вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"17" лютого 2025 р. м. Рівне Справа № 918/3/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сарненської міської ради
до відповідача фізичної особи-підприємця Клеваки Яна Миколайовича
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: не з'явився;
Від прокуратури: Прищепа Олена Миколаївна (в залі суду);
Від відповідача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
02 січня 2025 року керівник Сарненської окружної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Сарненської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця Клеваки Яна Миколайовича (далі - відповідач) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду.
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідач користується земельною ділянкою з кадастровим номером 5625482500:03:002:0001, право на оренду якої виникло у останнього на підставі договору оренди земельної ділянки № 3 від 28 липня 2004 року та договору оренди водного об'єкта № 512 від 23 листопада 2007 року. Прокуратура зазначає, що Сарненським РВП ГУНП в Рівненській області 15 серпня 2024 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024181200000649 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, за фактом забудови прибережної смуги (берегів) навколо водойми (ставка), що в с. Іванівка Сарненського району. У межах кримінального провадження, проведено огляд земельних ділянок з кадастровими номерами 5625482500:01:001:0091, 5625482500:03:002:0001, та встановлено, що на відстані 4,6 м від урізу води в південно-східному напрямку по руху по дамбі з лівої сторони знаходиться дерев'яний місток з поручнями у водойму шириною 1 м, довжиною 17 м. Вказаний місток з'єднує дамбу з островком, розміщеним на ділянці к.н. 5625482500:03:002:0001 (водоймі), на якому знаходиться будівля альтанки. Відповідно до наданої прокуратурі інформації встановлено, що Сарненською міською радою не приймалися рішення про надання письмової згоди фізичній особі-підприємцю Клеваці М.Х. на зведення в установленому законодавством порядку жилих, виробничих та інших будівель і споруд на орендованій ним земельній ділянці.
На переконання прокуратури, будівля альтанки площею 16 кв. м збудована на земельній ділянці водного фонду кадастровий номер 5625482500:03:002:0001, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, та є самочинним будівництвом.
З огляду на викладене, прокуратура стверджує про наявні підстави для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, шляхом знесення (демонтажу) самочинно побудованої одноповерхової цегляної будівлі альтанки площею 16 кв. м., що розміщена на земельній ділянці кадастровий номер 5625482500:03:002:0001 (водоймі).
Відповідач у свою чергу позовні вимоги визнав, про що подав до суду відповідну заяву.
Заяви та клопотання у справі.
10 січня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшла заява, в якій останній просить суд здійснити розгляд справи без його представника за наявними матеріалами.
13 лютого 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшла заява, в якій останній зазначає, що позовні вимоги визнає та просить суд вирішити питання про повернення позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору.
14 лютого 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшла заява, в яких остання просить суд перейти до слухання справи по суті в судовому засіданні 17 лютого 2025 року.
Зважаючи на вищевказані обставини, слухання справи по суті відбулося в судовому засіданні 17 лютого 2025 року.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/3/25 за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сарненської міської ради до відповідача фізичної особи-підприємця Клеваки Яна Миколайовича про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, підготовче судове засідання призначено на 03 лютого 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 лютого 2025 року відкладено підготовче засідання на 17 лютого 2025 року.
Представник прокуратури у судовому засіданні 17 лютого 2025 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В судове засідання 17 лютого 2025 року позивач та відповідач не забезпечили явку уповноваженого представника.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.
28 липня 2004 року між Сарненською РДА (орендодавець) та підприємцем Клевакою Миколою Харитоновичем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Сарненському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель 29 липня 2004 року вчинено запис за № 3. За умовами вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування строком на 50 років земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі запасу водного фонду, яка знаходиться на території Костянтинівської сільської ради Сарненського району.
Пунктом 2 зазначеного договору оренди передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 71,33 га, в тому числі 1 га - ліси та інші лісовкриті площі (чагарники), 1,51 га - забудовані землі, 8,8 га - відкриті заболочені землі (низинні болота) та 60.02 га - внутрішні води, з них під ставками - 60,02 га. На земельній ділянці немає об'єктів нерухомого майна, а також розміщені інші об'єкти нерухомості -дамба, яка знаходиться в задовільному стані (п. З договору)
Згідно пунктів 15-17 договору оренди земельної ділянки, умовами користування земельної ділянки: земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб, її цільове призначення - землі водного фонду. Умови збереження стану об'єкта оренди: використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Пунктами 30-31 договору оренди земельної ділянки передбачено права та обов'язки орендаря. Зокрема, орендар має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі та орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення, дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства та природоохоронного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил.
Надалі, право на орендовану земельну ділянку площею 71,33 га кадастровий номер 5625482500:03:002:0001 після смерті ОСОБА_1 перейшло до спадкоємця - Клеваки Яна Миколайовича, про що у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 08.07.2022 внесено відомості про державну реєстрацію права оренди.
Відповідно до розпорядження Сарненської РДА від 23 листопада 2007 року № 512, між Сарненською РДА (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендарем) 23 листопада 2007 року укладено договір оренди водного об'єкта, відповідно до умов якого, орендар отримав у платне користування строком до 23 листопада 2057 року для риборозведення водний об'єкт (ставкове господарство), що розташоване на території Костянтинів ської та Тутовицької сільських рад Сарн енського району.
Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору зазначено характеристики об'єкта оренди, зокрема: земельна ділянка площею 80,40 га, на умовах оренди згідно договору між Сарненською РДА і ПП Клевакою М.Х., в т. ч. площа водного дзеркала 67,55 га; використання водного об'єкта в порядку загального водокористування проводиться з метою купання, водопою тварин.
Згідно п. 3.2.13 договору оренди водного об'єкта, на орендаря покладено обов'язок, зокрема, утримувати в належному стані прибережну смугу водного об'єкта, встановити межі прибережної захисної смуги в натурі, призначити відповідального за дотримання встановленого режиму господарської діяльності в ній, здійснювати заходи щодо забезпечення режиму її охорони у відповідності з вимогами ст. 89 ВК України.
Сарненським РВП ГУНП в Рівненській області 15 серпня 2024 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024181200000649 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 197-1 КК України, за фактом забудови прибережної смуги (берегів) навколо водойми (ставка), що в с. Іванівка Сарненського району. У межах кримінального провадження, за участю спеціалістів - судового експерта, сертифікованого інженера землевпорядника та спеціаліста криміналіста Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області проведено огляд земельних ділянок, що розташовані поблизу с. Іванівка, Сарненського району Рівненської області, з кадастровими номерами 5625482500:01:001:0091, 5625482500:03:002:0001 та реформованої земельної ділянки в межах координат (згідно "Google maps"): верх. лв. 51.306454, 26.501591; ниж. лв. 51.306144, 26.502042; верх. пр. 51.306562, 26.502533; ниж. пр. 51.306376, 26.503005, яка входить до прибережної смуги водойми поблизу с. Іванівка, Сарненського району та перебуває між земельними ділянками з кадастровими номерами 5625482500:03:001:0091, 5625482500:03:001:0092, 5625482500:03:002:0001, про що складено протокол огляду місця події від 20 грудня 2024 року.
В ході огляду ділянки з к.н. 5625482500:03:002:0001 (водойми) встановлено, що на відстані 4,6 м від урізу води в південно-східному напрямку по руху по дамбі з лівої сторони знаходиться дерев'яний місток з поручнями у водойму шириною 1 м, довжиною 17 м. Вказаний місток з'єднує дамбу з островком, розміщеним на ділянці к.н. 5625482500:03:002:0001 (водоймі), на якому знаходиться будівля альтанки. Вказана будівля одноповерхова, шестикутної форми, площею приблизно 16 кв. м, з відкритими стінами (без вікон та дверей). Побудована з цегли, покрита металочерепицею. Розміщена (візуально) на бетонній (основі) плиті. Згідно схеми, яка складена сертифікованим інженером землевпорядником та долучена до протоколу огляду місця події від 20 грудня 2024 року, будівля альтанки розміщена на водному об'єкті, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5625482500:03:002:0001. Таким чином, одноповерхова цегляна будівля альтанки шестикутної форми, площею 16 кв. м побудована на ґрунтовому насипі (острові) водного об'єкта, який розташований на орендованій Клевакою Я.М. земельній ділянці кадастровий номер 5625482500:03:002:0001.
Відповідно до висновку експерта від 24 грудня 2024 року № 241220/1_ФМ, отриманого за результатами проведеної у кримінальному провадженні № 12024181200000649 будівельно-технічної експертизи, будівля альтанки розташована в межах земельної ділянки (водного об'єкту) з кадастровим номером 5625482500:03:002:0001. Будівля типу альтанки відноситься до будівель, які можуть бути переміщеними без їх знецінення та зміни їх призначення (рухоме майно).
Листом Сарненської РДА від 12 грудня 2024 року зазначено, що уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури в Сарненській РДА містобудівні умови і обмеження фізичним особам-підприємцям Клеваці М.Х. та Клеваці Я.М. не надавалися. Крім того, Сарненською міською радою не приймалися рішення про надання письмової згоди ФОП Клеваці М.Х. на зведення в установленому законодавством порядку жилих, виробничих та інших будівель і споруд на орендованій ним земельній ділянці, що підтверджується листом органу місцевого самоврядування від 24 грудня 2024 року.
Прокуратура зазначає, що будівля альтанки площею 16 кв. м збудована на земельній ділянці водного фонду кадастровий номер 5625482500:03:002:0001, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, та є самочинним будівництвом.
Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування та висновок суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі підлягають до задоволення з наступних підстав.
Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.
Сарненською окружною прокуратурою на адресу Сарненської міської ради скеровано лист від 24 грудня 2024 року № 53/2-179вих-24, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та наявність підстав для захисту інтересів держави.
У відповідь Сарненська міська рада листом від 27 грудня 2024 року № 2972-02/17 повідомила, що не заперечує щодо вжиття заходів на захист інтересів держави органами прокуратури.
Суд, з урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, установив, що прокурором дотримано вимоги ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.
Щодо суті спору, суд зазначає наступне.
Згідно зч. 1 ст. 18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Статтею 19 ЗК України визначено серед категорій, на які поділяються землі України за основним цільовим призначенням таку категорію як землі водного фонду (підп. є) ч. 1).
Відповідно до ст. 85 ВК України, порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
Згідно зі ст. 59 ЗК України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Частиною 4 зазначеної статті визначено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативи о-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Так, з положень ст. 93 ЗК України вбачається, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Законом України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 125 ЗК України визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Аналогічні приписи містить і ст. 93 ЗК України.
Згідно зі ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Вказані норми кореспондуються із положеннями ст. 13 Закону України "Про оренду землі", якою закріплено, що орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Стаття 24 Закону України "Про оренду землі" визначає, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.
Частиною 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Відповідно до ст. 89 ВК України та ст. 61 ЗК України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року № 502, якою затверджено Порядок користування землями водного фонду, що встановлює механізм користування землями водного фонду, виконання комплексу водоохоронних заходів і проведення експлуатаційних робіт для створення сприятливих умов утримання цих земель.
Відповідно до ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України, прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених Водним та Земельним кодексами України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 44 ВК України, орендарі водних об'єктів, як водокористувачі зобов'язані утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої. Крім того, відповідно до вимог ст. 51 ВК України слідує, що правовий режим земель водного фонду розглядається в комплексі з правовим режимом відповідного водного об'єкту, тобто земельна ділянка і розташований на ній водний об'єкт є комплексним об'єктом правового регулювання.
Як встановлено судом, 28 липня 2004 року між Сарненською райдержадміністрацією та підприємцем Клевакою М.Х. укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, площею 71,33 га. У подальшому, право оренди на земельну ділянку в порядку спадкування від Клеваки М.Х. перейшло до Клеваки Я.М.
Згідно пунктів 15-17 договору оренди земельної ділянки, умовами користування земельної ділянки: земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб, її цільове призначення - землі водного фонду. Умови збереження стану об'єкта оренди: використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Пунктами 30-31 договору оренди земельної ділянки передбачено права та обов'язки орендаря. Зокрема, орендар має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі та орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення, дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства та природоохоронного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил.
Однак, всупереч вимогам земельного законодавства та умовам договору оренди земельної ділянки від 28 липня 2004 року, а саме п.п. 30, 31 договору, на земельній ділянці кадастровий номер 5625482500:03:002:0001 (водоймі) самочинно, за відсутності будь-яких погоджень і дозволів власника земельної ділянки, зведено будівлю альтанки площею 16 кв. м.
Вказані обставини підтверджуються наступними доказами: матеріалами кримінального провадження № 12024181200000649, а саме: протоколом огляду місця події від 20 грудня 2024 року з долученими до нього схемами; висновком експерта від 24 грудня 2024 року № 241220/1_ФМ; договором оренди земельної ділянки від 28 листопада 2004 року; договором оренди водного об'єкта від 23 листопада 2007 року; листом Сарненської міської ради № 2942-02/17 від 24 грудня 2024 року; листом Сарненської РДА від 24 грудня 2024 року.
Частиною 1 ст. 375 ЦК України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Поряд з цим, спірна будівля альтанки, площею 16 кв. м збудована на земельній ділянці з кадастровим номером 5625482500:03:002:0001 (водному об'єкті), які надано в оренду ОСОБА_1 (Клеваці Я.М.) без відповідних дозволів та рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, всупереч п.п. 30, 31 договору оренди земельної ділянки від 28 липня 2004 року, а також з порушенням режиму цільового використання земельної ділянки водного фонду.
Зважаючи на встановлені вище обставини справи, суд зазначає, що самовільно побудова будівля альтанки на земельній ділянці водного фонду з кадастровим номером 5625482500:03:002:0001, на підставі ст. 376 ЦК України, підлягає знесенню (демонтажу) ФОП Клевакою Я.М.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону земель", об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
Статтею 35 даного Закону передбачено, що власники і землекористувачі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
Статтею 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням володіння. При цьому право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення діями відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цього права із застосуванням наслідків, у тому числі і звільнення ділянки від самовільно зведених споруд шляхом їх знесення чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Аналогічні положення передбачені в ст. 152 ЗК України, відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Суб'єктами права власності є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності (ст. 80 ЗК України). Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва.
В той же час, обов'язковому (безальтернативному) знесенню об'єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об'єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 та від 24 червня 2020 року у справі № 320/5880/18.
Спірна будівля альтанки, площею 16 кв. м, збудована на водному об'єкті, де заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), за відсутності погоджень власника земельної ділянки, а також без будь - яких документів на будівництво, тобто всупереч вимогам чинного законодавства (ст. ст. 60, 61 ЗК України, ст. ст. 88, 89 ВК України) та положенням п.п. 30, 31 договору оренди земельної ділянки від 28 липня 2004 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", за рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Таким чином, належним способом захисту інтересів територіальної громади в особі Сарненської міської ради, у даних правовідносинах, є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, шляхом знесення (демонтажу) ФОП Клевакою Я.М. самочинно побудованої одноповерхової цегляної будівлі альтанки площею 16 кв. м, що розміщена земельній ділянці з кадастровим номером 5625482500:03:002:0001 (водоймі).
Отже, позовні вимоги підлягають до задоволення.
Окрім того, слід зазначити, що позовні вимоги керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сарненської міської ради, фізичною особою-підприємцем Клевакою Яном Миколайовичем визнані, окрім того, відповідач просив суд здійснити розподіл судових витрат відповідно до приписів ст. 130 ГПК України.
Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Судові витрати.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову прокуратурою сплачено 3 028 грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За таких обставин, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, Рівненській обласній прокуратурі підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (1 514 грн. 00 коп.). Питання про повернення Рівненській обласній прокуратурі з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, суд вирішує в даному рішенні.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 1 514 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, шляхом знесення (демонтажу) фізичною особою-підприємцем Клевакою Яном Миколайовичем ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) самочинно побудованої одноповерхової цегляної будівлі альтанки площею 16 кв. м, що розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 5625482500:03:002:0001 (водоймі).
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Клеваки Яна Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури судовий (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
4. Видати наказ.
5. Повернути Рівненській обласній прокуратурі (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 60 коп., сплачений згідно платіжних інструкцій від 26 грудня 2024 року № 3030.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20 лютого 2025 року.
Суддя Войтюк В.Р.