Справа № 491/106/25
Провадження № 3/491/63/25
іменем України
20 лютого 2025 року м. Ананьїв
Суддя Ананьївського районного суду Одеської області, Желясков Олег Олександрович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення громадянина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 27 лютого 2006 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; не працює, відповідно до витягу з ІКС «ІПНП», доданого до протоколу, протягом року було піддано адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1732 КУпАП,
10 лютого 2025 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 611585 стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 1732 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу 08 лютого 2025 року біля 20 години 00 хвилин громадянин ОСОБА_1 , знаходячись дома в с. Шевченкове Подільського району, вчинив сварку зі своєю дружиною ОСОБА_2 , під час якої виражався на адресу останньої грубою нецензурною лайкою.
З диспозиції частини першої статті 268 КУпАП вбачається, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною другою статті 268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 1732 КУпАП, не віднесено до категорії справ, розгляд яких має здійснюватись за обов'язкової участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
20 лютого 2025 року ОСОБА_1 до суду не прибув, однак в матеріалах справи міститься його письмова заява від 10 лютого 2025 року, в якій він просить справу розглянути у його відсутність, свою вину визнає повністю.
Станом на 20 лютого 2025 року від ОСОБА_1 будь-яких додаткових заяв або клопотань, в тому числі про відкладення розгляду справи, не надходило
Враховуючи викладене, а саме наявність відомостей про належне сповіщення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, взявши до уваги заяву ОСОБА_1 від 10 лютого 2025 року, з урахуванням положень частин першої, другої статті 268 КУпАП, вважає за можливе розглянути справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 1732 КУпАП за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За приписами статті 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини третьої статті 1732 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 22 травня 2024 року № 3733-IX (далі - Закон №3733-ІХ).
Цим Законом було внесено зміни до ряду законодавчих актів України, зокрема:
- статтю 1732 КУпАП викладено в новій редакції, зокрема, частиною першою встановлено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, з 19 грудня 2024 року (з дня набрання чинності Закону № 3733-ІХ) відповідальність за скоєння домашнього насильства настає виключно у випадку, якщо в результаті вчинення такого діяння мали місце наслідки у вигляді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, що повинно бути вказано у протоколі, який за своєю суттю є процесуальним документом обвинувачення.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 611585 від 10 лютого 2025 року при викладенні суті вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1732 КУпАП, зазначено, «громадянин ОСОБА_1 вчинив сварку зі своєю дружиною ОСОБА_2 , під час якої виражався на адресу останньої грубою нецензурною лайкою». При цьому не зазначено чи була завдана внаслідок дій ОСОБА_1 шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілої.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь які докази, що внаслідок дій ОСОБА_1 була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілої, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1732 КУпАП.
З витягу з ІКС «ІПНП», доданого до протоколупро адміністративне правопорушення серії ВАД № 611585, вбачається, що 09 липня 2024 року відносно ОСОБА_1 за вчинення ним домашнього насильства було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 102223 за ч. 2 ст. 1732 КУпАП (а.с.3). Перевіркою відомостей автоматизованої системи документообігу суду, реалізованої за допомогою комп'ютерної програми «Д-3» встановлено, що за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 102223 від 09 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним та накладено адміністративне стягнення (справа № 491/570/24). Тобто, ОСОБА_1 визнано винним та накладено адміністративне стягнення до набрання чинності Закон № 3733-ІХ.
Суд звертає увагу, що диспозиція ч. 1 ст. 1732 КУпАП до 19 грудня 2024 року встановлювала відповідальність за скоєння домашнього насильства у тому числі, у випадку, якщо могла бути завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, за що і було притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності.
В рішенні від 9 грудня 2010 року справі (Заява № 20792/05) «Жупнік проти України» Європейський суд з прав людини зазначив (пункт 37 рішення) суд зазначає, що межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. У цьому зв'язку необхідно зазначити, що підпункт «а» пункту 3 статті 6 Конвенції не накладає жодних формальних вимог щодо способу, у який обвинувачений має бути проінформований про характер і причини висунутих щодо нього обвинувачень. Суд також зазначає, що підпункти «a» і «b» пункту 3 статті 6 Конвенції взаємопов'язані та що право бути поінформованим про характер і причини висунутих обвинувачень слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту (див. вищезазначене рішення у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v. France), пункти 52-54).
Зі змісту наведеного рішення вбачається, що суд не вправі самостійно вийти за межі висунутого особі обвинувачення.
Сам по собі факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом та не звільняє від обов'язку надання особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини.
Відповідно до статті 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до пункту 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 у справі №463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до частин першої та другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Фактично з матеріалів справи вбачається, що працівником поліції невірно кваліфіковано діяння ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 1732, оскільки відсутні докази повторності вчинення ним адміністративного правопорушення, так як останнього не було протягом року піддано адміністративному стягненню за частиною першою або другою статті 1732 КУпАП, в редакціїЗакон № 3733-ІХ від 22 травня 2024 року.
Крім того, до матеріалів справи не додано жодних належних доказів, які б підтверджували обставину того, що психічному / фізичному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 була завдана шкода.
Згідно пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення закривається, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки суд самостійно позбавлений права кваліфікувати дії ОСОБА_1 , провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 1732 КУпАП відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним домашнього насильства повторно протягом року, належить закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
З урахуванням приписів статті 401, у разі закриття провадження у справі, судовий збір не стягується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 401, ч. 3 ст. 1732, п. 1 ч. 1 ст. 247, статтями 283 284 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення від 10 лютого 2025 року серії ВАД № 611585за фактом вчинення громадянином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 27 лютого 2006 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 1732КУпАП,закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю складу в його діях адміністративного правопорушення.
Згідно частини першої статті 294 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та згідно частини другої статті 294 КУпАП може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Копію постанови вручити ОСОБА_1 в порядку, встановленому частинами першою, третьою статті 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Желясков О.О.
Постанова суду набрала законної сили "_____"____________ 20____ року.