ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.02.2025Справа № 910/12379/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом дочірнього підприємства державної компанії «Укспецекспорт» - державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт»
до Міністерства оборони України
про стягнення 777422,48 доларів США,
Представники:
від позивача Нєвєров О.О.
від відповідача Хмара Ю.О.
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом дочірнє підприємство державної компанії «Укспецекспорт» - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» (далі - ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт») до Міністерства оборони України про стягнення 777422,48 доларів США, у тому числі: 702600,00 доларів США боргу, 74822,48 долари США 3% річних.
Суд своєю ухвалою від 17.10.2024 відкрив провадження у справі № 910/12379/24, постановив розглядати справу у порядку загального позовного провадження у закритому судовому засіданні.
Позивач вважає, що між ним та Міністерством оборони України виникли правовідносини комісії щодо надання послуг з організації авіаційного перевезення товарів оборонного призначення. Ці відносини базуються на усному (не формалізованому) договорі комісії. Свідченням укладення такого договору є доручення заступника Міністра оборони України від 28.04.2022 та від 02.05.2022. На виконання цих доручень позивач від свого імені та за дорученням відповідача уклав з державним авіаційним підприємством «Антонов» договір про авіаційні перевезення №6536UA та з авіакомпанією «Maximus Airlines» договір перевезення № CONT-CO-2200430-7603 від 29.04.2022, предметом яких є надання послуг з авіаційного перевезення вантажів. Всього авіакомпаніями здійснено 22 авіарейси (17 - державним авіаційним підприємством «Антонов», 5 - авіакомпанією «Maximus Airlines»), з яких вартість 19 (16 державного авіаційного підприємства «Антонов» та 3 авіакомпанії «Maximus Airlines») була включена до вартості оборонних закупівель у державних контрактах, укладеним між позивачем та відповідачем, та оплачена. Перевезення товару за іншими трьома рейсами мало місце в рамках перевезення товару оборонного призначення за договором, укладеним між відповідачем та третьою особою, і відповідач не відшкодував ці витрати, вартість яких становить 1467600 дол. США (255000,00 доларів США - вартість рейсу №ADB3286, здійсненого 05.05.2022 за авіанакладною № ADB-0160 5085; 615000,00 доларів США - вартість першого рейсу MXM3721, здійсненого авіакомпанією «Maximus Airlines» 04.05.2022 за авіанакладною №387-0008 9670; 380000,00 доларів США - вартість другого рейсу MXM3721, здійсненого авіакомпанією «Maximus Airlines» 04.05.2022 за авіанакладною №387-0008 9703; 217600,00 доларів США - демураж (штраф за простій), сплачений позивачем відповідно до інвойсу авіакомпанії «Maximus Airlines» № INV-CO-220504-7947 від 11.05.2022 за простій першого та другого рейсів). Частково вартість витрат відшкодована позивачу компанією «MOS Consulting» Sp. z o.o. (вантажоодержувач) у розмірі 765000,00 доларів США.
Відповідач повинен відшкодувати решту - 702600,00 доларів США.
Відповідач відхилив позов з таких підстав:
- позивач є юридичною особою, незалежним у веденні господарської діяльності, самостійно уклав договори № 6536UA та № CONT-CO-2200430-7603, і Міністерство оборони України не є стороною за цими договорами та не погоджував будь-яких їх істотних умов;
- між позивачем та відповідачем відсутні відносини комісії, відповідач не надав доручення на укладення договорів № 6536UA та № CONT-CO-2200430-7603 .
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
28.04.2022 Міністерство оборони України, в особі заступника міністра, видало письмове доручення керівнику дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» в рамках виконання державних контрактів № 403/1/22/4, № 403/1/22/8, № 403/1/22/12, № 403/1/22/4, № 403/1/22/23, № 403/1/22/51, № 403/1/22/52, № 403/1/22/82, № 403/1/22/123, № 403/1/22/142, № 403/1/22/144 на постачання відповідного озброєння організувати відповідну взаємодію з Міністерством інфраструктури України стосовно забезпечення своєчасної подачі авіаційного транспорту до відповідних місць завантаження озброєння та автомобільного транспорту до місць його отримання та навантаження у літаки.
Послуги з перевезення вантажів дочірньому підприємству державної компанії «Укрспецекспорт» - державному госпрозрахунковому зовнішньоторговельному підприємству «Спецтехноекспорт» надані державним підприємством «Антонов» та компанією «Maximus Airlines».
Правовою підставою для надання цих послуг державним підприємством «Антонов» є договір про авіаційні перевезення № 6536UA, укладений з позивачем. Предметом цього договору є надання за плату державним підприємством «Антонов» як перевізником послуг з авіаційного перевезення вантажів відповідно до положень і умов, що охоплені змістом, або на які є посилання у договорі. Договір не містить дати укладення, але беручи до уваги лист державного підприємства «Антонов» від 29.04.2022 про готовність надати послуги перевезення, та графік зафрахтованих рейсів, що є умовою договору, згідно з яким датою першого рейсу є 30.04.2022, договір укладено не раніше 29.04.2022, та не пізніше 30.04.2022.
Станом на час укладення наведеного вище договору позивач та державне підприємство «Антонов» домовились про перевезення вантажу 10 рейсами.
02.05.2022, шляхом підписання додаткової угоди № 1, кількість рейсів про перевезення вантажу збільшено до 20.
Правовою підставою для надання цих послуг компанією «Maximus Airlines» є договір перевезення № CONT-CO-2200430-7603 від 29.04.2022, укладений з позивачем. Його предметом є авіаперевезення за плату вантажним літаком компанії «Maximus Airlines» військових вантажів за маршрутом: Бургас, Болгарія -Ясьонка, Жешов, Польща. У договорі зазначено, що вантажовідправником та вантажоодержувачем є позивач. Договір не передбачає кількість рейсів про перевезення вантажу, що підлягає виконанню в межах його договору.
Укладенню цього договору передувало звернення 29.04.2022 позивача до Міністерства оборони України щодо інформування про вартість перевезення компанії «Maximus Airlines», на яке 29.04.2022 Міністерство оборони України в особі заступника міністра надало дозвіл на таке залучення.
Позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що в рамках договору про авіаційні перевезення № 6536UA державним авіаційним підприємством «Антонов» виконано 17 рейсів в перевезення військових вантажів. 16 рейсів стосувались перевезення товарів оборонного призначення відповідно до державних контрактів, укладених між позивачем та відповідачем, вартість понесених витрат на перевезення була складовою вартості товару і окремо відповідачем не відшкодовувалась.
Крім того в рамках договору про авіаційні перевезення № 6536UA державне авіаційне підприємством «Антонов» здійснило 05.05.2022 рейс № ADB3286, яким за авіанакладною № ADB-0160 5085 перевезло вантаж, одержувачем якого була компанія «MOS Consulting» Sp. z o.o. (Варшава, Польща). Вартість перевезення склала 255000,00 доларів США.
Також позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що в рамках договору перевезення № CONT-CO-2200430-7603 від 29.04.2022 компанією «Maximus Airlines» виконано 5 рейсів в перевезення військових вантажів. 3 рейси стосувались перевезення товарів оборонного призначення відповідно до державних контрактів, укладених між позивачем та відповідачем, вартість понесених витрат на перевезення була складовою вартості товару і окремо відповідачем не відшкодовувалась.
Інших два рейси, які були виконані в рамках договору перевезення № CONT-CO-2200430-7603 від 29.04.2022, стосувались перевезення компанією «Maximus Airlines» вантажу, одержувачем якого була наведена вище компанія «MOS Consulting» Sp. z o.o. (Варшава, Польща). Зокрема: 04.05.2022 виконано рейс MXM3721, перевезення вантажу на ним супроводжувалось оформленням авіанакладної № 387-0008 9670, вартість якого позивачем визначено у розмірі 615000,00 доларів США; 04.05.2022 виконано рейс MXM3721, перевезення вантажу на ним супроводжувалось оформленням авіанакладної № 387-0008 9703, вартість якого позивачем визначено у розмірі 380000,00 доларів США.
В рамках виконання договору перевезення № CONT-CO-2200430-7603 від 29.04.2022 позивач поніс витрати у розмірі 217600,00 доларів США, які були сплачені ним авіакомпанії «Maximus Airlines» за простій наведених вище рейсів.
02.10.2023 компанія «MOS Consulting» Sp. z o.o. сплатила позивачу 715000 євро, що становить 765000 доларів США. Ця сума покрила витрати позивача щодо оплати вартості перевезення державному авіаційному підприємству «Антонов» за авіанакладною № ADB-0160 5085 255000,00 доларів США, а також витрати позивача щодо оплати вартості перевезення компанії «Maximus Airlines» за авіанакладною № 387-0008 9670 та авіанакладною № 387-0008 9703 по 255000 доларів США за кожну.
Вирішуючи питання наявності у відповідача обов'язку відшкодування позивачу решти понесених витрат у розмірі 702000 доларів США суд виходить з такого.
Відповідно до ст.1011 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Конструкція договору комісії забезпечує юридичну форму відносин, в яких одна сторона (комісіонер) діє за дорученням другої сторони комітента), вчиняючи правочин в її інтересах та за її рахунок, але від свого імені. На його підставі виникає два види відносин: внутрішні (між комітентом та комісіонером) та зовнішні (між комісіонером та третьою стороною).
Договір комісії є консенсуальним, а тому вважається укладеним з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Глава 69 ЦК України, яка врегульовує відносини комісії, не містить спеціальних норм щодо форми договору комісії, що поширює на цей договір загальні правила, які визначають форму правочину.
За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Форма договору має істотне значення, оскільки завдяки їй домовленість сторін стає очевидною, а при письмовій формі - підлягає фіксації та набуває вищого ступеня сприйняття. Досягнення згоди з усіх істотних умов відбувається за допомогою двох стадій: пропозиції укласти договір (оферти) та згоди на пропозицію (акцепт). Оферта повинна містити істотні умови договору, а акцепт - згоду з ними. Оферта повинна виражати намір особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зобов'язаною договором і запропонованими умовами у разі її прийняття.
Акцепт має бути повним і безумовним. Він повинен здійснюватися у такій самій формі, як і оферта: якщо пропозиція викладалась у листі, то й про її прийняття адресат повідомляє у листі (ст. 207 ЦК України).
Також прийняттям пропозиції вважаються дії особи, яка одержала пропозицію укласти договір. Такими діями можуть бути відвантаження товару, надання послуги, виконання роботи, сплата відповідної суму грошей тощо (ч. 2 ст. 642 ЦК України). Ці дії мають вчинятись відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, здійснюватися у межах строку для відповіді, допускатись як акцепт, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Змістом договору є його умови, які мають бути чітко визначені та зрозумілі. Умови договору визначаються при його укладенні сторонами, обов'язковими умовами є істотні, досягнення згоди з яких є необхідним.
За загальним правилом для всіх договорів істотною умовою є їх предмет, тобто те, про що сторони домовляються, з приводу чого вони вступають у правовідносини.
Договір комісії належить до договорів про надання юридичних послуг, з огляду на що його предметом є послуги, істотними умовами договору комісії є параметри, в межах яких належить діяти комісіонерові, а зміст становлять права та обов'язки сторін, які певним чином співвідносяться між собою.
Водночас, лист відповідача від 28.04.2022 не свідчить не тільки про сприйняття, а й про очевидну наявності будь-яких умов, за якими можна було б кваліфікувати подальші дії позивача про укладення договорів перевезення як виконанням доручення. Лист носить організаційний характер і виданий в рамках виконання сторонами державних контрактів на постачання озброєння та не переслідує мету виникнення нових зобов'язань. Він не містить доручення щодо укладення договорів, параметри, в межах яких належить діяти позивачу (які перевезення, маршрути, кількість, вартість тощо). Більше того, сам позивач визнає, що у державних контрактах, на які є посилання у листі, вартість товару включала вартість перевезення. З огляду на це відсутні підстави вважати, що перевезення товару не було врегульовано сторонами та потребувало окремого правочину (правочинів).
Крім того, загальні правові засади планування, порядок формування обсягів та особливостей здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг є предметом регулювання Закону України «Про оборонні закупівлі».
За цим Законом державний контракт (договір) - це угода, укладена у письмовій формі державним замовником від імені держави з виконавцем відповідно до затверджених планів закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення. Закон не передбачає можливість укладення таких договорів в усній формі та визначає порядок укладення таких договорів.
Підсумовуючи викладене суд констатує про недоведеність існування між позивачем та відповідачем відносин комісії, внаслідок яких у останнього виник обов'язок з відшкодування понесених витрат. З огляду на це позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити дочірньому підприємству державної компанії «Укспецекспорт» - державному госпрозрахунковому зовнішньоторгівельному підприємству «Спецтехноекспорт» у позові до Міністерства оборони України.
Судовий збір покласти на дочірнє підприємство державної компанії «Укспецекспорт» - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт».
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя С.А. Ковтун