БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір'я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947
Справа № 669/1135/24
Провадження № 2/669/67/25
17 лютого 2025 року смт.Білогір'я
Білогірський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Вишневського В.О.,
з участю: секретаря судового засідання Валігури А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Білогір'я в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
30 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі по тексту - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») через свого представника - директора Романенка М.Е. звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому представник просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 20 квітня 2021 року № 103227089 в розмірі 33530 грн.
Крім цього, представник просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 20 квітня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений договір споживчого кредиту № 103227089, який підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало останньому кредит в сумі 7000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на його картковий рахунок, однак відповідач зобов'язання щодо повернення кредиту, нарахованих процентів та комісійної винагороди не виконав.
Внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо погашення кредиту та процентів у встановлений строк за нею утворилась заборгованість в загальній сумі 33530 грн.
29 липня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» уклали договір факторингу № 05Т, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором від 20 квітня 2021 року № 103227089 на загальну суму 33530 грн.
При цьому, відповідачеві було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором шляхом направлення на його адресу відповідного повідомлення.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, представник просив суд стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 17 січня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечив проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) повідомлявся належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не подав, а тому відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20 квітня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит № 103227089, який підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 1.2 договору було визначено суму (загальний розмір) кредиту в розмірі 7000 грн, кредит надавався строком на 30 днів з 20 квітня 2021 року (п. 1.3.).
У відповідності п. 1.4 договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 20 травня 2021 року, а згідно п. 1.5.1. кредитного договору комісія за надання кредиту 1330 грн, яка нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту одноразово.
Згідно п. 1.5.2. кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом: 4200 грн, які нараховуються за ставкою 2 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 1.7 договору передбачено, що тип процентної ставки за цим договором, фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2, 2.3 цього договору.
При цьому, в Додатку № 1 до договору про споживчий кредит від 20 квітня 2021 року № 103227089 визначено графік платежів, який містить розрахунок заборгованості (в тому числі суми кредиту, комісії за надання кредиту і процентів) із зазначенням дати платежу (повернення кредиту та сплати комісії та процентів). Так, в додатку, датою повернення кредиту зазначено - 20 травня 2021 року, сума кредиту - 7000 грн, комісія за надання кредиту -1330 грн, проценти - 4200 грн, разом - 12530 грн.
Також, 20 квітня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту № 103227089.
Позичальник підтвердив, що ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних позичальником умов кредитування.
ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредитні кошти в розмірі, передбаченому договором в сумі 7000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 20 квітня 2021 року № 26920034.
Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення, заборгованість перед ТОВ «МІЛОАН»» по кредитному договору № 103227089 становить 33530 грн, з яких: 7000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 25200 грн - заборгованість за відсотками та 1330 грн - заборгованість за комісійними винагородами.
29 липня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 05Т, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») становить 33530 грн, з яких: 7000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 25200 грн - заборгованість за відсотками та 1330 грн - заборгованість за комісійними винагородами, що підтверджується витягом з додатку до договору факторингу № 05Т від 29 червня 2021 року.
27 вересня 2024 року позивачем направлено на адресу відповідача досудову вимогу№ 3718005013-АВ за кредитним договору від 20 квітня 2021 року № 103227089, в якій зазначено, що між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений договір факторингу, за яким відбулось відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, а також інформацію про те, що у відповідача існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 33530 грн, яку необхідно сплатити за вказаними у повідомленні реквізитами.
Проте, відомості щодо погашення в добровільному порядку вказаної суми заборгованості матеріали справи не містять.
Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач згідно укладеного кредитного договору від 20 квітня 2021 року № 103227089 отримав від ТОВ «МІЛОАН» кредит в сумі 7000 грн, що підтверджено копією платіжного доручення від 20 квітня 2021 року № 26920034 про перерахування коштів, тому вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000 грн та комісійних витрат в розмірі 1330 грн підлягають задоволенню.
Водночас, суд критично оцінює розмір заборгованості, які позивач просить стягнути з відповідача по вищезазначеному договору в частині нарахованих відсотків за користування кредитом.
Суд враховує, що договором про споживчий кредит від 20 квітня 2021 року № 103227089 передбачено, що відповідачу кредит надано на 30 днів строком до 20 травня 2021 року, розмір відсотків згідно додатку № 1 до цього договору встановлено в сумі 4200 грн, а тому саме в цьому розмірі підлягають до стягнення відсотки за користування кредитом.
Стосовно визначеної в п. п. 2.2.3, 2.3.1.2 Кредитного договору умови щодо сплати процентів на період протягом 60 днів після закінчення строку кредитування у випадку невиконання позичальником умов цього договору, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до п. 2.3.1.2 договору про споживчий кредит позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору.
Однак, в порядку ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять щодо пролонгації строку кредитування відповідно до п. п. 2.3.1.1.-2.3.1.2 Договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п. п. 4.1., 4.2. Договору.
Отже, позивачем нараховувалися проценти після закінчення строку дії договору про споживчий кредит від 20 квітня 2021 року № 103227089.
Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд також враховує, що позивачем вимог в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України не заявлялось.
Окрім того, приписи ч. ч. 2, 3 ст. 6 і ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити. Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2022 у справі № 363/1834/17.
У ч. 3 ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто ч. 3 ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі ст. 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.
Отже, з огляду на вимоги 1048 ЦК України та тлумачення її змісту, у взаємозв'язку з іншими нормами законодавства, у наведених вище рішеннях Верховного Суду, визначені п. 2.2.3 Кредитного договору умови, суд оцінює як такі, що суперечать вимогам законодавства України і не можуть бути застосовані в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом.
Оскільки строк кредитування (30) днів за кредитним договором скінчився 20 травня 2021 року, позикодавець (позивач), не може після цієї дати нараховувати кошти в якості процентів за користування кредитом.
Також у даному випадку неможливе стягнення процентів за користування відповідачем кредитом після 20 травня 2021 року в якості відповідальності за порушення грошового зобов'язання, визначеної ст. 625 ЦК України.
По-перше у відомостях про щоденні нарахування та погашення кредиту ТОВ «МІЛОАН» міститься посилання на п. п. 1.5.2 та 1.6, які встановлюють ставки процентів за користування кредитом, а не як штрафну санкцію. У позовній заяві позивач не посилається на ст. 625 ЦК України як на підставу нарахування та стягнення процентів. Умови відповідальності позичальника у разі прострочення зобов'язань з повернення кредитних коштів, визначені у розділі 4 кредитного договору. Посилання на цей розділ також відсутні як у позовній заяві.
По-друге, згідно із Законом України від 15 березня 2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 18, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Аналогічні положення Законом № 2120-IX внесено до розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п. 6-1).
Системний аналіз положень Закону № 2120-IX дає підстави для висновку, що в частині зупинення примусового стягнення штрафних санкцій, дія правових норм у часі - пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та пункту 61 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» мають ретроспективну дію, тобто поширюється також на кредитні договори і позики, які укладені до 17 березня 2022 (набрання чинності законом № 2120).
Також суд звертає увагу, що у період з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211, від 20 травня 2020 № 392, від 22 червня 2020 № 641, від 09 грудня 2020 № 1236 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Згідно з п. 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на цей період або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором (позикою).
З цих - же мотивів суд не вбачає підстав для стягнення пені, яка визначена позивачем як складова заборгованості та за своєю правовою природою, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, є штрафною санкцією (неустойкою), що нараховується у випадку прострочення виконання боржником грошового зобов'язання за кредитним договором (позикою).
Натомість суд вбачає підстави для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 1330 грн, яка передбачена Анкетою - заявою № 103227089 від 20 квітня 2021 року та п. п. 1.5.1, 2.2.1 Кредитного договору.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Разом з тим, суд звертає увагу, що в позові зазначено підписання договору за допомогою одноразового пароля, прирівняного до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом, проте відсутні будь-які докази чи документи, що підтверджують його формування. Окрім того, на копії договору споживчого кредиту, додатках до нього немає жодних відомостей чи позначень про використання цього пароля, що викликає сумнів щодо належного підписання документа.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит від 20 квітня 2021 року № 103227089 в розмірі 12530 грн, з яких: з яких: 7000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4200 грн - заборгованість за відсотками та 1330 грн - заборгованість за комісією.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить із наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 905,24 грн, виходячи з обрахунку: (12530 грн (розмір задоволеного позову) х 2422,40 грн (розмір сплаченого позивачем судового збору згідно платіжної інструкції від 23 грудня 2024 року № 103227089) : 33530 грн (сума пред'явленого позову)).
Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн, що підтверджуються письмовими доказами, а саме: договором про надання правової допомоги від 01 серпня 2024 року № 42649746, укладеного з адвокатом Стародуб І.В., свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю від 26 квітня 2018 року серії КС № 6585/10, додатковою угодою від 30 вересня 2024 року № 103227089 до договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2024 року № 42649746, актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 30 вересня 2024 року та детальним описом робіт, виконаних адвокатом Стародуб І.В. від 30 вересня 2024 року.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2242,17 грн.
Керуючись ст. ст. 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 133, 137, 141, 263-265, 274, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746) заборгованість за кредитним договором від 20 квітня 2021 року № 103227089 в розмірі 12530 гривень, з яких: 7000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4200 грн - заборгованість за відсотками та 1330 грн - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746) судовий збір в розмірі 905 гривень 24 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2242 гривні 17 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо рішення було складено без участі особи, яка його оскаржує, вона має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746), місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112;
відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Василь ВИШНЕВСЬКИЙ