Номер провадження: 33/813/97/25
Номер справи місцевого суду: 504/3004/24
Головуючий у першій інстанції Добров П. В.
Доповідач Погорєлова С. О.
29.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря Зєйналової А.Ф.к., Моргун С.М, адвоката Чумаченка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2024 року визнано винуватим ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави, в особі Державної судової адміністрації України, судовий збір в сумі 605,60 грн.
З вказаної постанови вбачається, що 03 червня 2024 року о 06:40 год. за адресою: Одеська область, Одеський район, автошлях «М14», 21 км +700 м., ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Daewoo Nubira, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, різка зміна кольору шкірного покрову обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння або на місці зупинки у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на ПВР 4710522. Водієм порушено вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1) відеозапис, який міститься у матеріалах справи не може бути доказом у справі, оскільки він не є безперервним;
2) ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, він був пасажиром під час того як транспортний засіб було зупинено працівниками поліції. За кермом перебував ОСОБА_2 , який після зупинки транспортного засобу покинув його з підстав того, що у нього відсутнє водійське посвідчення;
3) судом першої інстанції не було допитано свідків, яким відомі обставини, що підлягали установленню;
4) судом першої інстанції було допущено поверхневий та формальний розгляд справи, на підставі неналежних доказів, внаслідок чого ОСОБА_1 було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності.
Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Чумаченка С.О, які наполягали на задоволенні їх апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погодитись не може.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №814488 від 03.06.2024 року з якого вбачається, що 03.06.2024 року о 06:40 год. в Одеській області, Одеський район, автошлях «М14», 21 км +700 м., ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Daewoo Nubira, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, різка зміна кольору шкірного покрову обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння або на місці зупинки у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на ПВР 4710522. Водієм порушено вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
-довідка про отримання (неотримання) особою посвідчення водія з якої вбачається, що згідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика» станом на 03.06.2024 року ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 отримав 13.03.2008 року. Статус: вилучені;
-довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, згідно якої вбачається, що ОСОБА_1 , станом на 03.06.2024 року протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП;
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що 03.06.2024 року о 07:00 год., ОСОБА_1 було направлено до КНП «ОДМЦПЗ» ООР для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку із виявленням у нього працівниками поліції ознак алкогольного сп'яніння, однак огляду проведено не було з підстав відмови водія;
-акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння;
-відеозапис, який було приєднано до матеріалів справи та з якого вбачається, що 03.06.2024 року, приблизно о 06:49 год. на вулиці біля блок посту стоїть ОСОБА_1 та спілкується із працівником поліції. В ході бесіди працівник поліції питає ОСОБА_1 чи вживає він наркотичні речовини. ОСОБА_1 відповів, що він ніколи не вживав ніяких наркотичних речовин. Працівник поліції спитав ОСОБА_1 чому тоді він так нервує, на що останній сказав, що він нервує із-за того, що вчора випив пива. Потім працівник поліції сказав, що подивиться ОСОБА_1 по базі. Потім, працівник поліції знімає відеокамеру та кладе її на свій службовий транспорт (06:51 год.). Потім, підходить до свого службового транспорту бере камеру та знов чіпляє на себе (06:54 год.). Далі, працівник поліції говорить ОСОБА_1 чи буде він проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ОСОБА_1 говорить, що ні не буде. Працівник поліції питає чому. ОСОБА_1 . Відповідає, що у нього на це немає часу. Потім працівник поліції звертається до іншого працівника поліції і говорить, дивись, от тут у чоловіка немає часу проходити огляд на місці зупинки та немає часу їхати до медичного закладу. У нього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю порожнини рота, тремтіння пальців рук і зміна шкіряного покриву а також машина в розшуку. ОСОБА_1 говорить, що то інша машина у розшуку. Потім працівник поліції говорить, що інший працівник поліції буде складати протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , відеозапис закінчено. Далі на іншому відеозаписі вбачається, що інший працівник поліції почав складати протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Потім, працівник поліції зачитав зміст протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 під особистий підпис.
Разом з цим, апеляційним судом встановлені обставини, які беззаперечно вказують на необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до Закону, у своїх діях поліцейський керується Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затв. Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затв. Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 року), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затв. Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року).
Відповідно до п. 2 Порядку - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Згідно п. 3 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного сп'яніння (п. 1 розділу 9 Інструкції2).
Згідно п. 3 Порядку та п. 6 Інструкції огляд проводиться двома способами:
1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів
2) лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
За наявності ознак алкогольного сп'яніння поліцейський проводить огляд за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Положення ст. 266 КУпАП, в редакції чинній на час вчинення правопорушення, передбачають, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
За вимогами п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктами 8, 9 Інструкції та пунктами 7, 8 Порядку регламентовано, що з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого заклад охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відповідно до положень п. 1.3, п. 3.3. Розділу ІІІ «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100, необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції».
Випадки застосування такого превентивного заходу: «нагрудна відеокамера (відео реєстратор) повинна активуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відео-зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відео-фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації. Відповідно до п. 3.5 Розділу ІІІ Інструкції, «після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно».
Так із наданих матеріалів справи вбачається, що працівником поліції здійснювалась відеофіксація, відеозапис, який долучено до матеріалів справи не є безперервним та змістовним, оскільки з нього не вбачається факту зупинення транспортного засобу. Не вбачається факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 .
Крім того, з невідомих підстав, працівник поліції сам зняв із себе відеокамеру та на деякий час поклав її на свій транспортний засіб, що само по собі є порушенням інструкції.
Отже, відеозапис, який міститься в матеріалах справи не можна вважати належним та допустимими доказом скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, у справі відсутній відеозапис події, який може бути прийнятий судом, як належний доказ, а також відсутні свідки даної події.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що він не керував транспортним засобом, він був пасажиром під час того як транспортний засіб було зупинено працівниками поліції. За кермом перебував ОСОБА_2 , який після зупинки транспортного засобу покинув його з підстав того, що у нього відсутнє водійське посвідчення.
Так, судом апеляційної інстанції був допитаний у якості свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що 03 червня 2024 року приблизно о 06:40 год. він їхав за кермом транспортного засобу красного кольору (марку машини не пам'ятає). На пасажирському сидінні був ОСОБА_1 . Вони під'їхали до блок посту, де їх зупинили працівники поліції та сказали взяти праворуч, та припаркувати транспортний засіб, також спитали документи. ОСОБА_2 злякався, бо водійського посвідчення у нього не було, сказав ОСОБА_1 , що оскільки даний транспортний засіб є власністю його друга, то нехай він сам і розбирається, та пішов.
Крім того, для з'ясування обставин, які сталися 03.06.2024 року та інкримінуються ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції викликалася у судове засідання інспектор взводу №1 роти №8 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції Лукиша І.Є., яка складала протокол про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , для надання показань.
Так, в судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що пам'ятає, що подія відбувалася на блок посту, що бачила, як було зупинено транспортний засіб. Потім водієві було запропоновано пройти огляд на місці зупинки, водій відмовився, також було запропоновано проїхати до медичного закладу, на що водій також відмовився. Потім, водієві було роз'яснено, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення. В судовому засіданні також було оглянуто відеозапис. Пояснити чому працівник поліції зняв з себе камеру, ОСОБА_3 пояснити не змогла. Чи пам'ятає вона водія ОСОБА_1 , пояснила що частково. ОСОБА_3 пояснила, що з ОСОБА_1 спілкувався інший працівник поліції, а саме ОСОБА_4 . Потім ОСОБА_4 поручив їй скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 були роз'яснені його права. Транспортний засіб Daewoo Nubira, номерний знак НОМЕР_1 було зупинено працівниками поліції. В машині також перебував пасажир. Стверджувати, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом вона не може. Чи спілкувалась ОСОБА_3 з ОСОБА_1 та чи встановлювала саме вона у нього ознаки алкогольного сп'яніння - не пам'ятає.
Входячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, про те, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
В рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.
Під час перевірки доводів апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не було встановлено та матеріалами у справі не було доведено факт керування транспортним засобом Daewoo Nubira, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Також, із наданих пояснень працівника поліції вбачається, що у даному транспортному засобі перебувала ще одна особа, а тому підтвердити або спростувати довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 не керував транспортним засобом за відсутності належних та допустимих доказів, не вбачається можливим.
Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Таким чином, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та обов'язково має керувати транспортним засобом.
Відсутність будь якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Тобто, об'єктивною стороною в даному правопорушенні є саме керування транспортним засобом.
Докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.
Оскільки наявність чи відсутність стану сп'яніння у водія встановлюється лише на підставі огляду, проведеного у відповідності до вимог закону, апеляційний суд не визнає відмову ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння належним доказом вини апелянта у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом не доведена.
За наведених обставин ані відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, ані інші письмові докази не підтверджують скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Аналізуючи зазначені докази в сукупності, апеляційний суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови всупереч ст. 251, 252 КУпАП з достатньою повнотою не дослідив та не перевірив докази у справі, що призвело до помилкових висновків в їх оцінці на предмет допустимості та достовірності, як доказів у справі та необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.
Вина є одним із елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно роз'яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно із положеннями ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова