Справа № 175/9330/23
Провадження № 2/175/2360/23
09 січня 2025 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойка О.М.
при секретареві - Кальченко Ю.О.
розглянувши у судовому засіданні в смт. Слобожанське у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного Товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-
У грудні 2023 року АТ «Сенс Банк» звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 27.11.2020 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631518404, за якою максимальна сума кредиту складає 200 000,00 грн.
Згідно умов договору банк зобов'язується надати позичальнику кредит, а останній зобов'язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банк виконав перед позичальником свій обов'язок щодо надання кредиту.
12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.
Оскільки, відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань, позивач змушений звернутися в суд з даним позовом та просить його задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору станом на час звернення із позовною заявою до суду у розмірі 92743,84 грн., а також понесені судові витрати.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача.
Відповідач позовні вимоги не визнає, про що надав до суду відзив, в якому свою позицію обґрунтовує наступним чином.
Вважає, що між сторонами не укладався кредитний договір у відповідності вимог ЦК України, а лише укладена оферта на укладання угоди про обслуговування кредитної картки, яка, на думку відповідача не може вважатись кредитним договором.
Також, відповідач стверджує, що не отримувала грошові кошти від АТ «Сенс Банк» та до позовної заяви не надано жодного належного розрахункового документу, який підтверджує отримання відповідачем коштів.
Також, відповідач зазначає, що позивач неправомірно здійснював нарахування відсотків за прострочену заборгованість, оскільки прикінцеві та перехідні положення ЦК України містять норму, за якою у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Дії суду щодо розгляду цивільної справи.
Ухвалою суду від 08 грудня 2023 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився, згідно клопотання просив справу розглянути без його присутності та повністю задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 27.11.2020 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631518404, за якою максимальна сума кредиту складає 200 000,00 грн.
Згідно умов договору банк зобов'язується надати позичальнику кредит, а останній зобов'язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банк виконав перед позичальником свій обов'язок щодо надання кредиту.
12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.
Оскільки, відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань, позивач змушений звернутися в суд з даним позовом та просить його задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору станом на час звернення із позовною заявою до суду у розмірі 92743,84 грн., а також понесені судові витрати.
Відповідач не погоджується із вимогами позовної заяви та надав до суду свої заперечення.
Мотиви, якими керується суд, та застосовані норми права.
Щодо стверджень відповідача, що між сторонами не укладався кредитний договір у відповідності вимог ЦК України, а лише укладена оферта на укладання угоди про обслуговування кредитної картки від 27.11.2020 року, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Фактом підтвердження того, що позивач звертався до банку є укладання оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та ознайомлення із умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, таблицею обчислення вартості кредити та паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг та діють на момент підписання договору.
Підписанням оферти, відповідач підтвердив, що розуміє умови та правила та факт того, що договір є обов'язковим до виконання.
У зазначеній оферті наявні дані ОСОБА_1 , її прізвище, ім'я та по батькові, серія та номер паспорта, дата та орган його видачі, ідентифікаційний податковий номер, адреса реєстрації та місця проживання, дата народження, номер телефону, відомості про місце роботи.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Положеннями статті 6 та 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається із матеріалів справи, у оферті для отримання кредиту зазначено, що ОСОБА_1 ознайомилась та погодилась з кредитним договором, Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, що розміщені на офіційному сайті АТ «Альфа-Банк».
Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).
Аналогічна думка також зазначена у Постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року по справі №623/2936/19.
Щодо стверджень відповідача, що позивач неправомірно здійснював нарахування відсотків за прострочену заборгованість, оскільки прикінцеві та перехідні положення ЦК України містять норму, за якою у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), то слід вказати наступне.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частина 1 статті 1048 ЦК України вказує, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Особливу увагу слід звернути на норму ч.1 ст. 1054 ЦК України, в якій вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пункт 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України вказує, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто виходячи з вищевказаних норм, можливо дійти до висновку, що відсотки за користування кредитом - не є штрафом, пенею або неустойкою, які нараховуються за неналежне виконання кредитного зобов'язання, а є частиною умови надання позики та своєрідною платою за користування позиченими коштами у банку чи іншої кредитної установи, а тому норми пункту 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України та, як наслідок, статті 625 ЦК України не застосовувались до ОСОБА_1 при нарахуванні відсотків заборгованості за кредитними договором.
Проте, судом встановлено, що ОСОБА_1 були нараховані також й штрафні санкції за невиконання кредитного зобов'язання, а саме відсотки за прострочену заборгованість у сумі 4 490,21 грн.
Досліджуючи розрахунок заборгованості наданий представником АТ «Сенс Банк», а саме графу «Відсотки за просрочену заборгованість», убачається, що 4490,21 грн., були нараховані саме після 24.02.2022 року, що суперечить вимогам законодавства України.
Як вже встановлено судом, у відповідності до пункту 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України такі нарахування є неправомірними, а тому в цій частині позову суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог.
Щодо стверджень відповідача, що наданий Позивачем розрахунок не є належним доказом, який підтверджує заборгованість Відповідача, оскільки, він не відображає розмір грошових кошти, які Відповідач витратив та які він поклав на картковий рахунок, то слід вказати наступне.
Виписки підтверджують отримання, користування кредитом Боржником, а також те, що після отримання банківської картки Боржник здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти.
Боржник свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі не виконав, через це утворилась заборгованість відповідно до Розрахунку заборгованості та виписки.
Згідно з приписами пункту 62 розділу IV Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (зі змінами) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки з особових рахунків клієнтів є належним доказом заборгованості Боржника.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надані банком виписки за картковим рахунком позичальника, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, суд установив, що позивач свої зобов?язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит в обумовленій сумі, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних до позичальника про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків. Також вищевказане кореспондується з позицією Верховного Суду, яка записана у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі №200/5647/18, провадження №61-9618св19, виписка по картковому рахунку, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача.
Ствердження відповідача, на той факт, що на його думку, позивач не надав належних доказів, того що ОСОБА_1 було отримано кредитні кошти, суд зазначає, що до матеріалів позовної заяви були додані розрахунки заборгованості за кредитним договором від 27.11.2020 року, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем та виписка руху коштів, з яких судом вбачається, що ОСОБА_1 активно використовувала картку банку та кредитні кошти, передбаченні кредитним лімітом картки банку.
На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, суд установив, що позивач свої зобов?язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит в обумовленій сумі, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог до позичальника про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків.
Стаття 626 ЦК України голосить, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 628 ЦК України зазначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 640 ЦК України визначає момент укладення договору, а саме договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно вищезазначених норм можливо дійти до висновку, що ОСОБА_1 при підписуванні оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки була ознайомлена із умовами, які в ній були прописані, а підписавши оферту погодилась із її змістом.
Така форма оформлення кредитного договору не суперечить діючому законодавству, оскільки укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.
Відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК, договір вважається вчиненою у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить.
Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов?язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитодавець свої зобов'язання виконав повністю та надав позичальнику обумовлену договором суму грошових коштів.
Відповідач скористався наданим кредитом, проте зобов'язання належним чином за кредитним договором не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
Згідно з розрахунку заборгованості станом на 01.03.2023 року за кредитним договором від 27.11.2020 року відповідач має борг перед банком у розмірі 92743,84 грн.
Проте, як установлено судом відсотки за прострочену заборгованість у розмірі 4490,21 грн., які нараховувались у період після 24.02.2022 року, були нараховані неправомірно, а тому встановлена судом загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем складає - 88253,63 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит.
З огляду на те, що відповідач прострочив погашення платежів за кредитним договором та не повернув отримані кредитні кошти, не виконавши взятих за договором зобов'язань, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість згідно розрахунку.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму, встановлено на 01 січня поточного року.
Отже з урахуванням задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 2684,00 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 634, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного Товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного Товариства «Сенс банк» (Код ЄДРПОУ 23494714) суму заборгованості в розмірі 88 253,63 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного Товариства «Сенс банк» (Код ЄДРПОУ 23494714) суму судових витрат у розмірі 2684,00 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Бойко