вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"10" лютого 2025 р. Справа № 918/983/24
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Альянс"
про стягнення заборгованості в сумі 4 578 076 грн 44 коп.,
у судовому засіданні приймали участь:
від позивача - Макаренко О.А., ордер серія АХ № 1211054 від 21.10.2024 р. (в режимі відеоконференції);
від відповідача - не з'явився.
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
У судовому засіданні 10 лютого 2025 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Іванна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Альянс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення від 31.10.2019 року в сумі 4 578 076 грн 44 коп., з яких: 3 030 000 грн 00 коп. - заборгованість з орендної плати; 540 661 грн 34 коп. - пеня за прострочення сплати орендних платежів; 606 000 грн 00 коп. - штраф за прострочення сплати орендних платежів; 258 634 грн 79 коп. - інфляційні втрати через несплату орендних платежів; 112 661 грн 40 коп. - три проценти річних від простроченої суми орендної плати за користування чужими коштами; 25 119 грн 82 коп. - пеня за несплату компенсації комунальних та експлуатаційних витрат; 2 100 грн 65 коп. - інфляційні втрати за несплату компенсації комунальних та експлуатаційних витрат; 2 898 грн 44 коп. - три проценти річних від простроченої суми компенсації комунальних та експлуатаційних витрат за користування чужими коштами.
Також позивач просить судові витрати, включаючи витрати на сплату судового збору, та на правничу допомогу, покласти на відповідача. В позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Зокрема зазначено, що орієнтовний розмір судових витрат складається з витрат на правову допомогу в орієнтовному розмірі 45 000 грн 00 коп. та витрат на сплату судового збору.
До позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Іванна" долучено платіжну інструкцію від 16.10.2024 року № 2146-93А9-02В6-Х85Т про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 54 937 грн 00 коп.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 31 жовтня 2019 року, а саме зобов'язань зі сплати орендної плати в сумі 3 030 000 грн 00 коп. в строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі. Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання позивачем з посиланням пункти 7.5., 7.6 вказаного договору заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати орендних платежів в розмірі 540 661 грн 34 коп., штрафу за прострочення сплати орендних платежів в розмірі 606 000 грн 00 коп., а також пені за несплату компенсації комунальних та експлуатаційних витрат в розмірі 25 119 грн 82 коп. Крім того у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання позивачем з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми орендної плати в розмірі 112 661 грн 40 коп., інфляційних втрат через несплату орендних платежів в розмірі 258 634 грн 79 коп., 3% річних від простроченої суми компенсації комунальних та експлуатаційних витрат в розмірі 2 898 грн 44 коп., а також інфляційних втрат за несплату компенсації комунальних та експлуатаційних витрат в розмірі 2 100 грн 65 коп.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванна" від 23.10.2024 року залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п'ять) днів з дня отримання даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви від 23.10.2024 року (опис вкладення та документ, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) або опис вкладення про надсилання в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 ГПК України).
30 жовтня 2024 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванна" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання з додатками, до якого, крім іншого, додано докази відправлення відповідачу копії позовної заяви від 23.10.2024 року.
Ухвалою суду від 4 листопада 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванна" від 23.10.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче засідання на 2 грудня 2024 року на 10:30 год.
20 листопада 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 19.11.2024 року про участь у справі в режимі відеоконференції, в якій просив забезпечити адвокату Макаренко О.А. проведення судового засідання 02.12.2024 о 10:30, а також всіх наступних судових засідань у справі № 918/983/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему відеозв'язку електронного суду.
Ухвалою суду від 27 листопада 2024 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванна" від 19.11.2024 року про участь у справі в режимі відеоконференції задоволено та постановлено підготовче засідання у справі № 918/983/24, призначене на "02" грудня 2024 року на 10:30 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванна". Крім того постановлено всі подальші судові засідання у справі № 918/983/24 провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванна".
Ухвалою суду від 2 грудня 2024 року підготовче засідання відкладено на 16 грудня 2024 року на 10:15 год.
10 грудня 2024 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема відповідач зазначає, що в позові заявлена вимога про стягнення орендної плати за 4 квартал 2021 року у розмірі 190 304,54 грн. З даною позицією відповідач не погоджується, так як оплата передбачена договором оренди помісячно (п. 3.1. Договору); оплата комунальних - за виставленими та оплаченими орендодавцем рахункам, після їх отримання. Відповідач зазначає, що до позову не надані оплачені рахунки та докази їх направлення на адресу відповідача. Окрім цього на підставі п. 2 Додаткової Угоди до Договору оренди нежитлового приміщення від 31.10.2019 року, яка датована 26.11.2021 року, у період з 01.12.2021 року по 28.02.2022 року за користування об'єктом оренди встановлена безоплатна оренда, а 4 квартал 2021 року входить до терміну з 01.12.2021 року по 28.02.2022 року. Також відповідач зазначає, що в позові позивачем заявлена вимога, про стягнення оренди за 1 квартал 2022 року у розмірі 47 850,34 грн. Відповідач не погоджується з даною вимогою, оскільки Додатковою угодою для орендаря встановлена безоплатна оренда по 28.02.2022 року, а 1 квартал 2022 року включає в себе, у тому числі термін з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року. Щодо стягнення заборгованості з оренди, яка на думку позивача продовжена, у зв'язку із не поверненням об'єкта оренди до орендодавця (відсутність підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди) відповідач також не погоджується та посилається на положення ч. 6 ст. 762 ЦК України, якою закріплено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
13 грудня 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими з огляду на наступне. Вимога про стягнення орендної плати за 4 квартал 2021 року у розмірі 190 304,54 грн. позивачем не заявлялась. Так, зокрема, щодо стягнення орендної плати позивачем заявлено наступні вимоги: заборгованість відповідача з орендної плати за 2022 рік становить 930 000,00 грн. (100 000,00 грн. х 10 місяців - 70 000,00 грн.). Заборгованість відповідача з орендної плати за 2023 рік становить 1 200 000,00 грн. (100 000,00 грн. х 12 місяців). Заборгованість відповідача з орендної плати за січень - вересень 2024 року становить 900 000,00 грн. (100 000,00 грн. х 9 місяців). Загальний розмір заборгованості відповідача з орендної плати за договором оренди на момент подання позову склав 3 030 000,00 грн. Щодо заборгованості відповідача за 4 квартал 2021 року за комунальні та експлуатаційні послуги перед ТОВ "Іванна" в розмірі 190 304,54 грн. відповідач зазначає, що оплата комунальних послуг здійснюється - за виставленими та оплаченими орендодавцем рахункам, після їх отримання. До позову додано банківські виписки, з яких вбачається здійснення позивачем оплати комунальних та експлуатаційних послуг і податків. Також позивач зазначає, що 11.06.2024 року позивачем було надіслано відповідачу рахунки № 127, 128, 129 на компенсацію комунальних послуг, які відповідачем було отримано 14.06.2024 року, що підтверджується відповідною інформацією з офіційного сайту Укрпошти. Крім того позивач зазначає, що листом вих. № 0924 від 09.09.2024 року позивач направив відповідачу вимогу про компенсацію комунальних та експлуатаційних витрат/податків, до якої додано рахунки № 127, 128, 129, а також докази понесення комунальних та експлуатаційних витрат за 2021 рік - 2023 роки. Посилання відповідача на те, що він звільняється від обов'язку здійснення компенсації за комунальні та експлуатаційні послуги у період з 01.12.2021 року по 28.02.2022 року згідно з п. 2 Додаткової Угоди до Договору оренди нежитлового приміщення від 31.10.2019 року, яка датована 26.11.2021 року позивач вважає безпідставними, оскільки зазначеною додатковою угодою у період з 01.12.2021 року по 28.02.2022 року за користування об'єктом оренди встановлена безоплатна оренда, при цьому не встановлено звільнення відповідача від компенсації комунальних та експлуатаційних витрат/податків, що є платежами відмінними від орендних, та які носять компенсаційний характер. Щодо заперечень відповідача проти стягнення оренди за 1 квартал 2022 року у розмірі 47 850,34 грн. з огляду на те, що Додатковою угодою для орендаря встановлена безоплатна оренда по 28.02.2022 року, а 1 квартал 2022 року включає в себе, у тому числі термін з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року, позивач зазначає, що 47 850,34 грн. це сума оплати за комунальні та експлуатаційні послуги, а не орендні платежі. Позивач також вважає безпідставним застосування відповідачем положення ч. 6 ст. 762 Цивільного Кодексу України про звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, з огляду на наступне: про форс-мажорні обставини відповідачем в порядку, встановленому договором оренди, повідомлено не було, сертифікату ТПП на підтвердження цих обставин також не надавалось. Разом з тим, позивач звертає увагу суду на те, що ні позивач, ні інші особи перешкоди відповідачу у користуванні майном не чинили, а у відповідача у вказаному орендованому приміщенні до цього часу перебуває майно, на будівлі за адресою оренди досі висить вивіска групи компаній Прайм. Крім того позивач звертає увагу суду на те, що відповідач не повідомляв про неможливість використання орендованого майна.
Крім того 13 грудня 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 12.12.2024 року про зміну предмету позову, в якій просить прийняти заяву про зміну предмету позову шляхом доповнення позовних вимог новими, а саме, окрім вже заявлених позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з компенсації комунальних та експлуатаційних витрат/податків за 2021-2023 роки в загальному розмірі 350 108 грн 74 коп. В заяві представник позивача зазначає, що підстави стягнення з відповідача заборгованості з компенсаційних платежів комунальних та експлуатаційних витрат/податків за 2021-2023 роки в загальному розмірі 350 108 грн 74 коп. були обґрунтовані в тексті позовної заяви та підтверджуються доданими до позову доказами, разом із тим ця вимога не знайшла свого відображення в резолютивній частині позову. Таким чином, у позивача виникла необхідність у зміні предмету позову, оскільки початкові вимоги позивача не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів, шляхом доповнення позовних вимог новими, а саме вимогою стягнути з відповідача заборгованість з компенсації комунальних та експлуатаційних витрат/податків за 2021-2023 роки в загальному розмірі 350 108 грн 74 коп. Оскільки відповідно до вказаної заяви позовні вимоги є більшими за первинні позовні вимоги на суму 350 108 грн 74 коп., то позивач сплатив судовий збір в сумі 4 201 грн 31 коп., на підтвердження чого долучено платіжну інструкцію від 12.12.2024 року № 62М5-1ЕЕ2-533Е-М31В.
16 грудня 2024 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява, в якій просив відкласти підготовче засідання на іншу дату для можливості ознайомитися із заявою про зміну предмету позову.
Ухвалою суду від 16 грудня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванна" від 12.12.2024 року про зміну предмету позову прийнято до розгляду та відкладено підготовче засідання на 26 грудня 2024 року на 11:00 год.
Ухвалою суду від 26 грудня 2024 року строк підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів з ініціативи суду до 2 лютого 2025 року включно та відкладено підготовче засідання на 13 січня 2025 року на 09:30 год.
26 грудня 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 26.12.2024 року, в якому просить судові витрати покласти на відповідача, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Альянс" витрати на правничу допомогу, пов'язані із розглядом справи за представництво інтересів в суді в розмірі 45 000,00 грн., а також гонорар успіху у розмірі 45 000,00 грн.
26 грудня 2024 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання з додатками.
13 січня 2025 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання з додатками.
13 січня 2025 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 13.01.2025 року про витребування інформації, в якому просив:
- витребувати від АТ "Харківобленерго" інформацію щодо переданих від ТОВ "Іванна" код 14103040 показників використаної електроенергії, за період: січень 2021 року - грудень 2024 року включно, для АТ "Харківобленерго" по об'єкту: нежитловій будівлі, загальною площею 1 328 кв.м., яка належить ТОВ "Іванна" та знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях будинок 33 (Новобаварський район Харкова);
- витребувати від ПРАТ "Харківенергозбут" рахунки на оплату для ТОВ "Іванна" код 14103040 за користування електроенергією, за період: січень 2021 року - грудень 2024 року включно, від ПРАТ "Харківенергозбут" по об'єкту: нежитловій будівлі, загальною площею 1 328 кв.м., яка належить ТОВ "Іванна" та знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях будинок 33 (Новобаварський район Харкова).
Ухвалою суду від 13 січня 2025 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 січня 2025 року на 12:20 год.
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Альянс" від 13.01.2025 року про витребування інформації відмовлено, про що зазначено в ухвалі суду від 13.01.2025 року.
27 січня 2025 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява, в якій просив про перенесення судового засідання по справі із 27.01.2025 року на іншу дату, у зв'язку із необхідністю відвідування ТЦК та СП 27.01.2025 року о 14.00 год.
Ухвалою суду від 27 січня 2025 року розгляд справи відкладено на 3 лютого 2025 року на 11:30 год.
31 січня 2025 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю у розгляді справи № 922/4425/24 у Господарському суді Харківської області.
3 лютого 2025 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява, в якій просив судове засідання по справі, призначене на 03.02.2025 року, провести у відсутність представника відповідача. В заяві представник відповідача зазначає, що складу суду довіряє, проти заявлених позивачем вимог заперечує повністю та просить відмовити у задоволенні позову повністю, про що ухвалити судове рішення.
Ухвалою суду від 3 лютого 2025 року розгляд справи відкладено на 10 лютого 2025 року на 13:30 год.
Представник позивача у судовому засіданні 10 лютого 2025 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач у судове засідання 10 лютого 2025 року не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 03.02.2025 року до електронного кабінету представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Альянс" - Кузьміна Євгена Валерійовича (т. 2 а.с. 260). В той час 10 лютого 2025 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 10.02.2025 року, відповідно до якої просить про перенесення судового засідання по справі із 10.02.2025 року на іншу дату, у зв'язку із захворюванням представника. Також в заяві представник відповідача зазначає, що якщо поважний суд прийме рішення про проведення засідання та розгляд спору у відсутність представника відповідача, то просить врахувати наступне: проти задоволення позову заперечуємо повністю, просимо відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, а судові витрати відповідача, про які вказану у відзиві на позов, стягнути повністю, про що ухвалити відповідне судове рішення по справі. Відповідну заяву про ухвалення додаткового рішення буде подано у встановлений законом термін. Складу суду довіряємо.
Розглянувши у судовому засіданні 10.02.2025 року вказану заяву представника відповідача, суд відмовив в її задоволенні, так як відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.
Та обставина, що відповідні повноваження суду є дискреційними не створює імунітету від перевірки належності застосування судом свого розсуду при розгляді справи на предмет відповідності такого цілям та завданням, які стоять перед судом, та в аспекті відповідності таких дій принципу верховенства права як стримуючого фактору.
При цьому будь-який законодавчий припис, що встановлює певні межі розсуду, повинен бути оцінений на предмет дотримання фундаментальних вимог верховенства права, зокрема щодо співмірності (пропорційності) тій меті, за якою законом передбачене відповідне обмеження, або яке відбулось унаслідок застосування розсуду суду.
Пропорційність є загальною умовою для вирішення всіх процесуальних питань у межах дискреційних повноважень і повинна належно застосовуватись на кожній стадії правозастосування.
Оцінюючи дотримання принципу пропорційності, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.
Будь-яких інших поважних причин відкладення розгляду справи, зокрема, необхідність подання додаткових доказів, ознайомлення з матеріалами справи відповідачем зазначено та обґрунтовано не було.
Таким чином, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази, необхідні для вирішення судом спору у даному судовому засіданні, а відповідачем не подано обґрунтованих доказів необхідності відкладення розгляду справи, суд відмовив в задоволенні заяви представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
31 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іванна" (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан Альянс" (далі - Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір).
Відповідно до умов цього Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове, платне користування нерухоме майно (далі - Об'єкт оренди), а саме: нежитлову будівлю загальною площею 1 328 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, б. 33, окрім приміщення в даній будівлі за № 2-8 та № 2-9 на другому поверсі, площа яких складає 10,6 кв.м., користування котрим залишає за собою ТОВ "Іванна", проти чого не заперечує ТОВ "Титан Альянс" (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.2. Договору, Об'єкт оренди належить Орендодавцю на праві власності. Право власності зареєстроване відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 34778463101 від 04.04.2013 року.
Мета оренди: використання Орендарем Об'єкту оренди для розміщення офісу (пункт 1.3. Договору).
Сторони погоджуються, що вартість об'єкту оренди на момент укладення Договору становить 10 000 000 (десять мільйонів) гривень 00 копійок у т.ч. ПДВ (пункт 1.4. Договору).
Ризик випадкової загибелі чи пошкодження Об'єкта оренди за цим Договором несе Орендар (пункт 1.5. Договору).
Згідно п. 1.6. Договору, у зв'язку із тим, що Об'єкт оренди розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 6310137900:02:010:0002; цільове призначення: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; площа 0,0449 га), власником якої є Харківська міська рада, а ТОВ "Іванна" є орендарем, з урахуванням того, що об'єкт оренди неможливо використовувати відокремлено від земельної ділянки, на якій він розташований та яка використовується для його обслуговування та доступу до нерухомого об'єкту, орендар надає безоплатний дозвіл на користування даною земельною ділянкою, в межах кадастрового плану земельної ділянки та в межах цільового призначення земельної ділянки, для використання в господарській діяльності ТОВ "Титан Альянс" та користування об'єктом оренди.
Відповідно до п. 2.1. Договору, передача Об'єкта оренди у користування Орендаря здійснюється та оформлюється Актом приймання-передачі Об'єкта оренди, який вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток Сторін (у випадку їх наявності) та є невід'ємною частиною цього Договору. В Акті приймання-передачі Об'єкта оренди вказується технічний стан приміщення, перелік, найменування та характеристика Об'єкта оренди на момент передачі його Орендарю.
Повернення Об'єкта оренди Орендодавцю здійснюється не пізніше дня припинення дії цього Договору (в інших випадках, передбачених цим Договором) та оформлюється Актом здачі-приймання Об'єкта оренди, який з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток Сторін (у випадку їх наявності) є невід'ємною частиною цього Договору. В Акті здачі-приймання Об'єкта оренди зазначається технічний стан приміщень, перелік, найменування та характеристика Об'єкта оренди на момент передачі його Орендодавцю (п. 2.2. Договору).
У актах, що супроводжують передачу та повернення Об'єкта оренди зазначається, окрім звичайного стану та характеристик Об'єкта оренди, також показники лічильників обліку комунальних послуг (п. 2.3. Договору).
Передача майна в оренду не спричиняє передачу Орендарю права власності на Об'єкт оренди (п. 2.4. Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору, за користування Об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно орендну плату у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень 00 копійок.
В разі, якщо Орендар в результаті виконання умов цього Договору буде використовувати Об'єкт оренди неповний календарний місяць, то розмір оренди за такі періоди використання визначається за наступною формулою:
Р = А/В*С,
де Р - розмір оренди за використання об'єкту оренди неповний календарний місяць;
А - розмір орендної плати, встановлений в п. 3.1 цього Договору;
В - кількість днів (28, або 30, або 31) в календарному місяці, в якому Орендар користувався Об'єктом оренди неповний місяць;
С - кількість днів фактичного користування Орендарем Об'єктом оренди.
Згідно п. 3.2. Договору, внесення орендних платежів проводиться щомісячно до 25 (двадцять п'ятого) числа кожного місяця за поточний місяць оренди, шляхом перерахування суми коштів на поточний рахунок Орендодавця, що вказаний у ст. 13 цього Договору. Рахунок часу сплати за оренду починається з дати підписання акту прийому-передачі об'єкту в оренду.
В пункті 3.3. Договору сторони погодили, що компенсація комунальних та експлуатаційних послуг, не входить до розрахунку орендної плати, та компенсується Орендарем пропорційно займаній площі орендованого майна, з урахуванням місць загального користування, згідно встановлених тарифів на такі послуги, що підтверджуються оплаченими Орендодавцем рахунками, протягом 10 (десяти) робочих днів, після отримання від Орендодавця рахунку. Або Орендарем, на підставі окремих, самостійно укладених договорів, на підставі показників лічильників. Також, при внесенні передоплати постачальникам послуг орендатор бере витрати на себе з подальшим перерахунком згідно рахунків по передоплаті.
У відповідності до п. 3.5. Договору, протягом строку оренди Орендар в повному обсязі компенсує Орендодавцю розмір земельного податку (плати за землю, плати за оренду землі), розмір податку на нерухомість та інших податків або обов'язкових платежів, у випадку їх наявності, які сплачує Орендодавець за Об'єкт оренди (якщо така сплата здійснюється Орендодавцем). Компенсацію земельного податку, податку на нерухомість та інші податки або обов'язкові платежі, у випадку їх наявності Орендар здійснює протягом п'яти робочих днів з дати отримання від Орендодавця відповідних рахунків.
В пункті 3.6. Договору сторони погодили, що протягом 1 (одного) календарного місяця з дня підписання акту прийому-передачі об'єкту оренди, Орендар зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок Орендодавця платіж в розмірі, зазначеному у п. 3.1. цього Договору, який враховуватиметься як плата за останній місяць оренди.
Орендар зобов'язаний звільнити та повернути Об'єкт оренди у стані, у якому він був переданий Орендарю, з урахуванням нормального зносу в порядку, передбаченому в п. 2.2. цього Договору (підпункт 4.1.15. пункту 4.1. Договору).
Відповідно до п. 7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання однією зі Сторін умов цього Договору, така Сторона зобов'язана відшкодувати іншій Стороні завданні збитки. Відшкодування винного Стороною завданих збитків не звільняє її від виконання своїх зобов'язань за цим Договором.
У випадку несплати Орендарем Орендної плати у строки, встановлені цим Договором, Орендар зобов'язаний сплачувати Орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення, а у разі прострочення сплати орендної плати на 1 (один) календарний місяць та більше, Орендар, окрім пені, зобов'язаний сплачувати Орендодавцеві штраф у розмірі 20% від суми щомісячної орендної плати, за кожен місяць прострочки (пункт 7.5. Договору).
У випадку затримки Орендарем сплати компенсації згідно пунктів п. 3.3. та 3.5. Договору, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочки (пункт 7.6. Договору).
Відповідно до п. 7.8. Договору, сторона не несе відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконання спричинено настанням та/або дією форс-мажорних обставин, або відсутністю вини.
Згідно п. 7.9. Договору, в разі настання форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, яка не залежить від волі Сторін), а саме: війни, воєнних дій, блокади, стихійного лиха, строки виконання зобов'язань за цим Договором мають бути подовжені на час, що дорівнює періоду дії форс-мажорних обставин. Настання та припинення дії форс-мажорних обставин підтверджується документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом (особою).
У відповідності до п. 7.10. Договору, якщо одна із Сторін знаходиться під впливом форс-мажорних обставин, вона повинна повідомити про такі обставини іншу Сторону протягом 5 (п'яти) календарних днів. Якщо сторона, яка знаходиться під впливом форс-мажорних обставин, не повідомляє іншу сторону про факт їх виникнення, то вона не має права посилатися на виникнення та дію таких обставин для звільнення її від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору.
В пункті 8.1. Договору погоджено, що Договір діє з 31 жовтня 2019 року по 30 жовтня 2020 року включно.
Дія Договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено (підпункт 9.1.1. пункту 9.1. Договору).
Згідно п. 11.1. Договору, всі спори та розбіжності щодо укладення, виконання, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, а також будь-які інші спори, що стосуються даного Договору становлять предмет спору та підлягають розгляду у суді відповідної ланки, за місцем знаходження відповідача.
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Іванна" було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Титан Альянс" в оренду нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, б. 33, загальною площею 1 328 кв.м., окрім приміщення в даній будівлі за № 2-8 та № 2-9 на другому поверсі, площа яких складає 10,6 кв.м., що підтверджується Актом здачі-приймання від 31 жовтня 2019 року.
До Договору вносилися зміни, шляхом укладення додаткових договорів від 30 жовтня 2020 року, від 20 серпня 2021 року, від 2 листопада 2021 року та від 26 листопада 2021 року, які стосувалися розміру орендної плати, компенсації витрат на комунальні послуги та строку дії договору.
Згідно пункту 2 Додаткової угоди від 30 жовтня 2020 року п. 8.1. Договору викладено в наступній редакції:
"8.1. Договір діє з 1 листопада 2020 року по 1 листопада 2021 року включно.".
Згідно пункту 3 Додаткової угоди від 30 жовтня 2020 року п. 3.1. Договору викладено в наступній редакції:
"3.1. За користування Об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно орендну плату у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.".
Згідно пункту 9 Додаткової угоди від 30 жовтня 2020 року, ця додаткова угода набуває чинності з 31 жовтня 2020 року.
Згідно пункту 1 Додаткової угоди від 20 серпня 2021 року п. 8.1. Договору викладено в наступній редакції:
"8.1. Договір діє до 31 грудня 2021 року включно.".
Згідно пункту 2 Додаткової угоди від 20 серпня 2021 року п. 3.1. Договору викладено в наступній редакції:
"3.1. Починаючи з 1 вересня 2021 року щомісячна орендна плата становить 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ за користування Об'єктом оренди, згідно п. 3.7. Договору.".
Згідно пункту 8 Додаткової угоди від 20 серпня 2021 року, ця додаткова угода набуває чинності з 1 вересня 2021 року.
Згідно пункту 1 Додаткової угоди від 2 листопада 2021 року доповнено п. 3.3. Договору та викладено п. 3.3.1. Договору в наступній редакції:
"3.3.1. Орендар зобов'язаний до 10 числа розрахункового місяця сплачувати авансом компенсації витрат на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення), в розмірі 100% (сто відсотків) від розміру компенсації витрат на комунальні послуги за місяць, що передував розрахунковому, на підставі наданих Орендодавцем рахунків комунальних служб (електроенергія, водопостачання, опалення), починаючи з 02.11.2021 року по 30.04.2022 року, що являє собою опалювальний період.
До 10 числа кожного розрахункового місяця Орендодавець повинен робити перерахунок (коригувати) сплаченого авансу компенсації витрат на комунальні послуги за попередній місяць відповідно до фактично використаних комунальних послуг згідно рахунків комунальних служб.".
Згідно пункту 1 Додаткової угоди від 26 листопада 2021 року п. 8.1. Договору викладено в наступній редакції:
"8.1. Продовжити строк дії Договору до 31 грудня 2022 року включно.".
Згідно пункту 2 Додаткової угоди від 26 листопада 2021 року п. 3.1. Договору викладено в наступній редакції:
"3.1. В період з 1 грудня 2021 року по 28 лютого 2022 року, за користування Об'єктом оренди в цілому становить 0,00 грн. - безоплатна оренда, у зв'язку з важким становищем в енергетичному секторі країни.".
Згідно пункту 7 Додаткової угоди від 26 листопада 2021 року, ця додаткова угода набуває чинності з 1 грудня 2021 року.
Таким чином, строк дії Договору сторонами продовжено до 31 грудня 2022 року включно.
Враховуючи умови Договору (п. 2.2. Договору) відповідач зобов'язаний був повернути орендоване майно не пізніше 31 грудня 2022 року.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, по закінченню строку дії Договору відповідачем приміщення Орендодавцю повернуто не було, а відтак позивач посилаючись на ст. 764 ЦК України стверджує, що строк дії договору оренди нежитлового приміщення від 31 жовтня 2019 року був продовжений.
Якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК України).
Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 4 стаття 284 Господарського кодексу України).
За таких обставин, у зв'язку з тим, що відповідач не повернув позивачу орендоване приміщення 31.12.2022 року та продовжував ним користуватись, суд погоджується з доводами позивача, що дія договору оренди нежитлового приміщення від 31 жовтня 2019 року в силу приписів статті 764 ЦК України та частини 4 статті 284 Господарського кодексу України була продовжена.
Як зазначено в позовній заяві, з березня 2022 року відповідач має заборгованість по орендній платі. Зокрема заборгованість відповідача з орендної плати за 2022 рік становить 930 000,00 грн. (100 000,00 грн. х 10 місяців - 70 000,00 грн.), за 2023 рік становить 1 200 000,00 грн. (100 000,00 грн. х 12 місяців), за січень-вересень 2024 року становить 900 000,00 грн. (100 000,00 грн. х 9 місяців).
06.06.2024 року позивачем було надіслано відповідачу Рахунок № 124 від 05.06.2024 року, Рахунок № 125 від 05.06.2024 року, Рахунок № 126 від 05.06.2024 року на оплату орендної плати, які відповідачем було отримано 10.06.2024 року, що підтверджується відповідною інформацією з офіційного сайту Укрпошти.
09.09.2024 року позивач направив відповідачу вимогу про погашення заборгованості з орендної плати, до якої було додано рахунки на оплату орендної плати за весь період заборгованості (Рахунок № 124, Рахунок № 125, Рахунок № 126, Рахунок № 126/1 від 09.09.2024р.), а також Акт звіряння взаємних розрахунків № 1022 від 10.01.2022 року. Проте, як зазначено в позовній заяві, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання зі сплати орендної плати за Договором оренди нежитлового приміщення від 31 жовтня 2019 року не виконав, у зв'язку з чим за останнім обліковується заборгованість в розмірі 3 030 000 грн 00 коп. Також, за твердженнями позивача, за відповідачем обліковується заборгованість з компенсації комунальних та експлуатаційних витрат/податків за 2021-2023 роки в загальному розмірі 350 108 грн 74 коп.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу норм статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною 1 статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За приписами частин 1, 4 статті 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Нормами статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, для сплати орендної плати за спірний період березень-грудень 2022 року, січень-грудень 2023 року, січень-вересень 2024 року позивачем виставлено відповідачу рахунки від 5 червня 2024 року № 124 за березень-грудень 2022 року, від 5 червня 2024 року № 125 за січень-грудень 2023 року, від 5 червня 2024 року № 126, від 9 вересня 2024 року № 126/1 на загальну суму 3 100 000 грн 00 коп.
Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором оренди нежитлового приміщення від 31 жовтня 2019 року відповідач не сплатив на користь позивача в повному обсязі орендну плату за період з березня 2022 року по вересень 2024 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 3 030 000 грн 00 коп. (оскільки платіж відповідача в порядку 3.6. Договору у розмірі 70 000 грн 00 коп., зараховано як часткову оплату орендної плати за березень 2022 року), а також в порушення умов Договору не сплатив компенсацію комунальних та експлуатаційних витрат/податків за 2021-2023 роки в розмірі 350 108 грн 74 коп.
Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що орендоване майно, стягнення заборгованості з орендної плати за яке є предметом позовних вимог, знаходиться в місті Харків, яке з перших днів широкомасштабної збройної агресій Російської Федерації проти України опинилося в зоні бойових дій.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан Альянс" листом, який було залишено в приміщенні за № 2-8, яке знаходиться в орендованій будівлі та було залишено в користуванні за позивачем (п. 1.1. Договору) повідомило позивача про настання форс мажорних обставин. Також у відзиві зазначено, що 24.02.2022 року в телефонному режимі вказана обставина - наявність форс мажору та залишення письмового повідомлення про форс мажор в приміщенні за № 2-8 орендованого приміщення, що було погоджено з позивачем в телефонному режимі безпосередньо 24.02.2022 року.
До матеріалів справи відповідачем додано лист від 25.02.2022 року № 11-18 про повідомлення про настання форс мажорних обставин адресований керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванна", в якому повідомлено про неможливість виконання умов договору оренди нежитлового приміщення у зв'язку із настанням форс мажорних обставин: війни рф проти України із веденням військових дій.
Також до матеріалів справи відповідачем додано:
- наказ керівника ТОВ "Титан Альянс" від 24.02.2022 року про вивезення усієї документації товариства та комп'ютерної техніки на партнерську АЗС до міста Ізюм Харківська область, де господарську діяльність здійснювала ТОВ "Прайм Групп Нафта" - партнер по ринку послуг;
- довіреність на Подваркова Д.А. для перевезення документів та комп'ютерної техніки до міста Ізюм на партнерську АЗС, відповідно до якої Подварков Д.А. мав повноваження та доручення на транспортування документів та техніки на партнерську АЗС;
- супровідний лист від ТОВ "Титан Альянс" на ТОВ "Прайм Групп Нафта" із переліком переданого на зберігання майна (документів та комп'ютерної техніки), який доводить факт передачі документів та майна, згідно переліку, на зберігання до партнерської АЗС;
- Ліцензію на ТОВ "Прайм Групп Нафта", де вказано про здійснення ліцензійної діяльності на АЗС і місті Ізюм Харківська область (доказ того, що вказане товариство мало діючу ліцензію на торгівлю ПММ, яку здійснювало за адресою розміщення АЗС, на яку передавалися документи та комп'ютерна техніка);
- супровідний лист від 24.02.2022 року за вих. № 10-27 та Довіреність на Подваркова Д.А. з повноваженнями щодо передачі відновленої первинної господарської документації ТОВ "Титан Альянс" на адресу ГУ ДПС у Харківській області для використання в перевірці (ТОВ "Титан Альянс" від ГУ ДПС у Харківській області було надано термін до 15 березня 2022 року на відновлення втраченої документації по роботі з рядом контрагентів. Документація була відновлена та ТОВ "Титан Альянс" в особі представника Подваркова Д.А. намагався її передати в податкову. Документація не була прийнята. Податкова не працювала з 24.02.2022 року на підставі Наказу за № 243-о "Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органів", яким встановлено простій у роботі ДПС та її тер органах з метою збереження життя та здоров'я працівників (про вказаний факт - простій в роботі на підставі наказу № 243-о "Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органів", який встановлений, йдеться в судовому рішення по справі № 510/11016/24 року Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 року та у постанові Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 510/11016/24 року від 20.11.2024 року - є в вільному доступі на сайті "реєстр судових рішень");
- заяву від ТОВ "Титан Альянс" на адресу прокурора Харківської області від 04.08.2022 року за вих. № 02-15 про скоєння кримінального правопорушення із додатком: переліком документів, які було передано для зберігання на АЗС;
- рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 року, справа № 520/11016/24, яке залишено без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 року, за позовом ТОВ "Титан Альянс" до ГУ ДПС у Харківській області, про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень (Суть справу в тому, що ТОВ "Титан Альянс" звернулося до суду із позовом до податкової, яка застосувала до товариства фінансово-господарські санкції (податкові повідомлення-рішення) за не надання до перевірки первісної фінансово-господарської документації, строк на відновлення якої було надано товариству ще в 2021 року, терміном до 15.03.2022 року. Документація була відновлена, але 24.02.2022 року ГУ ДПС у Харківській області не прийняла цю документацію (наказ про призупинення роботи органів ДПС та її структурних підрозділів), після чого керівник надав наказ на вивезення усієї документації товариства та комп'ютерної техніки на партнерську АЗС до міста Ізюм Харківської області. В подальшому місто Ізюм Харківської області було окуповано з боку військ рф, документація та техніка знищена, внаслідок чого керівник ТОВ "Титан Альянс" звернувся на адресу прокурора Харківської області із відповідною заявою. За фактом звернення розпочато кримінальне провадження. Надані судові рішення підтверджують той факт, що суд першої інстанції своїм рішенням, яке було підтримано судом апеляційної інстанції, погодився з ТОВ "Титан Альянс" щодо втрати/знищення документів про фінансово-господарську діяльність товариства, скасувавши податкові повідомлення-рішення;
- Витяг про кримінальне провадження за результатами звернення керівника ТОВ "Титан Альянс" про втрату контролю за майном та документами товариства із правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 438 КК України;
- Повідомлення форми 20 ОПП до ГУ ДПС у Харківській області про фактичне знаходження ТОВ "Титан Альянс" у місті Рівне Рівненської області, а не за місцем реєстрації у місті Харків (за адресою приміщення, переданого в оренду);
- Виписку з ЄДР юр осіб про перереєстрацію ТОВ "Титан Альянс" за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 112;
- Висновок Рівненської торгово-промислової палати від 24 грудня 2024 року № 56.01/470 про істотну зміну обставин, обставини непереборної сили.
В той час позивач зазначає, що відповідач не дотримався обов'язку, обумовленого п. 7.9. договору щодо повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання зобов'язання, а відтак відповідач позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини.
Як зазначає позивач, відповідачем не надано документу (Сертифікату про форс-мажорні обставини), встановленого п. 7.9. Договору Оренди та чинним законодавством (стаття 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджений Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44(5), що підтверджував би наявність форс-мажорних обставин для ТОВ "Титан-Альянс", які б були підставою неможливості виконання ним зобов'язань за договором.
Окрім того позивач зазначає, що факт неповідомлення відповідача про настання обставин, які він вважає форс-мажорними, позбавляє права посилатись на виникнення та дію таких обставин для звільнення від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання договору.
Також позивач зазначає, що наданий Висновок Рівненської ТПП від 24.12.2024 р. № 56.01/470 не є таким, що встановлює настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та не може підмінити Сертифікат про форс-мажорні обставини.
Проаналізувавши доводи позивача та відповідача суд зазначає наступне.
Згідно до частин 4, 6 статті 762 ЦК України, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Норма права, закріплена в частині 6 статті 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
Для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені.
Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.
Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату наведена норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20.
При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.
Обґрунтовуючи необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини 6 статті 762 ЦК України відповідач посилається на факт збройної агресії Російської Федерації проти України, ведення широкомасштабних бойових дій на території України, зокрема в Харкові, де розташоване нерухоме майно, яке є предметом Договору оренди нежитлового приміщення від 31 жовтня 2019 року.
З цього приводу, суд зазначає наступне.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був продовжений та триває до теперішнього часу.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Згідно вказаного Переліку з урахуванням наступних змін, внесених відповідними наказами, Харківська область входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Відповідно до п. 7.8. Договору, сторона не несе відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконання спричинено настанням та/або дією форс-мажорних обставин, або відсутністю вини.
Згідно п. 7.9. Договору, в разі настання форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, яка не залежить від волі Сторін), а саме: війни, воєнних дій, блокади, стихійного лиха, строки виконання зобов'язань за цим Договором мають бути подовжені на час, що дорівнює періоду дії форс-мажорних обставин. Настання та припинення дії форс-мажорних обставин підтверджується документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом (особою).
У відповідності до п. 7.10. Договору, якщо одна із Сторін знаходиться під впливом форс-мажорних обставин, вона повинна повідомити про такі обставини іншу Сторону протягом 5 (п'яти) календарних днів. Якщо сторона, яка знаходиться під впливом форс-мажорних обставин, не повідомляє іншу сторону про факт їх виникнення, то вона не має права посилатися на виникнення та дію таких обставин для звільнення її від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору.
В свою чергу, необхідно зазначити, що відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також, торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").
Згідно з ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислові палати мають право проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців; надавати за дорученням українських та іноземних юридичних і фізичних осіб послуги, пов'язані із захистом їх прав та інтересів, відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України; здійснювати інші повноваження, що не суперечать законодавству України.
У Висновку від 24 грудня 2024 року № 56.01/470 про істотну зміну обставин, обставини непереборної сили Рівненська торгово-промислова палата, виходячи з законодавчих положень про те, що до відносин, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності не врегульованих Господарським Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України та інших законів, керуючись в тому числі правилами Міжнародної торгової палати по врегулюванню договірних відносин (ICC Pablikation No421 (Е) Force Majeure and Hardship), а також ст. 652 ЦК України ст. ст. 3, 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", підтвердила факт настання істотної зміни обставин, форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) по Договору оренди нежитлового приміщення від 31.10.2019 укладеного між ТОВ "Титан Альянс" (код ЄДРПОУ 38981868) і ТОВ "Іванна" (код ЄДРПОУ 14103040).
Враховуючи, що факт військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022, є загальновідомим, а також перебування нежитлового приміщення, що є предметом оренди за договором оренди нежитлового приміщення від 31 жовтня 2019 року в місті Харкові Харківської області, яка входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, суд погоджується з доводами відповідача, що використання орендованого приміщення підприємством відповідно до законодавства України є неможливим фізично.
Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідач, укладаючи договір оренди нежитлового приміщення від 31 жовтня 2019 року, приймаючи нежитлове приміщення в орендне користування та зобов'язуючись своєчасно сплачувати орендну плату, не міг передбачити настання в Україні подій, які відбулися 24.02.2022 року.
З урахуванням викладеного, суд вважає наявними у спірних правовідносинах підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати у спірний період відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України.
Згідно ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Необхідно зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення від 27.10.1993 року Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.
Заперечення відповідача на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.
Враховуючи вищенаведене, в задоволенні позову суд відмовляє повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору, а відтак судові витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000 грн 00 коп., то з цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного, з огляду на висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову, правові підстави для покладання на відповідача витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, відсутні.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 20 лютого 2025 року.
Суддя Політика Н.А.