Справа № 950/2979/24
Провадження № 2/950/75/25
20 лютого 2025 року м. Лебедин
Лебединський районний суд Сумської області у складі судді Косолапа В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Лебедин цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимоги (а.с. 61-65), просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту від 14.11.2020 № 000201110503 у розмірі 25635,80 грн. Також просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме 2422,40 грн. судового збору та 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.11.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201110503.
За умовами договору відповідачу, на картку № НОМЕР_1 , були перераховані кошти в розмірі 7129,00 грн. З урахуванням комісії, відповідачу було фактично зараховано на картку 6800,00 грн.
Відповідач не виконав належним чином свого зобов'язання, здійснив оплату в розмірі 50,00 грн. 14.12.2020, припинивши повертати отримані кошти та сплачувати проценти.
30.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ТОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу № 20210630-Ф/2 відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Фінансова компанія «Форза», в тому числі до ОСОБА_1 .
На момент звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 складає 25635,80 грн., в тому числі 6800,00 грн. тіло кредиту; 15300,00 грн. заборгованості за простроченими процентами; 1291,46 грн - інфляційне збільшення.
Звернувшись до суду позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за вищевказаним кредитним договором, оскільки останній своїх зобов'язань не виконав, суми отриманих коштів не повернув, відсотки за користування кредитом не сплатив.
Ухвалою від 01.10.2024 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалами від 23.12.2024, від 09.01.2025 та від 30.01.2025 судом витребувано необхідні для розгляду справи докази.
14.01.2025 позивачем уточнено позовні вимоги, про що подано письмову заяву.
ОСОБА_1 відзиву на позов не подав. Копія ухвали про відкриття провадження була направлена відповідачу за адресою реєстрації місця проживання останнього. Поштове відправлення не було вручено у зв'язку з відсутністю адресата.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 14.11.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201110503.
Договір укладено відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно з п. 5 договору розмір кредиту складає 7129,00 грн. Дата видачі кредиту - 14.11.2020, дата погашення заборгованості 13.12.2020. Строк дії договору 30, базова процентна ставка 1,11 %. Кредит надається безготівковим шляхом (п. 5.1). Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором і731625І. У п. 1.6 договору зазначені платіжні реквізити позичальника - НОМЕР_1 (а.с. 6-8).
Як свідчить інформація АТ КБ «ПриватБанк» (лист від 29.12.2024 № 20.1.0.0.0/7-241227/1186-БТ) на ім'я ОСОБА_2 було емітовано картку НОМЕР_2 (а.с. 56).
14.11.2020 на картку ОСОБА_2 було зараховано 6800,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 57).
30.06.2021 між ТОВ «ФК Артеміда-Ф» (фактор) та ТОВ «ФК «Форза» (клієнт) укладено договір факторингу № 20210630-Ф/2, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування (а.с. 9-11).
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 10.06.2024 до договору факторингу № 20210630-Ф/2 ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором № 000201110503 на загальну суму 9502,90 грн., в тому числі 7129,00 грн. заборгованості по тілу та 2373,90 грн. заборгованості по відсоткам (а.с. 14).
Після уточнення позовних вимоги, позивач визначив розмір заборгованості ОСОБА_2 в загальному розмірі 25635,80 грн., в тому числі 6800,00 грн. тіло кредиту; 2264,34 грн. заборгованості по процентам; 15300,00 грн. заборгованості за простроченими процентами; 1291,46 грн - інфляційне збільшення (нараховано у період з 14.12.2020 по 23.02.2022) (а.с. 66).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом в межах даної справи, кредитний договір укладений між фінансовою установою та відповідачем в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідні відомості зазначені безпосередньо у кредитному договорі, а саме відомості щодо ідентифікації клієнта та інформацію про одноразовий ідентифікатор.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг, а також відсотки.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
При цьому щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.
Так, за умовами договору від 14.11.2020 № 000201110503 ОСОБА_1 отримав 7129,00 грн. кредиту, дата видачі кредиту - 14.11.2020, а дата погашення заборгованості 13.12.2020. Строк дії договору 30 днів, при цьому базова процентна ставка складає 1,11 %. Аналогічні відомості відображені в графіку платежів (п. 9 договору).
У подальшому, уточнивши вимоги, представник позивача вказав на те, що ОСОБА_1 фактично отримав 6800,00 грн. кредиту.
Таким чином сума заборгованості відповідача за договором № 000201110503 складає 6800,00 грн. тіла кредиту та 2264,34 грн. відсотків (6800 * 1,11 / 100 * 30).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 по справі № 202/4494/16-ц дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Строк кредитування за договором № 000201110503 діяв з 14.11.2020 по 13.12.2020. За таких обставин нарахування відсотків поза межами строку дії договору - після 13.12.2020, є безпідставним. Таким чином вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Оскільки інфляційне нарахування здійснене позивачем за період з грудня 2020 року по 23.02.2022, з урахуванням наведених вище положень відповідач звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за договором.
Таким чином вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» в частині стягнення інфляційного збільшення не підлягають задоволенню.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_1 необхідно стягнути заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту від 14.11.2020 № 000201110503 в загальному розмірі 9064,34 грн., в тому числі 6800,00 грн. тіла кредиту та 2264,34 грн. відсотків.
Щодо питання про розподіл судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
На підтвердження понесених витрат про надання правничої допомоги адвокат Бачинський О.М. надав: договір про надання правової допомоги № 20240905-2К від 05.09.2024, відповідно до п. 4.2 якого розмір вартості послуг становить 7000,00 грн. (а.с. 20-21); розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого розмір витрат на правничу допомогу складає 7000,00 грн. (а.с. 22); ордер Серії ВС № 1293244 (а.с. 24).
Враховуючи обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, враховуючи складність даної справи, яка була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а також часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на принципи співмірності судових витрат та співвідношення їх розміру до предмета позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 4480,00 грн. таких витрат.
Також, на підставі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 856,52 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» (79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, оф. 54; код ЄДРПОУ 42655697) заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту від 14.11.2020 № 000201110503 в загальному розмірі 9064,34 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» (79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, оф. 54; код ЄДРПОУ 42655697) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 856,52 грн. та 4480,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2025.
Суддя Вадим КОСОЛАП