Провадження №2/748/131/25
Єдиний унікальний № 748/4559/24
"20" лютого 2025 р.м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді: Костюкової Т.В.,
при секретарі: Проненко К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отриманих коштів за скасованим виконавчим написом, -
Представник позивача - адвокат Переверзєв Олександр Олександрович, діючи га підставі ордеру на надання правничої допомоги серії СВ №1104925 від 28.10.2024 та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінфорс», в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №7407, вчинений 15.04.2020 року приватний нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» коштів за кредитним договором №541635-А від 15.04.2020 в розмірі 15992 грн., та стягнути з ТОВ «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 5996 грн в рахунок повернення коштів стягнутих за виконавчим написом, який визнано таким, що не підлягає виконанню, а також витрати на правничу допомоги у розмірі 6500 грн і 2422,40 грн у відшкодування сплаченого судового збору.
В обґрунтування позову зазначає, що позивач ніколи не укладала договорів ні з ТОВ «СС ЛОУН», ні з ТОВ «Фінфорс». В той же час, ОСОБА_1 ніколи не отримувала кредитних коштів від ТОВ «Фінфорс», ТОВ «СС ЛОУН».Жодних договорів, які можуть бути підставою для стягнення заборгованості між позивачем та відповідачем не було укладено. Згідно змісту виконавчого напису, позивачу стало відомо, що з неї на користь ТОВ «Фінфорс» у безспірному порядку стягнуто 15992,90 грн, за кредитним договором №541635-А від 22.04.2019 укладеним між первісним кредитором ТОВ «СС ЛОУН», яке відступило право вимоги ТОВ «Фінфорс» та позивачем, з яких: 7000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 5492 грн - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам; - 3500 грн - строкова заборгованість за штрафами і пенями; 800 грн - за вчинення виконавчого напису нотаріуса. Загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь TOB «Фінфорс» складає 15992,90 грн. 29 квітня 2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною відкрито виконавче провадження №61944662 по виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. №7407 від 15.04.2020 При цьому позивач вважає, що вказаний виконавчий напис приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. №7407 від 15.04.2020 року є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат», а саме, по-перше: сума заборгованості не є безспірною, оскільки її розмір не був погоджений з позивачем, що є доказом відсутності безспірності заявлених до боржника вимог; по-друге: напис вчинений на кредитному договорі який не був нотаріально посвідчений при його укладенні (оскільки взагалі не укладався з позивачем); по-третє: в матеріалах нотаріальної справи відсутній первісний документ, що підтверджує отримання позивачем будь-яких котів від кредитора. Станом на 28.10.2024 з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» стягнуто 5996,51 грн., які у відповідності до ч.1 ст.1212 ЦК України, сторона позивача просить стягнути як безпідставно набуті.
Ухвалою судді від 04 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного провадження, без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, треті особи правом на подачу, протягом установленого строку, своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову не скористались, ухвала суду в частині витребування у приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича належним чином засвідченої копії нотаріальної справи при вчиненні виконавчого напису №7407 від 15.04.2020 року не виконана, у зв'язку з припиненням нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Колейчика В.В., наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.12.2021 №1883/6. Згідно повідомлення Київського обласного державного нотаріального архіву від 11.02.2025 справи приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, архівний фонд №168, індекс прав 02-20 «Примірники виконавчих написів та копії документів, на підставі яких вони вчинені» тимчасового зберігання та відповідно до Протоколу №120/14-23 засідання експертної комісії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.04.2023, документи за 2005-2021 роки було вилучено та знищено.
Ухвала суду в частині витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» належним чином завірену копію кредитної справи по договору №541635-А від 22.04.2019 укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «СС ЛОУН», правонаступником якого є ТОВ «Фінфорс», детальну інформацію про рух коштів по кредитному рахунку та детальний розрахунок заборгованості за договором, станом на дату ухвалення рішення виконана не була.
Таким чином, згідно ч.5 ст.279 ЦПК України, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, за наступних підстав та міркувань.
Судом встановлено, що 15 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №7407 про стягнення з боржника, ОСОБА_1 , на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», заборгованість за кредитним договором №541635-А від 22.04.2019 в розмірі 15992 грн 90 коп., з яких 7000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 5492,90 грн - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 3500 грн - строкова заборгованість за штрафами і пенями. Стягнення заборгованості проводиться за період з 29.08.2019 року по 11.03.2020 року.
Зі змісту виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №7407 від 15 квітня 2020 року, встановлено, що 22 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» було укладено кредитний договір №541635-А. Правонаступником усіх прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальність «СС ЛОУН», на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитним договором №40071779-15 від 29.08.2019 є Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінфорс».
29.04.2020 року представником ТОВ «Фінфорс» за довіреністю Нечипоренко Р.Д. подана заява приватному виконавцю Дорошкевич Вірі Леонідівні про примусове виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. за №7407 від 15.04.2020 року.
За повідомленням приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., 29 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження №61944662 з примусового виконання виконавчого напису №7407, вчиненого 15.04.2020 року Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В..Станом на 01.10.2024 з ОСОБА_1 по виконавчому провадженню №61944662 було стягнуто та перераховано на рахунок стягувача ТОВ «Фінфорс» грошові кошти в загальному розмірі 5996,51 грн. Виконавче провадження не закінчено. (а.с.26)
За приписами ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до ст.18 цього Кодексу, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012р. №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012р. за № 282/20595 (далі по тексту - Порядок).
Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 цього Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999р. № 1172 (далі по тексту - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
При цьому, ст.50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Звертаючись у суд з даним позовом, представник позивача у позові зазначив, позивач взагалі не визнає розміру заборгованості, оскільки жодних договорів між ОСОБА_1 та ТОВ «СС Лоун», ТОВ «Фінфорс» не укладалось, і матеріали нотаріальної справи не містять первісного документа, який підтверджує, що позивач отримала від даних кредиторів будь-які кошти, і дані обставини не були спростовані стороною відповідача.
Крім того, кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, у зв'язку з чим, оспорювальний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства.
Також, перед вчиненням виконавчого напису, стягувач зобов'язаний був на адресу боржника надіслати письмове повідомлення про порушення зобов'язання.
Представник позивача у позовній заяві зазначає, що відповідачем не було направлено позивачу жодних претензій, вимог про сплату боргу, у зв'язку з чим, остання була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості оспорити вимоги відповідача, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення.
Відповідачем не надано суду даних про те, що ТОВ «Фінфорс» на адресу ОСОБА_1 було надіслано письмове повідомлення про порушення зобов'язання та повідомлення боржником було отримане.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За таких обставини, суд встановив, що під час вчинення спірного виконавчого напису приватним нотаріусом не було дотримано вимоги чинного законодавства щодо процедури його винесення та перевірки безспірності вимог відповідача, а отже, вимоги позивача щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо поверненню позивачу коштів, стягнутих за виконавчим написом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зі змісту статті 1212 ЦК України вбачається, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі.
Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.
Частинами 2, 3 ст.1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20 (провадження №61-88св21) зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі ст.1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст.1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18 та від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання виконавчого напису нотаріуса №7407 від 15 квітня 2020 року приватним виконавцем у межах виконавчого провадження №61944662 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» стягнуто кошти у сумі 5996,51 грн.
З вказаного вбачається, що правові підстави набуття ТОВ «Фінфорс» грошових коштів, що стягнені з ОСОБА_1 , на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, а відтак, суд вважає, що такі кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до ст.1212 ЦК України.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому, сплачений позивачем судовий збір в сумі 2422,40 грн за подання позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до позовної заяви додано: квитанцію про сплату 6500 грн; акт прийняття-передачі наданих послуг судових витрат від 27.09.2024, що складаються з надання консультації, складання та направлення адвокатських запитів, складання позову, виготовлення додатків; договір про надання правничої допомоги від 27.09.2024; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер.
Згідно із ч.1, ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи належить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини 3 ст.141 ЦПК України, враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постановах Великої Палати Верховного суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 та Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі №379/1418/18 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджену та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Враховуючи наведене вище, співмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, значенням справи для сторони, суд вважає суму понесених витрат спів мірною з реальним обсягом наданої правової допомоги та часом витраченим на надання таких послуг, а отже суд дійшов до переконання, що з відповідач підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 6500 грн. Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн, які відповідно до приписів ст.137 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.76-84, 89, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отриманих коштів за скасованим виконавчим написом- задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 15 квітня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районногонотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрований за №7407, про стягнення з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», яке є правонаступником усіх прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», заборгованості за кредитним договором №541635-А від 22.04.2019 в розмірі 15992,90 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 5996 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн 51 коп., безпідставно отриманих коштів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 2422 грн 40 коп. у відшкодування сплаченого судового збору та 6500 грн витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», код ЄДРПОУ: 41717584, місцезнаходження: 01042, м. Київ, Новопечерський провулок, буд.19/3, крп.2, офіс.9.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, місцезнаходження: 07401, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, буд.15, оф.6.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд.4-А, оф.74-А.
Суддя Т.В.Костюкова