КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ ___________________________________________________________________________
Справа № 947/5148/25
Провадження № 2-а/947/92/25
19.02.2025 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., оглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1791 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 02.09.2024 року,
04.02.2025 до Київського районного суду міста Одеси в електронній формі через підсистему Електронний суд надійшла скерована 03.02.2025 року через представника адвоката - Максимович Світлану Михайлівну позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1791 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 02.09.2024 року, в якій представник позивача просить скасувати вказану постанову, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача закрити.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаним позовом розподілені судді Калініченко Л.В. та передано головуючому по справі 05.02.2025 року.
Оглянувши матеріали справи за вказаним позовом, суддя дійшла до висновку про залишення позову без руху, за наслідком чого 06.02.2025 року постановлено ухвалу про залишення вказаної позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1791 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 02.09.2024 року, без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Статтею 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Позивачем заявлені вимоги стосовно оскарження постанови №1791 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 02.09.2024 року.
За визначенням ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини другої ст. 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
З урахуванням вказаних положень законодавства, десятиденний термін для оскарження постанови №1791 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 02.09.2024 року, розпочався з 03.09.2024 року та закінчився 12.09.2024 року включно.
Отже, позивач звернувшись до суду з даним позовом - 03.02.2025 року, пропустив встановлений законом десятиденний процесуальний строк на вчинення процесуальної дії зі звернення до суду з даним позовом, терміном пропуску у майже п'ять місяців.
Згідно з ч.6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем, через представника, на виконання вказаних приписів процесуального законодавства надано заяву у формі вимоги у позові про поновлення процесуального строку на звернення до суду з даним позовом.
В обґрунтування вказаної вимоги, представник позивача посилається на те, що 28.08.2024 року позивач - ОСОБА_1 потрапив в дорожньо-транспорту пригоду, в якому є постраждалою особою, внаслідок чого отримав травми у виді забою м'яких тканин голови.
Однак, 28.08.2024 року відразу після ДТП, позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де внаслідок травми після ДТП, позивач як вказує не пам'ятає того, що відбувалось.
Разом з тим, як вказує представник, командиром 2 відділення охорони 3 взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 молодшим сержантом Володимиром Чернегою відносно позивача було складено протокол № 1791 про адміністративне правопорушення, з яким позивач не згоден і вважає таким, що складено з порушенням вимог законодавства.
Представник позивача вказує, що оскільки позивач погано себе почував після ДТП 28.08.2024 року його було доставлено до КНП «Міська клінічна лікарня № 10» ОМР, де діагностовано - забій м'яких тканин голови, що підтверджується довідкою № 4366, виданою КНП «Міська клінічна лікарня № 10» ОМР від 28.08.2024 року.
В подальшому, на підставі на думку представника нікчемного та такого, що суперечить ст. 256 КУпАП, протоколу № 1791 про адміністративне правопорушення керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 02.09.2024 року було винесено відносно позивача постанову №1791 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу про адміністративні правопорушення, копія якої позивачу не вручалась і не надсилалась засобами поштового зв'язку.
Як вказує представник позивача, про притягнення відповідачем позивача до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 дізнався лише 25.01.2025 року, коли на його рахунок було накладено арешт державним виконавцем, а зі змістом оскаржуваної постанови позивач ознайомився 03.02.2025 року, коли державним виконавцем була надана відповідь за вих. № 5236/03.2-06 від 03.02.2025 року на адвокатський запит від 28.01.2025 року та до якої були долучені оскаржувана постанова та постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2025 року.
Враховуючи викладене, представник позивача вважає, що процесуальний строк на оскарження спірної постанови позивачем пропущено з поважних причин, у зв'язку з чим просить суд поновити строк звернення до суду з даним позовом.
Частиною першою ст. 121КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В ухвалі суду від 06.02.2025 року, дослідивши доводи позивача та оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом зазначено, що законодавством не визначено початок перебігу строку на оскарження із фактом отримання копії постанови, у категорії адміністративного правопорушення за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, тобто сам факт відсутності копії постанови у особи, яка була притягнута до адміністративної відповідальності не впливає автоматично на перебіг строку оскарження.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем особисто визнається про обізнаність складення 28.08.2024 року відносно нього уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 протоколу №1791 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП.
Надана стороною позивача до позову копія вказаного протоколу містить дані і підпис позивача на підтвердження отримання його копії, а відтак його складення за присутності позивача. Даний протокол також містить інформацію про повідомлення останнього - ОСОБА_1 про права і обов'язки передбачені статтею 268 КУпАП, і те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 02.09.2024 року о 10 год. 00 хв.
Надана позивачем до позову копія оскаржуваної постанови № 1791 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУПАП від 02.09.2024 року винесена відносно позивача не містить інформації про отримання її копії особисто ОСОБА_1 , або присутності останнього на розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Приймаючи вказані обставини суд в ухвалі суду від 06.02.2025 року дійшов до висновку, що ОСОБА_1 будучи присутнім під час складання відносно нього протоколу №1791 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 28.08.2024 року, отримавши його копію, починаючи з 28.08.2024 року безпосередньо особисто був обізнаним про наявність відносно нього порушеної справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, безпосередньо знав про дату і час розгляду відповідної справи, як і за наслідком підтвердження про роз'яснення йому прав і обов'язків передбачених ст. 268 КУпАП був обізнаним, що розгляд справи про адміністративне правопорушення завершується винесенням постанови.
У позовної заяві не зазначено про те, що ОСОБА_1 заявляв клопотання про перенесення розгляду справи передбачене статтею 268 КУпАП та не надав доказів того що його не допустили до розгляду справи або відповідачем необґрунтовано було не враховано відповідних заяв чи клопотань.
Також судом прийнято, що у протоколі відсутні заперечення позивача щодо дати та часу розгляду справи.
Щодо доводів сторони позивача, що позивач не пам'ятає, що відбувалось 28.08.2024 року коли його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок отриманої травми у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 28.08.2024 року, суд в ухвалі суду від 06.02.2025 року дійшов до безпідставності таких тверджень, оскільки у відповідності до наданої представником позивача на підтвердження вказаних доводів копії постанови Київського районного суду міста Одеси від 14.10.2024 року по справі №947/28801/24 та довідки №4366 від 28.08.2024 року виданої КНП «Міська клінічна лікарня №10» ОМР вбачається, що 28.08.2024 року ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом о 09 год. 20 хв. потрапив у дорожньо-транспортну подію, а також того ж дня ОСОБА_1 о 14год. 00 хв. звертався за медичною допомогою внаслідок чого у нього було діагностовано забій м'яких тканин голови. Поряд з цим, надані позивачем докази не містять підтверджень, що вказані події з дорожньо-транспортної події і/або отримання травми голови мали місце до складання відносно позивача протоколу №1791, як і не надано до суду жодних доказів, що внаслідок отриманої травми позивач не розумів значення своїх дій або в нього погіршилась пам'ять, тощо, що в свою чергу спростовуються тим, що позивач отримав копію протоколу №1791 від 28.08.2024 року а відтак достеменно знав про її складення.
Також, судом враховано, що позивачем не надано до суду доказів, що за наслідком отриманої травми голови, що зафіксовано у наданій до суду довідці від 28.08.2024 року, або з будь-яких інших причин, останній проходив лікування, як і доказів на підтвердження виду лікування, курсу, обмежень визначених лікарями з приводу способу життя, тощо.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач за наслідком отриманої травми не мав можливості за станом здоров'я прийняти участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення 02.09.2024 року, про дату і час якого він був обізнаний, до суду не надано, як і доказів, що позивачем повідомлялось ІНФОРМАЦІЯ_4 про відповідні підстави не можливості прийняття участі.
В ухвалі суду від 06.02.2025 року судом зазначено, що позивачем не повідомлено у позові і не надано доказів, що останнім вживались будь-які заходи і дії, у тому числі зі скерування відповідного запиту, для отримання інформації про наслідки розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, про дату, час і місце якого він - ОСОБА_1 був обізнаний, як і доказів на підтвердження наявності будь-яких незалежних від позивача і непереборних підстав, які ускладнювали вчинити відповідні дії у період з 02.09.2024 року по 25.01.2025 року, день коли позивач за визнаними у позові обставинами дізнався про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Будь-яких інших причин, які б свідчили про поважність пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, матеріали справи не містять.
В ухвалі суду від 06.02.2025 року за наслідком викладених обставин, суд дійшов до висновку, що позивач мав передбачити і повинен був дізнатись, що 02.09.2024р. за результатами розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, про що він був достеменно обізнаним, буде винесена оскаржувана постанова, а тому позивач мав діяти більш виважено та обачно щодо неявки на розгляд справи про адміністративне правопорушення та дотримання строків оскарження постанови.
Враховуючи викладене в цілому, суд в ухвалі суду від 06.02.2025 року дійшов до висновку, що позивач пропустив передбачений ч. 2 ст. 286 КАС України строк звернення до суду з позовом, а викладені обґрунтування у заяві про поновлення строку, не свідчать, що позивачем пропущено строк на оскарження постанови з підстав, що пов'язані саме з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, які не залежали від волі позивача та унеможливили звернення з позовом до суду про скасування оскаржуваної постанови у встановлений процесуальним законом строк.
Приймаючи вищевикладене, надаючи оцінку вищевикладеним обставинам в цілому, суд дійшов до висновку, що підстави вказані стороною позивача у поданій заяві для поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду, є неповажними.
За наслідком чого, враховуючи положення ст. 123 КАС України, суд зазначив позивачеві про необхідність вказати інші підстави для поновлення процесуального строку на звернення до суду з цим позовом, у зв'язку з чим позивач у відповідності до положень ч.6 ст.161 КАС України повинен надати заяву про поновлення процесуального строку на звернення до суду, з доказами поважності причин його пропуску, враховуючи висновки викладені в цій ухвалі суду.
Вказані обставини слугували підставою для постановлення судом ухвали суду від 06.02.2025 року, в якій надано позивачеві строк для усунення недоліків поданої заяви - десять днів з дня отримання копії ухвали.
Одночасно, роз'яснено позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем та його представником 08.02.2025 року отримано копію вказаної ухвали суду в електронній формі через електронний кабінет в ЄСІТС, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документу.
10.02.2025 року до суду на виконання вказаної ухвали суду надійшла від представника позивача в електронній формі заява на усунення недоліків поданої позовної заяви, яка сформована в підсистемі Електронний суд 09.02.2025 року.
У відповідності до поданої до суду заяви, представник просить суд поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою про скасування постанови №1791 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 02.09.2024 року.
В обґрунтування додаткових підстав для поновлення строку на звернення до суду з даним позовом, сторона позивача посилається на те, що протокол № 1791 про адміністративне правопорушення не є належним документом, який має правові наслідки та не підтверджує належне сповіщенням позивача про розгляд відносно нього адміністративної справи.
Також представник вказує, що відповідач не надіслав позивачу засобами поштового зв'язку постанову № 1791 по справі про адміністративне правопорушення від 02.09.2024 року, чим порушив частину 1 статті 285 КУпАП, а також абзац другий пункту 14 розділу II Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Представник вказує, що прибути до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на засідання щодо розгляду відносно нього матеріалів адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності, це право особи, ані обов'язок. Однак, існує обов'язок відповідача надіслати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності засобами поштового зв'язку, у випадку, якщо особа, відносно якої розглядаються матеріали адміністративної справи, відсутня на засіданні. Однак, відповідач не отримував засобами поштового зв'язку такої постанови. Також, представник вказує, що у позивача відсутній обов'язок звертатись до відповідача із запитами на предмет того, чи були винесені відносно нього постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, за умови неналежного сповіщення про дату розгляду матеріалів адміністративної справи.
У зв'язку з чим, представник позивача вважає, що строк оскарження оскаржуваної постанови слід відраховувати з моменту отримання ним оскаржуваної постанови, а за наслідком її не отримання позивачем засобами поштового зв'язку, відповідний строк оскарження оскаржуваної постанови слід відраховувати з моменту отримання такої постанови від державного виконавця.
Будь-яких доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на оскарження спірної постанови та пред'явлення до суду даного позову, стороною позивача до вказаної заяви не надано.
Вказана заява передана головуючому судді по справі по виходу з частини щорічної основної відпустки 17.02.2025 року.
Оглянувши вказану заяву та викладені в ній представником позивача доводи, судом встановлено, що представником позивача не викладено жодних будь-яких інших та відмінних від первісно викладених підстав для поновлення строку на звернення до суду з даним позовом, ніж ті, які судом визнані неповажними та яким надана оцінка в ухвалі суду від 06.02.2025 року.
Як вбачається, фактично усі викладені представником позивача, у заяві на усунення недоліків позовної заяви, підстави для поновлення процесуального строку,зводяться до незгоди з викладеними судом висновками в ухвалі суду від 06.02.2025 року, за наслідком чого суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме:
- забезпечувати юридичну визначеність і остаточність;
- захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів;
- та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства».
Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Необхідно зазначити, що пропуск строку передбаченого ч.5 ст. 122 КАС України не є безумовною підставою для повернення позовної заяви або залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.
За змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.
Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021 року.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав,свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того,щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.
Для суду є очевидним, що причини, які перешкодили особі реалізувати право на звернення до суду у визначений процесуальним законом строк, повинні не залежати від волі заявника, мати об'єктивний характер та бути оціненими судом у наступному, зважаючи на обґрунтованість їх поважності.
Приймаючи вищевикладене та надаючи оцінку викладеним позивачем обставинам, як на поважність причин пропуску строку для звернення до суду з цим позовом, суд доходить до висновку про їх неповажність.
Так, як вже є встановленим, позивачем пред'явлено до суду позов з пропуском процесуального строку у майже п'янить місяців.
З викладених позивачем у позові обставин та наданих копій документів до позову вбачається, що оскаржувана позивачем постанова №1791 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 02.09.2024 року, винесена 02.09.2024 року в межах справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП порушеної відносно ОСОБА_1 , в рамках якої було винесено протокол №1791 про адміністративне правопорушення.
Позивачем у позові не оспорювалось отримання ним копії протоколу №1791 про адміністративне правопорушення, як і факт його складення в його присутності, а долучена до позову копія протоколу містить підпис позивача, у тому числі і на підтвердження повідомлення його про дату і час розгляду справи про адміністративне правопорушення призначену на 02.09.2024 року о 10.00 год. В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За наслідком чого, що також визначено судом в ухвалі суду від 06.02.2025 року, дані обставини в цілому достеменно свідчать про обізнаність позивача про факт порушення відносно нього справи про адміністративне правопорушення, місце її розгляду, дату розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Щодо доводів сторони позивача, як на підстави поважності пропуску строку на звернення до суду з даним позовом, з приводу незгоди з формою і вимогами до оформлення вказаного протоколу, не спростовують обставин про обізнаність позивача про порушення відповідної справи про адміністративне правопорушення, як і про дату, час і місце її розгляду.
Таким чином суд доходить до висновку, що позивач будучи обізнаним про наявність порушеної відносно нього справи про адміністративне правопорушення і достеменно знаючи про дату, час і місце її розгляду, повинен був дізнатись, що 02.09.2024р. за результатами розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, про що він був достеменно обізнаним, буде винесена оскаржувана постанова, а тому позивач мав діяти більш виважено та обачно щодо неявки на розгляд справи про адміністративне правопорушення та дотримання строків оскарження постанови.
За змістом наведених процесуальних норм законодавця, слід виходити не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Приймаючи викладене, з викладених позивачем обставин і наданих копій документів на підтвердження пропуску строку на звернення до суду з позовом, суд вважає, що позивач в даному випадку об'єктивно знав про факти виникнення обставин з порушення його прав за наслідком розгляду справи про адміністративне правопорушення, знаючи про дату, час і місце її розгляду справи про адміністративне правопорушення, а нез'явлення та не використання процесуальних прав на подання пояснень чи клопотань про відкладення відповідного розгляду, є власним волевиявленням позивача, що не свідчить про не виникнення факту дізнання про відповідні обставини.
Також суд зазначає, що як вже зазначалось в ухвалі суду від 06.02.2025 року, позивачем не повідомлено у позові і не надано доказів, що останнім вживались будь-які заходи і дії, у тому числі зі скерування відповідного запиту, для отримання інформації про наслідки розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, будучи обізнаним про дату, час і місце її розгляду, як і доказів на підтвердження наявності будь-яких незалежних від позивача і непереборних підстав, які ускладнювали вчинити відповідні дії у період з 02.09.2024 року по 25.01.2025 року, день коли позивач за вказаними ним у позові доводами дізнався про притягнення його до адміністративної відповідальності.
За наслідком чого, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про наявність поважних причин для пропуску процесуального строку на звернення до суду з цим позовом.
Одночасно судом враховується, що у відповідності до положень КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. (ст..6 КАС України).
Відповідно до положень ст. 8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
За наслідком вищевикладеного, приймаючи що не вчинення особою власних процесуальних дій є волевиявленням особи і її правом, що не свідчить про поважність причин для поновлення процесуальних строків, суд вважає додаткові доводи позивача для поновлення процесуального строку на звернення до суду з цим позовом викладені у заяві на усунення недоліків, необґрунтованими, безпідставними, а пропущений позивачем строк на звернення до суду з цим позовом без поважних причин.
Частинами 1,2 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо зокрема: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, викладені стороною позивача в порядку усунення недоліків поданого позову після залишення позову без руху, є неповажними, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1791 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 02.09.2024 року, підлягає поверненню позивачеві на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
Керуючись ст. 121, 122, 123, 160, 161, 169 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1791 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 02.09.2024 року - повернути позивачеві.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку передбаченому статтею 297 КАС України протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Калініченко Л. В.