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи, а останні в розумінні ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 3130 від 04.02.2025), в якому просить суд зменшити розмір витрат Приватному акціонерному товариству "Південспецбуд" на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до розміру 3000 грн.
Свої вимоги відповідач обґрунтовує з посиланням на неспіврозмірність розміру заявлених до стягнення витрат критеріям визначеним ст. 126 ГПК України. Зокрема відповідач вказує на нескладність даної справи (спір виник з приводу стягнення боргу за договором підряду), а відповідно і нескладність підготовки позовної заяви та її невеликий обсяг, та не затрату адвокатом багато час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, додані докази є типовими для договорів підряду; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінювалось, складання позову не вимагало вивчення та аналізу великого обсягу матеріалів, для складання розрахунку пені та 3 відсотків річних, інфляційних витрат існує достатньо автоматичних інструментів). Відтак відповідач вважає, що в даному випадку розмір витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн є розумним та пропорційним.
Розглянувши заяву позивача (вх. № 2814 від 31.01.2025), суд зазначає таке.
Згідно з вимогами ч. ч. 1-3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, та необхідністю їх судового захисту позивач (далі за текстом - клієнт) звернулось до адвокатського бюро «Святослава Халабурдіна» (далі за текстом - бюро) та уклав з ним договір про надання правничої допомоги б/н від 08.12.2024 (далі за текстом - договір; а. с. 168-169). За умовами даного договору бюро зобов'язується власними та/або залученими силами надавати клієнту правову допомогу, пов'язану з захистом прав та законних інтересів клієнта у зв'язку зі стягненням з Приватного акціонерного товариства "Трест Житлобуд - 1" заборгованості за договором підряду № 113 від 05.10.2021 у судовому порядку, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 1.1 договору).
За змістом п. 3.1 договору за надання правової допомоги - представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції, зокрема, складання позовної заяви та інших процесуальних документів, клієнт сплачує бюро винагороду (гонорар) у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень.
В процесі виконання умов наведеного договору, між клієнтом та бюро складено та підписано акт наданих послуг б/н від 31.01.2025, з якого вбачається, що бюро надало, а клієнт отримав такі послуги узгодженої сторонами вартості:
- складання позовної заяви про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Трест Житлобуд - 1" заборгованості за договором підряду № 113 від 05.10.2021, а також пені, інфляційних втрат та 3% річних та складання відповіді на відзив - 25000,00 грн;
- представництво клієнта в суді - подання позовної заяви та відповіді на відзив до суду - 5000,00 грн.
Загальна вартість послуг - 30000,00 грн.
З посиланням на зазначені документи, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 30000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
У порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України, відповідач заявив клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн. з підстав неспіврозмірності розміру заявлених до стягнення витрат та їх необґрунтованого завищення.
При вирішенні відповідного питання судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 по справі 922/1964/21 та об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.
Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Разом з тим, згідно з ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У даному випадку, як вже зазначалось, позивач просить суд за наслідками розгляду справи стягнути з відповідача 30000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Однак, з цього приводу суд зазначає, що дана справа за своїм правовим характером не є складною, загальна сума позову становить 918275,23 грн, обсяг доданих до позовної заяви документів є невеликим, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
З огляду на викладене, на погляд суду, підготовка позовної заяви та її юридичний супровід не вимагали від адвоката, як фахівця в галузі права, великого обсягу юридичної та технічної роботи, та відповідно не потребувала значної затрати часу, оскільки, адвокат це кваліфікований юрист зі значним стажем роботи. У подальшому ж, в процесі розгляду даної справи адвокат в межах даної справи подав лише відповідь на відзив. Крім того, послуги вказані в акті наданих послуг б/н від 31.01.2025 щодо подання позовної заяви та відповідні на відзив вартістю 5000 грн (після їх підготовки адвокатом з вартістю послуг 25000 грн.) не відповідають критеріям розумності та справедливості, оскільки фактично такі послуги зводились до завантаження та надсилання цих документів через систему «Електронний суд».
З огляду на викладене, суд погоджується з думкою відповідача про те, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, встановленим частиною четвертою статті 126 ГПК України, тобто є завищеною.
З огляну на вказані обставини, керуючись критеріями, що визначені ст. 126, ч. 5 ст. 129 ГПК України, виходячи із загальних засад судочинства - справедливості, добросовісності та розумності, та з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, їх зменшення на 1/3 від заявленого до стягнення розміру, тобто до 20000 грн., оскільки саме така сума, на погляд суду, відповідає наведеним вище критеріям. Іншу ж частину суми заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, суд не враховує при розподілі судових витрат з огляду на викладені обставини.
Разом з тим враховуючи, що позов у даній справі задоволено повністю, суд керуючись ст. 123, 126, 129 ГПК України покладає на відповідача 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд також враховує, що згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -
Заяву Приватного акціонерного товариства "Південспецбуд" (вх. № 2814 від 31.01.2025) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Прийняти додаткове рішення.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Трест Житлобуд - 1" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 43; код ЄДРПОУ: 01270285) на користь Приватного акціонерного товариства "Південспецбуд" (адреса: 61045, м. Харків, вул. Джанкойська, буд. 76; код ЄДРПОУ: 01416731) 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак