СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/22171/24
пр. № 2/759/1112/25
11 лютого 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Єросової І.Ю.,
при секретарі судових засідань Шило М.І.,
представника відповідача ОСОБА_8.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання кредиту спільним боргом колишнього подружжя,
22.10.2024 р. адвокат Сідько С.І., яка представляє інтереси позивача звернулась до Святошинського районного суду м.Києва з вищевказаним позовом у якому просить визнати спільним борг колишнього подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , отримані в кредит кошти за угодою про надання споживчого кредиту №500704588 від 23.08.2023 року, укладеною між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та АТ «Альфа-Банк», а також стягнути з солідарного боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , частку боргового зобов'язання у розмірі 47333,84 грн. (сорок сім тисяч триста тридцять три гривні 84 коп). В обґрунтування позовних вимог вказує, що перебуваючи у шлюбі, за ініціативою відповідача позивач 15.07.2021 року відкрила поточний рахунок в АТ «Альфа-Банк». За рахунок кредитних коштів ОСОБА_1 здійснювала оплату адвокатських послуг для свого колишнього чоловіка шляхом перерахунку грошей з банківської картки на банківську картку, а також вирішувала побутові питання в інтересах сім'ї з його відома. Вважає, що у подружжя з'явилось спільне боргове зобов'язання, яке на день звернення до суду із позовом складає 94667.68 грн (тіло кредиту та проценти станом на жовтень 2024 року). Оскільки відповідач добровільно не погодився брати участь у погашенні кредиту, а кредит було взято в інтересах відповідача та спільної з ним сім'ї половину суми боргу необхідно стягнути з відповідача для погашення спільного боргу подружжя.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2024 р. відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
19.12.2024 р. від відповідача надійшов відзив у якому заперечується проти задоволення позовних вимог. Вказує на посилання позивачем у її позовній заяві про розірвання шлюбу про фактичне припинення шлюбних відносин між сторонами в квітні 2022 р., що суперечить обставинам отримання кредиту в інтересах сім'ї. Докази в обґрунтування розміру заборгованості відсутні.
Оскільки відповідачем відзив не був направлений до позивача, суд оцінює його як пояснення у справі.
У судове засідання позивач та/або її представник не з'явилися, свою заявою від 06.02.2025 р. позивач просить здійснювати розгляд справи за її відсутності.
У судовому засіданні представник відповідача заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволені.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності, приймаючи до уваги відзив відповідача, встановивши обставини, якими обґрунтовуються доводи і заперечення, з'ясувавши характер та взаємовідносини сторін, визначившись щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, якими врегульовані ці правовідносини, доходить наступного висновку.
У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що 14.10.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у Виконавчому комітеті Сологубівської сільської ради Оратівського району Вінницької обл. зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис № 2, що підтверджується свідоцтвом про шлюбу серії НОМЕР_3 від 14.10.2017 року.
15.07.2021 р. ОСОБА_4 відкрито поточний рахунок в АТ «Альфа-Банк».
23.08.2022 р. ОСОБА_4 акцептовано пропозицію АТ «Альфа-Банк» на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500704588. Тип кредиту «кредит готівкою», сума кредиту 62522,06 грн., мета отримання кредиту - на споживчі цілі.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 30.11.2022 р. (ун.№759/11501/22) позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований 14 жовтня 2017 року Виконавчим комітетом Сологубівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, за актовим записом № 2 - розірвано.
Звертаючись із позовом про розірвання шлюбу, ОСОБА_5 вказувала, що подружні відносини між сторонами припинено з 30.04.2022 р., з цього часу спільне господарство не ведеться.
08.07.2023 р. ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, який зареєстрований Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі N 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі N 372/504/17-ц (провадження N 14-325цс18).
Частиною третьою статті 61 СК України передбачено, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Згідно з наведеними нормами сімейного законодавства України умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі N 638/18231/15-ц (провадження N 14-712цс19) вказувала, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого встановлені законом, передбачає нероздільність зобов'язань подружжя, що, за своїм змістом, свідчить про їх солідарний характер, незважаючи на відсутність у законі вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов'язаннями, що виникають із правочинів, укладених в інтересах сім'ї. Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватися при поділі майна подружжя.
Крім того, для визначення, чи є боргові зобов'язання, набуті одним з подружжя, спільними та чи підлягатимуть вони врахуванню під час поділу майна, потрібно з'ясувати, чи укладено договір в інтересах сім'ї, а не у власних, а також чи використано одержане за договором в інтересах сім'ї.
Якщо один з подружжя, уклавши відповідний правочин, отримує кошти чи інше майно, яке використовує в інтересах сім'ї, то в іншого виникає зобов'язання щодо повернення цих коштів. Однак якщо гроші одержано для власних потреб, таке боргове зобов'язання поділу не підлягає.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач стверджує, що цей кредитний договір укладено 23.08.2022 р. в інтересах сім'ї, оскільки грошові кошти, отримані за цим договором, за спільною згодою подружжя були витрачені на потреби сім'ї.
Разом з тим, позивач у справі про розірвання шлюбу вказувала, що подружні відносини між сторонами припинено з 30.04.2022 р., з цього часу спільне господарство не ведеться.
Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що вказана сума коштів у розмірі 94667.68 грн. була витрачена в інтересах сім'ї.
Окрім того, в укладеному кредитному договорі вказано, що кредит надається на споживчі цілі.Із умов договору не вбачається на які саме цілі саме були витрачені грошові кошти за кредитним договором, а ОСОБА_1 належними й допустимими доказами не довела, що кошти були витрачені в інтересах сім'ї.
Верховний суд у постанові від 15.05.2024 р. у справі №758/5172/20 сформував позицію, згідно якої якщо одним із подружжя укладений договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Правовий режим спільної сумісної власності подружжя передбачає нероздільність зобов'язань подружжя, що свідчить про їх солідарний характер. Для визнання боргових зобов'язань спільними, потрібно з'ясувати, чи укладено договір в інтересах сім'ї та чи використано одержане за договором в інтересах сім'ї. Оскільки договір було укладено на споживчі цілі, а позивачка не довела, що кошти були витрачені в інтересах сім'ї, відсутні підстави для визнання боргових зобов'язань спільними.
Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши наявні у справі докази на підставі свого внутрішнього переконання та за критеріями належності, допустимості і достовірності, доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак позов не підлягає задоволенню.
Керуючись 13, 76-82, 141, 209, 258-259, 263, 264-265, 268, 272,273, 274,279, 354 ЦПК України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання кредиту спільним боргом колишнього подружжя, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю.Єросова