ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
м. Київ
20.02.2025Справа № 910/1571/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши
заяву Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест»
до Представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплат»
про видачу судового наказу за вимогою щодо стягнення 7 110,00 грн заборгованості,
Приватне акціонерне товариство «Фарлеп-Інвест» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою щодо стягнення з Представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплат» заборгованості за договором № 571111/10 про надання телекомунікаційних послуг від 01.08.2010 в розмірі 7 110,00 грн.
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Відповідно до статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
При цьому частиною 3 статті 147 ГПК України встановлено, що заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
З наведеним кореспондується вимога, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 150 ГПК України, зазначити у заяві про видачу судового наказу повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Статтею 9 цього Закону передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності), місцезнаходження юридичної особи.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Натомість, як встановлено судом, боржником за поданою заявою є Представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплат», яке не є юридичною особою, про що свідчить відсутність інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за наведеним заявником ідентифікаційним кодом 26610405.
Суд відзначає, що згідно з пунктами 12, 13 Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.1996 № 30, представництво суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно із законодавством України. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві. У разі здійснення представництвом господарської діяльності на території України таке представництво повинно стати на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, установленому центральним податковим органом України, та набути статусу постійного представництва.
За викладеного, заявником подано заяву про видачу судового наказу за вимогою до особи, яка в силу частини 3 статті 147 ГПК України не може бути боржником в наказному провадженні.
Пунктом 4 частини 1 статті 152 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
За таких обставин, заява про видачу судового наказу, яка подана до представництва, а не до юридичної особи, не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до частини 2 статті 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою (частина 2 статті 153 ГПК України).
Керуючись статтями 147, 150, 151, 152, 153, 234, 235 ГПК України, суд
Відмовити Приватному акціонерному товариству «Фарлеп-Інвест» у видачі судового наказу щодо стягнення з Представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплат» заборгованості в розмірі 7 110,00 грн за договором № 571111/10 про надання телекомунікаційних послуг від 01.08.2010.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 257 ГПК України.
Суддя Т.П. Капцова