Справа № 751/1931/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/299/25
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
19 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 січня 2025 року,
Оскаржуваною ухвалою місцевого суду продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.4 ст.189 КК України - до 23 березня 2025 року включно. Одночасно визначено обвинуваченому ОСОБА_8 розмір застави - 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454200 грн. У разі внесення застави, на обвинуваченого ОСОБА_8 покладено наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування з потерпілими у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; утримуватись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ; утримуватись від спілкування з іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні - ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Місцевий суд зазначив, що ризики, які існували при обрані вказаного запобіжного заходу, не перестали існувати, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, не вбачаючи при цьому підстав для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу, тому необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, проте з визначенням застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454200 грн, який буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам, а також буде пропорційним, співмірним заходом, який не становитиме надмірний тягар для ОСОБА_8 .
Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу місцевого суду щодо обвинуваченого ОСОБА_8 скасувати, та постановити нову ухвалу, якою продовжити строк тримання під вартою останнього, без визначення розміру застави. В обґрунтування скарги послався на те, що судом ОСОБА_8 одночасно з продовженням запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначено запобіжний захід у виді застави. Відтак, до однієї особи в одному кримінальному провадженні одночасно застосовано два види запобіжних заходів. Крім того, на час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, кримінальне провадження перебуває на розгляді у суді першої інстанції (оголошується обвинувальний акт прокурором), свідки у провадженні не допитані, і докази жодної зі сторін не досліджені. А тому, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 матиме можливість вільно пересуватись по території України, змінити місце свого проживання та переховуватись від суду, а також впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, котрі просили ухвалу місцевого суду залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів справи, Деснянським районним судом м. Чернігова розглядається кримінальне провадження, внесене 24.05.2022 до ЄРДР за №12022270000000087 по обвинуваченню ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-1, ч.2 ст.255-1 КК України, ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255-1 КК України, ОСОБА_22 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_23 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст.189 КК України.
Згідно з ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2023 року, до підозрюваного ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави, який у подальшому неодноразово продовжувався, в тому числі і Деснянським районним судом м. Чернігова.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання, суд своєю ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою суд враховує виключно наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Питання обґрунтованості оголошеної підозри, тим більше, коли це питання є предметом судового розгляду, під час вирішення питання про продовження строку дії раніше обраного запобіжного заходу не розглядається.
Вирішуючи питання про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , місцевий суд, ураховуючи, що передбачені ст.177 КПК України ризики не зникли, зокрема, що останній, перебуваючи на волі може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення, суд враховує, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, а також, ураховуючи характер, ступінь суспільної небезпечності злочину, який інкримінується ОСОБА_8 , інші обставини, а саме: шкоду, завдану кримінальним правопорушенням; судове провадження знаходиться лише на початковій стадії, зважаючи, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання останнім процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам, правильно дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення дійсно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Водночас, на переконання колегії суддів, місцевий суд, згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.182, ч.3 ст.183 КПК України, взявши до уваги позитивну характеристику обвинуваченого ОСОБА_8 , наданою від ГО «Незламні добровольці», відповідно до якої ОСОБА_8 у період з 2022 року по травень 2023 брав активну участь у заходах, організованих громадською організацією, долучався до зборів на потреби ЗСУ, надавав особисту допомогу; наявність на його утриманні малолітнього сина - ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батька-пенсіонера ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який потребує сторонньої допомоги, так як має незадовільний стан здоров'я, через отриману травму під час обстрілу житлового будинку, що підтверджується випискою №3785 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого; матір обвинуваченого померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ; наявність у ОСОБА_8 зареєстрованого місця проживання, дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення йому застави у максимальному розмірі - 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Також колегія суддів враховує особу обвинуваченого ОСОБА_8 , і те, що з моменту застосування запобіжного заходу до розгляду апеляційної скарги до органу досудового розслідування, прокурора та суду не надходило відомостей щодо порушення покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, що у своїй сукупності підтверджує правильність висновків місцевого суду в цій частині.
Попри це, прокурор не навів переконливих доводів та не надав жодних доказів на підтвердження того, що існують виключні обставини, за яких у даному випадку обвинуваченому ОСОБА_8 не може бути визначена застава, у зв'язку з чим колегія суддів вважає апеляційні вимоги прокурора непереконливими.
Не заслуговують на увагу посилання прокурора про те, що до обвинуваченого ОСОБА_8 одночасно застосовано два види запобіжних заходів, оскільки згідно з положеннями ст.183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відтак, доводи апелянта про незаконність ухвали слідчого судді не заслуговують на увагу і спростовуються вищенаведеним, в зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, не вбачається.
Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4