Справа № 530/243/25
2/530/307/25
14.02.2025 року м.Зіньків
Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Ситник О. В., за участі секретаря Стрілець Л.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 поданим в її інтересах адвокатом Тараненком Сергієм Олександровичем до ОСОБА_2 , про визнання права власності , -
В провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 поданим в її інтересах адвокатом Тараненком Сергієм Олександровичем до ОСОБА_2 , про визнання права власності.
З позовної заяви вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 і його батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . 06.11.1976 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_7 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 ,який на день смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 і разом з ним проживала та була зареєстрована дружина ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 ,який на день смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_2 і разом з ним проживали та були зареєстровані ОСОБА_1 - невістка. ОСОБА_5 після смерті свого чоловіка та сина була одинокою жінкою та потребувала догляду у зв'язку зі станом здоров'я та віком, спілкувалася лише з невісткою ОСОБА_1 . Понад 10 років з 1994 року і до дня смерті ОСОБА_5 - ОСОБА_1 проживала з нею однією сім'єю .За час спільного проживання вели спільне господарство, обробляли присадибну ділянку, придбавали необхідні речі для життєдіяльності ,спільно харчувалися. ОСОБА_1 піклувалася про стан здоров'я ОСОБА_5 купуючи необхідні медикаменти, спільно використовували грошові кошти та отримані доходи від спільного господарства. Після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відкрилася спадщина до спадкового майна входить будинок садибного типу ,який розташований в АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 звернулась із заявою до державного нотаріуса про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок , то отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії на тій підставі, що відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок та відсутні документи що підтверджують факт родинних відносин із ОСОБА_4 .. Відповідно до довідки Тарасівського старостинського округу Зіньківської міської ради будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , згідно по господарської книги № 1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 станом на 01.07.1990 року відносилось до типу «колгоспний двір» , членами колгоспного двору були ОСОБА_4 -голова двору, ОСОБА_5 - дружина. Враховуючи той факт, що отримати правовстановлюючі документи на житловий будинок в поза судовому порядку позивачка не має змоги , тому звернулась до суду з позовом про визнання права власності та встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Ухвалою судді від 05.02.2025 року відкрито загальне позовне провадження , підготовче судове засідання призначено на 14.02.2025 року.
В підготовче судове засідання сторони не з'явились , сторона позивача надали заяву в якій прохали розгляд справи провести за їх відсутності , позовні вимоги підтримали та прохали їх задовольнити ( а.с. 34) , відповідач по справі в судове засідання не з'явився , надав заяву в якій прохав справу розглянути у їх відсутність ,позовні вимоги визнав ( а.с. 31) .
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні без фіксування судового процесу
Суд, прийнявши до уваги заяви та клопотання сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності- підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено , що позивачкою по справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована в АДРЕСА_2 ( а.с. 7). ОСОБА_3 та ОСОБА_8 06.11.1976 року зареєстрували шлюб, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_7 ( а.с.8). ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в його батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( а.с.8). ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ,що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ( а.с.10), який на час смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і разом з ним за вищевказаною адресою проживала та була зареєстрована ОСОБА_5 - дружина ( а.с.10). ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ,що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 ( а.с.11),який на час смерті проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 і разом з ним за вищевказаною адресою проживали та були зареєстровані ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_2 - син, ОСОБА_5 - мати, ОСОБА_9 - тітка ( а.с.11). ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_4 ( а.с.13),на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 і разом з нею за вищевказаною адресою проживала та була зареєстрована ОСОБА_1 - дружина ( а.с.13). Відповідно до довідки Тарасівського старостинського округу Зіньківської міської ради будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 , згідно по господарської книги № 1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 станом на 01.07.1990 року відносилось до типу «колгоспний двір» , членами колгоспного двору були ОСОБА_4 -голова двору, ОСОБА_5 - дружина ( а.с.14). До складу спадкового майна входить житловий будинок з господарськими будівлями який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та який складається з житлового будинку ( літ. - А-1) , реєстрація права власності не проводилась за інформацією полтавського бюро технічної інвентаризації ( а.с. 14,15-17) , рік побудови житлового будинку 1940 ( а.с. 17) , ОСОБА_1 звернулась із заявою до державного нотаріуса про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок , та отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії на тій підставі , що відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок ,крім цього не додано документи, що підтверджують родинні відносини ( а.с. 18) . Відповідачем є ОСОБА_2 , який є спадкоємцем по справу представлення після смерті його баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки його батько ОСОБА_3 помер у віці 48 років ІНФОРМАЦІЯ_3 . На спадщину після смерті його бабусі він не претендує та позовін вимоги своєї матері визнав в повному обсязі .
Згідно ч. 2ст.315 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Факт, про встановлення якого просить заявник, має для нього юридичне значення, так як встановлення цього факту необхідне йому для прийняття спадщини.
Відповідно дост.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно п. 21Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкоємцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2ст.3 Сімейного Кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.
Частиною 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 5-рп/99 від 03.06.1999 року у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку"(справа про офіційне тлумачення термін а "член сім'ї") визначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже дослідивши матеріали справи суд зазначає, що ОСОБА_1 доведено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зі спадкодавцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та ведення ними спільного господарства у період з 1994 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: с. Пірки Полтавського району Полтавської області , що становить не менше п'яти років з часу відкриття спадщини , в розумінні ст. 1264 ЦК України.
Що стосується вимоги про визнання права власності на житловий будинок то суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві власності. Згідно з ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно до роз'яснень, то викладені у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору строк (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатною члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку майна двору, вона визначається виходячи з тою майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Як роз'яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин, правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
У підпункті г) пункту 6 постанови ПВСУ від 22 грудня 1995 року № 20 роз'яснено, що загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.
При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування ", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Судом встановлено , що майно двору відносилось до бувшого «колгоспного двору» , членами двору були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( доказів що члени двору перебували у шлюбі суду не надано ) .
За життя голова двору ОСОБА_4 своєї долі у бувшому колгоспному дворі не виділяв та помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , членом колгоспного двору була ОСОБА_5 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , та відповідно до законодавства була на момент смерті власником всього майна бувшого колгоспного двору .
На даний час позивач ОСОБА_1 має намір успадкувати майно яке на момент смерті належало ОСОБА_5 , а оскільки вона проживала з нею разом та вела спільне господарство з 1994 року , то вважала себе такою , що є спадкоємицею четвертої черги за законом та звернулася з заявою до нотаріальної контори, але не змогла отримати спадкові документи на житловий будинок на тій підставі, що відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок, а також відсутні документи які б підтверджували родинні відносини з померлою ОСОБА_5 .
Посилаючись на вище викладене, ОСОБА_1 звернулася до суду і просила визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в цілому .
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст. 1216, 1218, 1220, 1221 Цивільного кодексу України далі ЦК). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК). Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 1, 3, 4 ст. 1268 ЦК).
Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК). За змістом листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування записи у по господарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24 -753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулює виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків. По- господарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснювався в Україні. В по-господарських книгах при визначенні року побудови зазначався рік введення в експлуатацію будинку. Тобто записи в по-господарських книгах визнавались в якості актів органів влади , що підтверджують право приватної власності.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом встановлено, що перешкодою для видачі позивачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину є відсутність належним чином оформлених документів про право власності спадкодавця на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, хоча право власності виникло з підстав, встановлених на дату будівництва записом у по господарській книзі .
Враховуючи той факт , що ОСОБА_5 була останнім членом бувшого колгоспного двору , то на момент її смерті дане домогосподарство відповідно до погосподарських книг рахувалось за нею в цілому та може бути спадковим майном для спадкоємців.
Судом встановлено , що ОСОБА_5 мала невістку ОСОБА_1 та проживала з нею з 1994 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 однією сім'єю та вели з нею спільне господарство , то вона рахується такою , що є спадкоємцем четвертої черги за законом та яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 шляхом постійного з нею проживання , тому суд приходе до переконання що позовні вимоги підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 76-81, 82, 89, 211, 247, 263-265,315 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 поданим в її інтересах адвокатом Тараненком Сергієм Олександровичем до ОСОБА_2 , про визнання права власності - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання однією сім'єю понад п'ять років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 на час відкриття спадщини в селі Пірки Полтавського району Полтавської області та прийняття нею спадщини.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 право приватної власності на житловий будинок садибного типу ,який розташований за адресою АДРЕСА_1 та який складається з житлового будинку ( літ. - А-1) .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Зіньківського
районного суду Полтавської області О.В. Ситник