адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018
Код ЄДРПОУ 03500004
20.02.2025 Справа № 917/1537/23
Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош, розглянув заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОЧ» про зміну способу та порядку виконання судового рішення (вх. № 2039 від 13.02.2025) у справі за позовом
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОЧ», с. Володимирівка, Полтавський (Карлівський) район, Полтавська область, 39510
до Карлівської міської ради, вул. Полтавський шлях, буд. 85, м. Карлівка, Полтавська обл., 39500
про визнання укладеними додаткових угод про поновлення договорів оренди землі
У провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа № 917/1537/23 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОЧ» (далі - Позивач) до Карлівської міської ради (далі - Відповідач) про визнання укладеними додаткових угод про поновлення договорів оренди землі.
За результатами розгляду справи 05.12.2023 суд виніс ухвалу про прийняття відмови Позивача від позову, закриття провадження у справі № 917/1537/23 та стягнення з Карлівської міської ради на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОЧ» судових витрат, а саме: 45 000,00 витрат на правничу допомогу та 21 472,00 грн судового збору.
Ухвала набрала законної сили 16.12.2023.
18.12.2023 Господарський суд Полтавської області видав наказ про примусове виконання зазначеного рішення, відповідно до якого СТОВ “СВІТОЧ» є стягувачем, а Карлівська міська рада боржником. Наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 17.12.2026.
З метою виконання рішення суду, 15.01.2024 адвокат Приліпко І. Л. від імені та в інтересах стягувача - СТОВ “СВІТОЧ» подано заяву про примусове виконання рішення суду за вих. № 14-І від 15.01.2024 разом із наказом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
02.02.2024 Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернув виконавчий документ без прийняття до виконання, оскільки виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання рішення (пункт 10 частини 4 статті 4 Закону України “Про виконавче провадження», стаття 24 Закону України “Про виконавче провадження»).
07.06.2024 адвокат Приліпко І. Л. від імені та в інтересах стягувача подав заяву про примусове виконання рішення суду за вих. № 111-І від 07.06.2024 разом із наказом за місцезнаходженням майна боржника до Управління Державної казначейської служби України у Карлівському районі Полтавської області.
12.06.2024 Управління Державної казначейської служби України у Карлівському районі Полтавської області повернуло наказ про примусове виконання рішення суду без виконання, оскільки Карлівська міська рада Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21046549) в управлінні казначейства не знаходиться на обслуговуванні та не має відкритих рахунків.
Ураховуючи те, що Позивач не має можливості виконати рішення суду, оскільки Карлівська міська рада не має відкритих рахунків, Позивач звернувся із заявою про зміну способу та порядку виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 05.12.2023 у справі № 917/1537/23 шляхом списання коштів з відповідного рахунку Виконавчого комітету Карлівської міської ради (код ЄДРПОУ 04057356, місцезнаходження: 39500, Карлівський р-н, Полтавська обл., місто Карлівка(з), вулиця Полтавський шлях, будинок 54).
Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.02.20254 суд прийняв заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОЧ» про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № № 917/1537/23 до розгляду.
Розгляд заяви призначено на 20.02.2025.
Відповідно до частин 1, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У частині третій статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Отже, під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Зокрема, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання (грошової чи майнової), тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу виконання рішення, ухвали, постанови, вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Суд зазначає, що зміна способу виконання рішення, здійснена судом в порядку, визначеному статтею 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.97 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005 у справі Фуклев проти України, заява № 71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України “Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).
Пунктом 2 Порядку № 845 передбачено, що боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Пунктом 3 Порядку № 845 встановлено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства.
Відповідно до п. п. 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, Рішення суду про стягнення (арешт) коштів держаного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України виключно для виконання.
Згідно з абз. 1 п. п. 2 пункту 9 та абз. 2 пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011 № 845, органи казначейства змушені повертати виконавчі документи у разі, якщо боржником зазначено не розпорядника бюджетних коштів.
Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Згідно зі статтею 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
Відповідно до частини 2 статті 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські, районі в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. При цьому, як зазначав позивач, згідно з п. п. 27 пункту 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: як прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.
Статтею 2 Бюджетного Кодексу України визначено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Згідно зі статтею 22 Бюджетного Кодексу України Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
Відповідно до пп. 4 пункту «а» статті 28 Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.
Згідно з частиною 2 статті 64 Закону сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. При цьому, згідно з пп. 27 пункту 1 Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: як прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.
Відповідно до пп. 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України виключно для виконання.
Отже, фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники).
У місцевих рад не має фінансових ресурсів. Стягнення за наказом повинно здійснюватися з відповідного виконавчого органу, в спірному випадку Виконавчого комітету Кобеляцької міської ради.
Проте 12.06.2024 Управління Державної казначейської служби України у Карлівському районі Полтавської області повернуло наказ про примусове виконання рішення суду без виконання, оскільки Карлівська міська рада Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21046549) в управлінні казначейства не знаходиться на обслуговуванні та не має відкритих рахунків
Згідно з приписами статті 11 Закону виконавчим органом боржника є Виконавчий комітет Карлівської міської ради, відповідно, наявними є рахунки у розпорядника грошових коштів Виконавчого комітету Карлівської міської ради.
Тобто безпосереднім правом розпоряджатися коштами місцевого бюджету наділений саме Виконавчий комітет Карлівської міської ради.
Відповідно до інформації щодо розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів (крім інформації з обмеженим доступом) станом на 01.02.2025, розміщеної на офіційному сайті Державної казначейської служби України в розділі “Єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів» за посиланням https://www.treasury.gov.ua/unifie-register-search (скріншот з сайту та розміщеної інформації міститься в додатках), на обслуговуванні Управління Державної казначейської служби України у Карлівському районі Полтавської області перебуває Виконавчий комітет Карлівської міської ради (код ЄДРПОУ 04057356), який в свою чергу у відповідності до ст. 22 Бюджетного кодексу України, частини 1 статті 11 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні» є виконавчим органом Карлівської міської ради та розпорядником коштів місцевого бюджету.
Оскільки Виконавчий комітет Карлівської міської ради (код ЄДРПОУ 04057356) здійснює фінансування видатків місцевого бюджету Карлівської міської територіальної громади, з метою реалізації Позивачем права на виконання судового рішення, гарантованого практикою ЄСПЛ та встановленого нормами національного законодавства, існує необхідність у зміні способу і порядку виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 05.12.2023 у справі № 917/1537/23 шляхом списання коштів з відповідного рахунку Виконавчого комітету Карлівської міської ради, що є окремою юридичною особою.
Відтак, з урахуванням того, що Карлівська міська рада не є розпорядником коштів місцевого бюджету та не має рахунків в органах державного казначейства, з метою захисту прав Позивача та подальшого реального виконання рішення суду у цій справі, стягнення присуджених грошових коштів слід здійснювати з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету Виконавчого комітету Карлівської міської ради.
Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного суду від 14.05.2020 у справі № 916/1952/17.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18- рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11- рп/2012), а також Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу та порядку виконання додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 20.02.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2024, оскільки виконання судового рішення у цій справі щодо стягнення судового збору з Кобеляцької міської ради (органу місцевого самоврядування) є неможливим, так як остання не є розпорядником бюджетних коштів та не обслуговується в Управлінні казначейства, натомість, розпорядником коштів міської ради є виконавчий комітет цієї ради. Разом з цим, зміна способу і порядку виконання ухвали Господарського суду Полтавської області не змінює останню по суті.
Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОЧ» про зміну способу та порядку виконання судового рішення (вх. № 11924 від 10.09.2024) задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 05.12.2023 у справі № 917/1537/23, а саме:
Стягнути з Карлівської міської ради (вул. Полтавський шлях, буд. 85, м. Карлівка, Полтавська обл., 39500, код ЄДРПОУ 21046549) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОЧ» (с. Володимирівка, Полтавський (Карлівський) район, Полтавська область, 39510, код ЄДРПОУ 05287874)) 45 000,00 витрат на правничу допомогу та 21 472,00 грн судового збору шляхом списання коштів з відповідного рахунку Виконавчого комітету Карлівської міської ради (39500, Карлівський р-н, Полтавська обл., місто Карлівка (з), вулиця Полтавський шлях, будинок 54, код ЄДРПОУ 04057356)).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки, визначені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Дмитро СІРОШ