Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
19.02.2025м. ХарківСправа № 922/394/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (61038, м.Харків, вул. Маршала Батицького, 23) Прокуратура, що забезпечує участь у справі: Харківська обласна прокуратура (61001, м.Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108)
до
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, витребування майна
за участю представників:
прокурор - Ткаченко К. О.
Харківська міська рада - Василенко І.Ю.
Управління комунального майна та приватизації ХМР - Василенко І.Ю.
Добриніної Людмили Михайлівни - Туруті З. О.
Господарським судом Харківської області розглядається справа за позовом прокурора до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи-підприємця Коренькова Дмитра Сергійовича, фізичної особи Добриніної Людмили Михайлівни, в якому прокурор просить Суд:
- визнати незаконним та скасувати п. 76 додатку 1 до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 15.06.2017 № 5486-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Кореньков Дмитро Сергійович, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за № 238;
- витребувати у ОСОБА_1 , на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № 22а, 23-:-25, загальною площею 39,7 кв.м., розташовані в житловому будинку літ. "А-10-15" за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 22.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі призначено та встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
Також, від Харківської міської ради надійшло клопотання (вх.№ 6352/22 від 08.07.2022) про зупинення провадження у справі № 922/394/22 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови.
11.07.2022 від представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшла заява (вх.№ 6407 від 11.07.2022) про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх.7054/22 від 22.07.2022) надійшла заява про зупинення провадження у справі № 922/394/22 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови; розгляд заяви здійснювати за відсутності представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
До Суду надійшли заперечення на заяву УКМП Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про зупинення провадження у справі (вх. № 7868/22 від 08.08.2022), за змістом яких прокурор просить залишити без задоволення заяву відповідача-2 - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про зупинення провадження у справі.
Крім того, надійшли заперечення на заяву Харківської міської ради про зупинення провадження у справі (вх. № 7870 від 08.08.2022), за змістом яких прокурор просив залишити без задоволення заяву відповідача-1 - Харківської міської ради про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 15.08.2022 провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 483/448/20 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
За розпорядженням керівника апарату суду від 10.11.2022 було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з відрядження судді Гребенюк Т.Д. до Господарського суду Київської області. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви визначено суддю Лаврову Л.С.
Ухвалою від 17.11.2022 справу прийнято до розгляду в новому складі суду.
Ухвалою від 28.07.2023 провадження у справі було поновлено, призначено підготовче засідання на 15 серпня 2023 року о 9:00.
15.08.2023 до суду надійшло клопотання (вх.21634) представника Добриніної Л.М. про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови.
З аналогічним клопотанням до суду звернувся і представник Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. 21817 від 16.08.2023).
Від прокуратури 25.08.2023 за вх. 22835 надійшли письмові заперечення проти зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 04.09.2023 провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови.
Ухвалою від 21.11.2024 було поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 16 грудня 2024 року о 10:15.
05.12.2024 за вх. 30675 від представника Добриніної Л.М. надійшла заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
13.12.2024 за вх. 31330 від прокуратури надійшли письмові заперечення проти заяви представника ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Ухвалою від 16.12.2024 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.01.2025 р. о 11:00.
10.01.2025 за вх. 631 від Харківської міської ради надійшли письмові пояснення по справі щодо відсутності підстав для представництва інтересів держави з боку прокуратури у справі № 922/394/22, а саме звернення до суду у якості позивача без належного повідомлення, щодо дотримання способу та порядку проведення приватизації, щодо звернення прокурора до суду з позовними вимогами у справі № 922/394/22, які є неефективним способом захисту прав, щодо договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, щодо підсудності господарському суду розгляду справи № 922/394/22, правовий статус 4 відповідача, як особи, що володіє майном, та яка не була учасником оскаржуваного договору купівлі-продажу та процесу приватизації об'єкту комунальної власності та особи, яка набула статусу добросовісного набувача права власності, щодо добросовісності набуття у власність нежитлових підвальних приміщень ОСОБА_1 , щодо порушення позивачем строку позовної давності.
Засідання у справі відкладалося з 13.01.2025 по 10.02.2025.
У судовому засіданні 10.02.2025 прокурор підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Представник ОСОБА_1 та представник Харківської міської ради і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради проти позову заперечували з підстав, викладених у заявах по суті справи.
Другий відповідач - ФОП Кореньков Д.С. у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином шляхом доставки в Електронний кабінет учасника справи ухвали-повідомлення від 13.01.2025.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 202 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на викладене, суд вважає, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.
У ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа № 639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена справа вилучена в повному обсязі, при цьому вона прошита та пронумерована.
Під час вивчення вказаної справи встановлено, що на підставі договору оренди № 1355 від 06.05.2016, укладеного між Управлінням комунального майна та ФОП Кореньков Д.С., у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення підвалу № 22а, 23-:-25, загальною площею 39,7 кв.м., розташовані у житловому будинку літ. «А-10-15» за адресою: м. Харків, вулиця Гвардійців Широнінців, 50/29.
Відповідно до п.3.1 договору, вартість об'єкту оренди складала 107 500 грн. Відповідно до п. 5.2 договору оренди, орендар має право здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згодою орендодавця, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством. Згідно з п. 5.3. договору оренди, орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта у власність. Відповідно до п. 10.1 вказаного договору оренди, строк його дії до 06.04.2019.
27.05.2016 ФОП Кореньков Д.С. звернувся з листом до Управління комунального майна (вх. № 8621), у якому просить дозволити приватизацію вказаних приміщень шляхом викупу. При цьому до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію.
На підставі вказаного звернення Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, а саме відповідно п.76 додатку 1 до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 06.07.2016 № 283/16, міська рада дозволила приватизувати вказаний об'єкт нерухомого майна шляхом викупу.
Звертаючись з позовом до суду прокурор вказував, що рішення Харківської міської ради щодо надання дозволу на проведення вищевказаної приватизації шляхом викупу є незаконним з наступних підстав.
Так, у вказаному рішенні зазначено, що його прийнято на підставі законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11 (далі - Програма). Відповідно до п. 1.1. Програми, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
Згідно з п.п. 1.2., 2.2. Програми, у ній визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2012-2016 рр., а також її принципи. Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету. До пріоритетів проведення приватизації у 2012-2016 рр. належать досягнення максимальної ефективності приватизації об'єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми. До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта приватизації; вибір способу приватизації об'єкта. Відповідно до п.п. 5.1., 5.23 Продаж об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об'єктів. Продаж об'єктів комунальної власності на конкурентних засадах здійснюється відповідно до розділу IV Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
ФОП Кореньков Д.С. 08.11.2016 звернувся до Управління комунального майна з листом (вх. № 19983), у якому просить оцінку для приватизації вказаного майна провести суб'єктом оціночної діяльності ФОП Прокоп'єва І.Б. На виконання вказаного листа Управління комунального майна звернулось до суб'єкта оціночної діяльності ФОП Прокоп'єва І.Б. (листом від 11.11.2016 № 18822) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень, на підставі договору з ФОП Кореньков Д.С. На підставі вказаного листа ФОП Прокоп'єва І.Б. складено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, затверджений Управлінням комунального майна 22.12.2016, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 30.11.2016 без ПДВ складає 62 247 грн. 00 коп. У вказаному звіті відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід'ємні поліпшення.
15.06.2017 між ФОП Кореньков Д.С. та Управлінням комунального майна укладено договір купівлі - продажу № 5486-В-С, відповідно до якого ФОП Кореньков Д.С. приватизував вказані нежитлові приміщення за 62 247 грн. 00 коп. без ПДВ (разом з ПДВ за 74 696 грн. 40 коп.). Рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гаврилової С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35958271 від 29.06.2017 зареєстровано право власності за Кореньковим Дмитром Сергійовичем на нежитлові приміщення підвалу № 22а, 23-:-25, загальною площею 39,7 кв.м., розташовані у житловому будинку літ. «А-10-15» за адресою: АДРЕСА_1 .
Прокурор вказував, що відповідно до ч. 6 ст. 29 Закону порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
За твердженням прокуратури, з до системного аналізу порядку продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу вбачається, що Харківська міська рада дійсно має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках таких продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Прокурор наголошував, що у даному випадку ФОП Кореньков Д.С. жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна у нього в оренді, а саме з 06.05.2016 по 27.05.2016, тобто по день подачі заяви ФОП Кореньков Д.С. до міської ради для викупу, не здійснив. У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві ФОП Кореньков Д.С. з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. ФОП Кореньков Д.С. до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна, не подавав документи, передбачені п. 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час оренди, під час приватизації. Таким чином, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Тобто відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та може бути визнаний недійсним.
У подальшому право власності на нежитлові приміщення підвалу № 22а, 23-:-25 , загальною площею 39,7 кв.м., розташовані у житловому будинку літ. «А-10-15» за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування № 490 від 20.10.2017 перейшло до Добриніної Людмили Михайлівни, за якою право власності зареєстровано на теперішній час.
Прокурор керується тим, що коли майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом). У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК. Правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада. Воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Здійснення Харківською міською радою розпорядження Майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.
Враховуючи зазначене, прокурор вказував, що нежитлові приміщення підвалу № 22а, 23-:-25 , загальною площею 39,7 кв.м., розташовані у житловому будинку літ. «А-10-15» за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які на підставі договору купівлі - продажу, перейшло до Коренькова Д.С., підлягають поверненню Харківській міській територіальній громаді. Така ситуація з умисним не проведенням конкурсного продажу об'єктів суперечить меті, принципам та завданням приватизації щодо максимального наповнення бюджету, зазначеним у законодавстві, зокрема ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна».
Харківська міська рада проти позову заперечувала із посиланням на неефективність обраного прокурором способу захисту прав територіальної громади, зазначаючи про добросовісність набуття у власність нежитлових підвальних приміщень Добриніною Людмилою Михайлівною та про порушення прокурором строку позовної давності.
Про застосування наслідків спливу строку позовної давності було заявлено і представником ОСОБА_1 .
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 ст.345 Цивільного кодексу України та частини 1 ст.25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
Статтею 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України (частина 6 ст.29 Закону України «Про приватизацію державного майна»).
Відповідно до частини 1 ст.5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна» з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.
Частиною 2 ст.5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначено, що об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об'єктами малої приватизації.
Викуп об'єктів малої приватизації, згідно з частиною 2 ст.16-2 Закону України «Про приватизацію державного майна» здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (ст.3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Статтею 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є, відповідно, органи приватизації, створені місцевими Радами.
Відповідно до частини 1 ст.8 Закону України «Про приватизацію невеликих, державних підприємств (малу приватизацію)» з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
За рішенням органів приватизації провадиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об'єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки (ст.9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»).
Відповідно до частин 1, 3 ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» викуп застосовується щодо об'єкті в малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Згідно з абзацом 1 частини 1 ст.18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України та на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).
Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439 викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 8.2 Порядку № 439 ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика).
Відповідно до пункту 69 Методики (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об'єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об'єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об'єкти, об'єкти соціально-культурного призначення) як об'єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 70 Методики для визначення вартості об'єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об'єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.
Вибір виду вартості об'єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об'єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об'єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом № 1 (пункт 71 Методики).
Згідно з абзацом 6 пункту 73 Методики порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід'ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід'ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна є встановлення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.
Відповідно до пункту 2.2 Порядку підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають: - договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти; - погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; - аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи; - довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень; - інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
Відповідно до частини 5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 ст.60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.
При цьому ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Територіальна громада міста Харкова як власник спірного об'єкта нерухомості делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Ураховуючи, що жодних поліпшень орендованих ФОП Кореньковим Д.С. нежитлових приміщень, не проводилось, Харківською міською радою всупереч вимог частини 1 ст.18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції, що діяла на момент виникнення та існування спірних правовідносин) обрано спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених вище законодавчих обмежень.
В той же час, щодо змісту заявлених прокурором позовних вимог суд враховує наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (предмет позову - визнання неправомірним і скасування пункту рішення, визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки) сформульовано правовий висновок, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Схожі за змістом висновки щодо застосування положень статей 387, 388 ЦК України викладено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18 (пункт 8.36).
При цьому в пункті 49 постанови від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване (аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16 (пункт 46), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52),від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34)).
За таких обставин позовні вимоги про визнання незаконним і скасування п. 76 додатку 1 до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 15.06.2017 № 5486-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Кореньков Дмитро Сергійович - не підлягають задоволенню саме з мотивів неефективності обраного прокурором способу захисту прав територіальної громади м. Харкова (аналогічний висновок викладено в пунктах 73, 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 92.5/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин, це виключає необхідність надання судом оцінки будь-яким іншим аргументам в цій частині вимог.
Отже, оскільки прокурор прагне повернення спірного нерухомого майна у володіння територіальної громади, то єдиною належною (зокрема ефективною) позовною вимогою є вимога про витребування спірного нерухомого майна.
Розглядаючи вимоги прокурора про витребування у Добриніної Людмили Михайлівни, на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № 22а, 23-:-25, загальною площею 39,7 кв.м., розташовані в житловому будинку літ. "А-10-15" за адресою: АДРЕСА_1 , суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України).
Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду зазначала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Тобто, у цивільному законодавстві під віндикаційним позовом слід розуміти вимогу про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Метою такого позову є повернення об'єкта права власності у володіння власника. Ознаками віндикаційного позову є: подається власником або титульним володільцем; стосовно індивідуально визначених речей; зміст позову становить вимога про повернення речі; річ перебуває у володінні іншої особи (відповідача); річ перебуває в чужому володінні незаконно.
Отже, саме задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18).
Разом з тим, застосування інституту віндикації зумовлює необхідність з'ясування судом ознак добросовісності/недобросовісності у діях кінцевого набувача майна для забезпечення дотримання критерію пропорційності при втручанні у його майнові права.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 виснувала, що для розкриття критерію пропорційності велике значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди мають застосовувати під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права, що передбачають й інші критерії, які мають бути дотримані суб'єктами публічного права під час втручання у право власності.
Добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
Однак, як встановлено судом, у даній справі відсутні докази, які свідчили б про недобросовісність відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 . Звертаючись з позовом у цій справі прокурор також не наводив обставин, які б свідчили про недобросовісність кінцевого набувача майна.
Тобто позовна вимога про витребування майна спрямована до фізичної особи яка не була учасником приватизації та при переході права власності на майно від ФОП Коренькова Дмитра Сергійовича, добросовісно покладалася на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та не знала і не мала знати про існування порушених прав територіальної громади м. Харкова, а також допущені порушення під час приватизації (доказів зворотного прокурором не було надано). Матеріали справи не містять доказів пов'язаності ФО ОСОБА_1 та ФОП Коренькова Дмитра Сергійовича у їх діях щодо приватизації та відчуження майна з порушенням інтересів територіальної громади. Будь-яких доказів обізнаності ОСОБА_1 про порушення порядку приватизації майна або наявності обмежень по відчуженню такого майна під час його приватизації ФОП Кореньковим Дмитром Сергійовичем - матеріали справи не містять. Тобто прокуратурою жодним чином не було обґрунтовано недобросовісність поточного власника майна - ОСОБА_1 , а тому вимоги прокуратури про витребування у добросовісного набувача на користь Харківської міської територіальної громади нежитлових приміщень підвалу № 22а, 23-:-25, загальною площею 39,7 кв.м., розташовані в житловому будинку літ. "А-10-15" за адресою: АДРЕСА_1 - не підлягають задоволенню.
Враховуючи встановлені судом обставини, позовні вимоги про визнання незаконним і скасування п. 76 додатку 1 до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 15.06.2017 № 5486-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Кореньков Дмитро Сергійович - не підлягають задоволенню з мотивів неефективності обраного прокурором способу захисту прав територіальної громади м. Харкова (аналогічний висновок викладено в пунктах 73, 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16). А позовні вимоги Керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в частині витребування майна не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.
Заявлені клопотання про застосування строків позовної давності судом не розглядаються, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстав неналежно обраного способу захисту та необґрунтованості заявлених позовних вимог.
З урахуванням відмови в задоволенні позову та приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі не підлягають покладенню на відповідачів.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог Керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "20" лютого 2025 р.
Суддя Л.С. Лаврова