Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4539/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом фізичної особи-підприємця Доценка Олександра Леонідовича, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Транслідер", смт. Васищеве
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Позивач, фізична особа-підприємець Доценко Олександр Леонідович, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Транслідер", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 70 000,00 грн, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №09/10/2023 від 09.10.2023 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом. Судові витрати, які складаються з витрат на оплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн, витрат на оплату правової допомоги адвоката у розмірі 9 500,00 грн та гонорару успіху у розмірі 3 000,00 грн, позивач просить суд покласти на відповідача. Справу просить розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.12.2024 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2024, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідач про розгляд справи та про право подати відзив на позовну заяву, повідомлений належним чином про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення 31.12.2024 поштового відправлення (ухвала про відкриття провадження у справі) №021717/1.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
09.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК-Транслідер" (експедитор за договором, відповідач) та фізичною особою-підприємцем Доценко Олександром Леонідовичем (перевізник за договором, позивач) був укладений договір №09/10/2023 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом (далі - договір).
Відповідно до умов розділу 1 договору, предметом цього договору є взаємовідносини між сторонами щодо перевезення вантажу відповідно до яких перевізник зобов'язується доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Перевізник на підставі письмових заявок від експедитора виконує транспортне перевезення вантажу шляхом залучення транспортних засобів, що належать перевізнику, відповідно до умов цього договору та заявок.
У розділі 2 договору сторони обумовили, що у своїх відносинах сторони керуються вимогами чинного законодавства України, а також умовами цього договору та заявок. Перевезення здійснюються на підставі письмових заявок експедитора, які перевізнику вручаються кур'єром, надсилаються поштою, електронною поштою або факсом. Заявка повинна містити в собі наступні дані: маршрут (пункт відправлення і пункт призначення), дата подачі транспорту під навантаження і вивантаження, час і місце вантаження і вивантаження, повні дані про перевезений вантаж (вид, найменування, кількість місць, вага брутто, вид і розміри упаковки і т.п.), адреси вантаження і вивантаження, ПІБ водія, коди міст та телефони контактних осіб, місця митного оформлення вантажу, вимоги до автомобіля (об'єм, вага), найменування перевізника, найменування та державні номери транспортного засобу та причепа, надані під завантаження, розмір плати Перевізнику (допускається вказівка як загального розміру - єдиної сумою, яка підлягає перерахуванню Перевізнику, так і вказівку детальної деталізації витрат, складових вартість послуг), а також інші відомості та вимоги, вказівка яких сторони визнають за необхідне для здійснення організації перевезення. Експедитор надає перевізнику письмову заявку не пізніше, ніж за 12 годин до моменту подачі транспорту в пункт завантаження (при міжнародних перевезеннях) і 6 годин (при міжміських перевезеннях) або, в крайньому випадку, за згодою сторін не пізніше часу, достатнього для подачі транспорту в пункт навантаження і оформлення всіх необхідних документів. Заявки, що є додатком до договору, виконуються відповідно до умов договору.
Відповідно до п.п. 4.1-4.5 договору, всі розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України. Вартість послуг за перевезення вантажу є договірною і визначається в заявці. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника з коштів, отриманих від замовника, протягом 10 банківських днів з моменту отримання від перевізника оригіналів документів (якщо в заявці не вказано інше): акту виконаних робіт, податкової накладної, ТТН (СМР) з відміткою про отримання вантажу та інших документів, передбачених заявкою. При міжнародних перевезеннях: оригіналу акту виконаних робіт вважається акт, в якому вказана вартість транспортних послуг за межами території України (до пункту пропуску), а також загальна сума фрахту з перевезення. Перевізнику не будуть компенсовані додаткові витрати, пов'язані з перевезенням вантажу на поромі, транзит через інші держави та інші непередбачені витрати, якщо ці витрати не будуть підтверджені відповідними документами і їх доцільністю та необхідністю. У випадку втрати чи пошкодження вантажу після його прийняття до перевезення будь-які виплати перевізнику зупиняються до остаточного врегулювання виниклих обставин чи прийняття остаточного рішення судом.
Відповідно до п. 6.5, п. 6.6 договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині зобов'язань - до їх повного виконання сторонами. Даний договір вважається продовженим на один рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну його дії жодна із сторін письмово не заявила іншу сторону про свій намір припинити по ньому відносини, або змінити його умови. Аналогічний механізм пролонгації діє на всі наступні роки.
09.10.2023 між сторонами була підписана заявка №1 (додаток до договору №09/10/2023) на перевезення вантажу за маршрутом: Україна, Харківська обл., Чугуївський р-н сел. Слобожанське Балаклійське шосе 30 - Азербайджан, м. Баку; вантаж (назва): металеві кулі; кількість а/м - 1; вага брутто (тони) 1 а/м - 22,044 тони; об'єм 1 а/м - 86 м3; тип транспортного засобу - тент; завантаження (дата і час) - 13.10.2023; адреса завантаження: Україна, Харківська обл., Чугуївський р-н сел. Слобожанське Балаклійське шосе 30; адреса замитнення: м. Харків, вул. Беркоса, 27, тел. 0960327185 Влад; термін доставки: 25 днів; адреса розмитнення: Термінал Шелковий путь; адреса вивантаження: ООО “ААС», Азербайджан, Баку, Карадахский район, поселок Сангачал, 47-ой км, Сальянского шоссе, 1; ставка за перевезення: 182 850,00 грн; форма оплати: безготівковий розрахунок; 50% - після перетину кордону України по Е-черзі протягом 1 банківського дня, 50% - після вивантаження авто у вантажоотримувача протягом 2-З банківських днів (по фотокопіі ЦМР з обов'язковим досиланням рахунку (1 екз), акту (2 екз), заявки (2 екз), договора (2 екз); марка а/м ДАФ НОМЕР_1 , п/п НОМЕР_2 ; П.І.Б. водія паспортні дані - ОСОБА_1 , 0688802432; митний перехід: Порубне; необхідні документи: CMR; примітки: усі витрати пов'язані з митним оформленням бере на себе відправник вантажу, всі витрати пов'язані з розмитненням бере на себе одержувач вантажу, оформлення необхідних документів і дозволів у транзитних країнах, включені в ставку.
На підтвердження перевезення складена міжнародна транспортна накладна CMR №382 від 13.10.2023.
Позивачем був складений рахунок-фактура №СФ-000350 від 16.10.2023, який 15.10.2023 був направлений відповідачу. Крім того, необхідний пакет документів для оплати наданих послуг, був направлений на адресу відповідача поштовим перевізником "Нова пошта" (накладна 59001058184893) та отриманий відповідачем 30.11.2023.
Проте, відповідачем надані послуги були оплачені не у повному обсязі (платіжні інструкції №1660 від 30.10.2023 на суму 91 425,00 грн, №1885 від 16.02.2024 на суму 21 425,00 грн), внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 70 000,00 грн.
11.12.2024 позивачем на адресу відповідача електронною поштою була направлена вимога про сплату заборгованості. Проте, борг відповідачем оплачений не був.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. (ч. 2 ст. 306 ГК України)
Як передбачено частинами 1, 2 статті 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Частиною 5 статті 307 ГК України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
09.09.2006 набрав чинності Закон України “Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів».
Згідно з указаним Законом Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 в м. Женеві (далі Конвенція).
Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Згідно зі статтею 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Судом встановлено, що на підставі укладеного між сторонами договору, позивачем надані послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполученні на підставі заявки на перевезення від 09.10.2023 на загальну суму 182 850,00 грн.
У матеріалах справи наявна міжнародна транспортна накладна CMR №382 від 13.10.2023, яка підтверджує перевезення.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 193 ГК України.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Станом на день ухвалення рішення судом, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, заборгованість відповідача складає 70 000,00 грн.
Наявність спірної заборгованості відповідач в ході розгляду справи не спростував, доказів її оплати не надав.
Відтак, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, а вимоги позивача про стягнення 70 000,00 грн боргу є правомірними і такими, що підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця Доценка Олександра Леонідовича є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 3 000,00 грн "гонорару успіху".
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про правову допомогу від 05.12.2024, укладений між позивачем та Адвокатським бюро "Лози", акт приймання-передачі наданих послуг від 09.12.2024, квитанцію до прибуткового касового ордеру №04-12 від 09.12.2024 на суму 9 500,00 грн, ордер серії ВО №1092651 від 09.12.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008.
Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Отже, для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат ФОП Доценко О.Л. на професійну правничу допомогу у сумі 9 500,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача "гонорару успіху" господарський суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, виснувала про можливість існування гонорару успіху як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як гонорар успіху, що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Вирішуючи питання про компенсацію відповідачем "гонорару успіху" позивачу, суд повинен оцінювати такі витрати, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Господарський суд зазначає, що у договорі про правову допомогу від 05.12.2024 умова про виплату "гонорару успіху" не міститься.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмоу у задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача "гонорару успіху" у розмірі 3 000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Транслідер" (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Орєшкова, 77, код ЄДРПОУ 42168544) на користь фізичної особи-підприємця Доценко Олександра Леонідовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) - 70 000,00 грн заборгованості, 3 028,00 грн. судового збору та 9 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні заяви про стягнення з відповідача "гонорару успіху" у розмірі 3 000,00 грн - відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - фізична особа-підприємець Доценко Олександр Леонідович ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК-Транслідер" (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Орєшкова, 77, код ЄДРПОУ 42168544).
Рішення підписано 20 лютого 2025 року.
Суддя О.В. Погорелова