іменем України
19 лютого 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/5481/24
Головуючий у першій інстанції - Коваленко А. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/296/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2024 року (місце ухвалення - м. Прилуки) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу,
У вересні 2024 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу. В обґрунтування посилалось на те, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з розподілу природного газу, які надаються ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що відповідач, являючись споживачем в розумінні ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Кодексу газорозподільних систем, своїх обов'язків по оплаті за розподілений йому природний газ не виконує, у зв'язку з чим у нього станом на 31.08.2024 виникла перед заявником заборгованість, яка становить 3 587, 43 грн, яка утворилась за період з 01.12.2023 по 31.08.2024.
У позові позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії за договором розподілу природного газу за період з 01.12.2023 по 31.08.2024 в сумі 3 587, 43 грн та 3 028, 00 грн сплаченого судового збору.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.11.2024 позовні вимоги ТОВ «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії заборгованість за послугу розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.12.2023 по 31.08.2024 у сумі 3 587, 43 коп, та судовий збір у розмірі 3 028 грн.
В обґрунтування рішення суд послався, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу та згідно розрахунку має заборгованості за послугу розподілу природного газу, яка відповідачем не спростована, в період з 01.12.2023 по 31.08.2024 в розмірі 3 587, 43 грн, отже наявні підстави для задоволення позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.11.2024 повністю, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі заявник зазначає, що Прилуцький міськрайонний суд код ЄДРІІОУ 26543620, відповідно до даних ЄДР з 14.09.2018 припинений, а з 14.03.2019 він у правовому полі взагалі не існує. При цьому посилається на свою заяву про відвід суду від 24.10.2024, яка місцевим судом відхилена, та на думку апелянта, судом не надано юридично обґрунтованої відповіді в обґрунтування відхилення заяви.
Ключевими доводами скарги є посилання суду на те, що видача уповноваженим на те державним органом ліцензії позивачу підтверджує законність перебування газорозподільної системи у власності чи користуванні позивача є помилковим, оскільки, на думку апелента, всі посилання на нормотворчість Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Кодекс ГРМ, типовий договір, тощо), а також ліцензування даним органом є безпідставними, так як НКРЕКП утворений у не конституційний спосіб, а значить не законно. Судом належним чином не досліджено наявність у позивача ліцензії.
Зазначає, що судом не доведено, що з 01.12.2023 фактичний розподіл газу здійснюється Оператором ГРМ - ТОВ «ГРМУ» в особі Чернігівської філії та факт відносин між сторонами, крім того відсутній будь-який договір чи домовленість між сторонами щодо узгодження тарифу.
Твердження суду в рішенні про неявку відповідача в судове засідання не відповідає дійсності, оскільки з'явившись до суду працівники служби судової охорони не допустили відповідача без надання для огляду паспорту, що є порушенням конституційного права на судовий захист.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Пузік А.М. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.11.2024 залишити без змін. В обґрунтування посилається на законність та обґрунтованість судового рішення та безпідставність апеляційної скарги.
Заявник у відзиві посилається, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2224 від 29.11.2023 внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.12.2022 року № 1839 Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ».
Зазначеною Постановою Чернігівській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» надано ліцензію з розподілу природного газу на території Чернігівської області з 01.12.2023.
Чернігівська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» є відокремленим підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» відповідно до Постанови НКРЕКП № 2224 від 29.11.2023 та здійснює ліцензійовану господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території Чернігівської області з 01.12.2023 (код ЄДРПОУ 45355956).
29.11.2023 Постановою НКРЕКП № 2227 Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» призупинено дію ліцензії з розподілу природного газу з 01.12.2023 та зобов'язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» до 31.12.2024 передати грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне АТ «Чернігівгаз» на праві власності, для забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 44907200) невиконаних АТ «Чернігівгаз» зобов'язань за періоди провадження ними господарської діяльності з розподілу природного газу, визначених за результатами здійснених НКРЕКП заходів державного контролю діяльності АТ «Чернігівгаз» з розподілу природного газу за попередні роки та які будуть покладені за результатами заходів державного контролю НКРЕКП діяльності АТ «Чернігівгаз» у 2022¬2023 роках (п.2 Постанови).
Отже, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг місцем провадження господарської діяльності Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» визначено територію Чернігівської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Чернігівською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» без виключень, що безумовно свідчить про відсутність на території Чернігівської області інших ліцензіатів з розподілу природного газу.
Таким чином з урахуванням викладеного заявник у відзиві вказує, що твердження апелянта про відсутність доказів на підтвердження законності перебування газорозподільної системи в межах території Чернігівської області є помилковими.
Крім того, посилається, що фактом приєднання споживача ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу (акцептуванням договору) є: споживання природного газу документально підтверджене відомістю зняття показників газового лічильника, яка містить особистий підпис апелянта, а також своїм підписом він засвідчує і визнає сам факт споживання природного газу та не оспорює його. Апелянт, являючись споживачем в розумінні ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Кодексу газорозподільних систем, своїх обов'язків по оплаті за розподілений йому природний газ не виконує, у зв'язку з чим у нього за період з 01.12.2023 по 31.08.2024 виникла перед Оператором ГРМ заборгованість, яка становить 3 587, 43 грн.
Щодо встановлення тарифів на розподіл природного газу заявник у відзиві зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії здійснює діяльність з розподілу природного газу відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. Встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії віднесено до повноважень НКРЕКП. Отже, твердження апелянта про не чинність рішень Регулятора щодо встановлених тарифів на послуги розподілу природного газу та невідповідність їх ст.117 Конституції України є помилковим.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що згідно копії відомостей по особовому рахунку НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_1 , зазначені відомості про останні показники газового лічильника 58090,59 та станом 07.08.2024 року показники газового лічильника становлять 59575,39 де вказано прізвище власника ОСОБА_1 та мається підпис (а.с. 14).
З копії довідки начальника Прилуцького УЕГГ Чернігівської філії ТОВ «ГРМУ» від 30.08.2024 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 на ім'я абонента ОСОБА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та з 01.12.2023 здійснюється фактичний розподіл природного газу Оператором ГРМ - ТОВ «ГРМУ» в особі Чернігівської філії (а.с. 18).
Згідно розрахунку заборгованості від 22.08.2024 по об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 , який рахується за ОСОБА_1 мається заборгованість за послуги розподілу природного газу перед Чернігівською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» за період з 01.12.2024 по 31.08.2024 в розмірі 3 587, 43 грн (а.с. 13).
22.08.2024 позивач надіслав на адресу ОСОБА_1 вимогу в якій повідомив відповідача, що станом на 22.08.2024 за його особовим рахунком обліковується заборгованість, яка складає 3 587, 43 грн та сплату якої необхідно здійснити шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Чернігівської філії ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (а.с. 15).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , та згідно розрахунку заборгованості, який відповідачем не спростовано, в період з 01.12.2023 по 31.08.2024 рахується заборгованість в розмірі 3 587, 43 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодексом ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є Закон України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
У пункті 1 частини другої цієї статті Закону «Про житлово-комунальні послуги» визначено, зокрема, що виконавцями послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача.
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Стаття 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачає, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання
Рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання.
Відносини між Оператором газорозподільної системи (Оператором ГРМ, у даному випадку Заявником) та споживачами (у тому числі побутовими) регулюються, зокрема, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 № 2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824 (далі - Кодекс ГРМ), на підставі Типового договору розподілу природного газу, форма якого затверджена постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1384/27829 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу Кодексу газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824, зі змінами, Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Постановою НКРЕКП № 2224 від 29 листопада 2023 року внесено зміни до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ».
Зазначеною Постановою Чернігівській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» надано ліцензію з розподілу природного газу на території Чернігівської області з 01 грудня 2023 року.
Відповідно до пунктів 3 та 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ Договір укладається з урахуванням статей 633, 634, 641,642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору розподілу природного газу, що розміщений на офіційному веб-сайті НКРЕКП та Оператора ГРМ і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Пунктом 7 глави 3 розділу VI Кодексу та пунктом 1.3. Договору передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептуванням договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема: надання підписаної споживачем заяви-приєднання; та/або сплата рахунка Оператора ГРМ; та/або документальне підтвердження споживання природного газу.
Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.
Разом з тим, згідно зі статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Виходячи з тлумачення пункту 2 статті 205 ЦК України і пункту 2 статті 642 ЦК України, укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов'язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.
Таким чином, договір розподілу природного газу є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).
Отже, договір розподілу природного газу є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта у формі конклюдентних дій та не висловив заперечень проти договору. Тому, актом згоди споживача про приєднання до умов цього договору та підтвердження його укладення можуть бути як заява-приєднання до умов договору, так і сплата рахунка Оператора ГРМ, так і факт споживання природного газу споживачем.
Встановлено, що побутовим споживачем, ОСОБА_1 , фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептуванням договору) є: споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про відкриття рахунку на ім'я ОСОБА_1 , так і відомостями про зняття показників газового лічильника, яка містить його особистий підпис, крім того, своїм підписом апелянт засвідчує та визнає сам факт споживання природного газу та не оспорює його.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
З урахуванням викладеного, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , являючись споживачем в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Кодексу газорозподільних систем, своїх обов'язків по оплаті за розподілений йому природний газ належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього станом на 31.08.2024 виникла перед Оператором ГРМ заборгованість, яка становить 3 587, 43 грн, за період з 01.12.2023 по 31.08.2024.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» до функцій НКРЕКП відноситься встановлення державних регульованих цін і тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.
Встановлено, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії здійснює діяльність з розподілу природного газу відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.
Отже, встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії віднесено до повноважень НКРЕКП.
Пунктом 6 статті 14 Закону встановлено, що рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження. Регулятор веде реєстр всіх прийнятих рішень та забезпечує вільний доступ до них на своєму офіційному веб-сайті у затвердженому ним порядку.
Згідно з п. 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» № 493/92 від 03 жовтня 1992 року, установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Разом з тим, зазначені постанови Регулятора про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу не можна вважати нормативно-правовими актами, оскільки вони є актами індивідуальної дії та стосуються питань встановлення цін та тарифів щодо конкретного суб'єкта господарювання, а тому згідно з наведеними законодавчими нормами, не підлягають обов'язковій державній реєстрації.
Відповідні рішення Регулятора про встановлення тарифів на сьогодні в судовому порядку не оскаржені та не скасовані, положення пункту 6 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у визначеному законом порядку неконституційними не визнано.
З урахуванням викладеного, твердження заявника в апеляційній скарзі про не чинність рішень Регулятора щодо встановлених тарифів на послуги розподілу природного газу та невідповідність їх ст. 117 Конституції України є необґрунтованим та не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором.
Статтями 5, 7 Закону України «Про природні монополії» передбачено, що відповідно до цього Закону регулюється діяльність суб'єктів природних монополій у сфері розподілу природного і нафтового газу трубопроводами. Діяльність суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, а також діяльність суб'єктів господарювання на суміжних ринках підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про природні монополії» державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону з особливостями, встановленими законом.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.02.2017 № 201 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного газу (далі - Ліцензійні умови), пункт 1.1. яких вказує, що ці Ліцензійні умови розроблені відповідно до законів України «Про природні монополії», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про ринок природного газу» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2224 від 29 листопада 2023 року внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 грудня 2022 року № 1839 Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ».
Зазначеною Постановою Чернігівській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» надано ліцензію з розподілу природного газу на території Чернігівської області з 01 грудня 2023 року.
Так, Чернігівська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» є відокремленим підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» відповідно до Постанови НКРЕКП № 2224 від 29 листопада 2023 року та здійснює ліцензійовану господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території Чернігівської області з 01.12.2023 (код ЄДРПОУ 45355956).
29 листопада 2023 року Постановою НКРЕКП № 2227 Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» призупинено дію ліцензії з розподілу природного газу з 01 грудня 2023 року та зобов'язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» до 31 грудня 2024 року передати грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне АТ «Чернігівгаз» на праві власності, для забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 44907200) невиконаних АТ «Чернігівгаз» зобов'язань за періоди провадження ними господарської діяльності з розподілу природного газу, визначених за результатами здійснених НКРЕКП заходів державного контролю діяльності АТ «Чернігівгаз» з розподілу природного газу за попередні роки та які будуть покладені за результатами заходів державного контролю НКРЕКП діяльності АТ «Чернігівгаз» у 2022¬2023 роках (п.2 Постанови).
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки.
Отже, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг місцем провадження господарської діяльності Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» визначено територію Чернігівської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Чернігівською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ».
Відповідно до п 1.5. Ліцензійних умов до заяви про отримання ліцензії здобувачем надаються документи згідно з переліком, який є вичерпним, зокрема, це: відомість про місця та засоби провадження господарської діяльності з розподілу природного газу (додаток 2), до якої додаються географічні карти відповідних територій адміністративно-територіальних одиниць (область, район, місто, село тощо), із нанесеними на них газорозподільними системами ліцензіата та електронні копії документів на електронному носії, що підтверджують перебування на законних підставах у власності чи користуванні здобувача ліцензії газорозподільних систем (крім тих, що занесені до державних паперових чи електронних інформаційних ресурсів, по яких необхідно вказати реквізити пошуку на відповідному ресурсі).
Таким чином, видача ліцензії оператору газорозподільної системи, яким є позивач, здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг і саме якій здобувач ліцензії серед вичерпного переліку документів зобов'язаний надати документи, що містять відомості про місця та засоби провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та документи, що підтверджують перебування на законних підставах у власності чи користуванні здобувача ліцензії газорозподільних систем.
Отже, твердження апелянта про відсутність доказів на підтвердження законності перебування газорозподільної системи в межах території Чернігівської області, в тому числі перебування їх у власності чи користуванні позивача, як і посилання про відсутність в матеріалах справи ліцензії, щодо якої є постанова Національної комісії, яка на думку апелянта за своєю природою не є ліцензією, є довільним тлумаченням норм права, якими врегульовані вказані правовідносини.
Не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що в судовому рішенні зазначено про неявку відповідача в судове засідання, що не відповідає дійсності, оскільки з'явившись до суду, він не був допущений до залу суду працівники служби судової охорони без надання для огляду паспорту, що є порушенням конституційного права на судовий захист.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик до суду на 19.11.2024 в його електронний кабінет 24.10.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 154 т. 1), крім того судова повістка йому була направлена поштовою кореспонденцією, яка повернулась до суду не врученою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 157 т. 1), що відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України свідчить про вручення повісток у день проставляння у поштових повідомленнях таких відміток.
За змістом п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.07.2022 у справі № 148/2412/19 (провадження № 61-18085св21).
З врахуванням викладеного, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд першої інстанції розглянув справу без участі відповідача, відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, отже посилання на порушення, що в судовому рішенні зазначено про неявку відповідача в судове засідання, що на думку апелянта не відповідає дійсності, не може бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції.
Також, є необґрунтованими посилання на те, що Прилуцький міськрайонний суд код ЄДРІІОУ 26543620, відповідно до даних ЄДР з 14.09.2018 припинений, а з 14.03.2019 він у правовому полі взагалі не існує, враховуючи, що Указом Президента України від 15 березня 2004 року N 328/2004 "Про внесення змін до Мережі та кількісного складу місцевих судів" створено Прилуцький міськрайонний суд в Чернігівській області.
Відповідно до п. 3, 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію. До набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року N 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права при вирішенні заяви про відвід суду від 24.10.2024, яка місцевим судом відхилена, та на думку апелянта, судом не надано юридично обґрунтованої відповіді в обґрунтування відхилення заяви, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29.10.2024 року у справі N 742/5481/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу головуючим суддею Коваленко А.В. розглянута заява ОСОБА_1 про відвід судді Прилуцького міськрайонного суду та визнано таку заяву необґрунтованою та передано на розгляд іншому судді. Ухвала аргументована тим, що жодні доводи заявника не свідчать про упередженість суду. Передано заяву про відвід для вирішення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30.10.2024 року питання відводу вирішено іншим суддею в порядку визначеному ч. 3 ст. 40 ЦПК України, яка вмотивована відсутністю в заяві відомостей, які б свідчили про упередженість суду, та які є підставою для відводу судді відповідно до вимог статті 36 цього Кодексу, а свідчать про не вірне трактування заявником вимог законодавства України, щодо легітимності суду та Паспорта громадянина України, з врахуванням цих обставин, суд прийшов до висновку, що заява є необґрунтованою.
Інших обставин в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, не встановлено.
З врахуванням викладеного, колегія суддів, приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання заявленого відводу, не допущено порушення норм процесуального, а вказані доводи є необґрунтованими.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, належним чином оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що відповідач ОСОБА_1 , являючись споживачем в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Кодексу газорозподільних систем, своїх обов'язків по оплаті за розподілений йому природний газ належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього станом на 31.08.2024 виникла перед Оператором ГРМ заборгованість, яка становить 3 587, 43 грн, та яка утворилась за період з 01.12.2023 по 31.08.2024, вказану заборгованість відповідач не сплатив, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вказану суму заборгованості.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 19.02.2025.
Головуючий Судді :