ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.02.2025Справа № 910/14735/24
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс"
про стягнення 28 502,68 грн
Представники сторін: не викликалися
У листопаді 2024 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" (далі - ПрАТ "УСГ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (далі - ПрАТ "Інтер-Поліс") 28 502,68 грн страхового відшкодування в порядку суброгації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до ПрАТ "УСГ", як страховика потерпілої в ДТП особи, якій позивач виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, на підставі статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 108 Закону України "Про страхування" (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, - Закон №1909-IX), в межах виплаченого страхового відшкодування перейшло право вимоги до ПрАТ "Інтер-Поліс", як страховика винної в ДТП особи.
Також позивач просив стягнути на його користь з відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14735/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзиву на позов не скористався, хоча про розгляд справи №910/14732/24 був повідомлений належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.
При цьому, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).
Приймаючи до уваги те, що ПрАТ "Інтер-Поліс" належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ПрАТ "УСГ" обґрунтованими.
08.08.2024 об 11 год 27 хв у місті Києві по вулиці Бульварно-Кудрявська, 27 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля "Toyota" д.н.з. НОМЕР_1 , та "Land Rover", д.н.з. НОМЕР_2 , у результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля "Toyota" д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, вина якої була встановлена постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.08.2024 у справі №761/30246/24.
Внаслідок даної ДТП було пошкоджено автомобіль "Land Rover", д.н.з. НОМЕР_2 , (застрахований транспортний засіб), власником та страхувальником якого, згідно зі Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , є Товариство з обмеженою відповідальністю "Віннер Лізинг" (далі - ТОВ "Віннер Лізинг").
20.07.2023 між ТОВ "Віннер Лізинг" (далі за текстом договору - страхувальник) та ПрАТ "УСГ" (далі за текстом договору - страховик) було укладено генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0199-00221, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані, зокрема з володінням, користуванням та розпорядженням, застрахованими транспортними засобами (ТЗ) та додатковим обладнанням (ДО) - страхування наземного транспортного засобу (далі КАСКО) (підпункт 1.1.1.).
У рядку 54 реєстру застрахованих ТЗ №10 від 01.06.2024 вказано автомобіль "Land Rover", д.н.з. НОМЕР_2 , вигодонабувач - ТОВ "Віннер Лізинг".
На підстав заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування №SТОКА-100000 від 15.04.2024, акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектної відомості) від 09.08.2024, ремонтної калькуляції №1000002799 від 13.08.2024, страхового акту №SТОКА-1000002799 від 15.08.2024 та розрахунку до нього, 15.08.2024 за платіжною інструкцією №77769 позивачем сплачено на рахунок ТОВ "Віннер Лізинг" 31 702,68 грн (без ПДВ) страхового відшкодування.
Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність особи, якій належить автомобіль "Toyota", д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ "Інтер-Поліс" згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №221486931.
Вказаний вище поліс передбачає франшизу в розмірі 3 200,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 160 000, 00 грн.
З метою досудового врегулювання спору, ПрАТ "УСГ" надіслало ПрАТ "Інтер-Поліс", заяву №52069 від 16.08.2024 на виплату (страхового) відшкодування у розмірі 31 702,68 грн, яка була отримана останнім 03.09.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0303801316460.
Однак вказана заява була залишена без відповіді та задоволення.
Посилаючись на те, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1961-IV), не відшкодував позивачеві шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП, ПрАТ "УСГ" звернулося з даним позовом до суду про стягнення з ПрАТ "Інтер-Поліс" 28 502,68 грн страхового відшкодування.
Відповідно до статті 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно доцього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов'язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
За приписами статті 993 ЦК України та статті 108 Закону №1909-IX страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Отже, у вказаних правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Отже, виконавши свої зобов'язання перед страхувальником за генеральним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0199-00221 від 20.07.2023 шляхом виплати страхового відшкодування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як було зазначено вище, вина водія ОСОБА_1 , яка правомірно керувала транспортним засобом "Toyota", д.н.з. НОМЕР_1 , у вчиненні ДТП, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль "Land Rover", д.н.з. НОМЕР_2 , була встановлена постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.08.2024 у справі №761/30246/24.
Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Нормами статті 5 Закон №1961-IV встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За приписами пунктів 1.7., 1.8. статті 1 Закон №1961-IV забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. Страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Згідно з пунктами 1.2., 3.4 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, метою створення єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є накопичення відомостей про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності), страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників для організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням. Страховики-члени МТСБУ надають до бази даних МТСБУ інформацію, зокрема про укладені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлені на бланках полісів та відомості про зміни в укладених договорах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Toyota", д.н.з. НОМЕР_1 , у вчиненні ДТП, на момент настання страхової події була застрахована у відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №221486931, (франшиза - 3200,00 грн , ліміт за шкоду по майну - 160 000,00 грн), що підтверджується інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ та копією відповідного полісу.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (відповідач) на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування (позивач) за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закон №1961-IV, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, на підставі положень статей 512, 514, 993 ЦК України та статті 108 Закону №1909-IX, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як страховика особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За приписами частини 22.1 статті 22 Закону України №1961-IV у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України (стаття 29 Закону України №1961-IV).
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика).
Згідно з пунктом 2.3. Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.
Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (пункт 2.4. Методики).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16 і №910/32969/15 та у постановах Верховного Суду: від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17.
Відповідно до пункту 7.38. Методики значення Ез (коефіцієнта фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД, 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів, 5 років - для мототехніки.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 автомобіль "Land Rover", д.н.з. НОМЕР_2 , 2023 року випуску.
Таким чином, показник коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.
Відповідно до акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектної відомості) від 09.08.2024, ремонтної калькуляції №1000002799 від 13.08.2024, страхового акту №SТОКА-1000002799 від 15.08.2024 та розрахунку до нього вартість відновлювального ремонту становить 31 702,68 грн.
Жодних заперечень чи надання інших доказів, які б спростовували вищезазанчений розмір вартості відновлювального ремонту матеріали справи не містять та не були надані відповідачем.
Таким чином, виходячи з положень статей 13, 14 та 79 ГПК України, надані позивачем докази щодо розміру вартості відновлювального ремонту у розмірі 31 702,68 грн є більш вірогідними.
Разом із цим, згідно з абзацом 2 пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати, а тому судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин:
1) фактичне здійснення ремонту автомобіля;
2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №911/286/20, 13.03.3018 у справі №910/9396/17 та від 06.07.2018 у справі №924/675/17.
Проте судом було встановлено, що 15.08.2024 за платіжною інструкцією №77769 позивачем сплачено на рахунок ТОВ "Віннер Лізинг" 31 702,68 грн страхового відшкодування без урахування податку на додану вартість.
Водночас, вирішуючи питання про суму стягнення страхового відшкодування, судом враховано положення пункту 36.6. статті 36 Закону №1961-IV, згідно якого страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно з абзацом 2 пункту 12.1. статті 12 Закону №1961-IV страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З огляду на те, що полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №221486931 встановлено франшизу у розмірі 3 200,00 грн, суд дійшов висновку про те, що відповідач повинен був відшкодувати позивачеві суму здійсненої останнім своєму страхувальнику страхової виплати, зменшеної на суму франшизи, що складає 28 502,68 грн (31 702,68 грн - 3 200,00 грн).
Таким чином, позовна вимога ПрАТ "УСГ" про стягнення з ПрАТ "Інтер-Поліс" 28502,68 грн страхового відшкодування в порядку суброгації є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, позов ПрАТ "УСГ" підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", якими передбачено застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, покладається на відповідача.
Також, у своєму позові ПрАТ "УСГ" просило суд стягнути з ПрАТ "Інтер Поліс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
У відповідності до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.
Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.
Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
На підтвердження вимоги про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у сумі 5000,00 грн, до позову ПрАТ "УСГ" було додано копії: договору про надання правничої допомоги №2-12/2923-Ю від 08.12.2023, акту виконаних робіт від 28.11.2024, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №10423/10 від 20.12.2021 на ім'я адвоката Гедз Юлії Володимирівни, довіреності №0124-13 від 05.01.2024 на ім'я вказаного адвоката та платіжної інструкції №5907 від 28.11.2024.
За змістом частини 3 статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
За умовами пункту 1 укладеного 08.12.2023 між адвокатом Адвокатським бюро "Гедз" (далі за текстом договору - Адвокатське бюро) та ПрАТ "УСГ" (далі за текстом договору - Клієнт) договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим правочином.
Для надання правової (правничої) допомоги Клієнту Адвокатське бюро призначає адвоката Гедз Ю.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №10423/10 від 20.12.2021, видане на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 17.12.2021 №96) (пункт 1.3. договору).
Відповідно до пункту 5.1 вказаного правочину за надання правової (правничої) допомоги у справах, де Клієнт виступає в якості позивача, де ціна позову перевищує 10 000,00 грн, але не більша ніж 50 000,00 грн, гонорар становить 5 000,00 грн, який Клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро не пізніше 5 робочих днів після надання Адвокатським бюро акту виконаних робіт та рахунку до нього.
28.11.2024 між Клієнтом та Адвокатським бюро було підписано та скріплено печатками акт виконаних робіт, зі змісту якого вбачається, по даній судовій справі Адвокатським бюро було надано, а Клієнтом - прийнято послуги на загальну суму 5 000,00 грн.
Підписавши та скріпивши печатками вказаний акт, Клієнт засвідчив відсутність жодних претензій та зауважень щодо наданих послуг.
Отже, вищевказаними доказами та наявними матеріалами справи підтверджується надання Адвокатським бюро позивачу послуг з професійної правничої допомоги у погодженому між ними розмірі 5000,00 грн.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Відповідна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Разом із цим, вищезазначена сума коштів повністю була сплачена ПрАТ "УСГ" на користь Адвокатського бюро, що підтверджується платіжною інструкцією №5907 від 28.11.2024.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Разом з тим, за приписами частини 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на викладене, враховуючи складність справи, розумну необхідність витрат для даної справи у суді, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, а також відсутність клопотань позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, на переконання суду, співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, у зв'язку з чим заява ПрАТ "УСГ" про компенсацію витрат на правову допомогу у справі №910/14735/24 підлягає задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з тим, що судом задоволено позов ПрАТ "УСГ" у повному обсязі, судові витрати, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69; ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 літ. А; ідентифікаційний код 30859524) 28 502 (двадцять вісім тисяч п'ятсот дві) грн 68 коп. страхового відшкодування, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ