вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
20.02.2025м. ДніпроСправа № 904/659/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без виклику сторін,
розглянувши заяву Дніпровської міської ради
про вжиття заходів забезпечення позову,
за позовом Дніпровської міської ради
до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Чистикова Андрія Леонідовича,
відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Чистикова Сергія Леонідовича,
про стягнення заборгованості,
Суддя Дупляк С.А.
Дніпровська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 27.01.2025 за вих. 7/11-209 до Фізичної особи-підприємця Чистикова Андрія Леонідовича (далі - відповідач-1) про стягнення 198.286,50 грн, набутих без достатньої правової підстави внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, та до Фізичної особи-підприємця Чистикова Сергія Леонідовича (далі - відповідач-2) про стягнення 129.793,30 грн, набутих без достатньої правової підстави внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
Судові витрати позивач просить стягнути з відповідачів.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/659/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025.
Разом з позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд:
- накласти арешт на нерухоме майно Чистикова Андрія Леонідовича (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 115468012101) в межах суми позовних вимог - 198 286 гривень 50 копійок, до набрання рішенням по справі законної сили;
- накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках фізичної особи-підприємця Чистикова Андрія Леонідовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 198 286 гривень 50 копійок до набрання рішенням по справі законної сили;
- накласти арешт на нерухоме майно Чистикова Сергія Леонідовича (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме: будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 115468012101) в межах суми позовних вимог - 129 793 гривень 30 копійок, до набрання рішенням по справі законної сили;
- накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках фізичної особи-підприємця Чистикова Сергія Леонідовича (РНОКПП НОМЕР_2 ) у розмірі 129 793 гривень 30 копійок до набрання рішенням по справі законної сили.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач зазначає, що між сторонами існує спір щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів у розмірі 328.079,80 грн, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у відповідачів присудженої до стягнення суми заборгованості. Оскільки предметом спору є стягнення орендної плати, накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, який на праві спільної часткової власності належать відповідачам, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідачів, не ускладнюючи їх господарську діяльність.
Позивач також зазначає про те, що саме відповідач має доводити недоцільність чи не співмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України и позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У п.п. 47-48 постанови від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20.
Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Подібні висновки викладені Верховним Судом в постановах від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 20.07.2021 у справі №904/1933/21, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з сумою коштів, на які просить накласти арешт.
Предметом позову є стягнення з відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Чистикова Андрія Леонідовича 198.286,50 грн та з відповідач-2 Фізичної особи-підприємця Чистикова Сергія Леонідовича 129.793,30 грн, набутих без достатньої правової підстави внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.
Враховуючи можливість відсутності на рахунку відповідачів необхідної суми коштів на час ухвалення рішення, у випадку задоволення позову, господарський суд дійшов висновку про необхідність застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Фізичної особи-підприємця Чистикова Андрія Леонідовича та Фізичної особи-підприємця Чистикова Сергія Леонідовича в межах ціни позову в розмірі 198.286,50 грн та 129.793,30 грн.
Невжиття цього заходу забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовної вимоги поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Подібний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 490/6312/19, від 21.12.2020 у справі № 487/5726/19.
Також за правовим висновком, викладеним у п. 24 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Також, суд бере до уваги, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
У заяві про забезпечення позову Дніпровська міська рада просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно Чистикова Андрія Леонідовича в межах суми позовних вимог 198 286,50 грн та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Фізичної особи-підприємця Чистикова Андрія Леонідовича у розмірі 198 286,50 грн в межах суми позовних вимог до набрання рішенням по справі законної сили;
- накладення арешт на нерухоме майно Чистикова Сергія Леонідов в межах суми позовних вимог 129 793,30 грн та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Фізичної особи-підприємця Чистикова Сергія Леонідовича у розмірі 129.793,30 грн в межах суми позовних вимог до набрання рішенням по справі законної сили.
Однак накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідачів, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачам і знаходяться на всіх їх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 328.079,80 грн (загальна сума стягнення з обох відповідачів), господарський суд дійшов до висновку про доцільність накладення арешту на майно відповідачів саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
Таким чином, заява позивача про вжиття забезпечення позову підлягає задоволенню частково шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідачів лише у межах суми позову.
Заходи зустрічного забезпечення господарський суд станом на 20.02.2025 вважає за доцільне не застосовувати.
Керуючись ст. ст. 136 - 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задовольнити частково.
Накласти арешт в межах суми у розмірі 198.286,50 грн (сто дев'яносто вісім тисяч двісті вісімдесят шість грн 50 к.) на:
нерухоме майно, належне Чистикову Андрію Леонідовичу ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), а саме будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 115468012101),
на грошові кошти, належні Фізичній особі-підприємцю Чистикову Андрію Леонідовичу ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), які знаходяться на рахунках відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово кредитних установах,
до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Накласти арешт в межах суми у розмірі 129.793,30 грн (сто двадцять дев'ять тисяч сімсот дев'яносто три грн 30 к.) на:
нерухоме майно, належне Чистикову Сергію Леонідовичу ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), а саме будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Лабораторна, буд. 61 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 115468012101);
на грошові кошти, належні Фізичній особі-підприємцю Чистикову Андрію Леонідовичу ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), які знаходяться на рахунках відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово кредитних установах,
до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Стягувач: Дніпровська міська рада (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 75, ідентифікаційний код 26510514)
Боржник: Фізична особа-підприємець Чистиков Андрій Леонідович ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
Боржник: Фізична особа-підприємець Чистиков Сергій Леонідович ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовити.
Заходи зустрічного забезпечення не застосовувати.
Ухвала як виконавчий документ підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (частина 1 статті 144 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (20.02.2025) та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її прийняття, тобто до 21.02.2028.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (частина 4 статті 144 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя С.А. Дупляк