13.02.2025
ЄУН 389/1890/24
Провадження №2/389/444/24
Рішення
(заочне)
іменем України
13 лютого 2025 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Гаврилюк Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні залу суду в місті Знам'янка Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно стягнутих коштів за виконавчим написом,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати виконавчий напис, вчинений 16.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. та зареєстрований в реєстрі за №18863, таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача безпідставно стягнуті за виконавчим написом кошти в сумі 23 550 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., 16.07.2021 вчинено виконавчий напис, що зареєстровано в реєстрі за №18863, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дінеро» заборгованості за кредитним договором в розмірі 25 512 грн. Приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. відкрито виконавче провадження №67168622. Постановою приватного виконавця від 28.08.2023 звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 з відрахуванням коштів на погашення заборгованості за оскаржуваним виконавчим написом. Наразі, виконавче провадження триває. Вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено з грубим порушенням чинного законодавства і лише одного факту його вчинення не на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору, достатьньо для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Вказує, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису нотаріусом не було дотримано однієї з основних умов, а саме безспірності заборгованості. На підставі викладеного, він звернувся до суду з даним позовом.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, разом з позовною заявою подали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача, у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлий належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ухвали Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13.02.2025, розгляд справи проводиться заочно.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі, якщо відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Треті особи в судове засідання не з'явивлись, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.
Ухвалою суду від 05.08.2024.2024 витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О належним чином засвідчені копії матеріалів нотаріальної справи, за якими 16.07.2021 вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за №18863, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» заборгованості за кредитним договором №AG0373085 від 06.07.2020 в розмірі 25 512 грн.
У зв'язку з невиконанням вищевказої ухвали суду, ухвалою суду від 05.08.2024 витребувано з Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відомості щодо припинення діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О., а також належним чином засвідчені копії матеріалів нотаріальної справи, за якими 16.07.2021 вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за №18863, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» заборгованості за кредитним договором №AG0373085 від 06.07.2020 в розмірі 25 512 грн.
На виконання ухвали суду від 10.10.2024, Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Київ) надіслано суду листа, у якому зазначено, що відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 13.02.2023 №231/6 нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 припинено з 14.02.2023. Станом на день надання відповіді, документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса передані до Київського державого нотаріального архіву, однак примірники виконавчих написів та документи, на підставі яких вони вчинені, за індексом «02-20» в справах нотаріуса Бригіди О.В. за 2021 та 2022 року відсутні.
Позивачем до позовної заяви додані копії документів, а саме: виконавчий напис, вчинений 16.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. та зареєстрований в реєстрі за №18863; постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.08.2023.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О 16.07.2021 вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №18863 про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» заборгованості за кредитним договором №AG0373085 від 06.07.2020, у розмірі 25 512 грн грн 00 коп.
Згідно з вказаним виконавчим написом, заборгованість за кредитним договором складається з наступного: 15 000 грн 00 коп - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 9 862 грн 00 коп - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 650 грн 00 коп - плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом.
На підставі зазначеного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. відкрито виконавче провадження №67168622. Також, 28.08.2023, під час здійснення зазначеного виконавчого провадження, винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з п.п.2.1 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до п.3.1 вказаної Глави нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документів згідно з Переліком, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
З урахування приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості по спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.
Як вбачається з наданої суду позивачем копії оскаржуваного виконавчого напису, при його вчиненні нотаріус посилається на п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 (далі - Постанова).
Однак, вказана Постанова не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідні зміни до Постанови та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», яку в свою чергу Київським апеляційним адміністративним судом постановою від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною, зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів.
Таким чином до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п.2 Розділу.
Пункт 1 зазначеного Переліку, в чинній на день вчинення виконавчого напису редакції, регламентує, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом 16.07.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 в редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не може застосовуватися до кредитного договору, по заборгованості за яким вчинено виконавчий напис.
За вказаного, приватний нотаріус при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 16.07.2021 застосував не чинні на той момент норми, які регулюють вчинення виконавчих написів по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі.
Відтак зазначене свідчить про недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, що є безумовною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи викладене, відповідачем не доведено, що він подав нотаріусу всі необхідні документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. За відсутності засвідченої виписки з рахунка боржника сума нарахованої заборгованості нічим не підтверджується. За відсутності належного повідомлення боржника про розмір заборгованості, не підтверджується її безспірність.
У зв'язку з неподанням учасником справи без повідомлення причин доказів, витребуваних судом (копій матеріалів нотаріальної справи про вчинення виконавчого напису), суд відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України визнає обставину, на яку посилається позивач, а саме вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису за відсутності належних документів, які підтверджують безспірність заборгованості.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Згідно зі ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на викладене та враховуючи, що кредитна заборгованість позивача перед відповідачем не є безспірною, виконавчий напис був вчинений на договорі, який нотаріально не посвідчений, що є порушенням вимог ст.87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМУ №1172 від 29.06.1999, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно стягнутих грошових коштів в розмірі 23 550 грн 00 коп, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач вказує, що в ході примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису в рамках виконавчого провадження №67168622 відбулося примусове стягнення грошових коштів в сумі 23 550 грн 00 коп.
Як вбачається з відповіді приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьової Т.В. №2033 від 12.02.2025, загальна сума коштів, що стягнута за виконавчим провадженням №67168622 становм на 12.02.2025 становить 18 557 грн 90 коп, з яких: 16 416 грн 27 коп - стягнуто та перераховано на рахунок ТОВ «ФК «Дінеро» в рахунок погашення боргу; 1 641 грн 27 коп - стягнуто та перераховано на рахунок приватного виконавця основну винагороду; 500 грн - стягнуто мінімальні витрати виконавчого провадження. Крім того, на депозитний рахунок приватного виконавця після зупинення провадження у справі надійшли грошові кошти в розмірі 4 543 грн 88 коп, які знаходяться на вказаному рахунку до розгляду питання по суті в порядку ст.35 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.03.2016 року у справі №6-2491цс15, положення статті 1212 ЦК України, відповідно до якого особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, застосовується також і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17 висловила позицію, що, згідно з п.3 ч.3ст.1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом (Касаційним господарським судом) в постановах від 02.08.2018 у справі №910/15363/17 року, від 10.08.2018 у справі №910/22442/16.
Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21) зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі ст. 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Будь-яких доказів на спростування вимог сторони позивача та правомірності отримання коштів стороною відповідача суду надано не було.
Отже, оскільки правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 16 416 грн 27 коп, що стягнені з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, отримані відповідачем кошти в сумі 16 416 грн 27 коп підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Щодо вимог про стягнення 1 641 грн 63 коп (винагорода виконавця) та 500 грн. (витрати виконавчого провадження).
Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розглядові за правилами адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2018 року у справі №921/16/14-г/15).
Разом з тим, дії чи рішення приватного виконавця, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення з боржника основної винагороди, арешт коштів боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про закінчення виконавчого провадження, позивачем під час вчинення виконавчих дій не оскаржувались, дії відповідача щодо винесення зазначених постанов не визнані протиправними.
За таких обставин, кошти стягнені як основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, не можуть вважатися безпідставно набутими у розумінні статті 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження.
Також не підлягають стягненню з відповідача грошові кошти в розмірі 4 543 грн 88 коп, оскільки вони не перераховані на рахунок ТОВ «ФК «Дінеро», а перебувають на депозитному рахунку приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьової Т.В.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн, суд враховує наступне.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Так, до позовної заяви додано: договір про надання правової допомоги від 22.05.2024 укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Карлашем І.А. в якому погоджено розмір гонорару адвоката в сумі 3500 грн; акт приймання-передачі правової допомоги від 22.05.2024; копію квитанції від 23 травня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачено грошові кошти в сумі 3500 грн за договором від 22.05.2024.
Із наданих документів вбачається, що загальна вартість наданих послуг адвоката становить 3500 грн.
Проаналізувавши детальний опис виконаних робіт, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача витрат понесених позивачем на правничу допомогу у заявленому розмірі.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення 1211 грн 20 коп за звернення до суду із позовною заявою, а також 605 грн 60 коп за подання заяви про забезпечення позову.
Підстави скасування заходів забезпечення позову, викладені у ст.158 ЦПК України. Зокрема, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, тому вжиті ухвалою суду від 31.05.2024 у провадженні №2-з/389/19/24 (ЄУН 389/1890/24) заходи забезпечення позову відповідно до положень ч.7 ст.158 ЦПК України продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили, підстави для їх скасування на даний час відсутні.
На підставі викладеного, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.18, 256, 257, 258, 261, 266, 267 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 206, 263-265, 268, 273-279, 280-282, 354-356 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем 16.07.2021 та зареєстрований у реєстрі за №18863, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» заборгованості в розмірі 25 512 грн 00 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» на користь держави судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті за виконавчим написом №18863 від 16.07.2021 грошові кошти у розмірі 16 416 (шістнадцять тисяч чотириста шістнадцять) грн 27 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
Заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою суду від 31.05.2024 у провадженні №2-з/389/19/24 (ЄУН 389/1890/24), якою зупинено стягнення у виконавчому провадженні №67168622, відкритому за виконавчим написом нотаріуса №18863, виданим 16.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, продовжуватимуть діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», код ЄДРПОУ: 41350844, місце знаходження: вул.Сурікова,3-а, м.Київ, Київської області, 03035.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, місце знаходження: просп.Григоренка,15, прим.3, м.Київ Київської області, 02068.
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна, місце знаходження: вул.В'ячеслава Чорновола,43, м.Кропивницький Кіровоградської області, 25006.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.В. Савельєва