Справа №760/24534/24 2-з/760/89/25
27 січня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі
головуючої судді - Усатової І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Зеленчука М.М.,
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бабенка С.С. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , діюча в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання права користування квартирою суд, -
Позивач ОСОБА_1 , діюча в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання права користування квартирою та просить суд:
- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м.Києва від 22.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
В обґрунтування заяви вказує, що як стало відомо позивачам, квартира АДРЕСА_1 приватизована відповідно до розпорядження органу приватизації Жовтневої районної державної адміністрації м. Києва від 30.08.1994 № 2182 на одну особу - ОСОБА_3 , дані обставини випливають з письмових пояснень Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, поданими в рамках розгляду даної справи № 760/24534/24. Однак, жодних підтверджень зазначеним фактам позивачі не отримували та їм не відомі обставини приватизації вказаного житлового приміщення іншими особами.
Вважають, що за доцільне та необхідне забезпечити позов шляхом накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1 , з огляду на те, що до ухвалення рішення по даній справі, особа, яка як вбачається з письмових пояснень Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації приватизувала вказаний об'єкт нерухомості, може відчужити в будь-який момент нерухоме майно, в результаті чого захистити свої права та законні інтереси позивачі не можуть мати змоги. А тому і виконати рішення суду по даній справі, у випадку задоволення позову, позивачі не будуть мати фізичної можливості це зробити.
Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, всебічно з'ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підстави вимог своєї заяви, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України, пункти 2, 3 частини першої якої, в тому числі, передбачають забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії та встановлення обов'язку вчинити певні дії.
Як роз'яснено у пункті 4 постанови Пленум Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачів, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за їх позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Частина третя статті 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 7 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20 (провадження № 61-9451св20) та від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 (провадження № 61-6066св19).
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявників щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Разом з тим у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, обґрунтуванням співмірності виду забезпечення позову, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є вимога до відповідачів про визнання за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Будь-яких доказів, які б підтверджували обставини, що викладені у заяві про забезпечення суду не надано.
Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази в сукупності із положеннями діючого законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки заявлені позивачем заходи забезпечення позову, шляхом накладання арешту на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , є неадекватним співвідношенням та не відповідає заявленій позовній вимозі, яка носить не майновий характер.
Ініційований позивачем вид забезпечення позову суперечить меті його застосування, яка полягає в захисті інтересів учасників процесу та, водночас, порушує права інших осіб, становить непропорційне втручання у право мирного володіння майном осіб.
На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бабенка С.С. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , діюча в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання права користування квартирою - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: І.А. Усатова