08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua
1-кп/381/162/25
381/1622/24
19 лютого 2025 року місто Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднане кримінальне провадження № 12024116310000041 від 07.02.2024 та № 12025116310000016 від 14.01.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нововоронцовка Бериславського району Херсонської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні нікого не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця селища Борова Фастівського району Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні нікого немає, не працює, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 162 КК України,
ОСОБА_4 , діючи умисно, спільно з ОСОБА_5 , 02.02.2024 близько 17 години 50 хвилин, перебував поблизу території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де у нього виник злочинний умисел спрямований на порушення недоторканності житла, шляхом незаконного проникнення до будинку, який перебуває у фактичному користуванні, розпорядженні і володінні ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на порушення недоторканності житла, а саме: на незаконне проникнення до житла або іншого володіння особи, ОСОБА_4 , діючи умисно, групою осіб за попередньою змовою з ОСОБА_5 , в той же день, тобто 02.02.2024 о 17 годині 54 хвилини, всупереч волі законного володільця ОСОБА_6 та без її дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, за відсутності будь-яких причин для порушення недоторканості житла, діючи умисно, протиправно, разом з ОСОБА_5 через незачинену хвіртку зайшов на територію огородженого домоволодіння по АДРЕСА_4 , після чого підійшов до житлового будинку, і встановивши, що вхідні двері закриті, підійшов до вказаного житлового будинку, а саме до встановленого в ньому металопластикового вікна і переконавшись, що вікно закрите, усвідомлюючи, що порушує недоторканність житла, долаючи перешкоду, шляхом застосування фізичної сили рук відчинив вказане вікно, через яке в подальшому заліз в середину будинку, тобто такими своїми діями ОСОБА_4 з ОСОБА_5 незаконно проникли до житла особи вказаного домоволодіння, чим грубо порушив ст. 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив незаконне проникнення до житла, тобто, кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України.
Також, ОСОБА_4 31.12.2024 близько 18 години 00 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебував поблизу території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де у нього виник злочинний умисел спрямований на порушення недоторканності житла, шляхом незаконного проникнення до будинку, який перебуває у фактичному користуванні, розпорядженні і володінні ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на порушення недоторканності житла, а саме: на незаконне проникнення до житла або іншого володіння особи, ОСОБА_4 діючи умисно, в той же день, тобто 31.12.2024 близько 18 години 00 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, всупереч волі законного володільця ОСОБА_6 та без її дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, за відсутності будь-яких причин для порушення недоторканості житла, діючи умисно, протиправно, через незачинену хвіртку зайшов на територію огородженого домоволодіння АДРЕСА_4 , після чого підійшов до житлового будинку і встановивши, що вхідні двері закриті навісним замком з послабленим механізмом запирання, усвідомлюючи, що порушує недоторканність житла, долаючи перешкоду, шляхом застосування фізичної сили рук зірвав замок та через двері потрапив в середину будинку, тобто такими своїми діями ОСОБА_4 незаконно проник до житла, належного потерпілій ОСОБА_6 , чим грубо порушив ст. 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, тобто, кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України.
Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що діючи умисно, 04.01.2025 близько 17 години 00 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебував поблизу території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де у нього виник злочинний умисел спрямований на порушення недоторканності житла, шляхом незаконного проникнення до будинку, який перебуває у фактичному користуванні, розпорядженні і володінні ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на порушення недоторканності житла, а саме: на незаконне проникнення до житла або іншого володіння особи, ОСОБА_4 діючи умисно, в той же день, тобто 04.01.2025 близько 17 години 00 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, всупереч волі законного володільця ОСОБА_6 та без її дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, за відсутності будь-яких причин для порушення недоторканості житла, діючи умисно, протиправно, через незачинену хвіртку зайшов на територію огородженого домоволодіння АДРЕСА_4 , після чого підійшов до житлового будинку і переконавшись, що вхідні двері не закриті навісним замком, який усунуто попередньо, усвідомлюючи, що порушує недоторканність житла, через двері потрапив в середину будинку, тобто такими своїми діями ОСОБА_4 незаконно проник до житла, належного потерпілій ОСОБА_6 , чим грубо порушив ст. 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, тобто, кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України.
До того ж, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що діючи умисно, 07.01.2025 близько 10 годин 00 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебував поблизу території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де у нього виник злочинний умисел спрямований на порушення недоторканності житла, шляхом незаконного проникнення до будинку, який перебуває у фактичному користуванні, розпорядженні і володінні ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на порушення недоторканності житла, а саме: на незаконне проникнення до житла або іншого володіння особи, ОСОБА_4 діючи умисно, в той же день, тобто 07.01.2025 близько 10 години 00 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, всупереч волі законного володільця ОСОБА_6 та без її дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, за відсутності будь-яких причин для порушення недоторканості житла, діючи умисно, протиправно, через незачинену хвіртку зайшов на територію огородженого домоволодіння АДРЕСА_4 , після чого підійшов до житлового будинку і переконавшись, що вхідні двері не закриті навісним замком, який усунуто попередньо, усвідомлюючи, що порушує недоторканність житла, через двері потрапив в середину будинку, тобто такими своїми діями ОСОБА_4 незаконно проник до житла, належного потерпілій ОСОБА_6 , чим грубо порушив ст. 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, тобто, кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України.
Більше того, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що діючи умисно, 08.01.2025 близько 16 години 00 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебував поблизу території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де у нього виник злочинний умисел спрямований на порушення недоторканності житла, шляхом незаконного проникнення до будинку, який перебуває у фактичному користуванні, розпорядженні і володінні ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на порушення недоторканності житла, а саме: на незаконне проникнення до житла або іншого володіння особи, ОСОБА_4 діючи умисно, в той же день, тобто 08.01.2025 близько 16 години 00 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, всупереч волі законного володільця ОСОБА_6 та без її дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, за відсутності будь-яких причин для порушення недоторканості житла, діючи умисно, протиправно, через незачинену хвіртку зайшов на територію огородженого домоволодіння АДРЕСА_4 , після чого підійшов до житлового будинку і переконавшись, що вхідні двері не закриті навісним замком, який усунуто попередньо, усвідомлюючи, що порушує недоторканність житла, через двері потрапив в середину будинку, тобто такими своїми діями ОСОБА_4 незаконно проник до житла, належного потерпілій ОСОБА_6 , чим грубо порушив ст. 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, тобто, кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України.
ОСОБА_5 діючи умисно, спільно з ОСОБА_4 , 02.02.2024 близько 17 години 50 хвилин, перебував поблизу території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де у нього виник злочинний умисел спрямований на порушення недоторканності житла, шляхом незаконного проникнення до будинку, який перебуває у фактичному користуванні, розпорядженні і володінні ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на порушення недоторканності житла, а саме: на незаконне проникнення до житла або іншого володіння особи, ОСОБА_5 діючи умисно, групою осіб за попередньою змовою з ОСОБА_4 , в той же день, тобто 02.02.2024 о 17 годині 54 хвилини, всупереч волі законного володільця ОСОБА_6 та без її дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, за відсутності будь-яких причин для порушення недоторканості житла, діючи умисно, протиправно, разом з ОСОБА_4 через незачинену хвіртку зайшов на територію огородженого домоволодіння по АДРЕСА_4 , після чого підійшов до житлового будинку, і встановив, що вхідні двері закриті, ОСОБА_7 в свою чергу, підійшов до вказаного житлового будинку, а саме до встановленого в ньому металопластикового вікна і переконавшись, що вікно закрите, усвідомлюючи, що порушує недоторканність житла, долаючи перешкоду, шляхом застосування фізичної сили рук відчинив вказане вікно, через яке в подальшому заліз в середину будинку, тобто такими своїми діями ОСОБА_5 з ОСОБА_4 незаконно проникли до житла особи вказаного домоволодіння, чим грубо порушив ст. 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив незаконне проникнення до житла, тобто, кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винуватим в інкримінованому діянні, щиро розкаявся та підтвердив обставини вчиненого правопорушення, повідомив, що дійсно у лютому 2024 року разом з ОСОБА_5 через хвіртку зайшов на територію домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_5 , та побачив, що двері у будинок зачинені, шляхом пошкодження вікна проник у будинок, де вони залишились на ніч разом з ОСОБА_8 , бо їм не було де переночувати.
Також, 31.12.2024 він, підійшовши до будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , зайшов на територію двору та побачив, що двері до будинку зачинено, вирішив зірвати замок та проник до будинку, де заночував.
Крім того, 04.01.2025, 07.01.2025, 08.01.2025 року продовжував проникати до будинку за вказаною адресою через незачинені двері, тому що, знав що попередньо ним пошкоджено навісний замок, де ночував та йшов по своїм справам.
У вчиненому щиро розкаюється, усвідомлює свою вину, шкодує про вчинок.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав себе винуватим в інкримінованому діянні, щиро розкаявся та підтвердив обставини вчиненого правопорушення, повідомив, що у лютому 2024 року разом з ОСОБА_4 зайшов на територію будинку, який належить потерпілій ОСОБА_6 та встановили, що двері до будинку зачинені та шляхом відкриття вікна застосувавши фізичну силу проникли до будинку, де заночували, а вранці сусідка помітила, що у будинку хтось є і викликала працівників поліції, які і затримали обвинувачених. У вчиненому щиро розкаюється, усвідомлює свою вину, шкодує про вчинок.
Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють всі фактичні обставини цього кримінального правопорушення і судом з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, роз'яснивши їм положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та роз'яснив про позбавлення права на їх оскарження в апеляційному порядку.
Проаналізувавши наведене вище, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні повністю доведена вина обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях.
Дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані:
-за ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи;
-за ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи.
Дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані:
-за ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальне покарання, суд враховує наступне.
Згідно з документами, що характеризують особистість обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, нікого на утриманні не має, не одружений, не є особою з інвалідністю, має статус внутрішньо переміщеної особи з 22.06.2022 року, про джерела доходів не відомо.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом враховано щире каяття, активне сприяння у розкритті вчиненого злочину.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.
При обранні та призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 162 України, виходячи з вимог ст. ст. 50 та 65 КК України, враховуючи характер, суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особистість обвинуваченого ОСОБА_4 , його поведінку до вчинення кримінальних правопорушень та після вчинення кримінальних правопорушення, вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими, думку потерпілої, яка претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого немає, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України із застосуванням положень статей 33, 70 КК України.
У даному випадку, враховуючи особистість обвинуваченогоОСОБА_4 , суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та встановити йому іспитовий строк, а також покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 кримінальне покарання, суд враховує наступне.
Згідно з документами, що характеризують особистість обвинуваченого ОСОБА_5 він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, неодружений, на утриманні нікого немає, не є особою з інвалідністю, не працює, про джерела доходів не відомо.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом враховано щире каяття, активне сприяння у розкритті вчиненого злочину.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлено.
При обранні та призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 162 КК України, виходячи з вимог ст. ст. 50 та 65 КК України, враховуючи характер, суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особистість обвинуваченогоОСОБА_5 , його поведінку до вчинення кримінального правопорушення та після вчинення кримінального правопорушення, вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими, думку потерпілої, яка претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України.
У даному випадку, враховуючи особистість обвинуваченогоОСОБА_5 , суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та встановити йому іспитовий строк, а також покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Судові витрати відсутні.
Речові докази відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 100, 174, 349, 369-371, 373, 374, 376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних поступків, передбачених ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання:
за ч. 1 ст. 162 КК України - у виді одного року обмеження волі;
за ч. 1 ст. 162 КК України - у виді одного року одного місяця обмеження волі.
На підставі ст.ст. 33, 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 1 (один) рік 1 (один) місяць обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді обмеження волі, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Іспитовий строк обчислювати з дня проголошення вироку, тобто з 19.02.2025.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді обмеження волі, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Іспитовий строк обчислювати з дня проголошення вироку, тобто з 19.02.2025.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1