ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.02.2025Справа № 910/15104/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕТАЛОН"
про стягнення 77982,93 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕТАЛОН" про стягнення 77982,93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" на підставі договору добровільного страхування "ГРАВЕ КАСКО" № 101095031 від 28.07.2023 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ЕТАЛОН", позивач просить стягнути з останнього витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування у сумі 77982,93 грн.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.12.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/15104/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
02.01.2025 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація по справі.
28.01.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшов фактичний розрахунок суми судових витрат.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.12.2024 була направлена судом до електронного кабінету ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН".
Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно із повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи ухвала суду від 17.12.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 18.12.2024.
Отже, згідно із п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Позиція позивача.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ним та Публічним акціонерним товариством "Національний депозитарій України" (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування № 101095031 від 28.07.2023 предметом якого є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Skoda A5" державний номерний знак НОМЕР_2 .
У результаті ДТП, яка відбулася 24.10.2023, було пошкоджено застрахований у ПрАТ "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" транспортний засіб Skoda A5" державний номерний знак НОМЕР_2 .
На виконання умов договору добровільного страхування № 101095031 від 28.07.2023 позивач здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок СТО в розмірі 81900,72 грн.
Цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН".
16.08.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про сплату страхового відшкодування в сумі 81900,72 грн.
Посилаючись на норми ст.993 Цивільного кодексу України, позивач заявив позов про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 77982,93 грн (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу).
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.
24.10.2023 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля "Skoda A5" державний номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно із постановою Оболонського районного суду м. Києва від 10.11.2023 у справі № 756/14210/23 вище зазначена ДТП відбулася з вини водія транспортного засобу "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .
Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб "Skoda A5" державний номерний знак НОМЕР_2 .
Автомобіль "Skoda A5" державний номерний знак НОМЕР_2 був застрахований ПрАТ "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" за договором добровільного страхування № 101095031 від 28.07.2023.
Відповідно рахунку на оплату по замовленню № 6057 від 24.10.2023, виставленого ФОП Брановець Тетяною Володимирівною, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda A5" державний номерний знак НОМЕР_2 становила 81900,72 грн.
Згідно з заявою про виплату страхового відшкодування вих. № 4416 від 27.10.2023 страхувальник просив суму страхового відшкодування перерахувати на рахунок ФОП Брановець Т.В.
Згідно із страховим актом №11.98029743.1/KOS, сума, що належить до виплати становить 81900,72 грн.
На виконання умов договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 81900,72 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1030123151 від 30.10.2023. Виплату здійснено на рахунок ремонтної організації - ФОП Брановець Т.В.
Відповідно до наданого позивачем у матеріали справи Звіту № 0077 про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля Skoda моделі Octavia A5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Skoda моделі Octavia A5, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 0,7, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 77982,93 грн.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/003116501 (термін дії з 12.10.2023 по 11.10.2024).
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 160000,00 грн та франшизу у розмірі 0,00 грн.
З у рахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача 77982,93 грн страхового відшкодування.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2018 по справі №910/20412/16.
Матеріалами справи, зокрема, постановою Оболонського районного суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 756/14210/23 підтверджено вину водія транспортного засобу Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 24.10.2023.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/003116501 (термін дії з 12.10.2023 по 11.10.2024).
Страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Згідно із ст. 102 Закону України "Про страхування", здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).
Відповідно до ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 2 ст. 108 Закону України "Про страхування" якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою позивачем на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Згідно із матеріалами справи, позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування на підставі рахунку СТО та затверджено страховий акт №11.98029743.1/KOS на суму 81900,72 грн.
Позивачем здійснено страхове відшкодування в розмірі 81900,72 грн, що підтверджується платіжною інструкцією
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст.108 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Так, відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У силу приписів ст.22, ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
Оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, у разі наявності підстав для його вирахування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16 та у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 14.05.2018 №910/5092/17.
Як зазначено вище, визначення розміру страхового відшкодування, позивач здійснив на підставі рахунку ремонтної організації та сума відшкодування становила 81900,72 грн.
Водночас, згідно наданого Звіту № 0077 про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля Skoda моделі Octavia A5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Skoda моделі Octavia A5, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 0,7, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 77982,93 грн.
Суд зазначає, що при визначенні суми, яка має бути сплачена відповідачем на користь позивача, суд приймає вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, яка визначена у Звіті № 0077 і становить 77982,93 грн.
При цьому, у даному випадку не підлягає врахуванню сума витрат на деталі, що визначена у рахунку СТО, оскільки в рахунку на оплату по замовленню № 6057 від 24.10.2023, виставленого ФОП Брановець Тетяною Володимирівною, зазначена вартість не нових деталей, а деталей, які були у використанні.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 77982,93 грн, тобто з дотриманням приписів ст.22, ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/003116501 передбачено, що франшиза становить 0,00 грн; страхова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування становить 160000,00 грн.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 77982,93 грн.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач обставин викладених у позові не спростував, заперечень щодо заявлених вимог не навів.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕТАЛОН" про стягнення 77982,93 грн.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із матеріалами справи, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" та Адвокатським бюро "СИНЮК ТА ПАТНЕРИ" укладено договір про надання правової )правничої) допомоги № 27 від 22.07.2024, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договром.
Згідно із рахунком-фактурою № 1 від 02.01.2025, детальним описом робіт (наданих послуг) від 15.01.2025, Актом виконаних робіт від 15.01.2025, вартість надання правової по справі № 910/15104/24 становить 6000,00 грн.
Оплата позивачем наданих адвокатом послуг з правової допомоги підтверджується платіжною інструкцією № 14 від 02.01.2025.
Повноваження адвоката Синюк С.Л. підтвердженні ордером серії АІ №1558414 від 22.07.2024.
За приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем, у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення суми судових витрат не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.
Одночасно, суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
У постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 від 01.08.2019 у справі №915/237/18 Верховний Суд також наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
З огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, а також приймаючи до уваги ціну позову, суд дійшов висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн є реальними, співмірними, відповідають критерію розумності та підтверджені матеріалами справи.
За приписами ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені повністю, суд покладає витрати на правову допомогу у сумі 6000,00 грн на відповідача.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням зазначених положень, оскільки позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору за подання цього позову підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2422,40 грн.
Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, тобто судовий збір внесений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Ураховуючи наведене, суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору у зв'язку із сплатою судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕТАЛОН" (03067, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 8, приміщення 6, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 65, ідентифікаційний код 19243047) 77982,93 грн стразового відшкодування, 2422,40 грн судового збору та 6000,00 грн витрат на правову допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 19.02.2025.
Суддя С.О. Турчин