ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.02.2025Справа № 910/1960/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши заяву Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову
у справі
за позовом Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, ідентифікаційний код 0291001928)
в інтересах держави в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141)
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Хатинка" (03115, м. Київ, проспект Берестейський, 114/2, ідентифікаційний код 39226543)
про припинення права власності на знищене майно, скасування державної реєстрації речового права, визнання за власником землі права власності на самочинно збудоване на ній нерухоме майно, розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки власнику,
Керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хатинка", в якій просить суд:
- визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Хатинка" на нерухоме майно - нежитлову будівлю ресторану за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 114/2 (реєстраційний номер об'єкту у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2417703880000) припиненим внаслідок його знищення;
- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Хатинка" на нерухоме майно - нежитлову будівлю ресторану за адресою: м.Київ, просп.Берестейський, 114/2 (реєстраційний номер об'єкту: 2417703880000) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із закриттям розділу, реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2417703880000 та скасуванням відповідного реєстраційного номеру знищеного об'єкту;
- визнати за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 303 кв.м. за адресою: м.Київ, просп.Берестейський, 114/2, що розташована на комунальній земельній ділянці площею 0,0277 га, кадастровий номер 8000000000:75:174:0016 за адресою: м. Київ, просп.Берестейський, 114/2;
- розірвати договір оренди земельної ділянки від 01.06.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрований в реєстрі за №171, відповідно до якого Київська міська рада передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Хатинка" прийняло в оренду земельну ділянку площею 0,0277 га, кадастровий номер 8000000000:75:174:0016 за адресою: м. Київ, пр.Берестейський, 114/2;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Хатинка" повернути земельну ділянку площею 0,0277 га, кадастровий номер 8000000000:75:174:0016 за адресою: м.Київ, пр. Берестейський, 114/2, власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.
Також разом із позовною заявою Керівником Святошинської окружної прокуратури міста Києва подано заяву про забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю ресторану за адресою: м. Київ, просп.Берестейський, 114/2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2417703880000), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Хатинка»;
- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно нерухомого майна - нежитлової будівлі ресторану за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 114/2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2417703880000), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Хатинка», та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Розглянувши заяву Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наступне.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову прокурор зазначає, що земельна ділянка комунальної власності кадастровий номер 8000000000:75:174:0016 передана в оренду ТОВ «Хатинка». Водночас, в порушення умов договору оренди, орендарем у 2023 році під виглядом «реконструкції» будівлю кафе знесено, а на земельній ділянці, яка передавалась в оренду для експлуатації та обслуговування будівлі кафе, побудовано нову двоповерхову нежитлову будівлю «Центр відновлення. Інститут зцілення травм», що використовується відповідачем для здійснення господарської діяльності, яка не пов'язана із задоволенням потреб споживачів у харчуванні, а отже дана будівля не є закладом ресторанного господарства (кафе), поняття якого визначено у ДСТУ 4281:2004, що затверджені наказом Держспоживстандарту України № 59 від 31.03.2004.
Прокурор вважає, що відповідач, чиє право щодо розпорядження нерухомим майном наразі не обмежено, у будь-який момент може укласти правочини щодо цього майна, внаслідок чого захист порушених прав позивача в межах вже заявлених позовних вимог буде неефективним.
Тобто, в останнього наявна реальна можливість вчинити будь-які дії з метою поділу чи об'єднання вказаного об'єкту нерухомості або відчужити його третім особам, що у майбутньому, у разі задоволення позову прокурора, унеможливить виконання судового рішення.
За таких обставин, прокуратура стверджує, що невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, оскільки, у разі, якщо до закінчення розгляду справи вищевказане нерухоме майно державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії відносно спірного нерухомого майна, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення його порушених прав чи інтересів.
Так, відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору.
Відповідно до ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Отже, ураховуючи обставини, викладені у заяві про забезпечення позову та зміст позовних вимог, у даному випадку повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В таких немайнових спорах підлягає з'ясуванню, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 910/16800/20, від 16.03.2021 у справі № 921/302/20, від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі № 917/751/19.
Як було зазначено вище, предметом є немайнова вимога, відтак, оскільки предметом спору є немайнова вимога, згідно з правовими висновками Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, які повинні судом враховуватись в силу ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, суд має дослідити, чи може відсутність таких заходів істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.
Водночас має досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20.
Так, суд зазначає, що до поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову прокурором не надано належних доказів вчинення відповідачем дій, зокрема, на відчуження спірного нерухомого майна на користь інших осіб чи здійснення заходів щодо поділу, об'єднання, виділення частини вказаного нерухомого майна, а також на підтвердження фактичних обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 910/11990/24.
Відтак, заявником не наведено достатніх, належних та допустимих у розумінні вищенаведених положень ГПК України обґрунтувань наявності обставин та відповідно необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви прокуратури про вжиття заходів забезпечення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 136, 137, 140 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання ухвали 20.02.2025
Суддя І.О. Андреїшина