ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7427/24
провадження № 2/753/5583/24
17 грудня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Лузовою І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , представники відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення боргу за договорами позики, інфляційних втрат та трьох процентів річних,
У квітні 2024 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі також - ОСОБА_3 , відповідач, позичальник) та до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ампір Капітал» (далі також - ТОВ «ФК «Ампір Капітал»)про солідарне стягнення боргу за договорами позики в загальному розмірі 34 059 157,54 грн, що включає основний борг в розмірі 33 000 000 грн, інфляційні втрати в розмірі 631 335,85 грн та три проценти річних в розмірі 427 821,69 грн.
У подальшому вимоги ОСОБА_1 до кожного з відповідачів були роз'єднані в самостійні провадження та справа за вимогами до ТОВ «ФК «Ампір Капітал» передана до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ «ФК «Ампір Капітал».
Позов обґрунтований такими обставинами. 01.08.2022, 14.08.2022 та 23.08.2022 позивач уклав з позичальником ОСОБА_3 три договори позики на суму 15 000 000 грн, 10 000 000 грн та 8 000 000 грн, відповідно. Суми позики позичальник зобов'язався повернути до 01.11.2023. Згідно з договорами поруки ТОВ «ФК «Ампір Капітал» поручилось за виконання позичальником зобов'язань за договорами позики. Після настання строку виконання зобов'язань за вказаними договорами позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів в загальній сумі 33 000 000 грн, проте відповідач свої зобов'язання не виконав, позичені кошти не повернув. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України прострочення боржником виконання грошового зобов'язання зумовлює його обов'язок сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми (т. 1 а.с. 1-3).
Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову (т. 1 а.с. 17-20).
Ухвалою судді від 16.04.2024 заяву про забезпечення позову задоволено частково. В межах ціни позовунакладено арешт на майно ОСОБА_3 , а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортні засоби, зареєстровані за ним у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів; грошові кошти, які знаходяться на його рахунках у будь-яких банківських та інших фінансово-кредитних установах. Заборонено вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження належної ОСОБА_3 частки в обсязі 100% внеску до статутного капіталу ТОВ «ФК «Ампір Капітал». В межах ціни позову накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ФК «Ампір Капітал», які знаходяться на його рахунках у будь-яких банківських та інших фінансово-кредитних установах (т. 2 а.с. 59-61).
Ухвалою судді від 17.04.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав її подання без додержання вимог викладених у статті 177 ЦПК України - відсутності документа, що підтверджує сплату судового збору (т. 1 а.с. 49).
26.04.2024 від позивача надійшла квитанція про сплату судового збору (т. 1 а.с. 58-59).
Ухвалою судді від 30.04.2024 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження (т. 1 а.с. 60-61).
Протокольною ухвалою суду від 04.06.2024 закрите підготовче провадження, та справа призначена до розгляду по суті в судовому засіданні (т. 1 а.с. 87-88).
В судовому засіданні 13.08.2024 суд дослідив оригінали договорів позики та у зв'язку з неявкою відповідачів відклав розгляд справи (т. 1 а.с. 96).
03.10.2024 від розпорядника майна ТОВ «ФК «Ампір Капітал» арбітражного керуючого Литвиненка С. С.надійшла заява про передачу справи до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ «ФК «Ампір Капітал»(т. 1 а.с. 120-123).
10.10.2024 від представника позивача надійшли заперечення на заяву про передачу справи на розгляд суду господарської юрисдикції (т. 1 а.с. 135).
26.11.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та клопотання про відкладення розгляду справи (т 1 а.с. 164-167).
В судовому засіданні 26.11.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання сторони відповідача про відкладення розгляду справи, залучив до участі у справі як третю особу розпорядника майна ТОВ «ФК «Ампір Капітал» арбітражного керуючого Литвиненка С. С.та залишив без розгляду відзив на позовну заяву і клопотання про призначення експертизи (т. 1 а.с. 178-180).
Залишаючи без розгляду відзив на позовну заяву та клопотання про призначення експертизи, суд виходив з того, що ще до відкриття провадження у справі представник відповідача Камінський А. В. ознайомився з матеріалами справи (т. 1 а.с. 55-57), а сам відповідач 21.05.2024 відмовився від отримання судової повістки (т. 1 а.с. 74-75), при цьому як директор ТОВ «ФК «Ампір Капітал» брав участь у розгляді апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову (т. 2 а.с. 127-128).
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідач був обізнаний з фактом пред'явлення до нього позову і з підставами його пред'явлення, проте питання про призначення експертизи на стадії підготовчого провадження не ставив, а звернувся з таким клопотанням лише на стадії розгляду справи по суті без обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не належали від нього, та без надання матеріалів, необхідних для проведення почеркознавчої експертизи (вільних зразків свого підпису), тобто поза межами строку та з порушенням порядку, встановлених процесуальним законом.
Ухвалою суду від 26.11.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та до ТОВ «ФК «Ампір Капітал»роз'єднані в самостійні провадження, та справа за вимогами до ТОВ «ФК «Ампір Капітал» передана до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ «ФК «Ампір Капітал» (т. 1 а.с. 183-186).
В судовому засіданні 17.12.2024 відповідач подав повторне клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, подання якого суд визнав зловживанням процесуальними правами та залишив без розгляду на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України.
В цьому ж судовому засіданні відповідач подав талон-повідомлення на підтвердження факту звернення його із заявою про вчинення кримінального правопорушення, копія якого всупереч вимог частини дев'ятої статті 83 ЦПК України не була надіслана іншим учасникам справи, у зв'язку з чим суд відмовив у прийнятті доказу до розгляду.
Вимоги позову ОСОБА_3 не визнав пославшись на те, що договори позики він не укладав, не підписував і кошти за ними не отримував. Пояснив, що познайомився з позивачем наприкінці 2022 р. і саме тоді між ними виникли ділові відносини. В рамках цих відносин він дійсно отримував від позивача певні суми - в межах 1-2 млн. грн, проте завжди засвідчував такі факти розписками. Отримані за розписками кошти були ним повернуті. Вказав також, що він ніколи не бував у м. Хмельницькому, де наче б-то були укладені договори позики.
Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити з підстав недоведеності позовних вимог. Просив урахувати, що можливість укладення в один день договорів позики та поруки в різних містах виглядає сумнівною, сторона позивача не змогла повідомити деталі укладення таких договорів, а факт передачі коштів не зафіксований розписками.
Заслухавши учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
01.08.2022 між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_3 у м. Хмельницькому укладено договір позики № 1, предметом якого є надання позикодавцем позичальнику у власність грошових коштів в сумі 15 000 000 грн.
14.08.2022 між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_3 у м. Хмельницькому укладено договір позики № 2, предметом якого є надання позикодавцем позичальнику у власність грошових коштів в сумі 10 000 000 грн.
23.08.2022 між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_3 у м. Хмельницькому укладено договір позики № 3, предметом якого є надання позикодавцем позичальнику у власність грошових коштів в сумі 8 000 000 грн.
При укладенні зазначених договорів сторони підтвердили, що до їх підписання позикодавець передав, а позичальник отримав повну суму позики (пункт 3).
Згідно з умовами, визначеними пунктом 4 кожного з договорів, позичальник зобов'язується повернути надану позику у строк до 01.11.2023.
Наявні у позивача оригінали вказаних договорів були оглянуті в судовому засіданні.
У статтях 15, 16 ЦК України закріплене право кожного на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права означає позбавлення його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до положень частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою цієї норми зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін, погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України)..
За приписами частини першої статті 638 цього Кодексу договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За загальним правилом, установленим частиною першою статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Частиною другою цієї статті передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
У статті 1046 ЦК України наведено визначення договору позики як договору, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно статті 1047 цього Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).
Отже за змістом наведених норм матеріального закону договір позики за своїми ознаками є реальним договором, тобто договором, для укладення якого необхідним є передання предмету позики, а позикові відносини зумовлені характером обов'язку боржника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження факту виникнення між сторонами позикових зобов'язань позивач надав три письмові договори, які містять усі істотні умови, передбачені законодавством для договорів позики, зокрема такі як сума позики і обов'язок її повернення.
Договори також посвідчують передання позикодавцем та отримання позичальником повної суми позики до їх підписання (пункт 3), а відтак сам зміст цих договорів виступає доказом реального передання предмету позики.
Разом з тим надання позивачем документального підтвердження укладення договорів позики не позбавляє відповідача права доводити у передбаченому цивільним процесуальним законом порядку, що такі договори не укладались (не підписувались), або оспорити їх на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (стаття 1051 ЦК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є засада змагальності, згідно з якою кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень (статті 12, 81 ЦПК України).
Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом норм статей 77, 78, 79, 80, 89 ЦПК України докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості і об'єктивності, а в своїй сукупності - також достатності, для підтвердження наявності або відсутності обставин справи, які відносяться до предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
Відповідач наполягав на непідписанні договорів позики та з метою доведення своїх заперечень двічі заявляв клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, «позитивний» висновок якої міг би бути належним доказом неукладення договорів.
Водночас суд урахував, що клопотання про призначення експертизи були подані після закінчення строку та з порушенням порядку, встановлених процесуальним законом, і на цій підставі залишив їх без розгляду.
Доводи відповідача про те, що він познайомився з позивачем лише наприкінці 2022 р. та ніколи не бував у м. Хмельницькому, є неспроможними, оскільки не підкріплені жодними доказами.
Інших фактів та даних, які відносяться до предмету доказування у цій справі, відповідач не навів і доказів на їх підтвердження не надав.
З огляду на викладене факт укладення договорів позики суд вважає доведеним.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 цього Кодексу визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Питання щодо підтвердження виконання зобов'язання врегульоване статтею 545 ЦК України, якою передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Відповідач не заперечує факту невиконання ним грошового зобов'язання за договорами позики.
Наслідки порушення позикових зобов'язань визначені нормою статті 1050 ЦК України, якою передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми інфляційні втрати на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Загальний розмір невиконаних відповідачем грошових зобов'язань за трьома договорами позики становить 33 000 000 грн, що і є базою для нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних.
За умовами договорів позики відповідач зобов'язався повернути позивачеві кошти у строк до 01.11.2023, а тому позивач цілком обґрунтовано пов'язав початок відліку часу прострочення з наступною датою, тобто з 02.11.2023.
За період з 02.11.2023 по 07.04.2024 (визначену позивачем дату) прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання склало 158 днів.
Інфляційні втрати обраховуються шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на добуток індексів інфляції за період прострочення (сукупний індекс інфляції).
Три проценти річних розраховуються по формулі: сума боргу х 3 х кількість днів прострочення платежу/365/100.
На підтвердження розміру позовних вимог в частині стягнення грошових сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України,позивачем надано розрахунки, відповідно до яких інфляційні втрати внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання за вказаний період склали 631 335,85 грн, а три проценти річних від простроченої суми - 427 821,69 грн.
Вказані розрахунки суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки вони виконані за вірними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення та не спростовані відповідачем.
Підсумовуючи викладене, суд визнає обґрунтованими і доведеними вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення основного боргу за договорами позики, інфляційних втрат та трьох процентів річниху заявлених розмірах та задовольняє їх.
З огляду на результат розгляду справи суд на підставі положень статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики, інфляційні втрати та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 34 059 157,54 грн та судовий збір в розмірі 15 140 грн, а усього 34 074 297 (тридцять чотири мільйони сімдесят чотири тисячі двісті дев'яносто сім) гривень 54 копійки.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя:
Повне рішення складене 19.02.2025.