Єдиний унікальний номер 741/689/21
Провадження № 2/741/5/25
м. Носівка 20 лютого 2025 року
Суддя Носівського районного суду Чернігівської області Киреєв О.В. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
У справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 30 листопада 2021 року зупинено провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що у усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч. 2 цієї статті держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року § 54). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року § 100).
Враховуючи вищенаведені приписи законодавства, з огляду на те, що предметом позову є питання утримання дитини, суд дійшов висновку, про поновлення провадження у справі.
У зв'язку з цим судом було направлено запит до військової частини про надання інформації про те, чи перебуває на даний час у складі Збройних Сил України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 .
До суду надійшло клопотання офіцера юридичної служби військової частини з якого вбачається, що ОСОБА_2 вважається таким, який самовільно залишив місце розташування підрозділу на території Сумської області в підпорядкуванні УВ «КУРСЬК» з 12 січня 2025 року, знятий з усіх видів забезпечення з 12 січня 2025 року.
Доказів того, що відповідач на даний час бере безпосередню участь у військових діях суду не надано.
У постанові від 21 грудня 2022 року, справа № 456\2541\19 Верховний Суд висловив правову позицію, що у разі наявності доказів на припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань.
Враховуючи вказаний висновок Верховного Суду, беручи до уваги ту обставину, що предметом позову є питання утримання дитини, а також відсутність доказів того, що відповідач на даний час бере безпосередню участь у військових діях, суд вважає за необхідне провадження по справі поновити.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Частиною 3 ст. 254 ЦПК України встановлено, що провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено.
Таким чином, провадження у справі підлягає поновленню з призначенням підготовчого засідання.
Керуючись ст.ст. 254, 259-261, 274 ЦПК України,
постановив:
Поновити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Призначити підготовче засідання у відкритому судовому засіданні у залі Носівського районного суду Чернігівської області (вул. Комунальна, 28, м. Носівка, Чернігівська область, 17100) на 12 годину 07 квітня 2025 року.
Здійснити виклик учасників справи в судове засідання відповідно до вимог ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Киреєв