ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
м. Київ
20.02.2025Справа № 910/15055/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 910/15055/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Елемент» (вул.Байкальська, буд.9/24, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000; ідентифікаційний код 39943839)
до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул.Грушевського, буд.1Д, м.Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національний банк України (вул.Інститутська, буд.9, м.Київ, 01601; ідентифікаційний код 00032106)
про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
За участі представників:
позивача: Зосименко С.Г.;
відповідача: Пономарь С.Г.;
третьої особи: Сокалюк Д.В.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Елемент» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», у якій просить суд:
- визнати незаконною бездіяльність відповідача у нездійснення обміну (продажу) суми повернутої попередньої оплати за контрактом № Е-069-21 від 31.01.2022 в сумі 4 015 965,80 російських рублів та за контрактом № 804/470-01 від 14.04.2021 в розмірі 1 955 968,56 російських рублів на іншу валюту, крім російських рублів/білоруських рублів;
- зобов'язати відповідача здійснити обмін (продаж) суми повернутої попередньої оплати за контрактам № Е-069-21 від 31.01.2022 в сумі 4 015 965,80 російських рублів та за контрактом № 804/470-01 від 14.04.2021 в розмірі 1 955 968,56 російських рублів на іншу валюту, крім російських рублів/білоруських рублів та зарахувати кошти в повному обсязі на рахунок позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок триваючої (понад 2 роки) бездіяльності відповідача, а саме нездійснення обміну (продажу) суми повернутої попередньої оплати за контрактами позивача з нерезидентами, порушується право позивача на користування та розпорядження власними коштами, які вкрай необхідні для підтримання ведення господарської діяльності, забезпечення працівників роботою та відповідно заробітною платою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.
11.12.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.01.2025, залучено Національний банк України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, та серед іншого встановлено учасникам справи строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
27.12.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказував на підписання позовної заяви неуповноваженою особою, що є підставою для залишення позову без розгляду, а у разі розгляду справи судом - просив відмовити в позові з підстав: неможливості здійснити обмін російських рублів через накладення санкцій на всі банки Російської Федерації та відсутності контрагентів, які погодились обміняти російські рублі; обмеження у часі права позивача на обмін російських рублів; відсутності порушеного права позивача та обрання ним неналежного способу захисту.
30.12.2024 від третьої особи надійшли пояснення, у яких зазначено, що підпунктами 2, 10 пункту 17-2 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» передбачена можливість здійснення банком обміну російських рублів/білоруських рублів. Водночас питання щодо можливості / неможливості застосування виключень, встановлених у пункті 17-2 цієї Постанови як підстави для здійснення операцій з коштами у російських рублях, що надійшли на користь резидента, слід опрацьовувати безпосередньо з обслуговуючим банком як агентом валютного нагляду за дотриманням валютного законодавства його клієнтами (резидентами та нерезидентами) під час проведення ними валютних операцій.
10.01.2025 від позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 позовну заяву було залишено без руху на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.
15.01.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 продовжено розгляд справи № 910/15055/24 та частково задоволено заяву позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
17.01.2025 від позивача надійшла заява про продовження строку на надання відповіді на відзив.
17.01.2025 від відповідача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у задоволенні заяви відповідача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції відмовлено.
У підготовче засідання 20.01.2025 з'явились представники позивача та третьої особи, представник відповідача не з'явився.
У підготовчому засіданні 20.01.2025 судом було задоволено заяву позивача та продовжено позивачу строк для надання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня проголошення ухвали суду, яка занесена до протоколу судового засідання, а також оголошено перерву в підготовчому засіданні до 10.02.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 10.02.2025.
21.01.2025 від відповідача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
23.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив про недоведеність неможливості відповідачем здійснити обмін російських рублів на міжнародному валютному ринку на іншу валюту. Також позивач наголошує, що обраний ним спосіб захисту порушеного права відповідає критерію ефективності та змісту порушеного права у спірних правовідносинах і призведе до відновлення права на користування та розпорядження належними позивачеві грошовими коштами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 частково задоволено заяву відповідача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
У підготовче засідання 10.02.2025 з'явились представники учасників справи.
У підготовчому засіданні 10.02.2025 було оголошено перерву до 20.02.2025.
17.02.2025 від позивача надійшла заява про відмову від позову та покладення на відповідача судових витрат, яка мотивована тим, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
У підготовче засідання 20.02.2025 з'явились представники учасників справи.
Представник позивача надав пояснення, просив закрити провадження у зв'язку з відмовою позивача від позову і покласти понесені позивачем судові витрати на відповідача.
Представник відповідача надав пояснення, щодо обставин задоволення вимог позивача, проти закриття провадження у справі не заперечував, однак у покладенні на відповідача судових витрат позивача просив відмовити.
Представник третьої особи проти закриття провадження у справі не заперечував.
Розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
За приписами частин 1, 2 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Суд встановив, що заява про відмову від позову підписана представником позивача - адвокатом Зосименко С.Г., повноваження якої, як представника позивача, підтверджуються наявною в матеріалах справи копією ордера серії АЕ № 1351079 від 15.01.2025, відповідно до якого повноваження адвоката не обмежуються.
З огляду на вищевикладене, оскільки заява позивача про відмову від позову є формою реалізації прав позивача, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, підписана уповноваженою особою позивача, суд вважає за необхідне прийняти відмову позивача від позову.
Згідно з частиною 3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Пунктом 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (частина 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки позивач відмовився від позову, провадження у справі підлягає закриттю на підставі частини 3 статті 191 та пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
За приписами частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічні положення містяться і в частині 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, що становить 2 422,40 грн.
Згідно з частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
У цій справі позивач оспорює бездіяльність відповідача як обслуговуючого банку щодо не здійснення операцій щодо обміну повернутих позивачу за операціями з імпорту товарів коштів в російських рублях на міжнародному валютному ринку на іншу валюту (крім російських рублів/білоруських рублів) для її подальшого зарахування на рахунки позивача.
Суд встановив, що 14.02.2025 відповідачем було здійснено обмін (продаж) суми повернутої позивачу попередньої оплати за контрактом № Е-069-21 від 31.01.2022 в сумі 4 015 965,80 російських рублів та за контрактом № 804/470-01 від 14.04.2021 в розмірі 1 955 968,56 російських рублів й зараховано на рахунок позивача 30 814 212,65 казахстанских тенге, про що свідчать відповідні платіжні інструкції в іноземній валюті за формою MT103, а також виписка по рахунку позивача за 14.02.2025.
Пізніше того ж дня було здійснено обмін 30 814 212,65 казахстанских тенге та на рахунок позивача було зараховано 2 354 205,85 грн, що підтверджується заключною випискою по рахунку позивача за 14.02.2025.
Оскільки обмін (продаж) суми в російських рублях, повернутої позивачу попередньої оплати за його контрактами з нерезидентами, та зарахування коштів на його рахунок відбулось після пред'явлення ним цього позову, суд дійшов висновку про те, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем, у зв'язку з чим наявні підстави, передбачені частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, для покладення понесених позивачем витрат на відповідача.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
Відтак витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн, що становить 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, відповідно до частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відмовою позивача від позову внаслідок задоволення позовних вимог відповідачем.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 74 400,00 грн суд дійшов наступних висновків.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У позовній заяві, на виконання вимог процесуального закону, позивач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 74 400,00 грн.
Оскільки провадження у справі підлягає закриттю через те, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 74 400,00 грн підлягають розподілу у відповідності до частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість у частині 5 наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
На підтвердження обставин понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано належним чином засвідчені копії договору про надання правничої допомоги № 238 від 05.06.2024, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Аріадна» (далі - Договір), додаткової угоди № 1 від 17.09.2024 до Договору, рахунків на оплату № 161 від 17.09.2024, № 170 від 11.11.2024 та платіжних інструкцій № 3263 від 17.09.2024 на суму 41 000,00 грн, № 3430 від 12.11.2024 на суму 33 400,00 грн.
Згідно з п. 1.1 Договору адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а клієнт зобов'язаний оплатити надані послуги у порядку та строки, обумовлені сторонами.
Вартість правничої допомоги, що надається адвокатським об'єднанням, та строки оплати, визначаються у додатках, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 4.1 Договору).
У п.п. 1, 2 додаткової угоди № 1 від 17.09.2024 до Договору визначено, що вартість послуг з надання правничої допомоги за підготовку та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви від ТОВ «М.С.Елемент» до АТ КБ «Приватбанк» складає 74 400,00 грн. Оплата правничої допомоги, що надається адвокатами адвокатського об'єднання, здійснюється клієнтом шляхом оплати на розрахунковий рахунок (декількома платежами).
Відтак, наявність цього судового провадження є безпосереднім наслідком надання послуг за Договором та свідченням надання Адвокатським об'єднанням «Аріадна» і прийняття позивачем правничої допомоги на суму 74 400,00 грн.
Вартість цих послуг позивач оплатив, про що свідчать платіжні інструкції № 3263 від 17.09.2024 на суму 41 000,00 грн, № 3430 від 12.11.2024 на суму 33 400,00 грн.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зазначеному розмірі не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме в цьому розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заперечуючи щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, відповідач просить суд врахувати ціну, предмет та підстави позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу. З урахуванням викладеного відповідач доводить наявність підстав для зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу шляхом відмови у їх стягненні.
Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (неспівмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Проаналізувавши умови Договору, суд зазначає про те, що сторонами була погоджена фіксована форма гонорару за надання комплексу послуг, пов'язаних із вирішенням цього спору, без прив'язки до обсягу витраченого адвокатом часу на надання окремих послуг.
Суд відзначає, що позивач відмовився від позову і таку відмову прийнято судом до початку розгляду справи по суті, відтак суд позбавлений можливості визначити співмірність заявленого розміру витрат із складністю справи.
Водночас суд враховує обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також значення справи для сторін, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторін.
У цьому контексті варто зауважити, що спір у цій справі стосується роботи банківської системи в період запровадження воєнного стану, для забезпечення надійності та стабільності функціонування якої Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану». Так, у разі якщо суд встановив недотримання відповідачем вимог цієї постанови, Національний банк України, відповідно до п. 20-3 цієї постанови, мав право провести позапланову перевірку банку, у зв'язку з чим судом було залучено Національний банк України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Попри наведене, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є не співмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оскільки відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 17.09.2024 до Договору гонорар адвоката складається виключно із послуг щодо підготовки і подання позовної заяви в цій справі, яка не містить аналізу великої кількості нормативно-правових актів, доказів, здійснення складних розрахунків тощо.
Проаналізувавши наданий представником позивача обсяг послуг, врахувавши характер спірних правовідносин, задоволення вимог позивача після пред'явлення позову відповідачем, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заперечень відповідача, у зв'язку з чим витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 37 200,00 грн, тобто порівну між сторонами.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на значення справи для сторін, в тому числі вплив наслідків вирішення справи на репутацію сторін, обсяг та зміст наданих адвокатом позивача послуг, а також те, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з тим, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, пов'язаними з розглядом цієї справи та документально підтвердженими є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 37 200,00 грн, які мають йому бути відшкодовані відповідачем. Інша частина витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 37 200,00 грн покладається на позивача.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 191, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України «Про судовий збір», суд
1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Елемент» від позову.
2. Провадження у справі № 910/15055/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Елемент» до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національний банк України, про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії закрити.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «М.С.Елемент» (вул.Байкальська, буд.9/24, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000; ідентифікаційний код 39943839) зі спеціального фонду Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 3481 від 03.12.2024, у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
4. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул.Грушевського, буд.1Д, м.Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Елемент» (вул.Байкальська, буд.9/24, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000; ідентифікаційний код 39943839) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 37 200 (тридцять сім тисяч двісті) грн 00 коп.
5. В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Елемент» про розподіл судових витрат відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 20.02.2025
Суддя Т.П. Капцова