печерський районний суд міста києва
Справа № 757/49319/24-а
пр. № 2-а-98/25
05 лютого 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в м. Києві, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративного правопорушення,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 3263937 від 14 жовтня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14 жовтня 2024 року, о 16:17, він рухався автомобілем по вулиці Чорногірська, недалеко від Залізничного шосе, при цьому, він рухався, не порушуючи правил дорожнього руху, нікому не заважаючи та не створюючи аварійну обстановку, прямуючи до гаражного кооперативу. Проте, поліцейський, зупинив його, показавши відповідний жест. Коли позивач вийшов з автотранспорту, то поліцейський звернув увагу на невеличку деформацію крила авто та сказав, що під авто тягнеться дріт, якого при огляді позивач не знайшов. При цьому, жодних детальних причин зупинки названо не було.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції у м. Києві у справі позов не визнав, у відзиві вказав, що ГУ НП у м. Києві не має жодного відношення до постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача, оскільки у штаті Управління НП відсутній такий структурний підрозділ як патрульна поліція, який входить до структури Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції у справі позов не визнав, у відзиві вказав, що відповідно до Наказу МВС «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» від 18 грудня 2018 року № 126, строк зберігання відеозаписів з портативних та відео реєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА становить 30 діб, тому такий строк зберігання відеозапису вичерпався. А отже, надати відеозапис як доказ до суду, можливості немає. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. В обґрунтування власної позиції позивачем не надано жодних належних, допустимих, а у їхній сукупності достатніх доказів, які б підтверджували протиправність винесення відносно нього постанови.
ІІ. Процесуальні дії та рішення суду.
23 жовтня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, подана в адміністративному порядку, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, визначено суддю та передано 29 жовтня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
04 листопада 2024 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, на виконання якої позивач подав заяву про усунення недоліків.
03 грудня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається у порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
14 жовтня 2024 року, приблизно о 16:07, ОСОБА_1 рухався по Залізничному шосе 13 км автомобілем Daewoo Lanos (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) і був зупинений поліцейським 1 взводу 2 роти 3 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в місті Києві молодшим лейтенантом поліції Гавриленком І. В.
Згідно із постановою серії ЕНА № 3263937 від 14 жовтня 2024 року, патрульний поліцейський Гавриленко І. В. склав постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , яким, згідно з нею, вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 126 КУпАП, а саме водій керував транспортним засобом та при цьому не пред'явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія та реєстраційному документі на транспортний засіб, чим порушив вимоги ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», чим порушив п. 2.4.а. Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом особою, яка не пред'явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ. Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425, 00 грн.
IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Положення частини другої статті 77 КАС України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, не звільняє позивача від обов'язку доведення перед судом тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як вбачається з постанови, поліцейський вказав, що керуючи, транспортним засобом, не пред'явив посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ.
Відповідно до частини першої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).
Однак, відповідачем не виконано обов'язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.
Відповідач будь-яких доказів на підтвердження порушення позивачем правил дорожнього руху суду не надав, тобто не виконав обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення, матеріали справи не містять доказів фото чи відео-фіксації вчиненого позивачем правопорушення, не містять матеріали справи показів свідків, інших доказів.
Враховуючи відсутність будь-яких доказів, що підтверджують наявність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною прешою ст. 126 КУпАП, суд вважає за необхідне скасувати оспорювану постанову.
Отже, позов підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. ст. 132, 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 122, 222, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в м. Києві, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративного правопорушення, задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3263937 від 14 жовтня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425, 00 грн скасувати.
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 1 211, 20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя І. В. Литвинова