Справа № 755/206/25
1кп/755/330/25
про призначення судового розгляду
"19" лютого 2025 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040003818 від 12.11.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040003818 від 12.11.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.01.2025 року призначено підготовче судове засідання по вказаному кримінальному провадженню. У підготовчому судовому засіданні вивчивши обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, вислухавши прокурора, який доповів про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду, потерпілих, обвинувачених та їх захисників, які не заперечували проти призначення, суд вважає, що є достатні підстави для його призначення до судового розгляду з урахуванням наступного. Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримано вимоги територіальної підсудності, підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві не встановлено.
За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у цьому кримінальному проваджені.
Судовий розгляд, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід здійснювати у відкритому судовому засіданні. Обмежень, передбачених положеннями ч.2 ст.27 КПК України, не встановлено.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор заявив та подав клопотання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Прокурор в клопотанні зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину проти громадського порядку та моральності, а саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до чотирьох років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, у розумінні положень, що наведені у численних рішень Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під вартою. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 , покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто в межах вказаного кримінального провадження існують ризики, а саме:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі будучи обізнаним з мірою покарання, що передбачено санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Аналізуючи вказаний ризик, слід звернути увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_6 , не одружений, не має осіб, які перебувають під його піклуванням, не працевлаштований, тобто відсутні стримуючі фактори, які б запобігли ризику переховування. Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_6 , може знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, оскільки він шляхом підмовляння, підкупу, погроз може схиляти їх до дачі неправдивих показань. Вагомою частиною доказової бази у вказаному кримінальному провадженні являються показання потерпілого та свідків, місце мешкання та роботи яких останньому відомі, що суттєво збільшує вищевказаний ризик;
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з'являтися за викликами до слідчого та прокурора для проведення слідчих та процесуальних дій, чим буде затягувати строки досудового розслідування;
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_6 , може продовжити вчинення аналогічних злочинів проти громадського порядку та моральності, а також вчиняти злочини проти власності, адже не має офіційно джерела доходу. На той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 , може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення аналогічного характеру, свідчить низький рівень його правової свідомості та соціальної відповідальності.
Вище перелічені ризики повністю підтверджуються матеріалами кримінального провадження і саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_6 на даний час забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків і надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України, а саме: захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Так, обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження вчинення інших кримінальних правопорушень, продовження протиправної діяльності.
Більш м'які запобіжні заходи призведуть до продовження злочинної діяльності, нададуть змогу переховуватись від органу досудового розслідування і суду, впливати на свідків, інших осіб та на розслідування кримінального провадження. Характер вчинених злочинних дій свідчить про зневажливе ставлення до норм моралі, норм закону.
Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що ОСОБА_6 , не будучи позбавленим можливості вільного пересування та вибору місця проживання, може вчиняти злочини або спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду і поза межами м. Києва. Згідно п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те, що обвинувачений зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Неможливість застосування запобіжного заходу до ОСОБА_6 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Все вищезазначене дає достатні підстави вважати, що обвинувачений при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Окрім того, тяжкість покарання є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду при обранні запобіжного заходу.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, доводять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Тому, враховуючи перелічені ризики, вважаю, що саме такий запобіжний захід, може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6
19.02.2025 року у підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_12 у судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання, оскільки ризики, наведенні у клопотанні, є необґрунтованими та не доведеними, у зв'язку з чим просить застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні підтримав думку захисника.
Дослідивши матеріали клопотння про застосування запобіжного заходу, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суддя приходить до наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Так, відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. Під обґрунтованою підозрою на стадії судового розгляду суд розуміє існування фактів та інформації, які здатні переконати неупередженого спостерігача в тому, що певна особа (група осіб) могла вчинити злочин, у такому випадку наявні докази об'єктивно пов'язують цю особу (групу осіб) із певним злочином. При цьому, критерій обґрунтованості підозри зовсім не вимагає того, щоб ці докази були достатніми для того, щоб визнати особу винуватою та забезпечити її засудження, але мають бути достатніми (вагомими) для того, щоб виправдати подальше існування заходів забезпечення судового розгляду. Такий стандарт доказування є найнижчим і не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою злочину. Як вбачається з розділів І, ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування №12024100040003818 обґрунтованість підозри ОСОБА_6 на стадії судового розгляду у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, ґрунтується на: протоколах прийняття заяв від 12.11.2024 року; протоколах допиту потерпілих від 12.11.2024 року та 13.11.2024 року; протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.11.2024 року та 15.11.2024 року; протоколах допиту свідків від 12.11.2024 року; протоколі огляду місця події від 12.11.2024 року; протоколах перегляду відеозапису від 13.11.2024 року; протоколах обшуку від 18.11.2024 року; протоколах допиту підозрюваних від 13.11.2024 року 18.11.2024 року та 19.11.2024 року; повідомленнях про підозру від 13.11.2024 року, 18.11.2024 року та 19.11.2024 року; повідомленнях про зміну раніше повідомленої підозри від 03.01.2025 року; постановах про визнання речових доказів від 13.11.2024 року, 18.11.2024 року, 19.11.2024 року.
Перелік вище зазначених матеріалів, а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначений в обвинувальному акті, на даний момент, у своїй сукупності є вагомим та здатен переконати неупередженого спостерігача у тому, що обвинувачений ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України. При цьому, суд не вдається у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності вини, оскільки дослідження зібраних стороною доказів, у разі призначення даного обвинувального акта, здійснюватиметься під час судового розгляду - у судовому засіданні, а їх оцінка - в нарадчій кімнаті.
Щодо обґрунтованості ризиків неналежного виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, то слід зазначити таке. Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 , будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від суду, оскільки ним можливо вчинено нетяжкий злочини, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 4 років. Тому даний ризик є цілком реальним. Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 та обставини його вчинення, ризик впливу останнього на свідків та потерпілих, як вмовлянням, підкупом, так і іншими незаконними способами, є досить реальним.
Крім того, суд вважає, що стороною обвинувачення не обґрунтовано ризики, передбачені п. 2, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 , відповідно до ст. 178 КПК України, суд враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому злочині, його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, майновий стан обвинуваченого, наявність постійного місця проживання, відсутність судимості, процесуальну поведінку.
За таких обставин, на підставі викладеного, суд вважає, що прокурором в клопотанні та в судовому засіданні належним чином не доведено підстави необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_6 , а тому клопотання задоволенню не підлягає. При цьому суд вважає обгрунтованим клопотання захисника про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, який на даний час забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були заявленні та поданні цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
У підготовчому судовому засіданні потерпілі підтримали свої цивільні позови, просили їх прийняти. Прокурор, обвинуваченні та їх захисники у підготовчому судовому засіданні не заперечували проти прийняття даних цивільних позовів. Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Щодо цивільного позову ОСОБА_8 , то слід звернути увагу на наступне. Зміст цивільного позову ОСОБА_8 не містить даних реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта позивача ОСОБА_8 , не містить відомості відповідачів, а саме: їх прізвище, ім'я, по батькові; місце проживання; даних реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта, якщо такі відомі позивачу, про що має бути зазначено у позовній заяві. Не зазначено ціни позову.
Крім того, у матеріалах заяви відсутнє підтвердження того, що позивачем не подано будь-якого іншого позову (позовів), не залежно від його (їх) підсудності, до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до п. 6 та п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява, серед іншого, повинна містити: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язків досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Разом з тим, зміст позовної заяви не містить викладення обставин та доказів вжиття позивачем досудового урегулювання спору, шляхом звернення до відповідача у досудовому порядку із вимогами про відшкодування завданої позивачу шкоди та доказів вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.
Крім того, згідно положення ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, відповідно до положень ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Разом з тим, в порушення вищенаведених норм процесуального законодавства України позивачем не додано жодного доказу до заяви на підтвердження своїх вимог, що є порушенням п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Разом з тим, в порушення п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Згідно положення ч. 4 ст. 175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Однак, зміст позовної заяви ОСОБА_8 не містить зазначення підстав звільнення позивача від сплати судового збору.
Щодо цивільного позову ОСОБА_9 , то і він не відповідає вимогам закону.
Відповідно до п. 6 та п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява, серед іншого, повинна містити: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язків досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Разом з тим, зміст позовної заяви ОСОБА_9 не містить викладення обставин та доказів вжиття позивачем досудового урегулювання спору, шляхом звернення до відповідача у досудовому порядку із вимогами про відшкодування завданої позивачу шкоди та доказів вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.
Разом з тим, в порушення п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Крім того, у матеріалах заяви відсутнє підтвердження того, що позивачем ОСОБА_9 не подано будь-якого іншого позову (позовів), не залежно від його (їх) підсудності, до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Зміст позовної заяви ОСОБА_9 також не містить зазначення підстав звільнення позивача від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки підлягають виправленню позивачем до початку судового розгляду.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 314-318, 369-372, 376 КПК України, суд,
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040003818 від 12.11.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, призначити до судового розгляду на 27 лютого 2025 року на 11 годину 00 хвилин у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, за адресою: м. Київ, вул. Пластова, 3.
Судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово за участю учасників кримінального провадження. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, залишити без руху та надати строк для усунення недоліків до початку судового розгляду.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 28 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про відшкодування моральної шкоди, залишити без руху та надати строк для усунення недоліків до початку судового розгляду.
У разі невиконання ухвали суду до початку судового розгляду цивільні позови вважати неподаними та повернути позивачам.
У задоволенні клопотання прокурора про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виглядіособистого зобов'язання.
Зобов'язати ОСОБА_6 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти наступні обов'язки: не відлучатись за межі міста Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування із свідками, експертами у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Вказані обов'язки покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 на два місяці, тобто до 18 квітня 2025 року.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що у випадку невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 .
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику негайно після її оголошення та довести до відома виконавців. Будь-які твердження чи заяви обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачуються, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала судді в частинні застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1