ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження у справі
м. Київ
20.02.2025Справа № 910/1818/25
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»
До Фізичної особи-підприємця Клименко Констянтина Борисовича
про стягнення 42 994, 64 грн
Суддя Бондаренко-Легких Г. П.
Без виклику представників сторін.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Клименко Констянтина Борисовича про стягнення 42 994, 64 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування, право на яке перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування за затоплення приміщення №171 приміщенням АДРЕСА_1 .
Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Разом з тим, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (пункт 1 частина 1 стаття 175 Господарського процесуального кодексу України).
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Тобто, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина 1 статті 2 Цивільного кодексу України).
У свою чергу відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 зауважила, що з огляду на положення частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Отже, ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
З огляду на положення частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності
Тобто, визначальною ознакою розмежування господарської та цивільної юрисдикції є зміст правовідносин сторін як таких, чи виникли з господарських відносин та у процесі здійснення підприємницької діяльності.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини, у вигляді затоплення відповідачем іншого приміщення по АДРЕСА_2 .
Разом з тим, позивач у абзаці другому сторінки 2 позовної заяви стверджує, що нежитлове приміщення було затоплено з квартири АДРЕСА_3 , власником якої є громадянин Клименко Констянтин Борисович , проте доказів наявності права власності на дану квартиру за Клименко К.Б. до позовної заяви не додано.
Суд звертає увагу, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц).
Позивач також ніяким чином не обґрунтовує, що приміщення, яке орендував відповідач, затоплено саме відповідачем як власником квартири, що знаходиться поверхом вище, і не надає доказів власності на таку квартиру, а саме що громадянин Клименко К.Б. був власником даної квартири як фізична особа-підприємець та використовував таку квартиру у підприємницькій діяльності.
Крім цього, позивач звертаючись з даним позовом до Господарського суду, обґрунтовує позовну заяву, зокрема, нормами ЦК України, а саме статтею 322 та Житлового кодексу України, а саме статтями 151, 177, 179, а також нормами Цивільного процесуального кодексу України, а не Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Згідно з частиною 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Суд роз'яснює позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за даною позовною заявою.
Керуючись статтями 3, 4, 20, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі №910/1818/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС».
2. Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АРКС» позовну заяву з додатками.
2.1. Звернути увагу заявника, що оскільки позовна заява була подана з використанням підсистеми ЄСІТС - Електронний суд, заявнику згідно частини 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, в його електронний кабінет буде надіслана лише дана ухвала.
3. Роз'яснити Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АРКС», що заявлені нею позовні вимоги в даному позові підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких