печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4522/25-к
31 січня 2025 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління НП України ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мюнхен Федеративна Республіка Німеччина, громадянина Хорватської Республіки, директора хорватської компанії «WDG promet d.o.o.», раніше не судимого на території України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у кримінальному провадженні № 12024000000002767 від 18.12.2024 за підозрою ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
Короткий виклад вимог клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження № 12024000000002767 від 18.12.2024 про обрання відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного західу у виді тримання під вартою, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
В обґрунтування клопотання вказано, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження № 12024000000002767 від 18.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці Особа 1, (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження) будучи співвласником та членом наглядової ради іноземної компанії «Sevotech a.s.» (до 04.11.2024 компанія мала назву «Sevotech spol s.r.o.») (Словацька Республіка), маючи умисел на незаконне збагачення, володіючи значним досвідом у сфері укладення зовнішньоекономічних контрактів з поставки товарів військового призначення, маючи широке коло зв'язків серед службових осіб Міністерства оборони України та підприємств оборонного сектора економіки, користуючись введенням в Україні правового режиму воєнного стану, а також усвідомлюючи нагальну потребу Збройних Сил України в отриманні боєприпасів для відсічі невиправданої збройної агресії російської федерації проти України, вирішив здійснити заволодіння державними коштами, призначеними для закупівлі товарів оборонного призначення.
ОСОБА_8 , діючи у складі організованої групи разом із Особа 1, Особа 2, Особа 3, Особа 4, Особа 5, а також іншими невстановленими наразі особами, дії яких були об'єднані єдиним злочинним умислом, шляхом зловживання своїми службовими становищами, заволоділи державними коштами на загальну суму 1 340 465 698, 00 грн (один мільярд триста сорок мільйонів чотириста шістдесят п'ять тисяч шістсот дяв'яносто вісім гривень 00 копійок), яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що відповідно до примітки 4 статті 185 КК України є особливо великим розміром.
18.12.2024 слідчим, за погодженням з прокурором, повідомлено про підозру ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану у складі організованої групи в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
18.12.2024 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук. На теперішній час ОСОБА_10 після виїзду з території України назад не повертався.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий вказував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Позиції сторін кримінального провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Захисник, адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання. Вказував, що воно є необґрунтованим, оскільки підозрюваний не переховується від органу досудового розслідування. Він просто виїхав в 2019 році додому та більше не повертався. Ризики вважав непідтвердженими.
Норми права, які підлягають до застосування
Відповідно до ч. 1-4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:
1) особисте зобов'язання;
2) особиста порука;
3) застава;
4) домашній арешт;
5) тримання під вартою.
Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 191 КК України дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Згідно з ч. 5. ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 193 КПК України).
Обставини, встановлені слідчим суддею
Заслухавши думку прокурора, пояснення захисника, вивчивши в нарадчій кімнаті клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя доходить такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження № 12024000000002767 від 18.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, Особа 1, (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження) будучи співвласником та членом наглядової ради іноземної компанії «Sevotech a.s.» (до 04.11.2024 компанія мала назву «Sevotech spol s.r.o.») (Словацька Республіка), маючи умисел на незаконне збагаченння, володіючи значним досвідом у сфері укладення зовнішньоекономічних контрактів з поставки товарів військового призначення, маючи широке коло зв'язків серед службових осіб Міністерства оборони України та підприємств оборонного сектора економіки, користуючись введенням в Україні правового режиму воєнного стану, а також, усвідомлючи нагальну потребу Збройних Сил України в отриманні боєприпасів для відсічі невиправданої збройної агресії російської федерації проти України, вирішив здійснити заволодіння державними коштами, призначеними для закупівлі товарів оборонного призначення.
Так, з метою реалізації вказаного злочинного умислу, спрямованого на заволодіння бюджетними коштами, Особа 1, перебуваючи за кордоном, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 14.08.2022, підтримуючи тісний зв'язок із засновником та директором хорватської компанії «WDG promet d.o.o.» ОСОБА_12 , який залучений Особа 1 до вчинення кримінального правопорушення, створив і очолив організовану групу, до складу якої, використовуючи зв'язки Особа 2, (досудове розслідування відносно якого здійснюється в окремому провадженні) (у подальшому, відповідно до довіреності № 33 від 21.10.2022 - представник і агент в країнах Європейського союзу (ЄС) ТОВ «Львівський арсенал»), за допомогою Особа 3, (досудове розслідування відносно якого здійснюється в окремому провадженні) (у подальшому заступник директора ТОВ «Львівський арсенал») залучив директора ТОВ «Львівський арсенал» Особа 4, (досудове розслідування відносно якого здійснюється в окремому провадженні) тимчасово виконуючого обов'язки директора Департаменту військово - технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України (далі - МОУ) Особа 5, (досудове розслідування відносно якого здійснюється в окремому провадженні) яким в свою чергу до вчинення кримінального правопорушення залучено начальника управління військово-технічного співробітництва Департаменту військово - технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МОУ Особа 6, (досудове розслідування відносно якого здійснюється в окремому провадженні), а також, інших невстановлених на даний час осіб, які повинні були сприяти у вчиненні кримінальних правопорушень.
Також, з метою забезпечення існування та функціонування організованої групи Особа 5 будучи обізнаним про те, що між МОУ та «Sevotech spol s.r.o.» 02.05.2022 укладено контракт № UA1104-1 щодо поставки до МОУ балістичних жилетів та куленепробивних шоломів, згідно якого на адресу «Sevotech spol s.r.o.» перераховані грошові кошти в сумі 557 185 315,00 грн, однак, «Sevotech spol s.r.o.» вказаний контракт не виконано, товар згідно умов контракту не поставлений, та Особа 1 розробили єдиний злочинний план, спрямований на заволодіння державними коштами, з розподілом ролей та функцій кожного із учасників організованої групи на кожному етапі його реалізації.
Отже, службові особи Міністерства оборони України Особа 5 та Особа 6 не маючи наміру забезпечувати реальне постачання товару, реалізуючи спільний злочинний умисел у складі організованої групи, незважаючи на численні порушення вимог законодавчих актів, погодили та уклали державний контракт № 403/1/22/317 з ТОВ «Львівський арсенал». Окрім того, незважаючи на порушення вимог законодавчих актів, без дотримання істотних умов вказаного контракту вищевказані службові особи МОУ, уклали додаткову угоду від 10.11.2022 № 1 до нього, а також підготували та погодили рішення щодо здійснення попередньої оплати за державним контрактом № 403/1/22/317, що призвело до затвердження рішення щодо здійснення попередньої оплати і, як наслідок, незаконного перерахування бюджетних коштів.
17.11.2022 за результатами підписання згаданого рішення на рахунок ТОВ «Львівський арсенал» № НОМЕР_1 , відкритий в АБ «УКРГАЗБАНК», Міністерство оборони України на виконання умов державного контракту здійснило попередню оплату (платіжні доручення від 15.11.2022 № № 403/1/737, 403/1/738, 403/1/739, 403/1/740, 403/1/741) на загальну суму 1 340 465 698, 00 грн. Указана сума 17.11.2022 надійшла на зазначений рахунок ТОВ «Львівський арсенал» (надавач платіжних послуг - Державна казначейська служба України, м. Київ, кореспондент - Міністерство оборони України).
Того ж дня, з метою маскування вчинення злочину, можливості отримання додаткових грошових коштів за рахунок знаходження коштів на рахунках ПуАТ «КБ АКОРДБАНК», грошові кошти в сумі 1 337 465 596,00 грн з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АБ «УКРГАЗБАНК», були перераховані на інший поточний рахунок ТОВ «Львівський арсенал» НОМЕР_2 , відкритий в ПуАТ «КБ АКОРДБАНК».
Після купівлі іноземної валюти на виконання умов контракту № 23/04/LAS грошові кошти в сумі 3 659 970 доларів США та 9 150 000 Євро були перераховані ТОВ «Львівський арсенал» на рахунки «Sevotech a.s.»., а інша частина коштів була заблокована працівниками правоохоронних органів шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок ТОВ «Львівський арсенал» НОМЕР_2 , відкритий у ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК».
Отже, ОСОБА_8 , діючи у складі організованої групи разом із Особа 1, Особа 2, Особа 3, Особа 4, Особа 5, а також іншими невстановленими наразі особами, дії яких були об'єднані єдиним злочинним умислом, шляхом зловживання своїми службовими становищами, заволоділи державними коштами на загальну суму 1 340 465 698, 00 грн (один мільярд триста сорок мільйонів чотириста шістдесят п'ять тисяч шістсот дяв'яносто вісім гривень 00 копійок), яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що відповідно до примітки 4 статті 185 КК України є особливо великим розміром.
Отже, вищевказані грошові кошти, отримані «WDG promet d.o.о.» по ланцюгу від МОУ за державним контрактом № 403/1/22/317, не були використані та/або перераховані на цілі, визначені державним контрактом, а використані учасниками організованої групи на власний розсуд з метою особистого збагачення.
18.12.2024слідчим, за погодженням з прокурором, повідомлено про підозру ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Мюнхен Федеративна Республіка Німеччина, громадянину Хорватської Республіки, директору хорватської компанії «WDG promet d.o.o.», раніше не судимому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану у складі організованої групи в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами:
-заявою Міністерства оборони України разом із довідкою - розрахунком завданої шкоди (;
-державним контрактом № 403/1/22/317 на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення, а саме: мінометних пострілів калібру 120 мм у кількості 40 000 шт. та мінометних пострілів калібру 82 мм у кількості 60 000 шт., загальна кількість 100 000 шт., укладеним між Міністерством оборони України та ТОВ «Львівський арсенал» (т. 1, а. с. 97-114);
-контрактом № 23/04/LAS, укладеним 14.08.2022 між ТОВ «Львівський арсенал» та «Sevotech spol s.r.o.» на поставку мінометних мін, кінцевим отримувачем яких є МО України (т. 1, а. с. 38-64);
-протоколами проведення тимчасових доступів до інформації, що містить банківську таємницю, якими підтверджено перерахування коштів від МО України на банківський рахунок ТОВ «Львівський арсенал» (т. 1, а. с. 118-124) та у подальшому від ТОВ «Львівський арсенал» на інші компанії, зокрема «Sevotech spol s.r.o.» (т. 2, а. с. 177-194);
-висновками проведених судово почеркознавчих та технічних експертиз документів, якими підтверджено справжність підпису ОСОБА_13 , справжність підпису ОСОБА_14 та відтисків кліше печаток на контрактах (т. 4, а. с. 106-151);
-висновком проведеної судово економічної експертизи, якою підтверджено завдання збитку Державному бюджету України в розмірі 1 418 472 633,54 грн (т. 4, а. с. 106-151);
-протоколами проведення обшуків, зокрема в офісних приміщеннях, де здійснює господарську діяльність ТОВ «Львівський арсенал» та Міністерстві оборони України, в ході проведення яких були вилучені державні контракти та листування щодо їх виконання (т. 2, а. с. 139-145, 148-161);
-протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно фігурантів справи, у ході проведення яких підтверджено знайомство, зв'язки фігурантів між собою, зафіксовано розмови щодо укладених контрактів, зокрема державного контракту № 403/1/22/317 (т. 2, а. с. 1-107);
-протоколами допитів свідків службових осіб Міністерства оборони України, які повідомили про обставини укладання державного контракту № 403/1/22/317 та вказали на низку порушень під час його укладання та виконання (т. 2, а. с. 162-176, т. 3, а. с. 4-9, 11-14);
-звітом внутрішнього камерального аудиту питань додержання вимог чинного законодавства під час укладання та виконання Державних контрактів від 11.10.2022 № 403/1/22/317 та від 08.12.2022 № 403/1/22/377, № 9-39/1 від 08.02.2024 Міністерства оборони України щодо нанесення збитків Державному бюджету України в розмірі 1418,56 млн грн та несплати 3 % річних від простроченої суми в розмірі 43,629 млн грн (т. 3, а. с. 21-37);
-протоколами оглядів, у тому числі, оглядами мобільних телефонів підозрюваних, відповідно до яких наявне листування, що стосується укладання державного контракту № 403/1/22/317 та поділу коштів (т. 3, а. с. 58-190);
-допитами відків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які повідомили обставини зняття ОСОБА_11 з рахунку «WDG promet d.o.о.» грошових коштів на території Праги (т. 4, а. с. 153-168);
-протоколом огляду журналістського розслідування від 26.01.2024 (т. 3, а. с. 15-20).
18.12.2024 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук. Здійснення розшуку підозрюваного ОСОБА_6 відповідно до постанови слідчого доручено працівникам Службі безпеки України, про що заведено оперетивно розшукову справу.
На теперішній час Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України отримано підтвердження того, що ОСОБА_10 після виїзду з території України назад не повертався.
Щодо порядку вручення підозри
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України (ч. 1 ст. 276 цього Кодексу).
Частиною 1 ст. 278 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію (ч. 1 ст. 111 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
У главі 11 КПК України, зокрема, в ч. 1 та 2 ст. 135 цього Кодексу визначено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом (ч. 1 ст. 136 КПК України).
Матеріалами клопотання підтверджено, що 18.12.2024 повідомлення про підозру ОСОБА_9 було надіслано засобами поштового зв'язку, оператором ТОВ «Нова Пошта», за місце його роботи «WDG promet d.o.о.», де останній є директором, що підтверджується експрес-накладною № 59500003040014, та отримане 24.12.2024, що підтверджується відомостями про отримання поштового відправлення.
Крім того, 18.12.2024 лист про направлення процесуальних документів у кримінальному провадженні, повідомлення про підозру, пам'ятка про процесуальні права та обов'язки з перекладом на хорватську мову були скеровані на адресу Посольства Республіки Ховартія (т. 1, а. с. 171, ) та отримані 27.12.2024.
Також, 18.12.2024 органом досудового розслідування скеровано запит компетентним органам Респубілки Хорватія про надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні щодо вручення ОСОБА_9 повідомлення про підозру (т. 1, а. с. 181-199, 208).
Європейський суд з прав людини визначає «кримінальне обвинувачення» як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння, при цьому, в деяких випадках, це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного (рішення у справі «Екле проти Німеччини» від 15.07.1982, п. 73).
З огляду на наведене вище, слідчим вчинені належні дії, спрямовані на доведення до відому підозрюваного ОСОБА_6 відомостей про існування «кримінального обвинувачення».
Щодо оголошення підозрюваного в міжнародний розшук
Зі змісту ч. 6 ст. 193 КПК України випливає, що під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя повинен, зокрема, з'ясувати чи оголошена особа, щодо якої вирішується таке питання, у міжнародний розшук. При цьому, слідчий суддя не вправі вимагати доведення факту здійснення розшукових заходів чи вчинення будь-яких інших додаткових дій, оскільки кримінальне процесуальне законодавство не визначає такої вимоги.
Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю факту перебування особи в обліках Інтерполу, але визначає необхідність оголошення такого розшуку, що в даному випадку і було здійснено слідим шляхом прийняття постанови про оголошення підозрюваного ОСОБА_17 у міжнародний розшук.
Так, постановою слідчого від 18.12.2024 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук (т. 1, а. с. 203-204), здійснення якого доручено працівникам Служби безпеки України (т. 1, а. с. 174, 202).
Відповідно до інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_10 02.10.2019 виїхав з України та назад до країни не повертався (т. 1, а. с. 200).
Отже, на момент звернення до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу та його розгляду підозрюваний ОСОБА_17 уже був оголошений у міжнародний розшук у зв'язку з прийняттям слідим такого рішення, а дії правоохоронного органу щодо направлення відповідних запитів до компетентних органів за наслідком прийняття цього рішення є лише його виконанням та не впливає на констатацію факту оголошення підозрюваного у розшук.
Щодо ризиків кримінального провадження
Вирішуючи питання про наявність ризиків у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що у сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов'язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України, як конкретні, небажані для кримінального провадження, наслідки поведінки підозрюваних, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.
Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.
Обов'язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.
Обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_9 слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні посилалися на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити буд-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Зазначаючи у клопотанні про існування цього ризику, сторона обвинувачення посилається на те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_10 є особливо тяжкими, передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 12-ти років, з конфіскацією майна та, будучи обізнаним про покарання, що загрожує останньому, з метою уникнення покарання останній може переховуватися від органу досудового розслідування, в подальшому від суду.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Утім, аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик переховування підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Вирішуючи питання щодо можливого переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності, слідчий суддя враховує судову практику, в тому числі вищої судової інстанції України, яка під ухиленням від слідства або суду визначає будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (не з'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. При з'ясуванні того, які дії особи мають визначатись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба врахувати, крім усього іншого, процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим, та яка зобов'язана з'являтися до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку.
Підозрюваний, маючи паспорт громадянина Республіки Хорватія, має можливість вільно подорожувати країнами Європейського Союзу, може змінити місце свого проживання з метою переховування від органу досудового розслідування та суду. При цьому варто зазначити, що підозрюваний вже перебуває за кордоном, є директором іноземної юридичної особи, «WDG promet d.o.о.», яка по ланцюгу від МОУ за державним контрактом № 403/1/22/317 отримала значні кошти, а тому має реальну фінансову спроможність переховуватись від органу досудового розслідування
Тому, слідчий суддя в повному обсязі погоджується із вказаним вище визначенням такої дії, як ухилення, та вважає, що факт ухилення від слідства буде і тоді, коли особа перебуває поза межами території України і не з'являється на виклик органу слідства, свідчить про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою саме ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Посилаючись у своєму клопотанні на зазначений ризик, слідчий просив враховувати, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування та не встановлені всі можливо причетні особи до вчинення вказаного кримінального правопорушення. Також, на даний час не вилучені та до матеріалів кримінального провадження не долучені всі речі та документи, необхідні для повного та об'єктивного досудового розслідування, встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення та осіб, які можуть бути причетні до його вчинення, тобто не надійшли матеріали у відповідь на направлені запити в рамках міжнародного співробітництва.
Оскільки саме ОСОБА_10 обготівковував грошові кошти на території країн Європейського Союзу, після чого розпорядився ними на розсуд членів організованої групи, що підтверджує його обізнаність щодо місцезнаходження грошових коштів, останній, будучи службовою особою, достовірно знаючи про місце перебування документів та/або речей, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, може їх знищити, спотворити, приховати, не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку.
Крім того, перебуваючи на волі підозрюваний може спілкуватися з невстановленими на даний час учасниками організованої групи, у тому числі з організаторами з боку МО України з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності, що свідчить у своїй сукупності про доведення вказаного ризику.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Будучи учасником організованої групи ОСОБА_10 достовірно обізнаний про всіх осіб, які причетні до його вчинення, володіє інформацією щодо знаходження усіх документів, які мають значення для кримінального провадження, володіє інформацією щодо способу виведення коштів, розміру винагороди кожного у учасників та іншими фактичними даними, а тому може впливати на свідків, зокрема й шляхом підкупу для надання ними неправдивих свідчень, які вигідні стороні захисту.
Наявність у членів організованої групи зв'язків у правоохоронних органах, які обумовлюються специфікою його роботи, у тому числі попередньої, обізнаність з методикою та засобами їх діяльності, у випадку обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, призведе, з високою ймовірністю, до надання ОСОБА_12 порад та вказівок стосовно завуальованого спілкування в телефонних розмовах з використанням маршрутизаторів (інтернет роутерів) та месенджерів на базі соціальних мереж, які неможливо відслідкувати гласними чи негласними засобами контролю іншим, невстановленим на даний час особам, які причетні до вчинення вказаного особливо тяжкого злочину. Крім того, підозрюваний може передати анкетні дані свідків невстановленим на даний час особам - учасникам організованої групи з метою впливу на них для уникнення кримінальної відповідальності.
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та обвинувачених та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин та, з урахуванням повідомлених стороною обвинувачення відомостей, слідчий суддя вважає існування заявленого ризику щодо можливого впливу на свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує, що у випадку обрання підозрюваному запобіжного заходу більш м'якого, ніж тримання під вартою, підозрюваний може вчиняти дії, спрямовані на подальшу легалізацію та приховування коштів, на котрі не накладено арешт та які не знаходяться в Україні.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення
Слідчий суддя враховую доводами сторони обвинувачення, що ОСОБА_10 є фігуратном низки інших кримінальних проваджень, у тому числі щодо незаконного заволодіння коштами МОУ під час укладання та виконання інших державних контрактів.
Мотиви слідчого судді щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
Процедура, передбачена в ч. 6 ст. 193 КПК, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. Об'єднана палата вважає, що такий імперативний обов'язок покладено на слідчого суддю, суд саме з метою дотримання прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого на участь у судовому розгляді та реалізації відповідних прав.
У даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
При цьому час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 діб - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 діб - тимчасовий арешт за ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 діб - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.
Тобто, на відміну від затриманої особи з метою приводу, яка має гарантії не пізніше 36 годин з моменту затримання бути звільненою або доставленою до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження.
Отже, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 193 КПК, має правовим наслідком обмеження права на свободу та особисту недоторканність.
Аналогічні висновки викладені в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ВС від 4 лютого 2022 року у справі № 991/3440/20.
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення його дієвості та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
За змістом ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_10 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Слідчий суддя враховує обставини, які свідчать про високу інтенсивність ризиків переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які не знаходяться та території України, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_10 , можливість безперешкодно пересуватись країнами Європейського Союзу та матеріальні статки.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення; вік, стан здоров'я підозрюваного, його майновий стан, проживання закордоном.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним запобіганню встановленим ризикам. Водночас, застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Враховуючи, що ОСОБА_10 ( ОСОБА_7 ), обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, перебуває у міжнародному розшуку, слідчий суддя, з урахуванням ч. 6 ст. 193 КПК України вважає за можливе розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати ОСОБА_9 ( ОСОБА_7 ) такий запобіжний захід за його відсутності.
Керуючись ст. 176, 177, 183, 193, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Обрати до підозрюваного у кримінальному проваджені № 12024000000002767 від 18.12.2024 ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мюнхен Федеративна Республіка Німеччина, громадянина Хорватської Республіки, директора хорватської компанії «WDG promet d.o.o.», раніше не судимого на території України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше, як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, доставити ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 05.02.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_18