Номер провадження: 22-ц/813/1289/25
Справа № 501/3801/23
Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І.
Доповідач Кострицький В. В.
18.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних
справах:
головуючого - Кострицького В.В.,
суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 .
на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 лютого 2024 року
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Короткий зміст обставин справи
До суду 19.09.2023 звернувся представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з позовом (а.с.2-8 зв.) до ОСОБА_2 , в якому просить суд:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість з за Кредитним договором № 9085442102 в розмірі 32 259,75 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 4095110404 в розмірі 13 968,59 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 00407-10/2022 в розмірі 17 350,00;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором Кредитним договором №розмірі № 03330-09/2022 в розмірі 12 532,50 грн. та судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 01.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №9085442102 на підставі якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 29 399,00 грн., строком на строком на 24 місяці.
Між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 27.01.2023 укладено договір відступлення права вимоги №20230127, у відповідності до якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за вказаним кредитним договором. Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 32 259,75 грн. Крім того, позивач стверджує, що 07.12.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №4095110404 на підставі якого відповідачу наданий кредит у розмірі 17 999,00 грн., строком на 24 місяці. Між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 27.01.2023 укладено договір відступлення права вимоги №20230127, у відповідності до якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за вказаним кредитним договором. Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 13 968,59 грн. Крім того, позивач стверджує, що 01.10.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 00407-10/2022 на підставі якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 4 500,00 грн., строком на 25 днів. Між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 29.06.2023 укладений договір факторингу № 29062023, у відповідності до якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги. Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 17 350,00 грн. Також, позивач стверджує, що 04.09.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 03330-09/2022 на підставі якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 3 100,00 грн., строком на 30 днів. Між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 31.05.2023 укладений договір відступлення права вимоги № 03330-09/2022, у відповідності до якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за вказаним кредитним договором. Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 12 532,50 грн. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд його задовольнити.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20 лютого 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості: - за кредитним договором № 9085442102 в розмірі 32 259,75 грн., з яких: - 20 199,58 гри, - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 1 960,63 грн. - сума заборгованості за річними відсотками; - 10 199,54 грн. - сума заборгованості за щомісячними відсотками; - 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею; - за кредитним договором № 4095110404 в розмірі 13 968,59 грн., з яких: - 7 885,71 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 787,92 грн. - сума заборгованості за річними відсотками; - 5 294,96 грн. - сума заборгованості за щомісячними відсотками; - 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею; - за кредитним договором № 00407-10/2022 в розмірі 17 350,00 грн., з яких: - 4 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 12 850,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - за кредитним договором № 03330-09/2022 в розмірі 12 532,50 грн., з яких: - 3 100,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; -9 432,50 грн. - сума заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначав, що враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, що підтверджується наданими позивачем доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню. Заперечуючи проти позову, представник відповідача не спростував належними доказами наведений позивачем розмір заборгованості за вищевказаними договорами. При цьому, посилання представника відповідача на те, що позовні вимоги визнаються частково, а саме: по кредитному договору № 9085442102 від 01.06.2021 стягнути 2537,35 грн., по іншим кредитним договорам у позові слід відмовити оскільки позивачем не надано розрахунки заборгованості (а.с.99-100) є необґрунтованими, оскільки в матеріалах даної справи наявні відповідні розрахунки заборгованості (а.с.45, 58).
Доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20 лютого 2024 року адвокат Шиєнков Я.Є. просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів» сумму заборгованості по кредитному договору №9085442102 від 01.06.2021 року 2537,35, а по іншим кредитним договорам відмовити
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково встановив, що вказані кредитні договори відповідають вимогам ч.1 ст.638 ЦК України. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що вказані договори (а.с. 9 та а.с.17) не мають істотних умов договору, а замість зазначення істотних умов в договорі, є посилання на Паспорт кредиту. Тобто Паспорт заміняє істотні умови кредитування, які повинні бути зазначені в договорі. Таким чином вважали, що в Паспорті кредиту не можуть бути визначені істотні умови договору, так як вони визначаються та прописуються в Договорі.
Вважали, що судом першої інстанції не взято до уваги практику Об'єднанної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.
Зазначали, що наданий позивачем Паспорт кредиту є лише рекламою кредиту і передує укладенню самого договору, та містить узагальнену інформацію про умови кредитування, а тому неможливо вважати, що між ОСОБА_2 та кредиторами, які відступили право вимоги позивачу, було укладено кредитні договори (N? 9085442102 від 01.06.2021 та N? 4095110404 від 07.12.2020)
Також зазначали, що відповідачка по Кредитному договору N? 9085442102 від 01.06.2021 отримала 25000,00 грн. (див. а.с.9 п.1.4 Договору «Переказ на поточний ОСОБА_2 »). 4399, 00 грн. за рахунок відповідачки отримали інші особи. Відповідно до Довідки (a.с.14-15) від відповідачки надійшло 17975, 42 грн., які зараховані позивачем, при цьому було зараховані як відсотки (щомісячні та річні) та і як тіло кредиту. Вважали, що сплачені 17975,42 грн. слід зарахувати як сплата тіла кредиту, а тому різниця між отриманими коштами та сплаченими коштами становить 7024,58 грн. (25000 - 17975,42 = 7024,58).
Щодо кредитного договору N? 4095110404 від 07.12.2020 зазначали, що відповідачка отримала 15000,00 грн. (див. а.с.17, п.1.4 Договору «Переказ на поточний ОСОБА_2 ») 2999,00 грн. за рахунок відповідачки отримали інші особи Разом з тим, відповідно до Довідки (а.с.24) від відповідачки надійшло 19487, 23 грн., які зараховані позивачем, при цьому було зараховані як відсотки (щомісячні та річні) та і як тіло кредиту. За мінусом відсотків (щомісячних та річних), вбачається переплата відповідачкою на суму 4487,23 грн. Тому вважали, що є можливість зробити взаємозалік. У зв?язку з тим, що по Кредитному договору N? 4095110404 від 07.12.2020 року пройшла переплата у сумі 4487,23 грн., то її можна відняти з боргу по Кредитному договору N? 9085442102 від 01.06.2021 року і тоді остаточний борг по Кредитному договору N? 9085442102 становить 2537, 35 грн. (7024,58 - 4487,23 = 2537,35).
Щодо кредитних договорів N? 00407-10/2022 від 01.10.2022 року та N? 03330-09/2022 від 04.09.2022 року (договори мікрозайму) зазначали, що позивачем по Кредитним договорам N? 00407-10/2022 від 01.10.2022 року та N? 03330-09/2022 від 04.09.2022 року не надані розрахунки заборгованості, що унеможливлює встановити розмір боргу. Суд першої інстанції встановив, що на аркуші справи 45 та 58 є відповідні розрахунки до вказаних договорів на думку сторони відповідача, таблиці які є на вказаних аркушах, неможливо вважати розрахунком заборгованості, тому в ньому не вказано розмір відсотка. При цьому у вказаних договорах мікрозайму зазначені різні розміри відсотків Без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту, відсотків та комісії по кожному платіжному періоду, що на думку скаржника, фактично позбавляє суд встановити дійсний розмір боргу, унеможливлює навести у рішенні свій розрахунок заборгованості, а тому у позові про стягнення заборгованості по Кредитним договорам N? 00407-10/2022 від 01.10.2022 року та N? 03330-09/2022 від 04.09.2022 року слід відмовити (Постанова ВС від 01 лютого 2023 року справа N? 199/7014/20). Крім того, вважали, що ці договори мають ознаки мікрозайму. З огляду на ці договори вбачається дуже висока денна процентна ставка.
Зазначали, що 24 грудня 2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким були внесені зміни до діючого законодавства, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, а тому на думку сторони відповідача виникає необхідність зробити інший розрахунок заборгованості з урахуванням вказаного Закону.
Позиція позивача
Не погодившись з вимогами та доводами апеляційної скарги представник позивача звернувся з відзивом на апеляційну скаргу відповідно до якого просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування відзиву зазначали, що кредитні договори були укладені з позичальником в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. ОСОБА_2 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавців подала заявку на отримання позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс коду, який відповідач використала для підтвердження підписання договорів. Звертаємо увагу суду, що без здійснення вказаних дій відповідачем зазначений договір не був би укладений між сторонами.
ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначали, що у постанові Київського апеляційного суду від 25.06.2024 по справі № 381/1311/23 вказано, «Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач не є банком України, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються».
Вважали, що первісний кредитор виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу позику, а останній користувався кредитними коштами, проте не виконала зобов'язання за договорами, допустив заборгованість.
Зазначали, що копія (Витягу) з реєстру боржників містить лише дані ОСОБА_2 , інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається представник Відповідача у апеляційній скарзі - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги. Тому, всі наведені твердження представника Відповідача як і сама апеляційна скарга в цілому являються викладенням суб'єктивних міркувань Відповідача щодо даної цивільної справи та намаганням уникнути виконання взятих на себе зобов'язань. Тому вважали, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і правильним по суті, оскільки судом застосовано норми закону, які підлягають застосуванню, тому рішення відповідає обставинам справи.
Щодо явки сторін
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 76 110,84 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судовою колегією встановлено, що 01.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №9085442102 на підставі якого відповідачу наданий кредит у розмірі 29 399,00 грн., строком на строком на 24 місяці.
В паспорті кредиту №5442102 сторони погодили, що щомісячні проценти складають - 2,99% від суми кредиту; річні проценти 9,99% (а.с.10).
Між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 27.01.2023 укладений договір відступлення права вимоги №20230127, у відповідності до якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за вказаним кредитним договором (а.с.26-28 зв.).
Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 32 259,75 грн.(а.с.16).
Між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_2 07.12.2020 укладений кредитний договір №4095110404 на підставі якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 17 999,00 грн., строком на 24 місяці.
В паспорті кредиту №5410404 сторони погодили, що щомісячні проценти складають - 2,99% від суми кредиту; річні проценти 11,99% (а.с.18).
27.01.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір відступлення права вимоги №20230127, у відповідності до якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за вказаним кредитним договором (а.с.26-28 зв.).
Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 13 968,59 грн.
Між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_2 01.10.2022 укладений кредитний договір № 00407-10/2022 на підставі якого відповідачу наданий кредит у розмірі 4 500,00 грн., строком на 25 днів.
За користування кредитом клієнт сплачує Товариству 474,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,30 % на добу.
Між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 29.06.2023 укладений договір факторингу № 29062023, у відповідності до якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги (а.с.40-42).
Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 17 350,00 грн.
Між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_2 04.09.2022 укладений кредитний договір № 03330-09/2022 на підставі якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 3 100,00 грн., строком на 30 днів.
За користування кредитом клієнт сплачує Товариству 547,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,50 % на добу.
Між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 31.05.2023 укладений договір відступлення права вимоги № 03330-09/2022, у відповідності до якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за вказаним кредитним договором (а.с.53-55 зв.).
Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 12 532,50 грн.
Згідно п.1.2 договору відступлення прав вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заміняє ТОВ «ФК «ЦФР» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників та набуває прав грошових вимог ТОВ «ФК «ЦФР» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Відповідно до Реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між позичальником та ТОВ «ФК «ЦФР» - Додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги № 20230127 від 27.01.2023, № 29062023 від 29.06.2023, № 31052023 від 31.05.2023, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 32 259,75 грн., 13 968,59 грн., 17 350,00 грн., та 12 532,50 грн. (а.с.29, 44, 57).
ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» направило відповідачу письмові повідомлення про відступлення права вимоги (а.с.39, 52).
Позивач посилається на те, що відповідач належним чином умови договору не виконує внаслідок чого утворилась заборгованість по кредитним договором:
- №9085442102 в розмірі 32 259,75 грн., з яких:
- 20 199,58 гри, - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 1 960,63 грн. - сума заборгованості за річними відсотками;
- 10 199,54 грн. - сума заборгованості за щомісячними відсотками;
- 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею, в обґрунтування чого наданий розрахунок (а.с.16).
- № 4095110404 в розмірі 13 968,59 грн., з яких:
- 7 885,71 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 787,92 грн. - сума заборгованості за річними відсотками;
- 5 294,96 грн. - сума заборгованості за щомісячними відсотками;
- 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею, в обґрунтування чого наданий розрахунок (а.с.25).
- № 00407-10/2022 в розмірі 17 350,00 грн., з яких:
- 4 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 12 850,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, в обґрунтування чого наданий розрахунок (а.с.45).
- № 03330-09/2022 в розмірі 12 532,50 грн., з яких:
-3 100,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-9 432,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, в обґрунтування чого наданий розрахунок (а.с.58).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України. боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, що підтверджується наданими позивачем доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача не спростував належними доказами наведений позивачем розмір заборгованості за вищевказаними договорами.
При цьому, посилання представника апелянта на те, що позовні вимоги визнаються частково, а саме: по кредитному договору № 9085442102 від 01.06.2021 стягнути 2537,35 грн., по іншим кредитним договорам у позові слід відмовити оскільки позивачем не надано розрахунки заборгованості (а.с.99-100) є необґрунтованими, оскільки в матеріалах даної справи наявні відповідні розрахунки заборгованості (а.с.45, 58).
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
До відношень встановлених по кредитному договору застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлене цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок Позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, Позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу Відповідача було направлено Повідомлення про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору та включення персональних даних Відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу.
Відповідно до ст.1082 ЦК України, передбачено, що Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової і вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитними договорами підлягають задоволенню.
Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).
Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції оцінено належним чином позиції сторін, надано вірної правої оцінки запереченням сторони відповідача, які за своїм характером аналогічні доводам апеляційної скарги, та зроблено вірні висновки про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Вірних висновків суду стороною відповідача належними та допустимими доказами не спростовано з огляду на наступне.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції помилково встановив, що вказані кредитні договори відповідають вимогам ч.1 ст.638 ЦК України, апеляційний суд вважає не слушними з огляду на те, що Кредитні договори були укладені з позичальником в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. ОСОБА_2 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавців подала заявку на отримання позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використала для підтвердження підписання договорів. Апеляційний суд дослідивши матеріали справи приходить висновку, що без здійснення вказаних дій відповідачем зазначений договір не був би укладений між сторонами.
Стосовно доводів, що судом першої інстанції не взято до уваги практику Об'єднанної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, апеляційний суд зазначає, що вказана правова позиція не є релевантною по відношенню до даної справи так як, у зазначеній справі іншою фінансовою установою надавались послуги, так як умови надання фінансових послуг різняться, а тому апеляційний суд залишає без задоволення такі доводи.
Доводи апеляційної скарги, що наданий позивачем Паспорт кредиту є лише рекламою кредиту і передує укладенню самого договору, та містить узагальнену інформацію про умови кредитування, а тому неможливо вважати, що між ОСОБА_2 та кредиторами, які відступили право вимоги позивачу, було укладено кредитні договори (N? 9085442102 від 01.06.2021 та N? 4095110404 від 07.12.2020) та те що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, а тому на думку сторони відповідача виникає необхідність зробити інший розрахунок заборгованості, апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у Кредитодавця, у зв'язку з чим, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок Відповідача, оскільки такі документи є банківською таємницею, та відповідно до п.35 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку.
Згідно з абз, 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Схоже визначення первинних документів міститься також і в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. №88.
У п. 2.1 зазначеного Положення вказано, що первинні документи - це документи, Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.11.2024 10 створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, і включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначало, що не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення Відповідачем кредитних (позичкових) коштів за укладеним з первісними кредиторами договорами, щодо яких виник спір, з тих причин, що не є первісним кредитором (позикодавцем), а дані документи відповідно до п.35 ПОЛОЖЕННЯ Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Згідно ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта - є банківською таємницею.
Позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитним справам, які були передані первісним кредитором до ТОВ «ФК ЄАПБ» в рамках укладених Договорів Факторингу.
Однак, з метою надання вичерпної інформації по справі та у відповідності до умов Договорів Факторингу, Позивачем ініційовано запит до первісних кредиторів щодо надання розрахунку заборгованості за укладеними договорами та докази які підтверджують факт перерахування кредитних коштів, а саме ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» 1. Лист від 22.11.2024. 2. Розрахунок заборгованості по кредитному договору № 03330-09/2022 від 04.09.2022.
Відповідно до листа від 22.11.2024, 04.09.2022 о 19.25 год. було перераховано кошти у сумі 3100,00 грн. на карту НОМЕР_1 , згідно договору № 03330-09/2022.
На підтвердження суми заборгованості додано Розрахунок заборгованості по кредитному договору № 03330-09/2022 від 04.09.2022, який розроблений первісним кредитором.
Як вбачається з вищевказаного розрахунку заборгованості № 03330-09/2022 від 04.09.2022 відсотки нараховуються відповідно до умов кредитного договору, а саме, відповідно до п.п. 1.3. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 547.5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1.50% (процентів) на добу, а саме по 46,50 грн. в день.
З 01.10.2022 по 20.10.2022 позика заморожена.
З 21.10.2022 відсотки нараховуються відповідно до п.п. 1.3 кредитного договору.
Відповідно до п.п. 4.3. У разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 2.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 (ста восьмидесяти) календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов Договору.
Крім того, міститься інформація про оплату боргу, що є підтвердженням визнання Відповідачем заборгованості за Кредитним договором, відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13.
ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» 1. Лист від 02.05.2024. 2. Розрахунок заборгованості по кредитному договору № 00407-10/2022 від 01.10.2022.
Відповідно до листа від 02.05.2024, 01.10.2022 о 13.40 год. було перераховано кошти у сумі 4500,00 грн. на карту НОМЕР_1 , згідно договору № 00407-10/2022.
На підтвердження суми заборгованості додано Розрахунок заборгованості по кредитному договору № 00407-10/2022 від 01.10.2022, який розроблений первісним кредитором.
Як вбачається з вищевказаного розрахунку заборгованості № 00407-10/2022 від 01.10.2022 відсотки нараховуються відповідно до умов кредитного договору, а саме, відповідно до п.п. 1.3. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 474.5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1.30% (процентів) на добу, а саме по 58,50 грн. в день.
З 26.10.2022 по 14.11.2022 позика заморожена.
З 15.11.2022 відсотки нараховуються відповідно до п.п. 1.6, а саме по 112,50 грн. в день.
Відповідно до п.п 4.3. У разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 2.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 (ста восьмидесяти) календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов Договору.
Також міститься інформація про оплату боргу. Вищевказані оплати боргу є підтвердженням визнання Відповідачем заборгованості за Кредитним договором, відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких, відповідно до законодавства.
Щодо доводів апеляційної скарги по кредитному договору N? 9085442102 від 01.06.2021, апеляційний суд вважає їх не слушними з огляду на таке, відповідно п.п. 1.1 Кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Відповідно п.п. 1.2 Кредит надається позичальнику на наступних умовах: Сума кредиту 29 399,00 грн. Строк, на який надається кредит 24. Відповідно п.п. 1.3 Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті кредиту № 5442102, який є невід ємною частиною цього Договору. Відповідно до паспорту кредиту від ТОВ « ФК «ЦФР» № 5442102, який власноруч підписаний Відповідачем, міститься інформація про основні мови кредитування з урахуванням побажань позичальника, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника. Крім того, міститься інформація про порядок повернення кредиту: кількість на розмір платежів, періодичність внесення ( графік платежів). Також апеляційний суд враховує, що Відповідач своїм підписом підтвердила отримання та ознайомилась з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, а також підтвердила отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до нього потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для його, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за таким договором. Таким чином, первісний кредитор виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу позику, а останній користувався кредитними коштами, проте не виконала зобов'язання за договорами, допустила заборгованість.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно кредитного договору N? 4095110404 від 07.12.2020 апеляційний суд вважає їх також не слушними з огляду на те, що відповідно п.п. 1.1 Кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Відповідно п.п. 1.2 Кредит надається позичальнику на наступних умовах: Сума кредиту 17 999,00 грн. Строк, на який надається кредит 24. Відповідно п.п. 1.3 Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті кредиту № 5110404, який є невід ємною частиною цього Договору. Відповідно до паспорту кредиту від ТОВ « ФК «ЦФР» № 5110404, який власноруч підписаний Відповідачем, міститься інформація про основні мови кредитування з урахуванням побажань позичальника, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника. Крім того, міститься інформація про порядок повернення кредиту: кількість на розмір платежів, періодичність внесення ( графік платежів). Судова колегія враховує, що Відповідач своїм підписом підтвердила отримання та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту. Відповідач також підтвердила отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до нього потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для його, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за таким договором. Таким чином, первісний кредитор виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу позику, а останній користувався кредитними коштами, проте не виконала зобов'язання за договорами, допустила заборгованість.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо кредитних договорів N? 00407-10/2022 від 01.10.2022 року та N? 03330-09/2022 від 04.09.2022 року (договори мікрозайму) апеляційний суд вважає такі доводи не слушними, адже в спростування вірної позиції суду першої інстанції, містять лише припущення, клоптань стосовно проведення судових експертиз, витребування інформації ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду не заявлялось , а тому наявні відповідні розрахунки до вказаних договорів у вигляді таблиці на аркуші справи 45 та 58 є належними доказами у справі. Щодо правової позиції викладеної в постанові ВС від 01 лютого 2023 року справа N? 199/7014/20, апеляційний суд також не може її застосувати, через те, що така позиція не є релевантною для вирішення даної справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правова оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст.368, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення .
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко