Номер провадження: 11-сс/813/301/25
Справа № 947/2167/25 1-кс/947/1023/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
10.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024160000001448 від 03.12.2024 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 14.01.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вівся Чемеровецького району Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, військовослужбовця військової служби за контрактом на посаді заступника начальника ВПС «Маяки» НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,
встановив:
в провадженні СУ ГУНП в Одеській області,перебуває кримінальне провадження №12024160000001448 від 03.12.2024 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за обставин, викладених у клопотанні органу досудового розслідування.
12.01.2025 року ОСОБА_8 затримано в порядку ст.208 КПК України.
13.01.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
14.01.2025 року т.в.о. слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , за погодженням з заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 діб, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 660 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1998480 гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування; незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Оскарженою ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено частково та до підозрюваного ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 12.03.2025 року, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 331 (трьохсот тридцяти одного) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1002268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК, а саме: переховування від органу досудового розслідування; незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; врахувавши вагомість наявних доказів про підозру останнього у вчиненні злочину, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим та особу підозрюваного.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить скасувати її та постановити нову, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, захисник посилається на недоведеність та відсутність ризиків у кримінальному провадженні.
Також захисник зазначає, що слідчим суддею визначено заставу у розмірі, що не відповідає п.2 ч.5 ст.182 КПК України, яка є непомірною для підозрюваного, а також не враховано даних про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину та міцні соціальні зв'язки.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.
Апеляційний розгляд проведено за відсутності підозрюваного ОСОБА_8 , оскільки в апеляційній скарзі захисник не клопотав про виклик свого підзахисного в судове засідання. Підозрюваний ОСОБА_8 також не звертався до апеляційного суду із клопотанням про забезпечення його участі під час апеляційного розгляду.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтвердив можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності підозрюваного.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення скарги; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, врахував суспільно-небезпечний характер, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного. Також слідчий суддя врахував наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; вчинити незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні; а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.
Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, долучених до клопотання органу досудового розслідування, в повній мірі враховані слідчим суддею та вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України.
Апеляційний суд вважає, що долучені до клопотання слідчого докази, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний можливо вчинив інкримінований йому злочин. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Колегія суддів визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.
Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
На думку апеляційного суду також існує ризик можливого впливу підозрюваного на свідків в даному кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК), які мають бути допитані в подальшому безпосередньо судом відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК, а тому підозрювана на даному етапі досудового розслідування може вдатись до спроб схилити їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, також не виключається, оскільки відповідно до підозри та матеріалів кримінального провадження, підозрюваний здійснюючи інкриміновані йому дії вочевидь розумів їх протиправність.
Наявність вище зазначених ризиків, дають достатні підстави вважати, що застосування на даному етапі досудового розслідування кримінального провадження найсуворішого запобіжного заходу є обґрунтованим та дієвим, поряд з менш суворими запобіжними заходами, які на переконання апеляційного суду не будуть здатні забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування.
Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою. Стороною захисту апеляційному суду також не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.
Апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.
Стосовно доводів захисника щодо необґрунтованості визначення слідчим суддею розміру застави, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Таким чином, процесуальним законом визначено, що до особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину може бути застосовано розмір застави вищій, ніж у зазначених межах, у виключних випадках.
На підставі аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме суд вправі визначити, чи здатна застава у розмірі від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину) забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також зауважити на виключності такого випадку.
Застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення щодо визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, правильно врахував обставини та тяжкість інкримінованого корупційного злочину в умовах дії воєнного стану, пов'язаного із вимаганням грошових коштів, особу підозрюваного, та у відповідності до ст.182 КПК вірно встановив виключність випадку та вирішив визначити підозрюваному як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 331 (трьохсот тридцяти одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1002268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, оскільки такий розмір застави достатньою мірою може гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків.
При цьому, колегія суддів, оцінюючи доводи сторони захисту щодо наявності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, а також непомірності розміру застави з урахуванням заробітної плати, зауважує, що застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання підозрюваному розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та предмет кримінального правопорушення (справа «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v. Czech Republic) від 25.04.2000 року).
На думку апеляційного суду, з урахуванням особи підозрюваного, конкретних обставин кримінального провадження та висунутої підозри у скоєнні тяжкого злочину, а саме одержанні неправомірної вигоди за вчинення дії з використанням наданого ОСОБА_8 службового становища, поєднане з вимаганням такої вигоди, визначений слідчим суддею розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
За наведених обставин апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.01.2025 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 , в кримінальному провадженні №12024160000001448 від 03.12.2024 року, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали буде проголошено 17.02.2025 року о 09 годині в залі судових засідань №9 Одеського апеляційного суду.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4