1Справа № 335/12837/24 2/335/581/2025
17 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Виноградової Х.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради про зобов'язання провести перерахунок розміру плати та відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради в якому просив зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру плати за послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі в бік зменшення існуючого боргу на суму 8920,77 грн. на особовому рахунку № НОМЕР_1 та відобразити зазначену операцію у рахунку на оплату житлово-комунальних послуг позивача; зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру плати за відшкодування збитків завданих майну позивача внаслідок ненадання житлово-комунальних послуг в бік зменшення існуючого боргу на суму 354,49 грн. на особовому рахунку № НОМЕР_1 та відобразити зазначену операцію у рахунку на оплату житлово-комунальних послуг позивача; відшкодувати грошовими коштами в розмірі 6615,28 грн. моральну шкоду, яка була завдана приниженням честі, гідності та ділової репутації позивача.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Позивач є індивідуальним споживачем послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території відповідно до типового публічного договору, укладеного з КП «Наше місто» ЗМР. На підставі рішення Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 66 КП «Наше місто» ЗМР реорганізоване шляхом приєднання до КП «Запоріжремсервіс» ЗМР. Отже, КП «Запоріжремсервіс» ЗМР є правонаступником КП «Наше місто» ЗМР.
У червні 2021 року КП «Наше місто» ЗМР звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього заборгованість з оплати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_2 , за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 , за період з вересня 2016 року до червня 2021 року в розмірі 8 920,77 грн.
Рішенням орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.01.2022 в задоволенні позову КП «Наше місто» ЗМР було відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 08.08.2022 зазначене рішення було залишене без змін.
Вищезазначеними рішеннями встановлено, що ОСОБА_1 не отримував в повному обсязі послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з вересня 2016 року до червня 2021 року.
З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач мав би зробити перерахунок розміру плати за такі послуги шляхом її зменшення на суму 8 920,77 грн.
Відповідач у позасудовому порядку відмовляється провести перерахунок, у зв'язку із чим позивач був вимушений звернутися до суду з позовом.
Крім того, протиправною бездіяльністю відповідача позивачеві було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 6615,28 грн.
Ухвалою судді від 26.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, призначене судове засідання для розгляду справи по суті.
У відзиві на позовну заяву, поданому 10.12.2024, представник відповідача заперечував проти позову. Заперечення відповідача вмотивовані тим, що позивач неналежним чином виконує зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, що порушує право відповідача на одержання плати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території в установлений законом строк. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.01.2022 у справі № 335/6781/21, на яке посилається позивач в обґрунтування позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру плати за надані послуги, не передбачено перерахунку в сторону зменшення заборгованості за особовим рахунком позивача. Отже, законних підстав для виключення з особового рахунку позивача суми заборгованості в розмірі 8920,77 немає.
Заперечуючи проти задоволення позову в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, представник відповідача зазначив, що КП «Запоріжремсервіс» ЗМР не поширювало неправдивої інформації стосовно позивача. Заборгованість перед відповідачем виникла внаслідок неналежного виконання позивачем з оплати наданих КП «Запоріжремсервіс» ЗМР послуг з управління багатоквартирним будинком.
В судовому засіданні 23.12.2024 судом було дозволено сторонам надати додаткові письмові пояснення щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок розміру плати за відшкодування збитків завданих майну позивача внаслідок ненадання житлово-комунальних послуг в бік зменшення існуючого боргу на суму 354,49 грн., чим сторони не скористалися.
30.12.2024 позивачем подані докази, які не були додані до позовної заяви.
В судовому засіданні позивач підтримав позов та просив його задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні фактичні обставини.
Позивач зареєстрований та проживає в кв. АДРЕСА_1 та є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг, що надаються КП «Запоріжремсервіс» ЗМР у розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 494 від 26.08.2016 «Про вилучення об'єктів житлового та нежитлового фонду, об'єктів благоустрою та обладнання з господарського відання МКП «Основаніє» та передачу в господарське відання комунального підприємства «Наше місто» та затвердження актів приймання-передачі» зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.11.2016 № 721, затверджено акти приймання-передачі об'єктів житлового та нежитлового фонду з господарського відання МКП «Основаніє» до господарського відання КП «Наше місто» згідно з додатками 1, 2, 3. Зокрема, у додатку 1 до вказаного рішення міститься будинок АДРЕСА_3 .
24.06.2016 виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийняте рішення № 311 «При визначення виконавця житлового-комунальних послуг», відповідно до якого комунальне підприємство «Наше місто» Запорізької міської ради з 01.09.2016 є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових території.
У червні 2021 року КП «Наше місто» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з вересня 2016 року по червень 2021 року у розмірі 8 920,77 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.01.2022 у справі № 335/6781/21 у задоволенні позову КП «Наше місто» ЗМР відмовлено повністю. Рішення суду вмотивоване тим, що КП «Наше місто» ЗМР не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги в частині обґрунтованості розміру заборгованості.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 08.08.2022 вищезазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КП «Наше місто» ЗМР на вищезазначені рішення.
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 520 від 01.09.2017 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків м. Запоріжжя» КП «Запоріжремсервіс» ЗМР призначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі.
На підставі Рішення Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 66 КП «Наше місто» ЗМР реорганізовано шляхом приєднання до КП «Запоріжремсервіс» ЗМР.
Верховний Суд в постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц дійшов висновку, що у статтях 104 і 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий. Датою виникнення універсального правонаступництва юридичної особи відносно особи, яка припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання наказу про таке приєднання.
Отже, КП «Запоріжремсервіс» ЗМР є правонаступником КП «Наше місто» ЗМР з 07.12.2022.
Ані КП «Наше місто» ЗМР, ані його правонаступник КП «Запоріжремсервіс» ЗМР після набрання законної сили рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.01.2022 у справі № 335/6781/21 не здійснили перерахунок заборгованості позивача за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з вересня 2016 року по червень 2021 року.
КП «Запоріжремсервіс» ЗМР продовжує відображати борг в розмірі 8 920,77 грн., у стягненні якого судом було відмовлено, в особовому рахунку позивача, що підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 , доданою представником відповідача до відзиву на позовну заяву.
31.05.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою зробити перерахунок в сторону зменшення заборгованості позивача на суму 8920,77 грн., тобто на розмір заборгованості позивача перед відповідачем, в стягненні якої КП «Наше місто» ЗМР відмовлено вищезазначеним рішенням суду.
Листом від 12.06.2024 відповідач відмовив позивачеві у здійсненні перерахунку, посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено списання боргів за спожитті житлово-комунальні послуги та те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/6781/21 не передбачено перерахунку в сторону зменшення заборгованості за особовим рахунком позивача.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон).
Статтею 1 вказаного Закону врегульовано, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону).
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону споживач має право на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості.
Частиною 2 ст. 26 Закону передбачено, що виконавець комунальної послуги або управитель багатоквартирного будинку зобов'язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Частинами 1, 2 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа, яка звернулася до суду, має право на захист її майнового права чи інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3)).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі та припинення правовідношення (пункти 1, 5 і 7 частини другої статті 16 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (провадження № 14-137цс20) зроблено висновок, що вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача донарахувати обсяг спожитого природного газу та відсутності обов'язку позивачки, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок донарахування. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу позивачки в юридичній визначеності у спірних правовідносинах. Крім того, ефективним способом захисту прав є і вимога зобов'язати відповідача списати з особового рахунку донараховану заборгованість за спожитий природний газ. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо.
Задоволення вимоги зобов'язати постачальника списати з особового рахунку донараховану заборгованість може бути способом захисту права споживача на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Якщо споживач не має наміру сплачувати борг (тому, що не згоден із його існуванням; тому, що постачальник пропустив позовну давність для стягнення боргу у судовому порядку, тощо), а постачальник і не списує борг з особового рахунку на вимогу споживача, і не звертається до суду за його стягненням, то споживач буде надалі одержувати від постачальника рахунки із зазначенням боргу. Таке відображення спірного боргу в особовому рахунку може спровокувати споживача на помилкову сплату коштів всупереч його волі.
Задоволення вимоги зобов'язати постачальника природного газу списати з особового рахунку споживача донараховану заборгованість унеможливить виставлення цим постачальником рахунків на суму боргу. Тоді як списання постачальником суми боргу з особового рахунку споживача на письмову вимогу останнього (у позасудовому порядку) не позбавляє постачальника права звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу, якщо суд не визнав цей борг безпідставним.
Вимога про скасування боргу по суті є вимогою про припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України): якщо особа вважає, що її борг існує (тобто існує і правовідношення, змістом якого є право кредитора вимагати сплати боргу та кореспондуючий обов'язок боржника), вона може просити суд цей борг скасувати (тобто припинити зазначене правовідношення) з підстав, передбачених законом.
Близький за змістом висновок Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду сформулював у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц. Згідно з цим висновком у випадку порушення юридичною особою законодавства під час нарахування плати за централізоване постачання опалення споживач має право оскаржити у суді такі дії та вимагати провести відповідний перерахунок.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)).
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити у судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі № 6-32цс13.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Враховуючи те, що відповідач продовжує безпідставно відображати в особовому рахунку позивача борг в розмірі 8 920,77 грн., у стягненні якого судом було відмовлено, позивач має право оскаржити у судовому порядку такі дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.
Обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, отже є ефективним.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні ОСОБА_1 в частині зобов'язання зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру плати за послуги в бік зменшення існуючого боргу на суму 8920,77 грн. на особовому рахунку № НОМЕР_1 та відобразити зазначену операцію у рахунку на оплату житлово-комунальних послуг позивача, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Натомість позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок розміру плати за відшкодування збитків завданих майну позивача внаслідок ненадання житлово-комунальних послуг в бік зменшення існуючого боргу на суму 354,49 грн. на особовому рахунку № НОМЕР_1 та відобразити зазначену операцію у рахунку на оплату житлово-комунальних послуг позивача задоволенню не підлягають у зв'язку із їх недоведеністю. Позивачем не надано суду жодного доказу завдання діями або бездіяльністю відповідача майнової шкоди у зазначеному розмірі.
Вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Обґрунтовуючи зазначені вимоги позивач зазначає, що побачивши суму заборгованості у рахунках позивача за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, жителі будинку почали засуджувати його за неоплату наданих позивачем послуг. Вислухувати такі претензії позивачеві дуже прикро. Зазначене принижує честь та гідність позивача, його ділову репутацію.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин:
- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року в справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19).
Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (частина перша статті 200 ЦК України).
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Проте, позивачем не доведено ані факт поширення інформації відповідачем, ані того, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Рахунки на оплту житлово-комунальних послуг адресовані позивачу, а не третім особам.
З огляду на викладене, позвоні вимоги в частині стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Позивач звернувся до суду з позовом, що містить дві вимоги немайнового характеру та одну майнову вимогу. Незважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору позовом в силу приписів ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», останній сплатив судовий збір в розмірі 1211,20 грн., що дорівнює розміру судового збору за одну вимогу немайнового характеру.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що судом задоволено лише одну позовну вимогу немайнового характеру, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав, із заявами про намір подати такі докази після ухвалення рішення до суду не звертався.
Керуючись ст.ст. 13, 141, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Запоріжремервіс» Запорізької міської ради задовольнити часткового.
Зобов'язати Комунальне підприємство «Запоріжремервіс» Запорізької міської ради (ідентифікаційний код 22144952, адреса: м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 23-А)провести ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 )перерахунок вартості послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з вересня 2016 року до червня 2021 року шляхом її зменшення на суму 8920 (вісім тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 77 копійок та відобразити таку операцію в особовому рахунку № НОМЕР_1 та рахунку на сплату житлово-комунальних послуг за місяць, в якому буде проведено такий перерахунок.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Запоріжремервіс» Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одиндцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 17 лютого 2025 року.
Суддя А.В. Стеценко