Єдиний унікальний номер справи: 766/9837/23
Номер провадження: 11-кп/819/241/25
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
19 лютого 2025 року Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участю
прокурора: ОСОБА_6
адвоката: ОСОБА_7
обвинуваченої: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12023230000000673 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2025 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, -
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.01.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу.
Задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.
Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 до 21 березня 2025 року включно.
Вимоги і узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_8 просить ухвалу суду від 21.01.2025 року скасувати та винести нову ухвалу, якою обрати щодо неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вказує, що продовження запобіжного заходу щодо неї є абсолютно безпідставним та недоведеним стороною обвинувачення, оскільки обвинувачення за ч. 1 ст. 111-2 КК є необґрунтованим, недоведеним та не відповідає реальним ризикам, заявленим стороною обвинувачення. Клопотання прокурора має лише формальне посилання на обставини наведені у статті 177 КПК і їх перерахування.
Зазначає, що за весь час досудового розслідування вона не переховувалась, за першим викликом з'являлася до слідчого, знаючи що стосовно неї в суді буде розглядатися клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, добровільно з'являлася до суду. Її процесуальна поведінка була належною і не свідчить про ухилення від слідства і суду, бо з серпня 2020 по вересень 2023 вона виконувала обов'язки присяжної Херсонського міського суду Херсонської області.
З 2016 року має тісні зв'язки з військовими ЗСУ, працювала на громадських засадах в громадських організаціях. Під час окупації Херсона надавала допомогу військовим ЗСУ та переховувала одного з військових за місцем свого проживання.
Зазначає, що має неповнолітню доньку та статус матері одиначки. Донька вже більше року мешкає з опікунами і позбавлена її піклування. До обрання запобіжного заходу мала власне житло, постійне працевлаштування, що свідчить про наявність постійного доходу, мала стійкі соціальні зв'язки, раніше до кримінальної відповідальності та за вчинення адміністративних правопорушень не притягувалась.
В ході слідчих дій було достатньо вилучено документів на підставі яких їй було повідомлено про підозру, досудове слідство завершено та проводиться судовий розгляд, допитані свідки, у зв'язку з чим у неї не має потреби нищити, ховати чи спотворювати будь-які речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Крім того, слідством не враховується, що вона особисто передала слідчому зібрані нею документи «ГБУЗ ХО «Белозерская ЦРБ» понад 600 екземплярів.
Посилається на те, що вона тривалий час перебуває під вартою та стороною обвинувачення не доведено виправданості застосування продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиції учасників.
Адвокат ОСОБА_7 та обвинувачена ОСОБА_8 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційних вимог.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, які надійшли із суду першої інстанції та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви Суду.
Частиною 1 ст. 404 КПК визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст. 422-1 КПК передбачено порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вбачається з матеріалів провадження, що на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023230000000673 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.01.2025 року щодо ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21.03.2025 року включно.
Необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 без визначення розміру застави прокурор у клопотанні обґрунтував тим, що вона обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та існуванням ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи зможе більш м'який запобіжний захід запобігти цим ризикам.
Застосування (продовження) запобіжних заходів стає можливим при наявності ризиків. Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Рішення про застосування (продовження) одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Як видно із ухвали, що оскаржується, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 суд виходив із того, що продовжують існувати ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків.
Доводи апеляційної скарги такі висновки суду не спростовують.
Суд, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, фактично врахував як видно, не тільки тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою у скоєнні інкримінованого злочину та суспільну небезпечність інкримінованого злочину, а і сукупність даних про особу обвинуваченої, передбачених ст. 178 КПК України, що в цілому і стало підставою для висновку про продовження існування ризиків переховування від суду , незаконного впливу на свідків та прийняття рішення про необхідність продовження стосовно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Як вбачається, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.
За положеннями ст. 178 КПК України тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватою у інкримінованого кримінального правопорушення, враховується у сукупності з іншими обставинами та відомостями, що передбачені ст. 178 КПК України.
Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачена може втекти.
Зважаючи на те, що судовий розгляд не закінчений , не всі свідки допитані є вірогідним продовження існування ризику впливу на свідків.
Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, як то передбачено ст. 95 КПК, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачена не будучи обмеженою у спілкуванні із свідками може незаконно впливати на них з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченої про недоведеність продовження існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тривалість перебування обвинуваченої під вартою, сама по собі, не може слугувати безумовною підставою для скасування ухвали про продовження строку запобіжного заходу і підлягає врахуванню у сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 177 та ст. 178 КПК України, існуванням реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, та необхідність забезпечення дієвості кримінального провадження з метою завершення розгляду кримінального провадження.
Встановлені на стадії застосування запобіжного заходу ризикизі сплином часу зменшуються, разом із тим ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків ще є достатньо суттєвими на даній стадії кримінального провадження, що дало суду підстави для продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цій стадії кримінального провадження.
Відомості, що характеризують обвинувачену, її соціальні зв'язки, наявність дитини були враховані при застосуванні запобіжного заходу та при його продовженні і ці відомості не можуть бути визнані достатніми чинниками, які нівелюють існуючі ризики.
Посилань на те, що у соціальному, сімейному, матеріальному стані обвинуваченої сталися істотні зміни, які не були враховані судом і які б давали підстави для висновку про зменшення чи нівелювання існуючих ризиків на день постановлення оскарженої ухвали, обвинуваченою в апеляційній скарзі не наведено.
Доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачення за ч. 1 ст. 111-2 КК є необґрунтованим, недоведеним, колегія суддів вважає передчасними та неприйнятними, оскільки питання доведеності чи недоведеності винуватості, оцінку доказів з точки зору їх достатності, допустимості для доведення винуватості, вирішується судом на стадії судового розгляду відповідно до положень ст. 368 КПК України і не може бути предметом перевірки апеляційного суду в межах визначених ст. 422-1 КПК.
Зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, за яке передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 12 років, його суспільну небезпечність, враховуючи обставини, передбачені ст. 177, 178, 183 КПК України, сукупність відомостей про особу обвинуваченої, її соціальні зв'язки та їх здатність мати стримуючу дію , приписи ч. 6 ст. 176 КПК України, суд дійшов обґрунтованого висновку, що на цій стадії судового провадження продовжують існувати ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків, і що продовженням запобіжного заходу у виді тримання під вартою можна запобігти цим ризикам та забезпечити дієвість кримінального провадження.
Положення ч. 6 ст. 176 КПК України визначають, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109- 114-2 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у вигляді тримання під вартою.
Застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не передбачене.
Враховуючи, що продовжують існувати ризики передбачені п 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на положення ч. 6 ст. 176 КПК України прохання обвинуваченої про застосування до неї запобіжного заходу у виді домашнього арешту є необґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не є прийнятними, оскільки такий ризик не було зазначено в клопотанні прокурора і про його існування не зазначено в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з підстав та доводів, зазначених в апеляційній скарзі ухвала суду скасуванню не підлягає, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Керуючись ст. 404, 407, 419, 422-1, 376 ч. 2 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Залишити без змін ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_8 .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4