Справа № 495/9913/21
№ провадження 2/495/497/2025
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
10 лютого 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.,
секретаря судового засідання - Ульвіс К.Є,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості , -
представника позивача - адвоката Кузьменко М.Б.,
представника відповідача адвоката - Царенко О.О.,
01 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості, відповідно до якого просив стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 15 000 доларів США, що станом на день подання позову відповідно до офіційного курсу НБУ складає 408 213 грн 00 коп.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 15.12.2020 він надав ОСОБА_2 в позику грошові кошти у сумі 15 000 доларів США, що станом на день подання цього позову відповідно до офіційного курсу НБУ складає 408 213 грн 00 коп.
Відповідач зобов'язався повернути таку ж суму в обумовлений строк, а саме: до 31.03.2021.
Однак, в погоджений строк грошова сума у розмірі 15 000 доларів США відповідачем ОСОБА_2 та по теперішній час не повернута.
Саме з огляду на викладені обставини позивач був змушений звернутися до суду.
Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідачем 05 січня 2022 року до суду надано відзив на позовну заяву, у якому увага акцентується на тому, що між позивачем та відповідачем не було укладено жодного договору позики, а грошові кошти, заявлені позивачем, не були отримані відповідачем.
Крім того, відповідач зазначає, що розписка, яка надана позивачем до суду, є сфальсифікованою та недійсною, про її наявність відповідачу стало відомо лише після отримання позовної заяви.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
02.12.2021 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, суддя Шевчук Ю.В., позовна заява залишена без руху, у зв'язку з порушенням позивачем вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
10.12.2021 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
13.12.2021 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, суддя Шеічук Ю.В., відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 16.02.2022.
05.01.2022 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, заява про виклик свідків, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
28.01.2022 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
31.01.2022 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
07.04.2022 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшло клопотання представника відповідача про розгляд призначених судових засідань, у строки, що будуть актуальні та розумні, у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні.
19.04.2022 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява про відвід судді
20.04.2022 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області заява про відвід головуючої судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчук Юлії Валеріївни визнана необґрунтованою.
29.04.2022 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області в задоволенні заяви про відвід головуючої судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчук Юлії Валеріївни від розгляду цивільної справи відмовлено.
01.06.2022 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
02.06.2022 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
13.06.2022 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, суддя Шевчук Ю.В., клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі задоволено, зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
22.08.2022 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області провадження у справі поновлено.
09.09.2022 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
12.09.2022 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
19.10.2022 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 , у якій останній просить допитати його у якості свідка.
20.10.2022 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 , у якій останній просить долучити до матеріалів справи документи.
04.11.2022 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
07.11.2022 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
06.12.2022 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
07.12.2022 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
12.12.2022 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшло клопотання від представника відповідача про доручення доказів до матеріалів справи.
Розпорядженням № 273 від 19.12.2023 року призначено повторний автоматизований розподіл справи через тривалу відпустку судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчук Ю.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023 року справа № 495/9913/21 надійшла на розгляд Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомової О.Ю.
20.12.2023 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду справа прийнята до провадження судді Прийомової О.Ю., підготовче судове засідання призначено на 12.02.2024.
27.03.2024 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшло клопотання від представника відповідача про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи.
27.03.2024 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи відмовлено.
14.05.2024 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшло клопотання від представника відповідача про виклик експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
14.05.2024 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області клопотання представника відповідача задоволено.
14.05.2024 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області підготовче провадження закрито, призначено розгляд справи по суті на 24 червня 2024 року.
01.08.2024 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшло клопотання представника відповідача, у якому останній просить поновити пропущений строк для подання доказів у справі та прийняти письмовий доказ.
01.08.2024 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області відкладено судовий розгляд справи на 20.09.2024, клопотання експерта про проведення засідання в режимі відеоконференції задоволено.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволені.
Представник відповідача з позовом не погодився, просить суд в його задоволені відмовити, зазначаючи, що жодного доказу заявлених позовних вимог позивачем не надано, не погоджується з висновком експерта, вважає його неналежним доказом по справі.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, допитавши в якості свідка ОСОБА_3 , експерта ОСОБА_4 , ретельно дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що 15.12.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики.
Факт передання грошових коштів у розмірі 15000 доларів США в позику ОСОБА_2 підтверджується копією власноруч підписаної розписки від 15.12.2020, оригінал якої знаходиться у позивача. /а.с. 6/
Відповідно до зазначеної розписки, ОСОБА_2 зобов'язався повернути дані кошти ОСОБА_1 у розмірі 15 000 доларів США до 31 березня 2021 року.
Таким чином, позивач виконав перед відповідачем договірні зобов'язання та надав відповідачу позику, проте відповідач не повернув позивачу позику у встановлений строк - 31 березня 2021 року.
Нормативне обґрунтування, оцінка аргументів сторін, висновки суду
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У правових висновках у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13, від 2 липня 2014 року у справі №6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі №6-996цс17 зазначено, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання.
З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дату отримання коштів.
Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору, зміст його умов, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду 10 грудня 2018 року у справі №319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі №604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі №501/1773/16-ц, від 10 серпня 2022 року у справі №504/369/18, від 31.01.2024 № 448/852/21.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №707/2606/16-ц (провадження №61-28762св18), від 26 вересня 2018 року у справі №483/1953/16-ц (провадження №61-33891св18), від 27 червня 2018 року у справі №712/14562/17-ц (провадження №61-26174ск18), статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові.
У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Отже, наявність оригіналу договору позики у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач в якості доказів позовних вимог надав до матеріалів справи розписку від 15 грудня 2020 року.
Наявність між сторонами позикових відносин підтверджується наявними у позивача оригіналом розписки, яка свідчать як про факт отримання боржником коштів за ними, так і про зобов'язання повернути ці кошти.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що зазначена розписка ним не підписувалась, так само як і не приймалися у позику грошові кошти.
Крім того, звертає увагу, що на розписці наявна печатка Кооперативу садоводів та індивідуального дачного судівництва «Лагуна», однак рішенням загальних зборів членів КСІДБ «Лагуна», оформленим протоколом від 18.07.2020 ОСОБА_2 виказано недовіру, припинено його повноваження на посаді Голови Кооперативу та вилучено печатку.
Тобто, з 18.07.2020 ОСОБА_5 не виконує повноваження Голови Кооперативу та не має у своєму розпорядженні печатки КСІДБ «Лагуна».
Належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах, є саме висновок почеркознавчої експертизи (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 15.11.2024 у справі № 933/602/23, від 18 січня 2023 року у справі № 601/2139/21, від 24 травня 2023 року у справі № 567/792/22, від 19 червня 2023 року у справі № 601/1965/21).
Для повного та всебічного розгляду справи, з метою встановлення укладання між сторонами договору позики, ухвалою суду призначалась судово-почеркознавча експертиза.
Проведення судово-почеркознавчої експертизи доручено судовим експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21). Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.
Так, відповідно до ухвали суду від 13.06.2022 та супровідного листа від 03.03.2023, судовим експертам, для проведення дослідження, представлено: копія ухвали від 13.06.2022, справа № 495/9913/24, обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 № 495/7760/21 на 151 аркуш з наявними підписами ОСОБА_2 , оригінал розписки від ОСОБА_2 від 15.12.2020, договір № 1 від 01.08.2012, договір № 24 від 28.05.2013, договір № 17 від 29.04.2013, довідка № 15 від 22.10.2019, довідка № 14 від 22.10.2019, частина податкової декларації з орендної плати 4 квар. 2017 року, частина податкової декларації від 14.10.2014, податковий розрахунок від 14.10.2014, договір № 15 від 28.03.2013, договір № 49 від 20.05.2013, договір № 19 від 20.10.2014, заява рукописна від 05.09.2021, розрахунок № 3 від 2014 року 3 квартал, справа від 12.06.2019, звіт про використання води за 1 квартал 2015 року, податковий рахунок 2 квартал 2015 року, частина податкового розрахунку від 07 2015 року, протокол № 2 зібрання членів кооперативу КСІДС «Лагуна» від 25.08.2012, заява на начальника МВУМВС від 27.09.2012, членська книжка ОСОБА_6 , податковий розрахунок 1 квартал 2015 року, членська книжка ОСОБА_7 .
На виконання ухвали суду від 13.06.2022 наданий висновок експерта № 23-1349 судово - почеркознавчої експертизи, складений 31 травня 2023 року, відповідно до якого: підпис від імені ОСОБА_2 у наданому на експертизу документі - розписці від 15.12.2020, що складена та підписана від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 , розміщений ліворуч від друкованого запису « ОСОБА_2 15.12.2020 року.», самим ОСОБА_2 .
Питання ухвали «коли нанесено текст розписки, підпис та печатку на розписці від 15.12.2020 - одночасно або з проміжком у часі?» - не входить до компетенції експерта за спеціальністю: 1.1 «Дослідження почерку і підписів» та вирішуються в межах компетенції судового експерта за спеціальністю «2.2 дослідження матеріалів документів».
Суд не погоджується із твердженнями представника відповідача, що висновок експерта є неповним, необґрунтованим, містить технічні помилки, складений з істотним порушенням процесуальних норм, оскільки належних та допустимих доказів істотного порушення процесуальних норм експертом при складанні висновку відповідачем на надано.
Згідно роз'яснень п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до частин першої, другої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.
До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертиза», судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 107 ЦПК України, матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням.
При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи.
Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.
Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати.
Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання, крім випадків вчинення інших дій, безпосередньо пов'язаних із проведенням експертизи.
При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.
З висновку експерта № 23-1766 вбачається, що експерт діяв у повній відповідності з вимогами ухвали суду про призначення експертизи від 13.06.2022, висновок є повним та зрозумілим, на всі поставлені питання в ухвалі суду надано обґрунтовані відповіді.
За клопотанням представника відповідача судом була запрошена експерт ОСОБА_4 в судове засідання, яка надала всі пояснення щодо виниклих питань відповідача та зазначила, що порівняльне дослідження проводилось з усіма наданими для порівняльного дослідження зразками підпису (експериментальними, вільними та умовно вільними) ОСОБА_2 , але для наочності у фото таблиці № 2, арк. 9-10, наведено лише деякі з них, про що зазначено у висновку.
Ухвала від 13 червня 2022 року, яка надійшла при супровідному листі від 03.03.2023 містить чіткий перелік вихідних даних всіх документів, які Сакалюк В.Р. приймала для проведення експертизи, самостійно вона не обирала документи для проведення дослідження.
На всі поставленні в ухвалі суду питання - надана відповідь у висновку.
Висновок про те, що підпис на оспорюваному документі виконаний ОСОБА_2 є категоричним, а отже надання відповіді про те, чи виконаний він будь-якою іншою особою, відповідно до науково-методичних рекомендацій, не вимагається.
Таким чином, в судовому засіданні не встановлено належними та допустимими доказами не компетентність експерта, а також те, що вона надала неповну відповідь на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; не обґрунтованість експертного висновку та його не узгодженість з іншими матеріалами справи.
Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей.
Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Передбачене статтями 12, 13, 49 ЦПК України право сторін на подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості щодо обставин, які мають значення для вирішення справи, кореспондується з обов'язком суду сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
В постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Дослідивши Висновок експерта № 23-1349 від 31.05.2023, судом встановлено, що він підготовлений для подання до суду та експерта повідомлено про кримінальну відповідальність, висновок не викликає сумнівів у його об'єктивності та обґрунтованості, складений особою, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", суд приймає до уваги вказаний експертний висновок як належний та допустимий доказ відповідно до статей 76-77 ЦПК України.
Враховуючи викладене, суд відхиляє твердження представника відповідача про неналежність вказаного доказу.
Суд також відхиляє твердження представника відповідача, що з 18.07.2020 ОСОБА_5 не має у своєму розпорядженні печатки КСІДБ «Лагуна».
Крім того, відповідно до листа КСІДБ «Лагуна» від 06.07.2024 № 1, що міститься у матеріалах справи (а.с. 238): «за наявними у КСІДБ «Лагуна» даними у період 2020-2021 років, колишнім головою правління КСІДБ «Лагуна» ОСОБА_2 печатка КСІДБ «Лагуна» посадовим особам КСІДБ «Лагуна» не передавалась, акти приймання-передачі або інші документи чи відомості, що можуть свідчити про факт передачі колишнім головою правління КСІДБ «Лагуна» ОСОБА_2 до КСІДБ «Лагуна» печатки КСІДБ «Лагуна» у період 2020-2021 років у КСІДБ «Лагуна» відсутні… Податкова звітність у 2020-2021 роках подавалась особами, що у відповідності до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань були керівниками КСІДБ «Лагуна» станом на дату подання звітності. Також повідомляє, що у зв'язку з тим, що колишнім керівництвом КСІДБ «Лагуна» печатка КСІДБ «Лагуна» передана не була, КСІДБ «Лагуна» виготовлено нову печатку та печатка КСІДБ «Лагуна», що використовувалася ОСОБА_2 на теперішній час є недійсною.»
Щодо пояснень допитаного в якості свідка ОСОБА_3 , який пояснив, що він читав розписку та передавались 15 000 доларів США ОСОБА_1 ОСОБА_8 , суд звертає увагу представника позивача на вимоги ст. 218 ЦК України, відповідно до ч.1 якої заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Таким чином, пояснення зазначеного свідка не можуть вважатися належними та допустимими доказами по справі.
На підставі вищевикладеного, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем у позику грошових коштів від позивача за договором позики у сумі 15 000 доларів США, що еквівалентно станом на день подання позову, відповідно до офіційного курсу НБУ - 408 213 грн. 00 коп.
Даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд приходить висновку, що між сторонами існують договірні правовідносини з позики, позичальником невиконані зобов'язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику не повернуті, доказів протилежного відповідачем до суду не надано та вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 15 000 доларів США, що еквівалентно станом на день подання позову, відповідно до офіційного курсу НБУ - 408 213 грн. 00 коп.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 4082,14 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 533, 625, 1046-1049 ЦК України, ст. ст. 11, 12, 13, 81, 83, 89, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 15 000 доларів США, що еквівалентно станом на день подання позову, відповідно до офіційного курсу НБУ - 408 213 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4082, 14 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений 20 лютого 2025 року.
Суддя: