Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4617/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМД Фасад Солюшенс" (61166, м. Харків, пр-т Науки, 25, кім. 312, код ЄДРПОУ 40631742)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Еліт Форм" (61057, м. Харків, вул. Воробйова, 10, кв. 1, код ЄДРПОУ 42589698)
про стягнення 20 373,08грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 13 103,86грн, збитки від інфляції в розмірі 6 055,29грн та 3% річних в розмірі 1 213,93грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем обов'язку в частині здійснення оплати за отриманий товар за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб шляхом направлення рахунку на оплату № 5414, з посиланням на норми Господарського та Цивільного кодексів України.
Ухвалою суду від 28.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його Електронний кабінет.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "КМД Фасад Солюшенс" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Еліт Форм" (відповідач) було досягнуто усну домовленість щодо здійснення поставки АКП Naturalbond 4/0, 4mm, FR, Anthracite Grey, RAL7016 (NB705), 1250*5600 у кількості 36шт на загальну суму 215 036,64грн, а також щодо відшкодування транспортних витрат на доставку вантажу в розмірі 3 000,00грн.
На виконання досягнутої домовленості, позивач у вересні 2021 року виставив відповідачу рахунок на оплату товару та відшкодування транспортних послуг за доставку вантажу № 5414 від 16.09.2021.
08.10.2021 відповідач здійснив часткову оплату за договором та перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 204 932,78грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 18210 від 08.10.2021 з призначенням платежу "оплата за товар згідно рахунку № 5414 від 16.09.2021".
19.10.2021 позивач здійснив поставку товару на загальну суму 215 036,64грн, що підтверджується видатковою накладною № 6665 від 19.12.2019, наявними в матеріалах справи.
Видаткова накладна підписана представником відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, а також скріплена печаткою його товариства.
Також між сторонами складено та підписано акт надання послуг № 6666 від 19.10.2021, відповідно до якого позивачем надано транспортні послуги по доставці вантажу на суму 3 000,00грн, з якого вбачається, що відповідач претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, за отриманий товар та надані позивачем транспортні послуги в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим у нього, за даними позивача, рахується заборгованість в розмірі 13 103,86грн, яка складається з суми за поставлений товар та надані транспортні послуги.
25.01.2024 позивач направив на адресу відповідача вимогу (вих. № 27/12-23-1 від 27.12.2023) про сплату боргу в сумі 13 103,86грн, в якій вимагав у відповідача протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання вимоги виконати зобов'язання щодо сплати заборгованості за поставлений товар та надані послуги.
Дана вимога отримана відповідачем 30.01.2024, проте залишена ним без відповіді та задоволення.
15.08.2024 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою (вих. № 08/08-2401 від 08.08.2024) про погашення заборгованості, яка отримана відповідачем 27.08.2024,
Дана вимога також залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Як зазначає позивач, на сьогоднішній день заборгованість відповідача за отриманий ним товар та послуги становить 13 103,86грн.
Оскільки відповідач за отриманий товар та надані позивачем транспортні послуги в повному обсязі не розрахувався, позивач на суму боргу в розмірі 13 103,86грн здійснив нарахування збитків від інфляції в розмірі 6 055,29грн та 3% річних в розмірі 1 213,93грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За приписами п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 ст.626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
За змістом ст.ст.180, 181 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За приписами ч.2 ст.184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 Цивільного кодексу України).
У ч.1 та ч.2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За приписами ч.1 ст.642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.2 ст.642 Цивільного кодексу України).
За змістом норм ст.642 Цивільного кодексу України прийняття пропозиції щодо укладення договору може відбутися не лише шляхом направлення акцепту у вигляді листа (документу, що відображає повне і безумовне погодження, зазначених та відображених у оферті, істотних умов), а й шляхом вчинення дії (дій) з боку акцептанта, зміст та характер якої (яких) відповідає умовам пропозиції укласти договір.
Визначаючи правову природу відносин, що склалися між позивачем та відповідачем, виходячи з аналізу положень ст.ст.174, 181 Господарського кодексу України та ст.ст.202, 205, 626, 627, 638, 639 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що між сторонами у спрощений спосіб укладено змішаний договір, який поєднує в собі правовідносини з договору поставки та договору перевезення вантажу, оскільки сторонами у рахунку на оплату № 5414 від 16.09.2021 було погоджено вартість транспортних послуг за його доставку, що підтверджується актом надання послуг № 6666 від 19.10.2021, підписаним представниками обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення суми боргу за договором поставки товару в розмірі 10 103,86грн, суд керується наступним.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).
За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 215 036,64грн, а відповідач прийняв його, однак заборгованість в повному обсязі не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Факт отримання відповідачем товару на вказану вище суму підтверджується видатковою накладною № 6665 від 19.10.2021 на суму 215 036,64грн, наявною в матеріалах справи.
Видаткова накладна підписана з боку відповідача без будь-яких заперечень та зауважень.
Обов'язок сплатити за поставлений позивачем товар передбачений ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Оскільки сторони у договорі не обумовили інший строк оплати, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виник в силу закону (ст.ст.655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.265 Господарського кодексу України) та не залежить від факту направлення чи не направлення на адресу відповідача вимоги про здійснення оплати поставленого за договором товару та не звільняє покупця від обов'язку його оплатити.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що обов'язок відповідача в повному обсязі оплатити поставлений товар за видатковою накладною № 6665 від 19.10.2021 виник саме з дати отримання товару.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надані транспортні послуги в розмірі 3 000,00грн, суд керується наступним.
За приписами ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Дана правова норма кореспондується з ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Факт надання позивачем транспортних послуг підтверджується документально матеріалами справи, а саме: актом надання послуг № 6666 від 19.10.2021 на суму 3 000,00грн. Даний акт підписано відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, при цьому в даному акті відповідачем зазначено, що він претензій до позивача по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено спеціальної норми права, яка б встановлювала строк оплати за транспортні послуги у разі не погодження сторонами відповідного строку у договорі, а тому, стосовно правовідносин, що виникли між сторонами в частині здійснення оплати за надані транспортні послуги діє загальне правило, встановлене ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.
За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
За приписами ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Так, як вже було встановлено судом, позивач 25.01.2024 направив на адресу відповідача вимогу (вих. № 27/12-23-1 від 27.12.2023) про сплату боргу в сумі 13 103,86грн, в якій вимагав у відповідача протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання вимоги виконати зобов'язання щодо сплати заборгованості за поставлений товар та надані послуги. Дана вимога отримана відповідачем 30.01.2024
Таким чином, суд дійшов висновку, що обов'язок відповідача в повному обсязі оплатити надані позивачем транспортні послуги в розмірі 3 000,00грн виник протягом семи календарних днів, а саме: з 31.01.2024 по 06.02.2024.
Факт виконання позивачем зобов'язань щодо відвантаження та доставки товару та його прийняття відповідачем також підтверджується податковими накладними № 41 від 08.10.2021, № 18 від 19.10.2021 та № 19 від 19.10.2021.
З огляду на викладене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар та надані транспортні послуги становить 13 103,86грн.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач в повному обсязі розрахувався за товар, поставлений позивачем та надані останнім транспортні послуги.
Факт наявності заборгованості на вказану суму відповідачем не спростований та не оспорюється.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару та транспортні послуги на загальну суму 13 103,86грн, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1 213,93грн та збитків від інфляції в розмірі 6 055,29грн, суд керується наступним.
Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши правомірність нарахування 3% річних в розмірі 1 213,93грн та збитків від інфляції в розмірі 6 055,29грн за період з 20.10.2021 по 20.11.2024, судом встановлено, що позивачем неправильно визначено період їх нарахування, а також сума боргу, на яку здійснено таке нарахування, виходячи з наступного.
Як вже було встановлено судом, обов'язок відповідача в повному обсязі оплатити поставлений товар за видатковою накладною № 6665 від 19.10.2021 виник з дати отримання товару, а саме: 20.10.2021, у зв'язку з чим період прострочення з боку відповідача починається з 21.10.2021, а обов'язок відповідача сплатити за надані позивачем транспортні послуги виник з 31.01.2024 по 06.02.2024, у зв'язку з чим період прострочення по оплаті цих послуг з боку відповідача починається з 07.02.2024.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем не сплачено в повному обсязі грошові кошти за отриманий товар та отримані транспортні послуги, при цььому вказує про наявність загальної заборгованості за обома договорами в розмірі 13 103,86грн. За таких обставин, оскільки відповідно до акту надання послуг позивач надав відповідачу транспортні послуги на загальну суму 3 000,00грн, суд дійшов висновку, що залишок боргу за поставлений позивачем та не оплачений відповідачем товар становить 10 103,86грн.
Даний факт сторонами не спростовано, в матеріалах справи докази протилежного відсутні.
Таким чином, з огляду на викладене, позивач повинен був здійснити нарахування 3% річних та збитків від інфляції за кожним договором окремо, а саме: в період з 21.10.2021 по 20.11.2024 на суму 10 103,86грн (залишок боргу по оплаті за поставлений товар), а з 31.01.2024 по 20.11.2024 здійснити нарахування 3% річних та збитків від інфляції на суму 3 000,00грн (заборгованість за надані позивачем транспортні послуги), чого позивачем зроблено не було.
Здійснивши за допомогою системи "Ліга-Закон" свій розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, судом встановлено, що:
- 3% річних за період з 21.10.2021 по 20.11.2024 на суму 10 103,86грн складають 935,18грн, збитків від інфляції - 4 949,37грн
- 3% річних за період з 31.01.2024 по 20.11.2024 на суму 3 000,00грн складають 72,54грн, збитків від інфляції - 299,82грн.
Загальна сума 3% річних та збитків від інфляції за обома договорами становить: 1 007,72грн 3% річних та 5 249,19грн збитків від інфляції.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 206,21грн та збитків від інфляції в розмірі 806,10грн, суд вважає за необхідне відмовити.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.
При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 028,00грн, оскільки відповідно до Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також судом враховано приписи ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Еліт Форм" (61057, м. Харків, вул. Воробйова, 10, кв. 1, код ЄДРПОУ 42589698) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КМД Фасад Солюшенс" (61166, м. Харків, пр-т Науки, 25, кім. 312, код ЄДРПОУ 40631742) - 13 103,86грн основного боргу, 1 007,72грн 3% річних, 5 249,19грн збитків від інфляції, 3 028,00грн судового збору.
Видати наказ після рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 206,21грн та збитків від інфляції в розмірі 806,10грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "20" лютого 2025 р.
Суддя Т.А. Лавренюк