Номер провадження: 11-сс/813/332/25
Справа № 522/1975/24 1-кс/522/431/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
10.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №22024160000000020 від 17.01.2024 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.01.2025 року про обрання запобіжного заходу виді тримання під вартою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Родниківка, Уманського району Черкаської області, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, офіційно не працюючої, раніше не судимої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України,
встановив:
в провадженні слідчого відділу УСБ України в Одеській області,перебуває кримінальне провадження №22024160000000020 від 17.01.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.109, ч.2 ст.110, ч.1 ст.436-2, ч.2 ст.436-2, ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.114-2, ч.1 ст.161, ч.3 ст.332КК України, в рамках якого ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, за обставин, викладених у клопотанні органу досудового розслідування.
14.01.2025 року ОСОБА_8 затримана в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України та в той же день її повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, за знаками: перешкоджання законній діяльності Збройних сил України в особливий період.
15.01.2025 року слідчий в ОВС СВ УСБ України в Одеській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Одеської обласної ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_8 без визначення розміру застави.
Клопотання слідчого про обрання підозрюваній ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою мотивоване тим, що остання обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України і неможливістю запобігти вказаним ризикам більш м'яким запобіжним заходом, з урахуванням положень ч.4 ст.183 КПК України.
Оскарженою ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено та підозрюваній обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, з зазначенням строку припинення дії ухвали 15.03.2025 року, без визначення розміру застави.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за результатами розгляду кримінального провадження по суті; обставини кримінального правопорушення; доведеність існування ризиків, визначених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Слідчий суддя дійшов до висновку, що більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити виконання покладених на підозрювану обов'язків, а також послався на положення ч.6 ст.176 та ч.4 ст.183 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник посилається на особу підозрюваної, стан її здоров'я, відсутність ризиків, зазначених у клопотанні слідчого та оскаржуваній ухвалі.
Захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_8 співпрацює зі слідством з метою забезпечення умов щодо укладення з стороною обвинувачення угоди про визнання своєї винуватості.
Захисник, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з'явився, клопотань про відкладення розгляду не подавав.
Апеляційний розгляд проведено за відсутності підозрюваної, оскільки в апеляційній скарзі захисник не клопотав про виклик підзахисної в судове засідання. Підозрювана ОСОБА_8 також не зверталася до апеляційного суду із клопотанням про забезпечення її участі під час апеляційного розгляду.
Крім того, в умовах воєнного стану, колегія суддів вважає, що відсутня нагальна потреба очікувати на волевиявлення у учасників судового розгляду бажання на прибуття до суду, оскільки це може становити загрозу для вказаних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача; думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання органу досудового розслідування, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам.
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею на законних підставах не визначено розмір застави підозрюваній як альтернативного запобіжного заходу при обранні запобіжного заходу у виді триманні під вартою, з огляду на таке.
Згідно ч.6 ст.176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Тобто законодавцем визначено, що під час дії воєнного стану до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, за наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК, застосовується запобіжний захід виключно у виді тримання під вартою.
Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, долучених до клопотання органу досудового розслідування, в повній мірі враховані слідчим суддею та вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 1 ст.114-1 КК України.
Апеляційний суд вважає, що долучені до клопотання слідчого докази, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний можливо вчинив інкримінований йому злочин. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Колегія суддів визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.
Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке їй загрожує у разі доведеності її вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
На думку апеляційного суду також існує ризик можливого впливу підозрюваної на свідків в даному кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК), які мають бути допитані в подальшому безпосередньо судом відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК, а тому підозрювана на даному етапі досудового розслідування може вдатись до спроб схилити їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризики знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та продовжити вчинення кримінального правопорушення в якому підозрюється, також не виключаються, оскільки відповідно до підозри та матеріалів кримінального провадження, підозрювана здійснюючи інкриміновані їй дії вочевидь розуміла їх протиправність.
Наявність вище зазначених ризиків, дають достатні підстави вважати, що застосування на даному етапі досудового розслідування кримінального провадження найсуворішого запобіжного заходу є обґрунтованим та дієвим, поряд з менш суворими запобіжними заходами, які на переконання апеляційного суду не будуть здатні забезпечити належну поведінку підозрюваної під час досудового розслідування.
Апеляційний суд також не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України.
Колегія суддів приймає до уваги посилання захисника про те, що підозрюванамає місце постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, її сімейний стан, наявність на утриманні неповнолітньої доньки, стан здоров'я підозрюваної, однак вказані обставини не можливо визнати такими, що беззаперечно можуть гарантувати запобігання існуючим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваної під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту апеляційному суду також не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваної під вартою.
Колегія суддів звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваної під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання підозрюваній запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваної і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваної під вартою.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про неспроможність доводів захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Разом з цим, апеляційним судом встановлені обставини, які слугують підставою для виправлення слідчим суддею описки в резолютивній частині ухали, зокрема щодо дати строку дії ухвали, оскільки з урахуванням дати затримання підозрюваної - 14.01.2025 року, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу становить до 14.03.2025 року. Однак, визначивши строк дії ухвали - 60 днів, що відповідає вимогам процесуального закону, слідчий суддя припустився описки та зазначив дату - 15.03.2025 року. Водночас вказані обставини визнаються апеляційним судом не суттєвими та такими, що не можуть бути підставою для скасування ухвали, оскільки слідчий суддя може виправити цей недолік в порядку ст.379 КПК.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.01.2025 року, якою підозрюваній ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №22024160000000020 від 17.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави - залишити без змін.
Рекомендувати слідчому судді Приморського районного суду м. Одеси виправити описку у резолютивній частині ухвали від 15.01.2025 року, щодо строку дії ухвали про застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4