Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/243/25
номер провадження 1-кс/695/247/25
19 лютого 2025 рокум. Золотоноша
Слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду ОСОБА_1
за участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
розглянувши клопотання слідчої слідчого відділу Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, погоджене з прокурором Золотоніської окружної прокуратури відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Курахове Мар'їнського району Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого як внутрішньо-переміщена переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , освіта середня, офіційно не працюючого, не одруженого, на утриманні осіб не маючого, інвалідом будь-якої групи, учасником та ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, депутатом будь - якого рівня, учасником бойових дій не є, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
Слідча слідчого відділу Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_4 звернулася до суду з погодженим прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 ..
Клопотання обґрунтоване наступним.
У провадженні СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025250370000054 від 16.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Органами досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється в тому, що він 18 січня 2025 року близько 09 год. 47 хв. перебуваючи неподалік будівлі, що розташована за адресою: вул. Шевченка, 153, м. Золотоноша, Черкаської області, незаконно, всупереч встановленому законом порядку обігу наркотичних засобів - Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, умисно, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів збув, продавши 5 (п'ять) таблеток наркотичного засобу, які згідно висновку судово-хімічної експертизи № СЕ-19/124-25/273 8-НЗПРАП від 18.02.2025, містить в своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальна маса наркотичного засобу метадону в таблетках становить 0,046 грама за грошові кошти в сумі 200 гривень, особі із зміненими анкетними даними ОСОБА_7 , який надав добровільну згоду на залучення його до проведення оперативної закупки.
18.02.2025 року о 09 год. 51 хв. ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
18.02.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
У ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 , яка підтверджується:
1.Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_6 від 18.02.2025;
2.Протоколом про результати огляду, ідентифікації грошових коштів від 18.02.2025;
3.Протоколом про результати особи залученої до проведення негласних слідчих дій та вручення грошових коштів від 18.02.2025;
4.Протоколом видачі предметів від 18.02.2025;
5.Протоколом обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 від 18.01.2024;
6.Протоколом допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;
7.Висновок експерта № СЕ-19/124-25/2738-НЗПРАП від 18.02.2025;
8.Повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 18.02.2024.
У ході досудового розслідування встановлено ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовуються наступними обставинами:
- ризик можливого переховування від органу досудового розслідування обґрунтовується: відсутністю стійких соціальних зв'язків за місцем проживання підозрюваного, оскільки ОСОБА_6 офіційно не одружений, ніде не працює, неповнолітніх дітей на утриманні не має, місце реєстрації не збігається із фактичним місцем проживання, крім того тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному , передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від 4 до 8 років;
- ризик незаконного впливу на свідків в даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 проживає в м. Золотоноша, Черкаської області, де проживають свідки та очевидці кримінального правопорушення, та будучи на волі матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків, які були залучені при проведенні слідчих дій за участю підозрюваного, шляхом вмовлять, погроз чи шантажу з метою зміни останніми раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності. Крім того, на даний час проводяться оперативно-розшукові заходи на встановлення всіх можливих свідків даного злочину, а тому підозрюваний ОСОБА_6 може впливати тим чи іншим способом на них, а також вжити заходів, щодо знищення не віднайдених речових доказів;
- ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення: пояснюється тими, що ОСОБА_6 є не працюючим, а тому можлива злочинна його діяльність є єдиним джерелом його доходу, і підозрюваний, перебуваючи на волі, може продовжити таку злочинну діяльність, вчиняючи нові корисливі злочини;
- ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином - обґрунтовується тим, що обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення свідчать про високий рівень підготовки та конспіративності дій підозрюваного під час вчинення злочину, що підтверджує схильність та здатність останнього приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами, а відтак дає підстави вважати, що він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Таким чином, органом досудового розслідування відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин слідчий за згодою з прокурором звернувся до суду з даним клопотанням, яким просив обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні слідчий та прокурор наполягали на обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою посилаючись на обґрунтованість вказаних ризиків.
Підозрюваний просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, вказував, що проживає разом із співмешканкою, працює неофіційно, зобов'язувався виконувати усі покладені на нього обов'язки.
Захисник просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та вказував, що підозрюваний проживає за однією адресою разом із своєю співмешканкою, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про необґрунтованість заявлених органами досудового розслідування ризиків щодо відсутності стійких соціальних зв'язків та можливості вчинення кримінальних правопорушень.
Вивчивши матеріали клопотання, заслухавши доводи прокурора, слідчого підозрюваного, та його захисника, слідчий суддя виходить з наступного висновку.
Під час розгляду клопотання з'ясовано, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, що стверджується доданими до клопотання матеріалами.
При цьому, слідчий суддя зауважує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням має підтверджуватися наявними доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження на час пред'явлення підозри.
Сукупність цих доказів має дати підстави вважати, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, що дає підстави для застосування до нього такого різновиду заходів забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження при розгляді справи по суті, зокрема наявності достатніх підстав для встановлення вини підозрюваного у інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього КПК України.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно зі ст. ст. 176, 177 КПК України законодавець дав вичерпний перелік загальних положень про запобіжні заходи та визначив мету і підстави їх застосування за наявності ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України.
Так, згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню та продовжити кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити ці дії.
За п. 2, п. 4 та п. 5 ст. 178 цього Кодексу суд зобов'язаний оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність або відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи.
До засудження обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає передусім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим, при цьому, суд враховує, що збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов'язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжують існувати інші підстави, наведені суду, виправдовувати позбавлення волі.
Таким чином, національні суди зобов'язані переглядати правомірність попереднього ув'язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою, і, питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно і повинно оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи («Маккей проти Сполученого Королівства»).
Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою («Ідалов проти Росії», §140).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ризик тиску на свідків на початковому етапі слідства є вагомим на стадії досудового розслідування (справа Яжинський проти Польщі, рішення ЄСПЛ № 15479/02, від 4 жовтня 2005 року), оскільки на даний час слідством не встановлені всі можливі свідки та обставини даної події.
Також суд зважає на те, що по даному кримінальному провадженню не закінчені всі слідчі дії та усі обставини по справі ще не встановлені.
Відповідно до п.,п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як зазначено в п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011 року "тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості".
На вказану обставину зверталася увага і в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року № 33977/97, п. 81.
Отже тяжкість покарання є суттєвим елементом при оцінюванні наведених ризиків, зокрема щодо переховування та знищення невіднайдених речових доказів, однак не може розцінюватися як єдиний, та враховується в сукупності із іншими обставинами, які характеризують особу підозрюваного.
При цьому, слідчим суддею також оцінені в сукупності всі обставини, визначені ст. 178 КПК України (підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, та проживає за однією адресою із співмешканкою ОСОБА_13 , що стверджується довідкою голови квартального комітету №9 від 10.02.2025р. без реєстрації шлюбу), що спростовує доводи органів досудового розслідування про відсутність стійких соціальних зв'язків.
Також слідчим суддею враховано, що за місцем фактичного проживання підозрюваного був проведений обшук, за результатами якого заборонених речей не виявлено.
Посилання органів досудового розслідування на перебування на розгляді суду обвинувального акту стосовно підозрюваного про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України також не може свідчити про необхідність застосування саме такого запобіжного заходу, оскільки будь-яких доказів про ухилення підозрюваного від виконання своїх обов'язків щодо явки до суду, застосування до нього приводу чи інших заходів слідчому судді не надано.
Також суд враховує положення ч. 3 ст. 176 КПК України, відповідно до яких слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Частиною 4 ст. 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що органами досудового слідства доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Однак належних доказів недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні матеріали справи не містять, а тому суд вважає, що достатнім запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного буде домашній арешт, і такий запобіжний захід буде достатнім, щоб забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, і виправданим з урахуванням ризиків, даних про особу підозрюваного та обставин встановлених слідчим суддею, які впливають на суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні.
На підставі ст.,ст. 176, 177, 178, 183, 192-194, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання слідчої слідчого відділу Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_4 погодженого прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - відмовити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
1) прибувати до кабінету слідчого, прокурора, суду, за першою вимогою;
2) цілодобово не відлучатися з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, крім випадків необхідності прибуття в укриття в разі оголошення повітряної тривоги на час воєнного стану;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
4) утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) зі свідками, експертами, а також іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_6 у присутності слідчого чи прокурора;
4) постійно носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали - до 19 квітня 2025 року включно.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань. У разі невиконання ним зазначених вище обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали передати до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного для виконання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти діб.
Слідчий суддя Золотоніського
міськрайонного суду ОСОБА_1