Справа № 569/10420/24
1-кс/569/503/25
17 січня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
в особі слідчого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника підозрюваного адвоката - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання старшого слідчий в ОВС третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому майор Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сколе Львівської області, громадянина України, українця, із середньою-спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, водія-заправника автомобільного відділення підвозу пального та мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України,-
Старший слідчий в ОВС третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому майор Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням яке погоджено погоджено прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначено, за слідчими третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023182490000060 від 19 травня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 30 грудня 2022 року гр. ОСОБА_5 згідно Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» призваний до лав Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_2 під час загальної мобілізації.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №21 від 27 січня 2023 року солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частин, на всі види забезпечення та віддано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №28 від 03 лютого 2023 року солдата ОСОБА_5 призначено на посаду водія-заправника автомобільного відділення підвозу пального та мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без відповідного дозволу командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Зокрема, солдат ОСОБА_5 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді водія-заправника автомобільного відділення підвозу пального та мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, 17 квітня 2023 року близько 08 години 00 хвилин (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак саме в цей час виявлено його відсутність на військовій службі) самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що тимчасово знаходилася на ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , а натомість відправився за місцем свого проживання у місто Житомир, Житомирської області, де почав проводити службовий час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
23 травня 2024 року ОСОБА_5 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ч. 4 ст. 408 КК України.
Підозра ОСОБА_5 обґрунтовується показами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_4 про злочин, висновком службового розслідування за вказаним вище фактом та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Надалі, 03.06.2024 слідчим оголошено в державний розшук підозрюваного ОСОБА_5
13.12.2024 слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області за клопотанням сторони обвинувачення постановив ухвалу (справа № 569/10420/24, 1-кс/569/9122/24) про надання дозволу на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
16.01.2025 підозрюваного ОСОБА_5 було затримано у порядку ст. 191 КПК України на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років (ч. 4 ст. 408 КК України).
Метою та підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним
ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому останній підозрюється, тобто ризикам, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, існує реальний ризик переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, а саме позбавлення волі строком до дванадцяти років, а також систематичним не з'явленням ОСОБА_5 на неодноразові виклики слідчого ДБР до органу досудового розслідування, що вказує на факт уникнення ОСОБА_5 кримінальної відповідальності за скоєний особливо тяжкий злочин в умовах воєнного стану, а також оголошенням останнього у зв'язку із цим у державний розшук.
Вік підозрюваного ОСОБА_5 , його соціальні зв'язки, майновий стан та стан здоров'я, дозволяють останньому переховуватись від органів досудового розслідування.
У зв'язку із цим, існує ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та наявні підстави вважати, що будь-який з інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти настанню вказаного ризику та належному виконанню підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є не ефективним у зв'язку із тим, що практика застосування цілодобового домашнього арешту із носінням електронних засобів контролю є не досить ефективною, у зв'язку із відсутністю в підрозділах Головного управління Національної поліції у Житомирській області достатньої кількості електронних засобів контролю, їх несправністю, а забезпечення контролю за поведінкою підозрюваних без таких засобів контролю є малоефективним (службова завантаженість поліції у зв'язку із введенням воєнного стану на території нашої держави, відсутність можливості цілодобового нагляду за особами).
Крім того, відповідно до матеріалів, доданих до клопотання, наявні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також ОСОБА_12 , яка являється рідною матір'ю військовослужбовця на зміну останніми показів у судовому засіданні.
За таких обставин, сторона обвинувачення вважає, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе вільно спілкуватись з такими особами та координувати їхні спільні дії щодо приховування слідів вчиненого ним кримінального правопорушення.
Так, існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 вживав заходів щодо ухилення ним до органу досудового розслідування, військову службу не проходить, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, зокрема щодо вчинення систематичного домашнього насильства по відношенню до своєї матері ОСОБА_12 , в тому числі вчиняючи вищевказані протиправні дії, будучи у вказаний період часу у самовільному залишенні військової частини, що свідчить про те, що ОСОБА_5 схильний продовжити кримінальне правопорушення, в якому останній обґрунтовано підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення, що вказує на існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У зв'язку з вищесказаним, враховуючи суспільний резонанс дій ОСОБА_5 в умовах сьогодення, суспільного осуду виникла необхідність в обранні саме вищевказаного запобіжного заходу, який сприятиме виконанню завдань кримінального судочинства та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Водночас сторона обвинувачення вважає, що сукупності матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи даного клопотання, достатньо для прийняття вмотивованого рішення за клопотанням, та необхідність у допиті будь-яких осіб, під час судового розгляду клопотання, відсутня.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали посилаючись на викладені у ньому обставини. Просили обрати щодо ОСОБА_13 запобіжний захід - тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрюваний ОСОБА_13 та його захисник заперечили з приводу задоволення клопотання.
Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що слідчими третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023182490000060 від 19 травня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України.
23 травня 2024 року ОСОБА_5 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ч. 4 ст. 408 КК України.
Надалі, 03.06.2024 слідчим оголошено в державний розшук підозрюваного ОСОБА_5 .
13.12.2024 слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області за клопотанням сторони обвинувачення постановив ухвалу (справа № 569/10420/24, 1-кс/569/9122/24) про надання дозволу на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
16.01.2025 підозрюваного ОСОБА_5 було затримано у порядку ст. 191 КПК України на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.
Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри.
Слідством зібрано достатні фактичні дані, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Вивченням особи ОСОБА_5 на даний час встановлено, що він раніше не судимий, працездатний, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, водія-заправника автомобільного відділення підвозу пального та мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи в Римі 04.11.1950, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Слідчий суддя рахує про доведенням наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, за скоєння якого законом передбачено покарання на строк до дванадцяти років, а також, що підозрюваний ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому останній підозрюється, тобто ризикам, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Вирішуючи клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права підозрюваного, але і високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», у справі «Летельє проти Франції» вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На цьому етапі кримінального провадження, до встановлення судом фактичної істини у ньому, сукупність зазначених матеріалів є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, відповідає критеріям, сформованих в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, позиції у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», якою відзначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; а також позиції у рішенні від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», якою відзначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
А тому, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, за скоєння якого законом передбачено покарання на строк від п'яти до десяти років, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, суд прийшов до висновку, що слід застосувати до нього запобіжний захід - тримання під вартою.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України», особа може триматися під вартою протягом розумного строку, який не може оцінюватись абстрактно. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості.
Враховуючи викладене, вважаю доведеною ту обставину, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Також, згідно ч. 8 ст. 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України, тобто тримання під вартою.
При цьому, згідно із вимогами статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Однак, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Одночасно, розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.
У розмірі цих норм законодавства чітко вбачається, що наведені фактори вказують на те, що є достатні підстави застосувати до підозрюваного саме такий запобіжний захід як тримання під вартою без визначення розміру застави.
Винятково таким найсуворішим заходом забезпечення можливо досягти також мети щодо запобігання рецидиву та він має превентивну мету і не розглядається як каральний захід через призму рішень Європейського суду з прав людини, зокрема «Тимофєєв та Поступкін проти Росії».
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 184, 395 КПК України, суд
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сколе Львівської області, громадянина України, українця, із середньою-спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, водія-заправника автомобільного відділення підвозу пального та мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 30 днів, а саме до 16 лютого 2025 року.
Визначити місцем утримання підозрюваного ОСОБА_5 , під вартою - ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» за адресою: м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Встановити строк дії ухвали до 16 лютого 2025 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського ОСОБА_14