ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.02.2025Справа №910/7966/24
за заявою: фізичної особи-підприємця Сігал Сергія Леонідовича
про відстрочення виконання рішення суду у справі
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )
до фізичної особи-підприємця Сігал Сергія Леонідовича
про стягнення 272 250 грн
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Солонюк К.Г.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №910/7966/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024, позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) задоволено; стягнуто з фізичної особи-підприємця Сігал Сергія Леонідовича на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) пеню у розмірі 99 000 (дев'яносто дев'ять тисяч) грн, штраф у розмірі 173 250 (сто сімдесят три тисячі двісті п'ятдесят) грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 267 (три тисячі двісті шістдесят сім) грн.
На примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №910/7966/24 видано наказ від 15.01.2025.
18.12.2024 через систему «Електронний суд» від фізичної особи-підприємця Сігал Сергія Леонідовича надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Відповідно до абз. 3 п. 7.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17 жовтня 2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», дата судового засідання, в якому вирішуватиметься питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання, має встановлюватися з урахуванням того, що передбачений ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк визначається з наступного дня після винесення ухвали про призначення відповідного судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 відкладено вирішення питання про прийняття заяви фізичної особи-підприємця Сігал Сергія Леонідовича про розстрочення виконання рішення до повернення матеріалів справи № 910/7966/24 до Господарського суду міста Києва.
26.12.2024 матеріали справи №910/7966/24 повернулись до Господарського суду міста Києва.
У період з 27.12.2024 по 10.01.2025 суддя Зеленіна Н.І. перебувала у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2021 призначено судове засідання для розгляду заяви фізичної особи-підприємця Сігал Сергія Леонідовича про розстрочення виконання рішення суду у справі №910/7966/24 на 22.01.2025.
Протокольною ухвалою суду відкладено розгляд заяви на 19.02.2025
В засіданні 19.02.2025 представник позивача заперечував проти задоволення заяви. Представник відповідача просив заяву задовольнити та наголосив на тому, що боржник не відмовляється від виконання рішення суду, яке набрало законної сили, а лише просить відтермінувати його виконання у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.
Неможливість виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №910/7966/24 відповідач обґрунтовує тим, що на його банківських рахунках недостатньо грошових коштів для виконання судового рішення, тому що він знаходиться у скрутному матеріальному становищі, оскільки на його утриманні перебуває батько ОСОБА_1 , який не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду та дружина ОСОБА_2, інвалід 2-ї групи, у зв'язку з лікуванням злоякісної пухлини.
Вказане підтверджується заключною банківською випискою за період з 16.12.2024 по 16.12.2024, висновком Шевченківської РДА в місті Києві №122 від 30.01.2024, довідкою Міністерства охорони здоров'я від 10.08.2025 №754310.
При розгляді заяви суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 1 статті 18 ГПК України, також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Згідно до ч. 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також, серед іншого, враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору та наявність стихійного лиха, інших надзвичайних подій тощо.
Так, вищезазначеними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду, оскільки у процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Водночас необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Фізична особа - підприємець Сігал Сергій Леонідович у заяві про відстрочку виконання судового рішення зазначив, що має намір повністю та добровільно погасити борг, але на даний час на рахунку не достатньо грошових коштів, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.
Суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача.
При цьому суд враховує, що відповідач, посилаючись на неможливість виконання грошових зобов'язань, не ухиляється від виконання рішення, а лише вказує про тимчасову неможливість виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №910/7966/24.
В рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26 червня 2013 року зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява № 22774/93, п. 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07 жовтня 2003 року у справі Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17 вересня 2002 року у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
Таким чином, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі № 920/199/16.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Так, відстрочення судом виконання судового рішення має бути пов'язано з об'єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.
Судом також враховано, що станом на момент звернення з даною заявою до суду відповідач частково виконав рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №910/7966/24 та сплатив судовий збір на рахунок позивача у розмірі 3 267 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №30 від 17.12.2024.
Суд вважає, що розстрочення виконання рішення у даній справі забезпечить повноту, своєчасність сплати грошових зобов'язань, а відтак, сприятиме досягненню максимального балансу сторін при виконанні судового рішення.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку, що відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють своєчасне виконання рішення у даній справі.
Таким чином, проаналізувавши докази надані боржником, в їх сукупності, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви фізичної особи-підприємця Сігал Сергія Леонідовича про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №910/7966/24, в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Сігал Сергія Леонідовича на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) пені у розмірі 99 000 (дев'яносто дев'ять тисяч) грн, штрафу у розмірі 173 250 (сто сімдесят три тисячі двісті п'ятдесят) грн до 10.08.2025, з урахуванням вимог ч.5 ст.331 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву фізичної особи-підприємця Сігал Сергія Леонідовича від 18.12.2024 про відстрочення виконання судового рішення - задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №910/7966/24 в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Сігал Сергія Леонідовича на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) пені у розмірі 99 000 (дев'яносто дев'ять тисяч) грн, штрафу у розмірі 173 250 (сто сімдесят три тисячі двісті п'ятдесят) грн до 10.08.2025.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя Н.І. Зеленіна