адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
19.02.2025 Справа № 917/2288/23
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., після виходу з лікарняного, розглянувши клопотання представника Фізичної особи - підприємця Ковтун Анни Ігорівни вх. №10596 від 06.08.2024 року про стягнення судових витрат та винесення додаткового рішення по справі № 917/2288/23
за позовною заявою Фізичної особи - підприємця Терес Тетяни Володимирівни, АДРЕСА_1
до відповідача Фізичної особи - підприємця Ковтун Анни Ігорівни, АДРЕСА_2
про стягнення 150 109, 41 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Без виклику учасників справи,
установив:
В провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа №917/2288/23 за позовом Фізичної особи - підприємця Терес Тетяни Володимирівни до відповідача Фізичної особи - підприємця Ковтун Анни Ігорівни про стягнення 150 109, 41 грн, з яких: 13 000,00 грн збитки у зв'язку із втратою майна, 131 169,41 грн збитки у вигляді втраченої вигоди, 5 940,00 грн застава.
Розгляд справи № 917/2288/23 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням Господарського суду Полтавської області 29.07.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що орієнтовний розмір судових витрат, які відповідач понесла та планує понести на професійну правову допомогу становить 30 000,00 грн.
06.08.2024 до суду від представника відповідача адвоката Гиря А.В. надійшла заява про стягнення витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу у справі №917/2288/23 у розмірі 30 000,00 грн (вх. № 10596).
Суд ухвалою від 22.08.2024 прийняв заяву представника відповідача - адвоката Гирі А.В. про стягнення витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу у справі №917/2288/23 до розгляду; запропонував позивачу подати письмові заперечення (за наявності таких заперечень) на заяву представника відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та встановив строк (до 30.08.2024 року) для надання їх суду та відповідачу.
На виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 по справі № 917/2288/23 для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Терес Тетяни Володимирівни (вх. № 2013П/3 від 20.08.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.07.2024, матеріали даної справи були направлені до Східного апеляційного суду.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 у даній справі апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Терес Тетяни Володимирівни на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.07.2024 у справі №917/2288/23 залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.07.2024 у справі №917/2288/23 залишено без змін.
Після повернення матеріалів справи зі Східного апеляційного господарського суду суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви представника відповідача адвоката Гиря А.В. про стягнення витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу у справі №917/2288/23.
16.01.2025 року від представника позивача відповідача адвоката Процая Володимира Миколайовича надійшли заперечення на заяву відповідача (вх. № 544 та №545), відповідно якого останній просить суд відмовити у задоволенні заяви або зменшити розмір заявлених до стягнення відповідачем витрат на правничу допомогу до 1 000,00 грн. В обґрунтування даної зави позивач посилається на необґрунтованість заявлених до стягнення відповідачем витрат на правову (правничу) допомогу. Також позивач зазначає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правову (правничу) допомогу є завищеними.
У даних запереченнях позивач просить суд поновити строк на їх подачу. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подачу заперечень позивач посилається на те, що до системи Електронний суд не було внесено копію заяви від представника відповідача адвоката Гиря А.В. про стягнення витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу у справі № 917/2288/23 у розмірі 30 000,00 грн, яка надійшла до суду 06.08.2024 року (вх. № 10596) та не була направлена до Електронного кабінету представника позивача. Позивач наголошує, що зміст вищезазначеної заяви ій та її представнику був не відомий оскільки позивач поштою заяву відповідача не отримувала.
З матеріалів справи вбачається, що 02.08.2024 відповідачем на адресу позивача, яка зазначена останнім у позовній заяві та яка співпадає з адресою зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засобом поштового зв'язку було направлено клопотання про стягнення судових витрат з усіма додатками, що підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення від 02.08.2024 форми Ф. 107 та накладною № 3600800000678 від 02.08.2024 (том справи 2, а.с. 43-44).
Тобто, в матеріалах справи наявні належні докази направлення позивачу клопотання про стягнення з позивача судових витрат відповідача.
Суд вважає, що факт неотримання позивачем поштової кореспонденції залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 28.09.2020 у справі № 910/9791/18, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 14.04.2021 у справі № 876/74/20, від 26.05.2021 у справі № 916/1176/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 25.11.2021 у справі № 873/41/21, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 14.01.2022 у справі № 910/2042/21, від 23.06.2022 у справі № 914/2265/20, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13).
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку відповідача, а тому не може свідчити про неправомірність його дій (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 04.03.2021 у справі №910/6835/20, від 26.05.2021 у справі № 916/1176/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 25.11.2021 у справі №873/41/21, від 23.06.2022 у справі №914/2265/20, від 27.07.2022 у справі №908/3468/13.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала від 22.08.2024, якою було встановлено позивачу строк для подання письмових заперечень (за наявності таких заперечень) на заяву представника відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (до 30.08.2024 року) була доставлена до електронного кабінету представника позивача адвоката Процая В.М. 22.08.2024 о 20:31. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа (том справи 2, а.с. 50).
За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.
Отже, відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 22.08.2024, якою встановлено позивачу строк на подання заперечень на заяву, вважається врученою останньому 23.08.2024 року.
Тобто, представник позивача адвокат Процай В.М., яким зокрема, подано заперечення на заяву відповідача та клопотання про поновлення строку на їх подачу до суду, з 23.08.2024 був обізнаний про прийняття судом до розгляду вищезазначеної заяви відповідача.
Відповідно до підпункту 1 частини 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.
Тобто, у разі неотримання заяви відповідача, позивач не був позбавлений можливості ознайомитись з її змістом та вчасно надати суду заперечення на вищезазначену заяву.
Як вже зазначалось вище, представник позивача подав клопотання про поновлення строку подачі заперечень на заяву відповідача та самі заперечення 16.01.2024, тобто з пропуском встановленого судом строку.
У відповідності до ч. 1, 2, 4 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13, ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач до заяви не додав жодного доказу на підтвердження наявності поважності причин пропуску строку.
Враховуючи вищевикладене суд не вбачає поважних причин, з яких позивач не зміг виконати вимоги ухвали суду від 22.08.2024 щодо подання заперечень на заяву відповідача у встановлені в ній терміни, а тому суд залишає заперечення позивача без розгляду.
При цьому судом враховано, що частинами 1, 2 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пунктом 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У ч. 2 цієї статті Кодексу наведено перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства, проте не встановлює виключного переліку дій, які можуть розцінюватися судом як зловживання правом.
У свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2021 у справі №910/5211/18).
Судом було створено всі належні умови для того, щоб сторони скористались всіма процесуальними правами, наданими останнім ГПК України. Зокрема, ухвала суду від 22.08.2024 була направлена учасникам справи засобом поштового зв'язку, до електронних кабінетів учасників справи (за їх наявності) і відповідно до приписів чинного законодавства України своєчасно оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є загальнодоступним.
Проте, позивач своїм правом на подання заперечень на заяву відповідача у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Оскільки судом при прийнятті рішення по справі не вирішено питання розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, суд на підставі вказаної вище норми вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення про розподіл витрат відповідача.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
В матеріалах справи міститься Договір про надання правової допомоги б/н від 05.02.2024, відповідно до пп 1.1 та пп 1.2 п. 1 передбачено, що предметом договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів по справі №917/2288/23 за позовом ТОВ Терес Т.В. до ФОП Ковтун А.І. про стягнення 150 109,41 грн.
Детальний перелік послуг, що зобов'язується надати адвокат, встановлюється в додатках до даного Договору (Актах), що становлять невід'ємну його частині. Остаточним об'єм роботи (послуг) Адвоката, що є предметом даного Договору встановлюється на підставі погоджених та підписаних сторонами Договору Актів виконаних робіт (наданих послуг).
Підпунктом 4.2. пункту 4 Договору передбачено, що гонорар адвоката визначається обсягом виконаної роботи та погоджується сторонами окремо складених додатків до цього договору, а також Актів виконаних робіт (наданих послуг). Порядок гонорару (фіксований розмір або погодинна оплата) встановлюється в залежності від виду послуги.
Судом встановлено, що до заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідач долучив : копію Договору про надання правової допомоги від 05.02.2024; копія ордеру та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 02.08.2024 та квитанцію № 8 від 02.08.2024 на суму 30 000,00 грн.
У даному акті сторони зазначили, що останні визнають та підтверджують те, що Адвокатом Гиря А. В. були проведені та надані послуги, а відповідачем у справі - ФОП Ковтун А.І. вказані послуги (роботи) були прийняті на загальну суму 30 000, 00 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 02.08.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 05.02.2024 адвокат Гиря А.В. надав послуги правової (правничої) допомоги клієнту ФОП Ковтун А.І., зокрема, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини; складання та направлення адвокатських запитів; складання та подання до Господарського суду Полтавської області (направлення позивачу) відзиву на позов ФОП Терес Т.В. по справі №917/2288/23 за позовною заявою ФОП Терес Т.В. до ФОП Ковтун А.І про стягнення 150 109,41 грн; складання заяв та клопотань. Загальна кількість витраченого адвокатом робочого часу - 33 години, вартість яких визначена у розмірі 30 000,00 грн.
Суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідача по справі № 917/2288/23, виходячи з наступного.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/12876/19 від 15 червня 2022 року.
Крім того, у даній постанові суд дійшов висновку, що поряд з вищевикладеним чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року “Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах “Ніколова проти Болгарії» та “Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Отже, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Позивач у встановлений ухвалою суду термін не надав суду ні заперечення щодо стягнення з нього судових витрат на професійну правничу допомогу відповідача ні заяви про зменшення їх розміру.
Суд оцінює як обґрунтовані твердження відповідача, що зазначення в акті наданих послуг охоплюється діями адвоката з представництва в суді у справі № 917/2288/23 та іншої професійної правничої допомоги (у тому числі підготовки заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань) у комплексі з основними видами послуг адвоката (ч.2 ст. 126 ГПК України).
Така деталізація фактично виконаних робіт в їх описі полягає у дотриманні вимог ч. 3 ст. 126 ГПК України щодо наведення детального опису робіт (наданих послуг).
Матеріалами справи підтверджується, що при визначенні розміру витрат на правову допомогу адвоката враховано, зокрема наступні обставини : складність справи та обсяг виконання адвокатом робіт (надання послуг), необхідності вивчення і аналізу доказів, обставин справи, у тому числі аналіз обставин, пов'язаних з виконанням договору оренди нежитлових приміщень № 55-56-60/23 від 01.01.2023; кваліфікація і досвід адвоката.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що понесений відповідачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із
- складністю даної справи;
- витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (надання послуг), у зв'язку з перебуванням справи № 917/2288/23 в провадженні Господарського суду Полтавської області;
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що підтверджується їх детальним описом у акті виконаних робіт від 02.08.2024;
- ціною позову, яка становить 150 109,41 грн.;
- значенням справи для відповідача, яка має безпосередній вплив на його ділову репутацію та необхідності її захисту у суді.
Отже, витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000,00 грн, відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з обставин даної справи.
Також судом враховано, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, позивачем відповідно до приписів ст. 124 ГПК України була визначена у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що міститься у першій заяві по суті спору - відзиві на позовну заяву, відповідає вказаному розміру.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.
З огляду на надані докази суд дійшов висновку, що заявлений розмір адвокатських витрат в сумі 30 000,00 грн є підтверджений матеріалами справи та співрозмірним наданому об'єму адвокатських послуг.
Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом ухвалено рішення по справі № 917/2288/23 про відмову у задоволенні позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу відповідача покладаються на позивача у сумі 30 000,00 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд
1. Заяву представника ФОП Ковтун Анни Ігорівни адвоката Гирі Анни Володимирівни про ухвалення додаткового рішення по справі № 917/2288/23 задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Терес Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Ковтун Анни Ігорівни ( АДРЕСА_2 , код ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення складене 19.02.2025 року (після виходу судді з лікарняного).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик