Справа № 932/1349/25
іменем України
17 лютого 2025 року м. Дніпро
Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Малінов О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (ЄДРПОУ 42255496), третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про забезпечення позову,-
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з заявою про забезпечення позову, мотивуючи свою заяву тим, що має намір звернутись з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотне ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких хоче звернутися до суду. У зв'язку з чим, просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу - виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною, зареєстрованого в реєстрі 12.03.2021 року за № 16518 за виконавчим провадження від 03.08.2021 за № 66353821, яке відкрите приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесею Вікторівною.
В відповідності до ч.1ст. 153 ЦПК України в судове засідання сторони не викликались.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, приходжу до наступного.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.
Згідно із ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.
Ознайомившись із заявою про забезпечення позову, судом встановлено, що така заява не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст.151ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові-для фізичних осіб ) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб -громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати ,з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
В порушення вимог п.п. 5, 6 ст.151 ЦПК України, в заяві не вказано ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
При цьому законодавець не надає права заявнику вирішувати питання про відсутність необхідності зустрічного забезпечення, а зобов'язує в заяві про забезпечення позову вказати пропозиції щодо зустрічного забезпечення
Всупереч вимогам ч.1 ст.151ЦПК України подана заява не містить у собі пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Пропозиція заявника щодо зустрічного забезпечення має бути зазначена у заяві про забезпечення позову, оскільки у відповідності до вимог ч.7ст.153ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
При цьому, питання необхідності застосування зустрічного забезпечення вирішується судом, а не заявником, і саме заявник зобов'язаний вказати, у відповідності до п. 6 ч. 1ст. 151 ЦПК України, пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
Враховуючи вищевказані положення процесуального закону, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення у заяві про забезпечення позову є обов'язковими, а от питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення, вирішується судом з урахуванням обставин забезпечення позову та пропозицій заявника.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Пленум Верховного Суду України в постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а саме: у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729 цс 19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Дослідивши заяву про забезпечення позову, встановлено, що заявник обґрунтовує свою заяву про забезпечення позову тим, що вважає, що цей захід забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів з його доходів та усуне перешкоди в користуванні його майном.
Проте, суд не може погодитись з доводами позивача.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявник потворно звертається до суду з зазначеним позовом (10.02.2025р., 12.02.2025р.). Станом на 17.02.2025 р. ще не звернувся із позовом до суду.
Суд вважає, що матеріали заяви про забезпечення позову не містять зазначення усіх обставин цивільної справи, доказів, а також посилань на докази, а тому не можливо дати об'єктивну оцінку співмірності та обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову до матеріалів майбутніх позовних вимог цивільної справи та визначити обґрунтовану необхідність в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Суд зазначає, що не маючи уяви щодо змісту позовної заяви та відсутності розуміння в широкому сенсі спірних правовідносин, суд не може задовольнити вжиття заходів забезпечення позову за цією заявою.
Додатково необхідно вказати, що позивачем не надано до заяви жодного доказу, що б могло зрозуміти та оцінити, співмірність заходів забезпечення позову та заявлених позовних вимог при розгляді майбутньої цивільної справи.
Згідно п.10 ст.153ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151, 153 ЦПК України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (ЄДРПОУ 42255496), третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про забезпечення позову, повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви про забезпечення позову не позбавляє права повторно подати заяву про забезпечення позову, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Суддя О.С. Малінов