Справа №766/19754/24
н/п 1-кп/766/231/25
про продовження строку запобіжного заходу
(повний текст)
18.02.2025
Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023230000000422 від 08.09.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною шостою ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.07.2024 року (справа №490/9097/23) відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в межах строків досудового розслідування до 07.09.2024 року, без визначення застави.
Надалі строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування неодноразово продовжувався.
20.11.2024 року обвинувальний акт разом з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023230000000422 від 08.09.2024 року надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27.11.2024 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого продовжено до 27.12.2024 року включно.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.12.2024 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого продовжено до 21.02.2025 року, включно, без визначення застави.
Під час судового засідання прокурором було заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого, на строк 60 днів, на підставі частини третьої ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК), без внесення застави.
І. Позиція сторони обвинувачення
Сторона обвинувачення вважає, що. враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України та перебуваючи на території міста Херсона може підтримувати зв?язок із представниками рф, продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі і на окупованій російською федерацією території України, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою він обвинувачується; можливість перебувати в м. Херсоні - адміністративній межі між територією України та тимчасово окупованими територіями; наявністю в нього громадянства України, що надає йому можливість виїхати з тимчасово окупованої території України в інші країни; відсутністю в нього постійних джерел існування. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 , враховуючи його співпрацю з представниками держави-агресора під час окупації м. Херсон, може підтримувати з ними зв?язок на даний час, які можуть сприяти у перетині державного кордону України через неконтрольовані його ділянки, що межують з рф, або сприяти у перетині на лівобережну частину Херсонської області, яка наразі перебуває під окупаційною владою країни-агресора з метою уникнення кримінальної відповідальності;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_4 , використовуючи безпосереднє знайомство зі свідками, допит яких планується у майбутньому, перебуваючи на волі, може здійснювати на них вплив, з метою зміни, спотворення їх показань чи відмови від дачі показань;
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, що підтверджується його співпрацею з представниками країни-агресора - російської федерації; підтримки збройної агресії російської федерації проти України, визнання її правомірною і сприяння їй.
Також, під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду необхідно врахувати той факт, що на цей час на розгляді у Херсонському міському суді Херсонської області перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. У ході судового розгляду вказаного провадження, ОСОБА_4 неодноразово допускав неявки на виклик суду та, з вказаних підстав, оголошувався у 2024 році судом у розшук.
За таких обставин, наявні достатні підстави вважати, що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частиною першою ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є обґрунтованими, з огляду на обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого, і на цей час не зникли та продовжують існувати.
ІІ. Позиція сторони захисту
Стороною захисту подані заперечення і клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Захисник в судовому засіданні проти клопотання заперечував. Зазначив Суду, що клопотання прокурора містить лише формальне посилання на обставини, наведені у пунктах 1, 3, 5 частини першої ст. 177 КПК України, і їх перерахування.
Захисник переконував Суд, що обвинувачений не збирається переховуватися від слідчого, прокурора та суду та доказів того що він буде ухилятися стороною обвинувачення не надано.
У своїх аргументах послався на рішення Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування.
Тобто загроза втечі обвинуваченого не випливає з простої можливості для нього перетнути кордон держави чи переховуватися в іншому місці України. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність вищевикладених обставин.
На теперішній час обвинувачений має дружину, є пенсіонером, що вказує на наявність у нього постійного, легального джерела доходу, зареєстроване та постійне місце проживання, тобто має стійкі соціальні зв'язки, раніше до кримінальної відповідальності та адміністративної відповідальності не притягався .
Також він є інвалідом третьої групи, має ряд хронічних захворювань.
Обвинувачений до теперішнього часу не вчиняв та не збирається вчиняти жодного незаконного впливу на свідків. Стороною обвинувачення це не спростованою і протилежних доказів не надано
Таким чином сторона захисту вважає, що стороною обвинувачення, жодним чином не доведеним та є голослівним посилання у клопотанні на такі ризики, як можливість ОСОБА_4 незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню.
Обвинувачений не збирається вчиняти кримінальних правопорушень, пов'язаних зі співпрацею з представниками держави агресора рф, і стороною обвинувачення це не спростовано.
Також в подальшому, якщо в разі обрання відносно ОСОБА_4 більш м'якого виду запобіжного заходу ніж тримання під вартою, він буде виконувати покладені на нього обов'язки.
Щодо тверджень прокурора, про те, що відносно обвинуваченого в суді знаходиться інший обвинувальний акт і він допускав неявки в суд, і оголошувався судом у 2024 році в розшук, то вказаний акт був направлений до Херсонського міського суду Херсонської області 31.01.2022 року, і до травня 2024 року, жодних викликів обвинувачений не отримував, а випадково дізнавшись від сусідів, що за його відсутності до нього приходили працівники поліції які попросили передати через сусідів те, що йому необхідно з'явитися до суду, оскільки його шукають, він сам добровільно з'явився до суду, де написав розписку про явку на судове засідання яке буле призначене на 11.06.2024 року.
Щодо направленого до суду обвинувального акту відносно ОСОБА_4 , обвинувального акту за ст. 309 ч. 2 КК України захисник зазначає, що відповідно, до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Захисник просив Суд застосувати до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого в АДРЕСА_1 .
Сторона захисту надала аргументи, які полягають в тому, що обвинувачений перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з 17.04.1996 року як отримувач пенсії по інвалідності (поранення/каліцтво, отримані при виконанні обов'язків військової служби) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб».
У судовому засіданні обвинувачений проти клопотання заперечував, погодився з позицією захисника.
ІІІ. Мотиви Суду
Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу в тому числі у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
Суд звертає увагу, що аргументи прокурора щодо продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого залишилися таким ж, які були предметом розгляду у судовому засіданні 24.12.2024 року під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу стосовного обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. За результатами цього розгляду Судом було ухвалено рішення про задоволення клопотання та продовжити строк запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.
В судовому засіданні сторона захисту заперечувала щодо задоволення клопотання з підстав, які за змістом повторюють заперечення, які були надані 24.12.2024 року.
Мотиви Суду стосовно продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відносно обвинуваченого викладені у вищенаведеній ухвалі від 24.12.2024.
Суд вважає, що обґрунтування щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, наведене в згаданій ухвалі від 24.12.2024 року є вичерпним, входячи із наведених аргументів сторін кримінального провадження.
Отже Суд дотримується раніш викладеного висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 та зможе запобігти ризикам, вказаним у ст. 177 КПК України.
Суд зважає на те, що відповідно до частини шостої ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Проте, враховуючи стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, а саме наявність власності на території України, отримання пенсії на території України, як єдиного джерела доходів, Суд критично ставиться до аргументів сторони обвинуваченння щодо наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої ст. 177 КПК України.
Водночас, Суд вважає, що, оскільки свідків у кримінальному провадженні ще не допитано, то прокурором доведено наявність ризиків, передбачених пунктом 3 частини першої ст. 177 КПК України, а імперативна норма частини шостої ст. 176 КПК України не дозволяє Суду застосувати інший більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою за наявності доведених ризиків.
Водночас, Суд ще раз наголошує, що відповідно до КПК тягар доведення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, покладається на сторону обвинувачення, однак, в свою чергу, сторона захисту має переконати Суд і довести наявність умов, що мінімізують зазначені ризики і припущення прокурора щодо можливих неправомірних та недобросовісних вчинків обвинуваченого.
Суд вважає, що прокурором дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», в тому числі доведено існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження або ж створитимуть загрозу суспільству.
Відтак, відповідно до приписів частини шостої ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до ОСОБА_4 , оскільки він обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтею 111-1 Кримінального кодексу України має застосовуватися запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Виходячи з перелічених обставин у сукупності Суд зауважує, що в даному випадку (виходячи з позиції сторін і ступеню доведеності обставин) обґрунтована наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого без визначення застави.
З цих підстав,
керуючись статтями 176-178, 183, 197, 199, 315, 369-372, 392, 395, 532 КПК України,
1. Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити.
2. Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.07.2024 року стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до «18» квітня 2025 року, включно, без визначення застави.
4. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захисникам, Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» (54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Лагерне поле, 5).
5. Клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту залишити без задоволення.
6. Ухвала підлягає негайному виконанню.
7. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
8. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СуддяОСОБА_1