Справа № 525/112/25
Номер провадження 2-а/525/6/2025
Іменем України
12 лютого 2025 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Ячала Ю.І.,
за участю секретаря Лопатки О.В.,
представника позивача Смірнова С.І.,
відповідача Осокіна Е.С.,
представника другого відповідача Паламар Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Багачка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського ВП № 3 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області капрала поліції Осокіна Едуарда Сергійовича, ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього пуху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
встановив:
29 січня 2025 року представник позивача адвокат Смірнов Сергій Іванович в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Поліцейського ВП № 3 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області капрала поліції Осокіна Едуарда Сергійовича, ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ з вимогою визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕНА № 3886570 від 18.01.2025 року про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до постанови серії ЕНА № 3886570 від 18.01.2025 року, винесену Поліцейським ВП № 3 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області Осокіним Едуардом Сергійовичем, на позивача накладеного стягнення у виді адміністративного стягнення в сумі 340,00 грн., в зв'язку з тим, що позивач 18.01.2025 року, о 17 годині 49 хвилини, в селищі Велика Багачка, Миргородського району Полтавської області, по вулиці Шевченка, 112, водій ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, чим порушив п.п. 15.9и ПДР України, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач вважає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки, у вказаний у постанові час та дату він дійсно керував транспортним засобом FORD FLEX, державний номерний знак НОМЕР_1 , в селищі Велика Багачка по вулиці Шевченка, 112, увімкнувши правий покажчик повороту, здійснив зупинку автомобіля для висадки пасажира, фактично зупинка тривала не більше шести секунд, здійснивши висадку пасажира, він ввімкнув лівий покажчик повороту і збирався продовжити рух, але був зупинений працівниками поліції. Працівниками поліції було пред'явлено йому, що він порушив ПДР України а саме здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території. Позивач вважає, що вказана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.
05.02.2025 другий відповідач - ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, направили до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що постанова серія ЕНА № 3886570 від 18.01.2025 року відносно ОСОБА_1 складена працівником поліції правомірно, адже порушник дійсно порушив ПДР, а позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, тому немає законних підстав для скасування постанови (а.с. 20-22).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилався на аргументи зазначені у змісті позовної заяви, вказував на те, що саме на відповідача у справі покладається обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення у відношенні особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зауважив, що у працівників поліції не було законних підстав для винесення постанови, оскільки належного доказу вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП немає, зокрема замірів відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення.
Представник позивача Смірнов С.І. в судовому засіданні зауважив, що постанова про накладення на позивача стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення зазначеної статті, доказів того, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу з порушенням ПДР до матеріалів справи не долучено. Сама по собі постанова не може бути достатнім доказом вини особи. Крім того, оформлення матеріалів та розгляд справи проводився під час оголошення сигналу «повітряна тривога», що створювало загрозу життю та здоров'ю як позивача по справі, так і самих поліцейських.
Перший відповідач поліцейський ВП № 3 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області капрала поліції Осокін Едуард Сергійович в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову позивача, наголошував, що постанова серія ЕНА № 3886570 від 18.01.2025 року щодо ОСОБА_1 винесена правомірно та у відповідності до чинного законодавства, що підтверджується долученим до матеріалів справи доказами, зокрема відеозаписом.
Представник другого відповідача ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ Паламар Д.О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог сторони позивача посилаючись на обставини викладені у відзиві.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, першого відповідача, представника другого відповідача, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши їх у сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення з наступних обґрунтувань.
Судом встановлено, що 18 січня 2025 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3886570, винесену поліцейським відділення поліції № 3 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області старшим капралом поліції Осокіним Едуардом Сергійовичем, водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 гривень, за те, що 18 січня 2025 року, о 17 годині 49 хвилини, в селищі Велика Багачка, Миргородського району Полтавської області, по вулиці Шевченка, 112, водій ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, чим порушив п.п. 15.9и ПДР України (а.с. 5 зворотна сторона, 32).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративнихсправах пропротиправність рішень,дій чибездіяльності суб'єктавладних повноваженьобов'язок щододоказування правомірностісвого рішення,дії чибездіяльності покладаєтьсяна відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками,
Згідно із п. 15.9и Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(далі ПДР України), зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Доказом вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення зазначено наявний в матеріалах адміністративної справи відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського.
Відповідно до переглянутого в судовому засіданні відеозапису, який міститься на DVD-диску (а.с. 9), долученому до матеріалів справи, вбачається, що 18 січня 2025 року, о 17 годині 49 хвилини, в селищі Велика Багачка, Миргородського району Полтавської області, по вулиці Шевченка, 112, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки FORD FLEX, державний номерний знак НОМЕР_1 , та здійснив його зупинку. Автомобіль позивача був зупинений працівниками поліції.
Суд зазначає, що вказаний відеозапис не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови.
Між з тим, належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2018 року у справі 760/3696/16-а та у постанові ВС від 18.07.2019 у справі 216/5226/16-а.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Додані до матеріалів справи письмові докази та переглянутий в судовому засіданні відеозапис з нагрудної камери поліцейського не містить доказів здійснення вимірювання відстані від автомобіля до виїзду з прилеглої території.
Сама ж постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Щодо твердження сторони позивача, що працівниками поліції порушено процедуру розгляду справи стосовно ОСОБА_1 , а саме оформлення матеріалів та розгляд справи проводився під час оголошення сигналу "повітряна тривога", що створювало загрозу життю та здоров'ю як позивача по справі так і поліцейських, то суд до уваги його не приймає з огляду на те, що стороною позивача під час розгляду справи клопотання про зупинення розгляду справи під час оголошення сигналу "повітряна тривога" не заявлялося, що підтверджується переглянутим в судовому засіданні відеозаписом.
В ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішеннясуб'єкта владнихповноважень беззмін,а позовнузаяву беззадоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України.
Зі змісту ст. 62 Конституції України вбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року та є обов'язковою.
У п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України", в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
Окрім зазначеного вище суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач.
Оскільки доказів правомірності рішень відповідача адміністративна справа не містить, суд вбачає достатні підстави для задоволення позову в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Щодо закриття провадження по справі, то суд зазначає, що відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зважаючи, що факт порушення позивачем ПДР, відповідачем не доведено ані письмовими доказами по справі, ані відеозаписом, як відсутні інші докази по справі, суд позбавлений можливості встановити обставини, які містяться в описовій частині постанови про накладення адміністративного стягнення, та чи утворюють дії особи відповідно склад адміністративного правопорушення.
Зважаючи, що сторона позивача повністю заперечує наявність складу правопорушення, а закриття провадження по справі за ст. 38 КУпАП свідчить про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що справу слід повернути на новий розгляд для належного з'ясування наявності чи відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, зважаючи, що даний висновок повинен ґрунтуватися на досліджених доказах.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити частково.
Позивач сплатив судовий збір відповідно до вимог Закону України від 08.07.2011 N 3674-VI "Про судовий збір", в сумі 605,60 гривень, про що в матеріалах справи є докази на підтвердження понесення позивачем судових витрат. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача половини від суми судових витрат понесених позивачем та компенсації їх за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.
Керуючись ст. ст. 9, 90, 86, 139, 243-246, 255, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 , до Поліцейського ВП № 3 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області капрала поліції Осокіна Едуарда Сергійовича, службова адреса: вулиця Шевченка, 103, селище Велика Багачка Миргородського району Полтавської області, поштовий індекс 38300, ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Юліана Матвійчука, будинок 83, місто Полтава Полтавської області, поштовий індекс 36000, ідентифікаційний код юридичної особи: 40108630, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього пуху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3886570 від 18 січня 2025 року, винесену поліцейським відділення поліції № 3 Миргородського РВП ГУ НП у Полтавській області капралом поліції Осокіним Едуардом Сергійовичем, про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення по ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в сумі 340,00 гривень та надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 , понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 302,80 (триста дві гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань юридичної особи Головного управління національної поліції в Полтавській області, ідентифікаційний код юридичної особи: 40108630.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 20 лютого 2025 року.
Суддя Ю.І. Ячало