Справа № 127/29412/24
Провадження № 33/801/61/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романчук Р. В.
Доповідач: Рибчинський В. П.
19 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати у цивільних справах Рибчинського В.П.,
за участю ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Сілакова С.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №122358, водій ОСОБА_1 03 вересня 2024 року о 15:48 год по вул. Соломії Крушельницької, 1 в м. Вінниці, керував транспортним засобом марки «FORD KUGA», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки під час відеофіксації, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2024 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн на користь держави.
Не погоджуючись з такою постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову, а провадження в справі закрити в зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
17 січня 2025 року ОСОБА_1 подав доповнення до апеляційної скарги.
Вказані доповнення були подані поза межами строку, регламентованого для подачі апеляційної скарги, при цьому захисником не порушується питання про поновлення строку для подачі доповнень до апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного вище, зважаючи на те, що за наслідками пропуску процесуального строку, регламентованого законом, особа втрачає право на вчинення певної процесуальної дії, відтак апеляційний суд під час апеляційного перегляду справи не надає оцінку доводам скаржника, які викладені у доповненнях до апеляційної скарги, оскільки вони подані поза межами строку на апеляційне оскарження.
Заслухавши ОСОБА_1 та його адвоката Сілакова С.М., які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновків, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення, докази, які містяться в матеріалах справи на предмет їх належності, достатності та допустимості, за результатами чого дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №122358, водій ОСОБА_1 03 вересня 2024 року о 15:48 год по вул. Соломії Крушельницької, 1 в м. Вінниці, керував транспортним засобом марки «FORD KUGA», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки під час відеофіксації, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції зробив на підставі доказів, які містяться у справі, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №122358 від 03 вересня 2024 року, в якому викладено обставини правопорушення; направлення на огляд водія ОСОБА_1 від 03 вересня 2024 року з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у КП ВОНД «Соціотерапія», однак огляду у медичному закладі не проводився; рапорту працівника поліції.
Також, вказані обставини підтверджуються відеозаписами з місця події, відеофіксація велась на нагрудні бодікамери працівників поліції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозапис з нагрудної бодікамери працівника поліції є належним, допустимим та переконливими, оскільки відеозапис містить усі необхідні складові для визнання його даних доказами, зібраними в установленому законом порядку.
Разом з тим невідповідність зазначеного часу у направленні на огляд водія ОСОБА_1 , а саме 16:00 год та часу фіксації на нагрудну камеру, а саме 16:02 год суд апеляційної інстанції розцінює як помилку працівника поліції при складанні такого направлення.
Статтею 266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З наявних відеозаписів вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб марки «FORD KUGA», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм, працівники поліції виявили в нього ознаки алкогольного сп'яніння. На неодноразові пропозиції пройти огляд на місці зупинки, водій ОСОБА_1 відповідав, що з транспортного засобу виходити не буде.
Через деякий час працівник поліції повторно вказує, що є певні ознаки вважати, що водій ОСОБА_1 вживав алкоголь і якщо він не бажає виходити з автомобіля і пройти огляд, то це буде розцінюватись, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. На, що водій ОСОБА_1 відповідає «без питань».
Працівник поліції роз'яснює водію ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР України, а також, що йому подальший рух заборонено. В свою чергу ОСОБА_1 відповідає «без питань».
Таким чином, дані відеозаписи є послідовними, оскільки безпосередньо на них зафіксовано дату їх проведення та хронологія часу, а тому доводи апеляційної скарги про те, що він не відмовлявся пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння є безпідставними та апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Ставити під сумнів дані докази у суду немає підстав, оскільки вони отримані у відповідності до вимог закону.
Підстав вважати, що в процесі встановлення обставин справи зі сторони органів поліції на особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, чинився тиск, необ'єктивне ставлення до правопорушника з боку працівників поліції, в суду немає.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав.
Таким чином, вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч.2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами скаржника, який категорично заперечив свою вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.
Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в МЮУ 11.11.2015 за № 1413/27858 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Оскільки водій ОСОБА_1 за наявності ознак алкогольного сп'яніння, як особа, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, тому в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов'язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп'яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб.
Докази здобуті працівниками поліції, згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно і об'єктивно дослідив матеріали справи та дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Стягнення призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 33, 38, 130, 247, 283, 284, 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду: В.П. Рибчинський